Перейти до вмісту

Тегілім 22

Матеріал з Хабадпедії
Тегілім 22
Керівникові хору. На «аєлет га-шахар». Псалом Давида

1: Керівникові хору. На «аєлет га-шахар». Псалом Давида:

2: Б-же мій, Б-же мій, навіщо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова зойку мого:

3: Б-же мій, кличу я вдень — і Ти не відповідаєш, і вночі — і немає мені спокою:

4: А Ти святий, що сидиш серед хвал Ізраїлю:{{ש}
5: На Тебе покладалися батьки наші, покладалися — і Ти визволяв їх:

6: До Тебе волали вони — і рятувалися, на Тебе покладалися — і не були осоромлені:

7: А я — черв'як, а не людина, посміховисько в людей і зневажений народом:

8: Усі, хто бачить мене, глузують з мене, кривлять губи, хитають головою:

9: «Поклади надію на Г-спода — Він визволить його, урятує його, бо Він уподобав його»:

10: Бо Ти вивів мене з утроби, дав мені надію біля грудей матері моєї:

11: На Тебе покинутий я від лона, від утроби матері моєї Ти — Б-г мій:

12: Не віддаляйся від мене, бо біда близько, бо немає помічника:

13: Оточили мене тельці численні, могутні бики Башану обступили мене:

14: Роззявили на мене пащу свою, як лев, що шматує й ричить:{{ש}
15: Як вода, пролився я, і розсипалися всі кістки мої; серце моє стало як віск, розтануло посеред нутрощів моїх:

16: Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого, і в порох смерті Ти кладеш мене:

17: Бо оточили мене пси, зграя лиходіїв обступила мене, як лев — руки мої й ноги мої:

18: Можу перелічити всі кістки мої, а вони дивляться, розглядають мене:

19: Ділять одежу мою між собою і за вбрання моє кидають жереб:

20: А Ти, Г-споди, не віддаляйся; сило моя, поспіши на допомогу мені:

21: Визволи від меча душу мою, з лап пса — єдину мою:

22: Спаси мене від пащі лева, і від рогів буйволів Ти відповів мені:

23: Сповіщу ім'я Твоє братам моїм, серед громади прославлю Тебе:

24: Ті, хто боїться Г-спода, прославте Його! Усе потомство Яакова, шануйте Його, і тремтіть перед Ним, усе потомство Ізраїлю:

25: Бо Він не зневажив і не відкинув страждання бідного, і не сховав лиця Свого від нього, і коли той заволав до Нього — почув:

26: Від Тебе — хвала моя у великому зібранні; обітниці мої виконаю перед тими, хто боїться Його:

27: Їстимуть покірні й насичуватимуться, прославлять Г-спода ті, хто шукає Його; хай живе серце ваше повіки:

28: Згадають і навернуться до Г-спода всі кінці землі, і вклоняться перед Тобою всі родини народів:

29: Бо Г-сподові належить царство, і Він панує над народами:

30: Їли й вклонялися всі ситі землі, перед Ним схиляться всі, хто сходить у порох, і той, чия душа не оживлена:

31: Потомство служитиме Йому, буде розказано про Г-спода поколінню:

32: Прийдуть і сповістять правду Його народові, що народиться, що Він учинив.

«Керівникові хору. На „аєлет га-шахар“. Псалом Давида» — початкова фраза розділу 22 у Тегілім, псалма, зміст якого — плач і молитва про біди та обіцянка, що коли прийде спасіння, можна буде дякувати Всевишньому і виконати обітниці. Заведено включати вірші з цього псалма до молитви Шахаріт — у «Псукей де-зімра» після Пісні біля моря та в уривку «У-ва ле-Ціон». У частині громад Ізраїлю заведено казати цей псалом у Пурим після читання Мегілат Естер (Сувою Естер).

Згідно з постановою Ребе Раяца, цей розділ — з розділів, особливо призначених для читання в годину біди, разом з розділами 20 і 69[1]; він також входить до групи псалмів, які заведено читати, коли жінка народжує[2].

Згідно з постановою Бааль-Шем-Това читати особистий розділ відповідно до кількості років життя людини, цей псалом заведено читати починаючи від вступу у 22-й рік у день народження 21-річчя і до дня народження 22-річчя.

Зміст псалма

У Тегілім «Огель Йосеф-Іцхак» у заголовку псалма зазначено: «Хай молиться кожна людина про тривалість вигнання з гіркотою серця — про те, що раніше ми були на вищому щаблі, а нині в приниженні, — і хай дає обітниці[3] у бідах своїх».

Згідно з тлумаченням Мальбіма, у першій частині псалма (до вірша 16) Давид молиться ніби зсередини часу вигнання, коли Ізраїль у стані крайнього приниження, ніби Всевишній покинув їх і не приймає їхніх молитов, а з вірша 17 до кінця псалма молиться з оновленням і зміцненням надії на Всевишнього, Який рятує й визволяє Ізраїль, подібно до «ранкової зірки», що сповіщає схід світла на сході, яка світить з темряви.

Тому вірш починається з того, що це пісня «аєлет га-шахар», тобто межова точка між світлом і темрявою, між бідою і спасінням, між відчаєм і надією, — адже світло пробивається саме з темряви.

