Перейти до вмісту

«Всевишній — Він Б-г»

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.

«Г-сподь — Він Б-г» — вірш, що кілька разів трапляється в Танаху[1] як основоположне формулювання віри у Всевишнього. Згідно з ученням каббали і хасидутом, у цьому вірші виражається віра в єдність двох Імен Святого, благословенний Він — імені Гаває та імені Елокім, — які обидва поєднані з Ним; а також те, що щодо світла Ейн Соф і піднесене ім'я Гаває вважається лише Елокім (цимцум).

У вченні хасидизму

У вченні хасидуту є два пояснення цього вірша. На ці два пояснення натякає те, що після принесення жертви пророка Еліягу на горі Кармель сини Ізраїлю проголосили двічі: «Г-сподь — Він Б-г, Г-сподь — Він Б-г» — як натяк на ці два пояснення[2].

Перше пояснення: і ім'я Елокім поєднане з ім'ям Гаває

Перше пояснення до «Гаває — це Елокім»:

Елокім — ім'я Елокім є ім'ям, що вказує на суд і Гвуру, тобто на силу Нескінченного, безмежного, яка здатна стиснути себе, щоб утворити обмежений світ.

Гаває — ім'я Гаває є ім'ям, що вказує на Хесед і впливання, тобто на силу Нескінченного, безмежного, як вона не обмежена.

Можна було б подумати, що ці два імені суперечать одне одному, тобто лінія впливання суперечить лінії стримування. Однак у книзі «Аводат га-кодеш» сказано: «Як є в Нього сила в безмежному, так є в Нього сила в межі; бо якщо скажеш, що є в Нього сила в безмежному і немає в Нього сили в межі, — ти применшуєш Його досконалість». І звідси випливає: «Гаває — це Елокім» — що й цимцум імені Елокім по суті є частиною впливання імені Гаває. І як сутність не може закрити сутність, так цимцум не може закрити розкриття.

Знання того, що два імені — одне, згідно із «Зогаром», є центральним знанням, про яке нам заповідано в заповіді єдності Всевишнього[3].

Притча

На це пояснення наводиться притча про учня та його вчителя: коли вчитель передає учневі слова своєї мудрості, є два способи передати — шляхом викладу всього розуміння розлого або сказати одну фразу, яка містить у собі все розуміння, і учень здатен у цю хвилину зрозуміти лише просте значення цієї фрази; однак через сорок років, коли «каїм іниш адаата де-рабей» [— осягає людина думку свого вчителя], тоді він зрозуміє все, що вчитель приховав у цій фразі.

І от: учитель під час проголошення цієї розумової речі має весь вплив, який хоче вилити своєму учневі, але щоб впливати, він мусить стиснути свій розум, і тоді зможе почати будувати те розуміння, яке виллє своєму учневі, після того як зійде у своєму розумі до розумового рівня учня. Але попри все це й тоді, коли він стиснув свій розум, і під час впливання не тільки весь розум учителя існує і ніщо в ньому не порушене, а й у цей час він здатен бачити в цій стиснутій розумовій речі, яку він вилив, увесь свій розум в усій його широті й глибині.

Однак учневі, щоб дійти до цього, треба трудитися впродовж сорока років.

І так буде зрозуміло, що сила цимцуму обмежує Б-жественне світло, але попри все це й під час дії цимцуму і сходження воно все ще існує в усій своїй силі, лише приховане від творінь.

Однак якщо людина потрудиться над собою і очистить своє тіло, тоді вона зможе побачити, як і в цьому світі «Гаває — це Елокім» і цимцум не торкнувся і не пошкодив Б-жественної дійсності, і навпаки — весь цимцум походить від неї.

У Храмі

Ребе роз'яснює[4] про Храм, про місце якого наш праотець Яаков сказав: «Лейт дейн атар гедьот», тобто (згідно з роз'ясненням каббали) це місце не таке, як інші місця у світі, які створені десятьма реченнями, що називаються «міле де-гедьота» (прості мови), але воно піднесеніше за них.

