Авдала


הבדלה היא ברכה שתקנו אנשי כנסת הגדולה לברך במוצאי שבת, על ההבדלה שהבדיל הקב"ה בין ימים של קודש לימים של חולין.
Це благословення виголошують на вихід Шабату двічі: один раз під час молитви Арвіт, у благословенні «Хонен га-даат» молитви Шмоне есре, а вдруге — під час авдали над келихом вина.
Джерело обов'язку
Щодо джерела обов'язку відокремлювати Шабат при його виході думки розходяться: дехто вважає, що це з Тори, з вірша «Пам'ятай день Шабату, щоб освячувати його», і виводили, що треба пам'ятати Шабат при його настанні та при його виході, і згідно з цією думкою мудреці встановили лише текст благословення. А дехто вважає, що джерело обов'язку — у словах книжників, оскільки вірш говорить про згадування Шабату лише при його настанні.
Час її виголошення
У той час, коли було встановлено це благословення, сини Ізраїлю були бідні, і тому мудреці не зобов'язали їх купувати вино й виголошувати над ним це благословення, а тому встановили його в молитві; згодом, коли Ізраїль розбагатів, мудреці знову встановили виголошувати його над келихом, і так по колу. І щоб у цього благословення був постійний час, який не залежить від матеріального становища синів Ізраїлю, мудреці встановили завжди виголошувати це благословення також над келихом, якщо його можна знайти, і все ж головна авдала — у молитві.
У благословенні «Ата хонен»
Його місце в молитві Шмоне есре, у благословенні «Ата хонен», пояснюється тим, що дарування мудрості в голову людини — ось що дає їй змогу розрізняти між святим і буденним; а також тим, що це перше благословення в молитві Шмоне есре, яке є проханням про потреби людини після благословень хвали, а це тому, що людині заборонено просити про свої потреби на вихід Шабату, перш ніж вона здійснить авдалу.
У хасидуті пояснюється, що це тому, що саме даат спричиняє змішання зла з добром і можливість усвідомити це змішання, як під час гріха з Деревом пізнання, коли куштування від дерева призвело до розрізнення між злом і добром, а також до змішання між ними; і тому благословення про розрізнення між ними (в чому й полягає сенс світла й темряви) встановлено в благословенні «Хонен га-даат».
У благословенні над келихом
Як і в усіх освяченнях Шабату, мудреці встановили відокремлювати Шабат над вином. Благословення над келихом виголошують перед благословенням над пахощами і свічкою, але перед благословенням авдали, і заведено передувати йому кількома віршами на добрий знак. Хоча прикрасою заповіді є виголошувати це благословення над вином, але якщо немає вина, можна здійснити авдалу також над хамар медіна. Хоча головна авдала — у молитві, але оскільки мудреці встановили також і благословення над келихом, не можна нічого куштувати до цієї авдали. Це благословення, хоч воно й не в молитві, виголошують, як усі благословення, стоячи.
Супутні благословення
У благословенні над келихом виголошують чотири благословення, і такий їхній порядок: вино, пахощі, свічка й авдала.
Благословення авдали
Текст благословення, яке мудреці встановили виголошувати при відокремленні Шабату: «Що відділяє святе від буденного, світло від темряви, Ізраїль від народів, сьомий день від шести днів творіння», і в цьому тексті згадано чотири розділення, які провів Святий, благословенний Він.
Її тлумачення[1]
Текст авдали — велика справа у вірі у Всевишнього, і треба виголошувати його з великим наміром і мати на увазі таке:
Що відділяє святе від буденного: велика і важлива заповідь-повеління, з коренів і основ Тори — знати й визнавати, що, хоча все зроблено Всевишнім — і святе, і буденне, і чисте, і нечисте, — вони насправді цілковиті протилежності: «одне навпроти іншого створив Б-г», і треба остерігатися, щоб не спіткнутися об зло, і розділяти та відрізняти святе від буденного, як відрізняється світло від темряви; а той, хто змішує одне з іншим, — велика його кара, і він руйнує світи та підрубує насадження.
Світло від темряви: Тора і заповіді називаються світлом, а скасування віри та її законів називається темрявою, і людина повинна розрізняти своїм чистим розумом одне від іншого, обирати добро і відкидати зло. І тоді вона удостоїться нагороди — добра, прихованого для праведників, яке називається світлом, на противагу геїному, що є темрява і смертна тінь.