В юдаїзмі

Мудреці приписують цю молитву, окрім царя Давида (явно згаданого в псалмі), також цариці Естер:

«І стала вона у внутрішньому дворі царського дому» (Естер 5, 1) — сказав рабі Леві: коли вона дійшла до дому ідолів, Шхіна покинула її. Сказала вона: «Б-же мій, Б-же мій, навіщо Ти покинув мене?» (Тегілім 22, 2) Може, Ти судиш за ненавмисний гріх як за навмисний і за вимушене як за добровільне? Чи, може, за те, що я назвала його псом, як сказано: «Визволи від меча душу мою, з лап пса — єдину мою» (вірш 21)? Повернулася вона й назвала його левом, як сказано: «Спаси мене від пащі лева» (вірш 22)

— Трактат Мегіла, 15б

Сказав рав Асі: чому Естер уподібнено до зорі? Щоб сказати тобі: як зоря — кінець усієї ночі, так і Естер — кінець усіх чудес

— Трактат Йома, 29а

У тексті молитви

Кілька віршів псалма включено до молитви Шахаріт буденного дня.

У вченні хасидизму

  • «Керівникові хору. На „аєлет га-шахар“» — світло зорі пробивається саме з темряви, і саме слово «шахар» — від «шахрут», чорноти й темряви, бо більше чудо — коли сама темрява обертається на світло; і тому саме Естер уподібнено до зорі, а не Мордехая, адже ім'я «Естер» — від вислову «приховування лиця», і таким було й саме чудо: в Естер чудо було цілком убране в природу[5].
  • «А Ти святий, що сидиш серед хвал Ізраїлю» — Бааль-Шем-Тов мав звичай розпитувати євреїв про їхнє становище, щоб спонукати їх дякувати Всевишньому, кажучи, що прожиток Святого, благословенний Він, — у тому, що Він «сидить» на «хвалах Ізраїлю», які прославляють Його[6].
  • «Що сидиш серед хвал Ізраїлю» — як людина, сідаючи, стає нижчою на зріст, так і коли сини Ізраїлю прославляють Святого, благословенний Він, Його атрибутами, вони спричиняють те, що Він сходить донизу й розкривається через Свої атрибути[7].
  • «А я — черв'як, а не людина» — людині не слід пишатися, навіть якщо вона служить Всевишньому з усіх сил, бо хай поміркує про те, що й черв'як служить Всевишньому з усіх своїх сил[8].
  • «А я — черв'як» — у «Прі ец хаїм» наводиться, що «олат» тамід — це літери «толаат», а «легакрів» — літери «легаркив», і як черв'як спричиняє «бітуль» і гниття навіть у міцному дереві, так і коли людина буде на рівні бітуля, вона може вигнати й відокремити живлення зовнішніх сил[9].
  • «Визволи від меча душу мою, з лап пса — єдину мою» — «меч» — від вислову сухості та руйнування: щоб не було перешкод служінню Всевишньому; а «з лап пса — єдину мою» — це макіфім де-кліпа, які мають силу й зухвалість[10].

У нігунах Хабаду

Основна стаття – Нігун «Бха батху»

Серед хасидів Хабаду зберігся хасидський нігун на вірші 5–6 псалма — "На Тебе покладалися батьки наші . . до Тебе волали вони й рятувалися" ("Бха батху авотейну . . Елеха заку ве-німлату"); джерело нігуну — у докшицькому хасидизмі, і він прийшов до Хабаду після того, як р. Йоханан Гордон заспівав його перед Ребе[11]; нігун має також виконання Шулі Ранда із серії «Цамаа» в аранжуванні Наора Кармі та Аківи Турджемана.

Зовнішні посилання


Псалми книги Тегілім

1  •  2  •  3  •  4  •  5  •  6  •  7  •  8  •  9  •  10  •  11  •  12  •  13  •  14  •  15  •  16  •  17  •  18  •  19  •  20  •  21  •  22  •  23  •  24  •  25  •  26  •  27  •  28  •  29  •  30  •  31  •  32  •  33  •  34  •  35  •  36  •  37  •  38  •  39  •  40  •  41  •  42  •  43  •  44  •  45  •  46  •  47  •  48  •  49  •  50  •  51  •  52  •  53  •  54  •  55  •  56  •  57  •  58  •  59  •  60  •  61  •  62  •  63  •  64  •  65  •  66  •  67  •  68  •  69  •  70  •  71  •  72  •  73  •  74  •  75  •  76  •  77  •  78  •  79  •  80  •  81  •  82  •  83  •  84  •  85  •  86  •  87  •  88  •  89  •  90  •  91  •  92  •  93  •  94  •  95  •  96  •  97  •  98  •  99  •  100  •  101  •  102  •  103  •  104  •  105  •  106  •  107  •  108  •  109  •  110  •  111  •  112  •  113  •  114  •  115  •  116  •  117  •  118  •  119  •  120  •  121  •  122  •  123  •  124  •  125  •  126  •  127  •  128  •  129  •  130  •  131  •  132  •  133  •  134  •  135  •  136  •  137  •  138  •  139  •  140  •  141  •  142  •  143  •  144  •  145  •  146  •  147  •  148  •  149  •  150

Примітки

  1. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 12, сторінки 131-134.
  2. ^ Згідно з вказівками Ребе Цемах Цедека його синам під час народження Ребе Магараша. «Сефер га-толдот — Адмор Магараш», с. 20.
  3. ^ Вірш 23 і вірш 26.
  4. ^ А також у молитві Маарів на виході Шабату.
  5. ^ «Лікутей сіхот», частина 16, сторінка 335 і далі.
  6. ^ Наведено й пояснено в «Лікутей сіхот», частина 7, сторінка 134, «Сефер га-маамарім» на їдиші, сторінка 138. І в інших місцях.
  7. ^ «Лікутей Тора», тижнева глава «Кдошім», 29б–в.
  8. ^ «Цваат га-Ріваш», § 12.
  9. ^ «Лікутей Тора», Хукат, 57б.
  10. ^ «Сефер га-маамарім» 5683, сторінка 147. Див. також «Лікутей Тора», Кі таво, 43г.
  11. ^ Нігун — слухати, з касет «Ніхоах», на сайті «Бейт Хабад»

Повідомити про помилку на цій сторінці