Тобто місце Храму відрізняється від усього світу, оскільки в ньому відкрито розкрилося те, що «Гаває — це Елокім». І там роз'яснюється, що це тому, що ім'я Гаває розкривається в самому місці. Тобто те, що місце Храму вище за рамки місця, — це з боку самого місця (і як сутність не закриває сутність, так ім'я Елокім не закриває ім'я Гаває).

Є три щаблі в тому, що «Гаває — це Елокім»:

  • Ім'я Елокім самоскасовується перед ім'ям Гаває.
  • Ім'я Елокім та ім'я Гаває — по суті дві форми вираження однієї сутності.
  • Ім'я Елокім розкриває, що вся його суть — це ім'я Гаває.

І цей третій щабель, який є новаторством Ребе, розкриється в Третьому Храмі, коли (не тільки розкривається в місці, але) саме місце кричатиме про Б-жественність, і аж до того, що «жінка оточуватиме чоловіка» і душа живитиметься від тіла.

Друге пояснення: щодо світла Ейн Соф і ім'я Гаває вважається Елокім

Друге пояснення до «Гаває — це Елокім»:

Ім'я Гаває, що є необмеженою силою Святого, благословенний Він, в утворенні світів, у наших очах вважається найвищим розкриттям. Однак щодо світла Ейн Соф, перед яким порядок сходження світів і всі світи не займають місця, і ім'я Гаває вважається «Елокім», тобто цимцумом, оскільки й ім'я Гаває має своє джерело в украй стиснутому світінні від світла Ейн Соф.

У служінні тшуви

Перше пояснення до «Гаває — це Елокім» — що й цимцум імені Елокім поєднаний з розкриттям імені Гаває — розкривається головним чином у служінні праведників, чиє впорядковане служіння у виконанні Тори і заповідей у світі освітлює цимцум і вносить у нього розкриття. Друге пояснення до «Гаває — це Елокім» — що щодо світла Ейн Соф і ім'я Гаває є Елокім (цимцум) — розкривається головним чином у служінні баалей тшува, які, оскільки завдали шкоди виконанню Тори і заповідей, не можуть розкрити ім'я Гаває та ім'я Елокім упорядкованим чином, і їхнє служіння вимушено відбувається у спосіб стрибка — притягнути безпосередньо від світла Ейн Соф, яке вище за Гаває.

З цієї причини під час Дарування Тори сказано «Гаває — це Елокім» лише один раз — оскільки тоді євреї були праведниками і їхнє служіння зосереджувалося на першому поясненні. Але на горі Кармель, коли євреї повернулися в тшуві від гріха ідолопоклонства Баалу, сказано «Гаває — це Елокім» два рази — оскільки тоді євреї були баалей тшува і їхнє служіння зосереджувалося на другому поясненні[5].

У молитві «Неїла» на завершення Йом Кіпуру промовляють сім разів «Гаває — це Елокім». Значення цього промовляння в тому, що під час молитви «Неїла» ім'я Гаває (що належить до сфірот Зеїр Анпін) підноситься до свого вищого джерела (Атік), де воно вважається лише «Елокім»; а коли продовжують і повторюють знову фразу «Гаває — це Елокім», здійснюється ще вище піднесення, так що «Гаває» попереднього щабля вважається тепер «Елокім», і так далі, піднесення за піднесенням[6].

Зовнішні посилання

Див. також

Примітки

  1. ^ «Ваетханан» 4:35. Там само, 39. «Мелахім» I, 18:39.
  2. ^ «Лікутей Тора», друшім на Шабат Шува, 64, 3.
  3. ^ «Зогар», ч. 2, 25а — наводиться і роз'яснюється в «Дерех міцвотеха», заповідь єдності Всевишнього.
  4. ^ У маамарі, що починається словами «Гадоль їгьє», 5722
  5. ^ «Лікутей Тора» там само. І див. маамар, що починається словами «Шува Ісраель», 5740.
  6. ^ «Мішнат хасидім», кінець трактату «Йома». Наводиться і роз'яснюється в «Лікутей Тора», друшім на Шабат Шува, 65, 4. Вищезгаданий маамар, що починається словами «Шува Ісраель», параграф 6.

Повідомити про помилку на цій сторінці