Ізраїль від народів: Ізраїль — народ-скарб з усіх народів. І нехай людина не каже, що одна доля в Ізраїлю і в народів світу — як помирає цей, так помирає і той, бо не можна змішувати одне з іншим; треба визнавати й знати істинно і з повною вірою, що немає в гоя частки з євреєм зовсім, і перевага одного над іншим — як перевага світла над темрявою: душа єврея — частка Б-жественного згори, і він називається Його сином-первістком, а душа гоїв — від скверни і ситра ахра, і вони називаються чужими, лиходіями і тими, хто чинить беззаконня, і надія їхня — відчай душі.
Сьомий день від шести днів творіння: треба вірити, що Він, благословенний і піднесений, створив Свій світ за шість днів творіння, а сьомого дня спочив і відпочив, і між ними велика різниця, як різниця світла й темряви, і цим людина визнає і пізнає таємницю гідності Шабату й дотримуватиметься його як належить, і удостоїться споглядати благість Всевишнього і відвідувати Його палац.
Тлумачення Каббали і хасидуту до тексту
Каббала і хасидут пояснюють текст авдали ще одним способом:
1) У Шабат сили нечистоти і зла залишають світ, а на вихід Шабату вони повертаються до нього і намагаються стати перепоною між Ізраїлем і їхнім Небесним Батьком.
Існують чотири сили нечистоти і зла: 1) буремний вітер, 2) велика хмара, 3) палаючий вогонь — це три нечисті кліпи, які є найтяжчими силами зла; 4) кліпат нога, яка не є довершеним злом, як три нечисті кліпи.
Чотири фрази авдали дають єврею силу і душевну міць, щоб досягти успіху в його війні проти цих чотирьох сил зла, а мовою Каббали: чотири розділення — проти чотирьох кліпот.. які є перегородкою між Ізраїлем і їхнім Небесним Батьком.. бо в Шабати і свята Святий, благословенний Він, вбирається в бік добра, що в Дереві пізнання.. а на вихід Шабату скидає їх і вбирається в згадані кліпи, щоб керувати світом і берегти Своїх синів.. і той, хто відділяє між ними, — це той, хто чинить добре в очах Всевишнього».
2) Основоположне поняття наводить «Сефер Єціра»: матеріальна реальність поділена на три виміри: олам — простір, шана — час, і нефеш — люди.
Розділення, яке здійснюють на вихід Шабату між святим і буденним, покликане створити розрив із силами нечистоти в усіх пластах творіння:
Світло від темряви — олам. Ізраїль від народів — нефеш, сьомий день від шести днів творіння — шана.
Благословення над пахощами
Мудреці встановили нюхати пахощі на вихід Шабату, оскільки в цю годину є смуток через відхід додаткової душі, яка є в Шабат, і щоб відновити душу, встановили нюхати пахощі, і треба виголошувати над ними благословення, як усі благословення за насолоди; тільки оскільки це не частина заповіді авдали, це не є перешкодою, і якщо не знайшов, нехай здійснить авдалу без пахощів.
Благословення «Меорей га-еш»

Серед благословень, які виголошують під час авдали над келихом, — благословення «Меорей га-еш», оскільки вихід Шабату — час створення вогню: на вихід Шабату, який був першим днем, коли світ потемнів для Адама га-Рішона — адже в Шабат світ не темнів, — Адам га-Рішон шукав, як освітити ніч, і знайшов вогонь.


Чотири пальці
Після благословення «Меорей га-еш» дивляться на нігті чотирьох пальців — крім великого — правої руки. Причина цього:
Три пророки — Єхезкель, Єшаягу і Зехар'я — описують Святого, благословенний Він, як Того, Хто сидить на престолі слави на чотирьох ніжках, установленому в колісниці, в якій чотири образи; тільки Єхезкель бачив «чотири лики тощо, лик людини, лик лева тощо, лик бика тощо, лик орла, а Зехар'я бачив чотирьох коней. Також і вплив із Ган Едену складається з чотирьох частин, як написано: І річка виходить з Едену, щоб зрошувати сад, а звідти розділяється і стає чотирма витоками. Також і стоянка дванадцяти колін у пустелі навколо Мішкану Всевишнього була чотирма групами.
У вченні Каббали пояснюється, що по суті це чотири Б-жественні сили, які відповідають чотирьом літерам Його святого Імені Йуд-Гей-Вав-Гей: Хесед, Гвура, Тіферет і Малхут, і це чотири вищі ангели: Міхаель, Гавріель, Уріель і Рафаель; і колісниця Всевишнього несе ці чотири сили у світ — виливання Б-жественного достатку на всі творіння.
