Капарот

Звичай капарот — давній звичай, прийнятий в ашкеназьких громадах і в частині сефардських громад (що дотримуються вчення Арізаля); цей звичай ґрунтується на ученні Каббали і згадується також у книгах великих законовчителів.
Корінь звичаю
У «Шулхан арух» згадуються дві думки щодо цього звичаю: «Бейт Йосеф» виступає проти звичаю, а Рама зміцнює його. На практиці рішення було ухвалено на користь звичаю з цілої низки причин, не тільки серед ашкеназів, які ухвалюють рішення за методом Рами, але головним чином тому, що згідно з ученням Каббали в звичаї капарот є великий сенс, адже кури названі у вірші «гевер», і їхня шхіта вказує на підсолодження 5 гвурот, що перебувають у Єсоді, напередодні Йом Кіпуру, що відповідає в порядку днів тшуви якості Єсод. У «Ігрот кодеш» Ребе вказує авторові книги зовсім вилучити зі своєї книги думку, що заперечує капарот[1], щоб не зневажати цей святий звичай.
І так само в «Шулхан арух (Алтер Ребе)» зовсім не згадується заперечна думка[2]: Прийнято в цих країнах брати напередодні Йом Кіпуру півня як капару для чоловіка і курку для жінки, і кажуть над ним «зе халіфаті, зе тмураті, зе капараті» тощо (скорочено ХаТаХ) — це Ім'я, що відсікає (ходек) життя всякому живому, і обводять його навколо своєї голови, і каже «Бней адам» тощо; і роблять так три рази, і покладають на нього руки подібно до покладання рук на жертву, і ріжуть його негайно, бо одразу за покладанням рук — шхіта. А деякі утримуються від того, щоб покладати на нього руки, щоб це не виглядало як посвячення святинь і їхня шхіта поза [Храмом], і побоюватися цього не слід, оскільки півень — річ, не придатна для жертовника; але якщо немає в нього півнів і він бере для капари інших тварин, хай не бере горлиць і молодих голубів, які придатні для жертовника, бо якщо покладе на них свої руки, це виглядатиме як посвячення святинь і їхня шхіта поза [Храмом]:
У «Гайом йом» на 9 тішрея наводиться: Капарот: «Бней адам — у-ле-шалом» тричі, і щоразу обводять три рази, разом обводять дев'ять разів.
Колір капарот
Алтер Ребе постановляє у своєму «Шулхан арух»: «Обирають білих півнів, за сказаним: „Якщо будуть гріхи ваші як багряне — як сніг вибіляться“. Про що йдеться? Коли білі приготовані перед ним — тоді хай обере їх, а не інших; але якщо вони не приготовані перед ним, хай не розшукує їх неодмінно, бо це подібно до звичаїв амореїв, у яких було заведено розшукувати білих півнів, щоб приносити їх ідолопоклонству, а написано: „І за установленнями їхніми не ходіть“».
Кількість капарот
Деякі мають звичай звільняти кількох чоловіків одним півнем і кількох жінок однією куркою; тому для вагітної беруть лише одного півня і одну курку, бо якщо плід чоловічої статі — ось є тут один півень, а якщо плід жіночої статі — досить їй і її матері однієї курки. А деякі мають звичай брати капару кожному окремо; тому для вагітної беруть три: двох курок і одного півня[3].
У «Піскей га-сидур» Алтер Ребе вирішує згідно з підходом Каббали, який каже, що слід брати на кожну душу півня: «Напередодні Йом Кіпуру звичай різати білого півня, що зветься „гевер“, і ріжуть його на ранковій сторожі після сліхот, бо тоді нитка хеседу посилюється у світі, і ми ріжемо його, щоб усмирити гвурот, і виводимо з нього його кров, щоб підсолодити його, і називається капара, як козел відпущення. І хай капарот будуть за числом людей, що в домі: чоловічої статі — для чоловіка, жіночої — для жінки, а для вагітної ріже три: одну за неї, а півня і курку — за сумнів щодо плоду».
Викуп капарот
І прийнято віддавати капарот бідним, а ще краще викупити капару грошима і роздати гроші бідним, щоб бідні не соромилися того, що їм дають півнів, узятих для капари.
Чотири види смертної кари
Деякі кажуть, що перед шхітою капарот Ребе здійснював на півні подобу «чотирьох видів смертної кари бейт-діну»: злегка наступає на нього — «побиття камінням», злегка торкається його шиї — «задушення», і обпалює трохи його пір'я — «спалення» (а сама шхіта — «умертвіння»)[4].
Галахічні суперечки
Капарот через посланця
Унаслідок поширення коронавірусу і заборони на зібрання рабини «Махон галаха — Хабад» у 5781 році (2020/2021) виступили ініціаторами проведення капарот через посланця, коли люди оплачують вартість капари, а один з рабинів інституту промовляє від їхнього імені текст і обводить півня.
Ця нова ідея викликала заперечення в кількох рабинів Хабаду, які стверджували, що якщо неможливо проводити капарот звичайним чином, слід проводити їх на грошах, і це на підставі слів наших Ребе, провідників поколінь, які не згадували проведення капарот на рибах і тому подібному у випадках, коли неможливо зробити на грошах[5]; тоді як рабини «Махон га-галаха» підтримали ініціативу і стверджували, що вона — найкраща форма, і це на підставі слів Алтер Ребе про те, що головне в капарот — шхіта півня[6].
Покриття крові
Прийнято, що після шхіти люди покривають кров півня землею і благословляють «на покриття крові землею», оскільки заповідь покриття крові — рідкісна заповідь для тих, хто зазвичай не займається шхітою.
До Йом Кіпуру 5777 року (2016/2017) рав Міхаель-Шломо Авішід, рабин громади Хабаду Рамат-Бейт-Шемеш Алеф і один з рабинів «Махон галаха — Хабад», опублікував постанову, згідно з якою благословення на покриття крові промовляють лише після перевірки ножа[7]; після публікації цієї галахічної постанови хабадські рабини і шойхети відгукнулися на це питання, і найвідоміший відгук — шойхета рава Шалома Дікштейна з Мельбурна в Австралії, який стверджував, що немає потреби перевіряти ніж після шхіти; у відповідь на це рав Авішід опублікував відгук, у якому стверджував, що треба чекати перевірки через сумнів щодо марного благословення[8]; після цього було опубліковано відеоролик з Ребе на капарот, на якому видно, що Ребе зволікає з благословенням до завершення перевірки ножа[9].
Щодо практичного рішення на ділі мара де-атра Краун-Гайтс рав Йосеф-Єшая Браун вказав, що справді від початку не слід благословляти без перевірки ножа[10], але в місцях велелюдних заборонено просити шойхета, щоб він перевірив, а той, хто бажає виконати заповідь, хай почекає осторонь, доки шойхет сам перевірить ніж, і тоді попросить дозволу покрити кров[11].
Зовнішні посилання
- Капарот і леках у Ребе (5741 і 5744)

- Ребе під час проведення «капарот» (5751)

- Переддень Йом Кіпуру 5752: Ребе під час проведення капарот


- Рав Меїр Ашкеназі, Таємниця капарот: чому роблять капарот, і саме на півнях?

Примітки
- ^ том 9, лист 2675
- ^ Орах хаїм, розділ 605
- ^ там само
- ^ Хоча побачити це було неможливо, оскільки Ребе виконував звичай капарот у своїй кімнаті без будь-чиєї присутності, але р. Хасад Гальберштам розповідає, що щороку Ребе вказував ребецн зробити це з її куркою, а на запитання, як можна зробити таке з живою істотою, Ребе відповів, що це звичай Ізраїлю. «Маасе мелех», с. 270. І так само в «Оцар мінгагей Хабад», с. 176.
- ^ Член рабинського суду Хабаду проти проведення капарот на півні через посланця.
- ^ Шліхут на капарот: рав Корнвіц в інтерв'ю про революційний проєкт • Рав Юркович у роз'яснювальному листі про «шліхут у капарот».
- ^ Рав Авішид у важливому зауваженні про покриття крові під час капарот
- ^ Відповідь рава Дікштейна поруч із відповіддю рава Авішида
- ^ Переглянути відеоролик
- ^ Оскільки всі старання удостоїтися цієї заповіді — це прикраса заповіді, а який сенс у прикрасі заповіді, якщо вона вводить людину в сумнів щодо марного благословення, навіть якщо цей сумнів віддалений.
- ^ Так він вказав прилюдно в словах, виголошених під час «Раава де-раавін» у Шабат тшува 5777 року (2016/2017). На противагу цьому інші рабини підтримували і вказували, що благословляти слід у будь-якому разі (див., наприклад, постанову рава Баруха-Александра-Зуші Вайнера у збірнику «Гаарот у-біурім» «Огалей Тора», свято Сукот 5777 (17 жовтня 2016), с. 39).