Сама суть дня спокутує

«Сама суть дня спокутує» (або «Сама сутність дня спокутує») сказано про спокуту Йом Кіпуру: унаслідок величі переваги святого дня розкривається найглибший зв'язок між душами Ізраїлю і Святим, благословенний Він, і тому цього дня спокутуються всі вади, причому так, що навмисні гріхи стають як заслуги.
Суперечка танаїв
У Гемарі в трактаті «Швуот»[1] наводиться суперечка про спокуту Йом Кіпуру; на думку мудреців, «Йом Кіпур спокутує лише тих, хто кається». А Рабі вважає, що «чи здійснив він тшуву, чи не здійснив тшуву — Йом Кіпур спокутує», оскільки сама сутність дня спокутує.
У галасі постановлено за думкою мудреців, як написав Рамбам[2]: «А сама суть Йом Кіпуру спокутує тих, хто кається, як сказано: «Бо цього дня спокутує вас[3]».
І ці слова наведено в «Шулхан арух»[4]: «Йом Кіпур спокутує лише тих, хто кається і вірить у його спокуту, але тому, хто нехтує ним і думає в серці своєму: чим допоможе мені цей Йом Кіпур, — Йом Кіпур не спокутує».
У законі про того, хто нехтує Йом Кіпуром і порушує «карет де-йома», наводяться в Гемарі слова Рави, що Рабі згоден, що Йом Кіпур не спокутує.
Пояснення суперечки танаїв
Роз'яснюється[5], що по суті всі згодні, що «сама сутність дня спокутує», тобто сама суть Йом Кіпуру спокутує. Але на думку Рабі, святість Йом Кіпуру настільки велика, що він спокутує навіть тих, хто не повернувся в тшуві; а мудреці вважають, що умова для ступеня спокути, яка виникає завдяки Йом Кіпуру, — це тшува.
Навіть на думку мудреців, які вважають, що умова спокути — служіння тшуви, «сама сутність дня спокутує», тобто сама людина не може через свою тшуву досягти цієї спокути, яку здійснює сама сутність дня; але Рабі вважає, що щойно настає Йом Кіпур, одразу світить сама сутність дня — навіть поки єврей ще не здійснив тшуву, і сама сутність дня спокутує його гріхи; а мудреці вважають, що для досягнення спокути самої сутності дня має бути служіння тшуви, і лише тоді є спокута самої сутності дня, яка набагато вища за спокуту, досягнуту лише через тшуву. Але всі згодні, що «сама сутність дня спокутує».
Причина того, що «сама сутність дня спокутує» і навіть перетворює навмисні гріхи на заслуги, у тому, що в Йом Кіпур відкрито світить сутнісний зв'язок душ Ізраїлю, які прилеплені й пов'язані в будь-якому стані зі Святим, благословенний Він. Цей зв'язок вищий навіть за служіння тшуви, яке певною мірою обмежене — за силою тшуви. У Йом Кіпур світить сама суть зв'язку між душею єврея і Святим, благословенний Він. Душа єврея — «воістину частина Б-га згори», і вона завжди єдина зі своїм джерелом і коренем — Святим, благословенний Він.
Цей зв'язок не залежить від учинків і гріхів людини. Він є в кожному єврею завдяки природі його душі, і жоден гріх і провина не можуть йому зашкодити. Але в усі дні року цей зв'язок прихований і захований глибоко в серці. Проявляються більш зовнішні ступені зв'язку зі Святим, благословенний Він, — ті, що залежать від виконання заповідей і ходіння шляхами Тори. Але в Йом Кіпур розкривається глибокий зв'язок між Святим, благословенний Він, і народом Ізраїлю.
Такий сенс поняття «сама сутність дня спокутує». У Йом Кіпур, коли розкривається цей внутрішній зв'язок, самі собою стираються всі вади й плями гріха. Цей день розкриває, що кожен єврей пов'язаний зі Святим, благословенний Він, зв'язком, який неможливо розірвати, і тому стираються всі гріхи й провини.
Це розкриття проявляється головним чином у молитві «Неїла» — молитві, що завершує молитви Йом Кіпуру. Тоді ніби замикаються Святий, благословенний Він, і народ Ізраїлю наодинці, і ніщо не може завадити їхньому повному єднанню.
Тшува, потрібна для спокути Йом Кіпуру
Ребе роз'яснює[6], що слід розрізняти між спокутою Йом Кіпуру і спокутою, яка здійснювалася, коли існував Храм, через козла відпущення. Спокута Йом Кіпуру — на людину, що грішить, на «гавру». На відміну від спокути козла відпущення, яка — на провини, на «хефцу».
Різниця між спокутою козла відпущення і спокутою Йом Кіпуру, що «сама суть дня спокутує», виражається в тому, що щодо козла відпущення, який здійснює спокуту самих провин («хефци»), потрібно, щоб разом із козлом була також тшува, і словами Рамбама[7]: «і це за умови, що він здійснив тшуву». Оскільки саме разом із тшувою в силах козла спокутувати всі провини, навіть тяжкі.
Але щодо спокути самої суті дня, суть якої — спокута людини («гаври»), як сказано в Писанні: «щоб очистити вас .. перед Г-сподом очиститеся», не має значення, щоб у єврея дія тшуви була спрямована прямо й докладно на гріхи, а лише щоб він був «тим, хто покаявся» загалом: людині слід схилити й обернути себе до Святого, благословенний Він, щоб він був «перед Гаває», і тоді здійснюється «очиститеся», — у нього є спокута й очищення Йом Кіпуру.
Той, хто порушує «карет де-йома»
Єврей, який порушує заповіді самого Йом Кіпуру і порушує піст, — усі згодні, що «сама суть дня» не спокутує його.
Це подібно до закону, що «обвинувач не стає захисником», згідно з роз'ясненням Рогачовського гаона[8]: оскільки гріх стосується самого Йом Кіпуру, так що Йом Кіпур стає для грішника причиною і чинником гріха, то зрозуміло, що сам чинник гріха не може бути тим, що спокутує, — «обвинувач не стає захисником».
Додаткова література
- «Шаарей га-моадім» — Йом Кіпур, сама сутність дня
Зовнішні посилання
- «Сама сутність дня спокутує» — сіха Любавицького Ребе в обробці, з книги «Шулхан Шабат»
- Сама сутність дня спокутує — як це працює урок рава Залмана Нотіка

Примітки
- ^ Швуот, 12б, наприкінці сторінки, і далі
- ^ «Закони тшуви», розділ 1, закон 3
- ^ Ваїкра 16, 30
- ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, 607, пункт 16
- ^ «Лікутей сіхот», том 4, стор. 1149; «Гітваадуйот 5747», том 1, стор. 101. Та ін.
- ^ «Лікутей сіхот», частина 27, с. 124
- ^ «Закони тшуви», розділ 1, закон 2
- ^ «Цафнат паанеах» на Рамбама, Закони ібуму, розд. 4, закон 20, наприкінці