Тому дивляться тільки на чотири пальці, а не на великий: чотири пальці єврея відповідають чотирьом видам Б-жественних впливів, що сходять у світ, і коли дивляться на них при світлі смолоскипа, удостоюються прилучитися до Б-жественних впливів.
Додаткові подробиці благословення над вогнем
Ось пояснення додаткових подробиць благословення над вогнем:
1) Використовують смолоскип, а не свічку, бо в смолоскипа чотири кольори вогню — чорний (і блакитний), білий, червоний і зелений, — що відповідають чотирьом Б-жественним силам, і над ними виголошують «меорей га-еш» у множині[2].
2) Дивляться на праву руку: бо права сторона символізує вплив і дарування, хесед, а в цьому і мета авдали — звести вищий достаток у цей світ. Слід зазначити, що проте звичай Ребе — дивитися також і на ліву руку.
3) Дивляться тільки на тильний бік пальців, бо є дві колісниці Всевишнього: 1) колісниця лику Всевишнього — «вища колісниця» у вищих світах, яку неможливо побачити, як написано: «А лика Мого не буде видно». 2) колісниця зворотного боку Всевишнього — «нижня колісниця» в нижніх світах, яку можна побачити, як написано: «І побачиш Мене ззаду».
Пальці єврея відповідають колісницям Всевишнього: внутрішній бік пальців — вищій колісниці, лику Всевишнього, а тильний бік пальців — нижній колісниці, зворотному боку Всевишнього; тому треба дивитися тільки на тильний бік пальців, бо єврей може наблизитися, побачити і притягнути тільки нижню колісницю, а не вищу.
Так чи інакше, ми бачимо величезну важливість споглядання нігтів, бо через них єврей наближається до нижньої колісниці Святого, благословенний Він.
4) У книзі «Каф га-хаїм» (рава Яакова-Хаїма Софера, розділ 299, сеїф катан 5) наводиться, що в курінні сигарети немає заборони через користування світлом і це дозволено до благословення «Меорей га-еш»; і він наводить від імені першої книги «Каф га-хаїм» (рава Хаїма Паладжі), де написано, що не слід заперечувати проти тих, хто полегшує, оскільки їм є на що спертися, а той, хто дбає про свою душу, нехай остерігається і не курить сигарет, доки не здійснить авдалу також над келихом, окрім авдали «Ата хонантану» в молитві Арвіт, див. там.
Дивляться на нігті
Звичай — дивитися на нігті, і причини цього такі:
1) Нігті символізують благословення, адже це майже єдине в тілі, що росте весь час, — вони плодяться і розмножуються вічно, а ріст — ознака благословення; тому заведено дивитися на них як на добрий знак на початку тижня.
2) Адам га-Рішон був увесь укритий нігтем, і лише після того, як він послухався поради своєї дружини і згрішив із Деревом пізнання, з його тіла зняли ніготь, і він залишився тільки на кінчиках пальців. Коли ми дивимося на нігті на вихід Шабату, ми згадуємо особливий ніготь, який був у Адама га-Рішона.
На це натякає текст благословення «(Боре меорей) га-еш», бо «еш» — це літери «іша», а жінка спокусила людину згрішити. Тому є звичай, що жінка не дивиться на нігті, щоб не нагадувати про свій гріх.
3) Нігті — найнижчий орган тіла, і в них найменше життєвої сили, тому і при їх стриженні не відчувається жодного болю; і коли світять свічкою авдали на нігті, домагаються того, щоб притягнення і Б-жественне світло досягли всіх органів тіла, аж до найнижчого органа — нігтів.
Ба більше: згідно з ученням каббали і хасидуту, нігті символізують буденні заняття, адже діяльність людини в матеріальному світі здійснюється руками і пальцями, на кінчиках яких вони розташовані, — тому під ними збирається матеріальний і духовний бруд і нечистота (сили нечистоти) від її занять у світі.
Розглядання нігтів при світлі авдали покликане освітити й освятити також буденні заняття і дати людині силу оберігатися від заборонених і нечистих речей, що у світі; а мовою каббали: на вихід Шабату світом поширюється нечистота, і особливо на кінчиках нігтів, і коли дивляться при світлі авдали на нігті й освітлюють їх світлом святості, відштовхують темряву, підкоряють і скасовують силу кліпи, і вона не може шкодити весь тиждень; тому благословляють на вогонь, щоб віддячити Тому, Хто створив цей добрий вогонь і врятував людину від усіх бід.
