Перейти до вмісту

11 тішрея

Матеріал з Хабадпедії

<< >> Місяць тішрей

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

Тішрей · Хешван · Кислев · Тевет · Шват · Адар
Нісан · Іяр · Сіван · Тамуз · Менахем-Ав · Елул

11 тішрея — одинадцятий день першого місяця[2] в єврейському календарі. Цей день називається «Ім'я Всевишнього»[1]. Ця дата припадає на ткуфу тішрея і може випадати на неділю, вівторок, четвер і п'ятницю.

Назва дня та його прізвисько, як написав Ребе в передмові до кунтресу, що вийшов у цю дату

У вченні хасидизму

Розповів мій тесть, святійший Адмор: одного разу наступного дня після Йом Кіпуру я увійшов до його величності, його святості мого пана, батька, учителя й наставника, святого рава, і запитав його: а що тепер? І він відповів мені: тепер саме треба робити тшуву (іцтер ерешт дарфн тшуве тон). (З передмови до кунтресу 97 «Наступного дня після Йом Кіпуру 5712»)

Звичай Хабаду — цього дня починати молитися трохи раніше, щоб виразити наше бажання додати в служінні Всевишньому після служіння тшуви в Йом Кіпур.

Ребе пояснює, що цей день називається «Готс номен», оскільки в Йом Кіпур людина піднімається зі ступеня на ступінь, поки не досягає ступеня «перед Гаває очиститеся», вище за Ім'я Всевишнього, і особливо після семиразового проголошення «Г-сподь — Він Б-г» наприкінці молитви Неїла, коли щоразу вона піднімається на вищий ступінь, поки Ім'я Гаває щодо неї не стає як Ім'я Елокім, яке приховує й утаює. І тому наступний за ним день називається в народній мові на вулицях «Готс номен», оскільки він вищий за будь-яке ім'я чи ступінь[3].

Ще одна, простіша причина особливої назви цього дня: після десяти днів, у які ми говорили «Святий Цар», ми знову промовляємо Його Ім'я — «Святий Б-г», і тому цей день називається «Ім'я Всевишнього»[4].

Пояснюється, що чотири дні між Йом Кіпуром і святом Сукот відповідають чотирьом літерам Імені Гаває , тобто кожного дня розкривається й світить одна літера Імені Гаває, яке в душі, і в цей день світить і розкривається аспект літери «йуд» Імені Гаває в душі; і пояснюється, що це одне з пояснень того, чому цей день називається Ім'ям Всевишнього.[5]

Щодо змісту служіння цього дня Ребе пояснює, що після того, як єврей піднявся на такий піднесений ступінь, він має продовжити піднесення, досягнуті ним у Йом Кіпур, у будні, бо в цьому мета всього служіння в другій половині місяця тішрея — притягнути Б-жественне розкриття у світ, аж до внутрішнього засвоєння в Шміні Ацерет і Сімхат Тора.

«Саме тепер треба робити тшуву»

Ребе Раяц розповів, що одного разу увійшов до свого батька, Ребе Рашаба, цього дня і запитав його, яке служіння тепер, і той відповів: «Іцтер дарф мен тшуве тон» [= саме тепер треба робити тшуву][6]. Ребе пояснив, що з того, що чотири дні між Йом Кіпуром і Сукот — дні радості, зрозуміло, що служіння тшуви має відбуватися в радості[7].

Цей вислів на перший погляд дивовижний, адже після Йом Кіпуру людина цілком чиста від провин — аж до того, що Баві бен Буті, який приносив щодня жертву ашам талуй, побоюючись, чи не згрішив він, мудреці не дозволили принести ашам цього дня, адже Йом Кіпур уже спокутував[8], — то чому ж це час робити тшуву?

Пояснення в тому, що саме після того, як єврей піднімається на найвищі ступені, він відчуває, що рівень служіння, який раніше був для нього достатнім, тепер вважається гріхом, і він має зробити тшуву, оскільки тепер від нього вимагається вищий ступінь[9]. А оскільки справжня тшува — це «і дух повернеться до Б-га, Який дав його» [тобто, будучи душею в тілі, своїм служінням душа з'єднається й повернеться до свого кореня і вищого джерела[10]], тому тшува після Йом Кіпуру незрівнянно вища за тшуву до того (включно — у Йом Кіпур і навіть у молитві «Неїла»[11]), і тому саме тоді час робити тшуву[12].

І це виявляється в служінні єврея в 4 дні між Йом Кіпуром і Сукот (що відповідають 4 літерам Імені Гаває), дні, у які єврей займається справами, які самі собою ще не є заповіддю, а лише підготовкою до заповіді, — присвячувати свій час (і навіть відриватися від вивчення Тори), щоб придбати мегадрін етрог, і так само щодо інших видів – бо саме в прикрашанні справ, які ще не є заповіддю, а лише підготовкою до заповіді, виявляється глибока відданість єврея Б-жественності через його любов до Всевишнього — набагато більше, ніж через прикрашання самої заповіді[13].

