Тегілім 22
Тегілім 22
Керівникові хору. На «аєлет га-шахар». Псалом Давида |
|---|
|
1: Керівникові хору. На «аєлет га-шахар». Псалом Давида: |
«Керівникові хору. На „аєлет га-шахар“. Псалом Давида» — початкова фраза розділу 22 у Тегілім, псалма, зміст якого — плач і молитва про біди та обіцянка, що коли прийде спасіння, можна буде дякувати Всевишньому і виконати обітниці. Заведено включати вірші з цього псалма до молитви Шахаріт — у «Псукей де-зімра» після Пісні біля моря та в уривку «У-ва ле-Ціон». У частині громад Ізраїлю заведено казати цей псалом у Пурим після читання Мегілат Естер (Сувою Естер).
Згідно з постановою Ребе Раяца, цей розділ — з розділів, особливо призначених для читання в годину біди, разом з розділами 20 і 69[1]; він також входить до групи псалмів, які заведено читати, коли жінка народжує[2].
Згідно з постановою Бааль-Шем-Това читати особистий розділ відповідно до кількості років життя людини, цей псалом заведено читати починаючи від вступу у 22-й рік у день народження 21-річчя і до дня народження 22-річчя.
Зміст псалма
У Тегілім «Огель Йосеф-Іцхак» у заголовку псалма зазначено: «Хай молиться кожна людина про тривалість вигнання з гіркотою серця — про те, що раніше ми були на вищому щаблі, а нині в приниженні, — і хай дає обітниці[3] у бідах своїх».
Згідно з тлумаченням Мальбіма, у першій частині псалма (до вірша 16) Давид молиться ніби зсередини часу вигнання, коли Ізраїль у стані крайнього приниження, ніби Всевишній покинув їх і не приймає їхніх молитов, а з вірша 17 до кінця псалма молиться з оновленням і зміцненням надії на Всевишнього, Який рятує й визволяє Ізраїль, подібно до «ранкової зірки», що сповіщає схід світла на сході, яка світить з темряви.
Тому вірш починається з того, що це пісня «аєлет га-шахар», тобто межова точка між світлом і темрявою, між бідою і спасінням, між відчаєм і надією, — адже світло пробивається саме з темряви.
В юдаїзмі
Мудреці приписують цю молитву, окрім царя Давида (явно згаданого в псалмі), також цариці Естер:
«І стала вона у внутрішньому дворі царського дому» (Естер 5, 1) — сказав рабі Леві: коли вона дійшла до дому ідолів, Шхіна покинула її. Сказала вона: «Б-же мій, Б-же мій, навіщо Ти покинув мене?» (Тегілім 22, 2) Може, Ти судиш за ненавмисний гріх як за навмисний і за вимушене як за добровільне? Чи, може, за те, що я назвала його псом, як сказано: «Визволи від меча душу мою, з лап пса — єдину мою» (вірш 21)? Повернулася вона й назвала його левом, як сказано: «Спаси мене від пащі лева» (вірш 22)
— Трактат Мегіла, 15б
Сказав рав Асі: чому Естер уподібнено до зорі? Щоб сказати тобі: як зоря — кінець усієї ночі, так і Естер — кінець усіх чудес
— Трактат Йома, 29а
У тексті молитви
Кілька віршів псалма включено до молитви Шахаріт буденного дня.
- Вірш 4 промовляється на початку «У-ва ле-Ціон»[4].
- Вірш 29 промовляється після Пісні біля моря на завершення «Псукей де-зімра».
У вченні хасидизму
- «Керівникові хору. На „аєлет га-шахар“» — світло зорі пробивається саме з темряви, і саме слово «шахар» — від «шахрут», чорноти й темряви, бо більше чудо — коли сама темрява обертається на світло; і тому саме Естер уподібнено до зорі, а не Мордехая, адже ім'я «Естер» — від вислову «приховування лиця», і таким було й саме чудо: в Естер чудо було цілком убране в природу[5].
- «А Ти святий, що сидиш серед хвал Ізраїлю» — Бааль-Шем-Тов мав звичай розпитувати євреїв про їхнє становище, щоб спонукати їх дякувати Всевишньому, кажучи, що прожиток Святого, благословенний Він, — у тому, що Він «сидить» на «хвалах Ізраїлю», які прославляють Його[6].
- «Що сидиш серед хвал Ізраїлю» — як людина, сідаючи, стає нижчою на зріст, так і коли сини Ізраїлю прославляють Святого, благословенний Він, Його атрибутами, вони спричиняють те, що Він сходить донизу й розкривається через Свої атрибути[7].
- «А я — черв'як, а не людина» — людині не слід пишатися, навіть якщо вона служить Всевишньому з усіх сил, бо хай поміркує про те, що й черв'як служить Всевишньому з усіх своїх сил[8].
- «А я — черв'як» — у «Прі ец хаїм» наводиться, що «олат» тамід — це літери «толаат», а «легакрів» — літери «легаркив», і як черв'як спричиняє «бітуль» і гниття навіть у міцному дереві, так і коли людина буде на рівні бітуля, вона може вигнати й відокремити живлення зовнішніх сил[9].
- «Визволи від меча душу мою, з лап пса — єдину мою» — «меч» — від вислову сухості та руйнування: щоб не було перешкод служінню Всевишньому; а «з лап пса — єдину мою» — це макіфім де-кліпа, які мають силу й зухвалість[10].
У нігунах Хабаду
Основна стаття – Нігун «Бха батху»
Серед хасидів Хабаду зберігся хасидський нігун на вірші 5–6 псалма — "На Тебе покладалися батьки наші . . до Тебе волали вони й рятувалися" ("Бха батху авотейну . . Елеха заку ве-німлату"); джерело нігуну — у докшицькому хасидизмі, і він прийшов до Хабаду після того, як р. Йоханан Гордон заспівав його перед Ребе[11]; нігун має також виконання Шулі Ранда із серії «Цамаа» в аранжуванні Наора Кармі та Аківи Турджемана.
Зовнішні посилання
- Фотокопія псалма з Тегілім «Огель Йосеф-Іцхак» на сайті HebrewBooks
- «Ягель ор» — розділ 22, на сайті Любавицької бібліотеки
| Псалми книги Тегілім | |
|---|---|
|
Примітки
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 12, сторінки 131-134.
- ^ Згідно з вказівками Ребе Цемах Цедека його синам під час народження Ребе Магараша. «Сефер га-толдот — Адмор Магараш», с. 20.
- ^ Вірш 23 і вірш 26.
- ^ А також у молитві Маарів на виході Шабату.
- ^ «Лікутей сіхот», частина 16, сторінка 335 і далі.
- ^ Наведено й пояснено в «Лікутей сіхот», частина 7, сторінка 134, «Сефер га-маамарім» на їдиші, сторінка 138. І в інших місцях.
- ^ «Лікутей Тора», тижнева глава «Кдошім», 29б–в.
- ^ «Цваат га-Ріваш», § 12.
- ^ «Лікутей Тора», Хукат, 57б.
- ^ «Сефер га-маамарім» 5683, сторінка 147. Див. також «Лікутей Тора», Кі таво, 43г.
- ^ Нігун — слухати, з касет «Ніхоах», на сайті «Бейт Хабад»