4) Нігтями можна вколоти ближнього, і маються на увазі погані риси — прискіпливість і завдавання шкоди ближньому, особливо при стиканні з ближнім у будні; тому дивляться на нігті при світлі авдали, щоб освітити їх, щоб стикання з ближнім було з «живим нігтем», тобто зв'язком емоційним і живим, з любов'ю, приємністю і солодкістю.. зближенням розуму і внутрішнього почуття, що випливає з добрих рис, які є в людині.
Можливо також, що тому жінка не дивиться на нігті (за однією думкою) [3], бо за самою своєю природою в ній більше добрих рис, тому вона не потребує світла авдали[4].
5) Під час споглядання нігтів дивляться також на лінії рук, які є «знаком, щоб отримати благословення».
Текст благословення

1. Причина благословення в множині, «меорей га-еш», — у тому, що у вогні є кілька кольорів, і як наводиться в «Шулхан арусі» Алтер Ребе[5]: «Найкраще виконання заповіді — благословляти над смолоскипом, у якому багато полін і багато світочів, адже благословляють „Боре меорей га-еш“ — у множині, „світочі“. І все ж, навіть коли благословляє над свічкою, нехай благословить „Боре меорей га-еш“, бо у світлі багато кольорів: полум'я червоне, біле і зеленкувате».
У «Тікуней Зогар» пояснюється за Каббалою, чому текст благословення — «меорей» у множині, а не «маор» в однині:
Тому що є два види вогню: вогонь чоловіка і вогонь жінки: «еш» з додаванням йуда — «іші» — літери слова «іш». «Еш» з додаванням гей — літери слова «іша». І коли є два види вогнів із додаванням Й-а, сходить благословення Всевишнього і світло авдали на чоловіка і його дружину — для успіху і доброго та щасливого життя в мирі в домі, на довгі дні й добрі роки.
2. У Шабат Берешит 5721[6] Ребе сказав: «Безсумнівно, і в цій синагозі продаватимуть — як щороку — гагбаа і гліла, вино для кідушу та авдали і світоч для авдали». І додав: «Причина, з якої я сказав „світоч для авдали“, а не „свічку для освітлення“ (як кажуть у „Мі ше-берах“), — у тому, що значення „свічки для освітлення“ (не як на думку тих, хто помиляється, що це означає свічка для авдали, а) — освітлювати бейт-мідраш. — І як випливає також із порядку слів у „Мі ше-берах“": „тих, хто приходить у них молитися“, а потім „тих, хто дає свічку для освітлення“ (освітлювати бейт-мідраш), а потім „і вино для кідушу та авдали“; інакше, якби значення „свічки для освітлення“ було свічка для авдали, „свічка для освітлення“ мала б стояти після „вина для кідушу та авдали“. — А якщо так, то ті, хто купує „свічку для освітлення“, мали б оплачувати рахунки за „електрику“... І хоча закон такий, що „освячене, варте мане, яке викупили за те, що варте пруту, — викуплене“, — усе ж у такий спосіб неможливо вести бейт-мідраш!... Тому я пояснив „світоч для авдали“ — щоб підкреслити, що мається на увазі свічка для авдали. А щодо точності вислову „світоч для авдали“ — ось: „свічка для авдали“ — звісно, немає підстав так казати, бо „свічка“ означає (також) одну свічку, а для авдали „найкраще виконання заповіді — благословляти над смолоскипом“. Але, на перший погляд, можна було б сказати „смолоскип для авдали“. Однак, хоча такий вислів у Гемарі та в „Шулхан арусі“, текст благословення, яке виголошують зі згадуванням Імені й Царства, — „Боре меорей га-еш“.
І суть цього — з передмовою:
Тему авдали можна пояснити двома способами: (1) відокремити будні від дня Шабату, (2) відокремити день Шабату від буднів. А з написаного в поскім про причину, з якої здійснюють авдалу над келихом благословення після їжі, — «бо благословення після їжі й авдала — усе це про минуле: обов'язок авдали — не заради теперішнього і майбутнього часу, який буденний, а заради минулого часу, який був Шабатом», — доводиться другий спосіб: суть авдали — відокремити день Шабату від буднів.
Однак, хоча авдалу здійснюють не заради буднів, а заради дня Шабату, проте мета цього — також притягнути суть дня Шабату на весь тиждень, щоб і в будні світив аспект Шабату, аж до того, щоб самі будні стали святими, тобто суть авдали — обернути темряву на світло, подібно до написаного: «І ніч світить, як день», — щоб сама темрява світила.
І згідно з цим можна пояснити текст благословення авдали «Боре меорей га-еш», бо суть авдали — не тільки відігнати темряву, для чого немає потреби в «світочі», оскільки це робиться і з боку аспекту «світла», адже «трохи світла відганяє багато темряви», — але мета в тому, щоб обернути темряву на світло, а це — силою саме світоча.
І це буде зрозуміло згідно з роз'ясненим у «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» (розділ 3) про самоскасування творіння перед Творцем, де творіння уподібнюються «світлу», а Б-жественна сила, що створює їх, — «світочу». І це «Боре меорей га-еш» — притягують і розкривають Б-жественну силу, яка створює й оживлює, і завдяки цьому розкриттю темрява перетворюється на світло».
Звичаї
- Ребе зазвичай ставить келих на стіл перед благословенням «Боре міней весамім», бере пахощі в праву руку і лише після цього виголошує благословення.
- Після закінчення авдали виливають трохи вина на тарілку і гасять свічку, занурюючи її в залишки вина[7].
Звичай після авдали
Основна стаття – «Ве-їтен леха»

Після авдали:
- Звичай Ізраїлю — занурювати пальці у вино, що залишилося від авдали, а потім торкатися пальцями обличчя біля очей[8], — сгула для світла очей. Ребе торкається очей з боку носа.
- Виголошують заключне благословення, а ті, хто виконує обов'язок благословенням того, хто здійснює авдалу, намагаються почути його благословення.
- Виголошують «Ве-їтен леха» тощо разом з іще однією людиною[10], і стоячи[11].
Додаткова література
- «Шулхан арух» Алтер Ребе, «Орах хаїм», розділи 296–299.
- Заборона куштувати до авдали, «Шоне галахот», випуск 622, тижнева глава «Хаєй Сара» 5783 • Заборона роботи до авдали, випуск 623, тижнева глава «Толдот»
Зовнішні посилання
- Слухання авдали від Ребе

- Чому на вихід Шабату виголошують «Боре меорей га-еш»?
- Менахем-Мендл Вагба, Обов'язок здійснювати авдалу
тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1767, сторінка 61
- Рав Меїр Ашкеназі, Чому здійснюють авдалу і в молитві, і над вином? • Чи можна здійснити авдалу над кавою або кока-колою? • Чи виголошують домочадці самі благословення над пахощами і вогнем? • Чи благословляють жінки? • Омивання очей вином

Примітки
- ^ Наведене нижче ґрунтується, серед іншого, на книзі «Га-Шабат ба-каббала у-ва-хасидут» рава Йосефа Красика (і слід зазначити, що не всі пояснення відповідають ученню хасидуту Хабад, і частина з них — з різних книг).
- ^ Трактат Брахот.
- ^ Такою є думка «Кцот га-шулхан», розділ 96, пункт 12, де він написав, що не бачив, щоб жінки так чинили, і навів цьому причину. Але див. у книзі «Зікарон — Тіферет іш», с. 252 і далі, де рав гаон р. Йосеф-Іцхак Боймгартен написав, що й жінки повинні дивитися на нігті під час благословення над вогнем, див. там, де він навів докази від поскім.
- ^ Рав Йосеф Красик, «Га-Шабат ба-каббала у-ва-хасидут», частина 2, с. 704.
- ^ «Шулхан арух» Адмора, «Орах хаїм», розділ 298, сеїф 4.
- ^ «Торат Менахем», частина 29, с. 115-113.
- ^ «Щоденник секретаря», п'ятий розділ, тижневик «Бейт Мошіах», 26 хешвана 5781 (13 листопада 2020), сторінка 42.
- ^ Ребе занурює мізинці обох рук і торкається очей у частині, що прилягає до носа («Щоденник секретаря» з попередньої примітки).
- ^ Див. також у «Лекет галіхот у-мінгагей Шабат кодеш» [Зелігсон], с. 144, де наводиться, що іноді після авдали Ребе вдихає запах диму свічки у вині, що на тарілці келиха, і вказано щоденник «Бейт хаєйну» з виходу Рош га-Шана 5751 (21 вересня 1990). — Щодо цього звичаю див.: «Лікутей Магаріх», частина 2, 85а. «Бадей га-шулхан» до «Кцот га-шулхан», розділ 97, пункт 7. І слід зазначити з «Торат Менахем — Решимат га-йоман» (с. 427), де Ребе пише, що «ло нагагінан» [у нас немає такого звичаю] вдихати дим свічки.
- ^ Коли Ребе і Ребе Раяц виголошували разом «Ве-їтен леха», навіть якщо Ребе закінчував раніше від Ребе Раяца, він залишався на місці й не йшов, доки Ребе Раяц не закінчував виголошувати «Ве-їтен леха».
- ^ «Щоденник секретаря» з попередніх приміток.