Виголошення хасидуту

Деякі з наших Ребе, провідників поколінь, мали звичай виголошувати маамари хасидуту цього дня; так, наприклад, Мітлер Ребе постійно виголошував маамари цього дня, і також у Ребе траплялося, що Ребе виголошував маамари хасидуту цього дня.

Події в єврейській історії

Дні Хабаду

Події


Вислів дня — 11 тішрея — з календаря «Гайом йом»

На виході Йом Кіпуру 5556 року (1795/1796) у Ліозно Алтер Ребе виголосив учення публічно — як було тоді заведено, короткі драшот — на вірш «Хто, як Г-сподь, Б-г наш, щоразу, коли ми кличемо до Нього». «До Нього», а не до Його мідот; «Пардес» каже: «до Нього» — це світла, що облачаються в посудини десяти сфірот Ацилуту; ребе Бааль-Шем-Тов каже: «до Нього» — це Б-жественність, яка в посудинах десяти сфірот Ацилуту; просте пояснення таке: «до Нього» — Ацмут Ейн Соф, який є в кожного простого єврея в сутнісному знанні через просту віру, і це «близькі до Нього» і «щоразу, коли ми кличемо до Нього» — Ацмут Ейн Соф і ацмут душі; молитва в простій вірі з'єднує ацмут душі з Ацмут Ейн Соф, щоб Ацмут Ейн Соф був тим, хто зцілює хворих і благословляє роки. (їдиш)


Переклад з їдишу: На виході Йом Кіпуру 5556 року (1795/1796) у Ліозно Алтер Ребе виголосив учення публічно — як було тоді заведено, короткі драшот — на вірш «Хто, як Г-сподь, Б-г наш, щоразу, коли ми кличемо до Нього». «До Нього», а не до Його мідот; «Пардес» каже: «до Нього» — це світла, що облачаються в посудини десяти сфірот Ацилуту; ребе Бааль-Шем-Тов каже: «до Нього» — це Б-жественність, яка в посудинах десяти сфірот Ацилуту; просте пояснення таке: «до Нього» — Ацмут Ейн Соф, який є в кожного простого єврея в сутнісному знанні через просту віру, і це «близькі до Нього» і «щоразу, коли ми кличемо до Нього». Ацмут Ейн Соф і ацмут душі; молитва в простій вірі з'єднує ацмут душі з Ацмут Ейн Соф, щоб Ацмут Ейн Соф був тим, хто зцілює хворих і благословляє роки.

Примітки

  1. ^ «Сефер га-мінгагім». Докладніше див. «Оцар мінгагей Хабад», т. 1, с. 256.
  2. ^ за рахунком місяців від місяця тішрей і сьомий місяць за рахунком місяців від місяця нісан.
  3. ^ Сіха наступного дня після Йом Кіпуру 5749.
  4. ^ Від імені Бааль-Шем-Това, наведено в примітці в «Сефер га-мінгагім».
  5. ^ «Ігрот кодеш» Магаріяца, т. 1, с. 194, і в книзі «Ле-шема озен», с. 145 (від імені його святості Магаріяца), наведено в «Оцар мінгагей Хабад» — Елул-Тішрей — (Мондшайн Єгошуа), і вказане там.
  6. ^ «Ігрот кодеш», т. 5, с. 4 (надруковано також у «Лікутей сіхот», т. 14, с. 400). І див. в іншій версії в трапезі на виході Йом Кіпуру 5689.
  7. ^ «Ігрот кодеш» там само.
  8. ^ Крітот, розділ 6, мішна 3, і в коментаторів Мішни там.
  9. ^ «Лікутей сіхот», т. 1, с. 13. Сіха Шабату глави «Гаазіну» 5742 докладно. І див. сіху ночі Сімхат Тора 5718.
  10. ^ Фрагмент у цих дужках — із сіхи Шабату тижневої глави «Гаазіну», 13 тішрея 5726 (9 жовтня 1965). «Торат Менахем», том 45, с. 58.
  11. ^ Див. також сіху Шабату тижневої глави «Гаазіну», 13 тішрея 5726 (9 жовтня 1965), «Торат Менахем», том 45, с. 58: «А оскільки єврей постійно піднімається зі ступеня на ступінь, то зрозуміло, що ця тшува – у певному сенсі – вища навіть за тшуву Йом Кіпуру в молитві «Неїла»!...»
  12. ^ «Лікутей сіхот», там само. І див. також у сіхі Шабату глави «Гаазіну» 5719 докладно про перевагу тшуви цих днів.
  13. ^ Із сіхи Шабату тижневої глави «Гаазіну», 13 тішрея 5726 (9 жовтня 1965). «Торат Менахем», том 45, с. 58.


Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці