Перейти до вмісту

Мегілат Ейха

Матеріал з Хабадпедії
Перша сторінка Сувою Ейха, написаного кошерно на пергаменті чорнилом

Сувій Ейха (який називають також «Кінот»[1]) — сувій, написаний Ірміягу-пророком[2] перед руйнуванням Першого Храму як плач за руйнуванням Храму і вигнанням, що входить до книг Ктувім у Танаху. Книга містить плачі про страшне становище Єрусалима і народу Ізраїлю в облозі напередодні руйнування та після руйнування, причому плачі завершуються надією на втіху народу Ізраїлю і на помсту ворогам. Заведено читати цей сувій уночі та вдень 9 ава.

Його написання

У книзі Ірміягу описується повеління Всевишнього Ірміягу в четвертий рік царювання Єгоякіма — на продовження його пророцтв народові Ізраїлю повернутися з каяттям від своїх гріхів і його застереження про руйнування, якщо вони не повернуться, — пророцтв, які до того часу не допомогли:

Візьми собі книжковий сувій і напиши в ньому всі слова, які Я говорив тобі про Ізраїль, і про Єгуду, і про всі народи, від дня, коли Я говорив тобі, від днів Йошіягу і до цього дня. Може, почує дім Єгуди про все лихо, яке Я задумую вчинити їм, щоб повернулися вони, кожен зі свого лихого шляху, і Я прощу їхню провину та їхній гріх.

— Ірміягу 36, 2-3

Мудреці пояснюють, що цей сувій був Сувоєм Ейха[3]. Ірміягу, перебуваючи в ув'язненні, продиктував сувій своєму учневі Баруху бен Нерії, який прочитав його іншим євреям у Храмі. Після цього Баруха попросили прочитати сувій царським сановникам, які дуже схвилювалися, і один із них переказав його зміст цареві Єгоякіму. Коли Єгоякім почув читання, він розірвав сувій і спалив його в огнищі. День розірвання сувою включено до днів посту, згаданих у «Шулхан арусі»[4].

Після розірвання сувою Ірміягу заново продиктував сувій Баруху, «і було ще додано до них багато подібних слів»[5]. Мудреці пояснюють, що доданим був плач «Я — муж, що бачив горе» (Ейха, розділ 3), який містить по три вірші плачу на кожну з літер абетки, відповідно до трьох плачів за літерами абетки в інших розділах[6].

Однак, згідно з однією з думок мудреців, сувій, описаний у книзі Ірміягу, був сувоєм докору, а не Сувоєм Ейха, що містить плачі. Згідно з цією думкою, Ейха була написана лише після руйнування[7].

Його читання

Заведено читати цей сувій уночі 9 ава після молитви Арвіт у громаді[8], і заведено читати його також удень 9 ава після проказування кінот[9]. Перше джерело про читання сувою 9 ава наводиться в трактаті «Софрім»[10], а в Єрусалимському Талмуді[11] наводиться про амораїв, які мали звичай читати його 9 ава.

У хасидуті

Вірші Сувою Ейха докладно роз'яснено у вченні хасидуту в записах Ребе Цемах Цедека, які Ребе надрукував окремим кунтресом із додаванням своїх приміток і посилань на джерела в 5711 році (1950/1951)[12]. У 5730 році (1969/1970) Ребе вказав, щоб навчання 9 ава було переважно за цими записами:

Розумно, щоб навчання в цю добу було на теми дня, як сказали мудреці: запитують і тлумачать про тему дня тощо, — у записах його святості Адмора Цемах Цедека до Сувою Ейха. А у вищезгаданих записах роз'яснено також кілька висловів мудреців, що в Мішні.

— Шабат тижневої глави «Дварім» 5730 («Лікутей сіхот», т. 9, с. 250)

Згодом записи було надруковано в серії книг «Ор га-Тора» (Пророки і Писання, т. 2).

Внутрішнє позитивне тлумачення

У хасидуті пояснюється[13], що подібно до того як усі прокляття, що в Торі, обернуться на благословення, так і вірші Сувою Ейха, які містять тяжкі біди, мають внутрішнє позитивне тлумачення[14].

Серед віршів, роз'яснених у хасидуті в позитивному сенсі:

  • «Як самотньо сидить місто, багатолюдне! Стало воно як вдова; велике серед народів, княгиня над областями стала данницею[15]» — народ Ізраїлю зійшов у вигнання, коли Святий, благословенний Він, не в розкритті, і це стан «як вдова». Тому сини Ізраїлю називаються тоді словом «народ» (ам) — це слово вказує на відокремленість від Святого, благословенний Він, і є множинність і поділ, так що вище знання і нижнє знання відокремлені одне від одного, — «рабаті» (від слова «множина»), і в цьому вигнанні сини Ізраїлю мають справу із сімдесятьма народами — «серед народів», і також сила піднесення й могутності, «княгиня», — це «області». Так само і сфіра Малхут, що називається «місто», яка, сходячи у світи БЕА (які є «областями»), «самотня», тобто не з'єднується зі сфірот, що вище неї, і вона «стала як вдова», бо душі не піднімаються, щоб включитися в неї, і вона сходить панувати над 70 правителями («велике серед народів»).
    Однак мета всього цього — прийти до піднесення: саме через сходження у вигнання приходять до служіння «стала данницею» — це служіння прийняття ярма, і до служіння тшуви, і в цьому сенс «рабаті» — з літерою йуд наприкінці: тобто хоча народ Ізраїлю численний і розділений, у них є йуд — це бітуль перед Всевишнім, і тоді відбувається побудова Малхут — «сараті», ті самі літери, що й тішрей, адже в цьому місяці відбувається побудова Малхут, і завдяки цьому «стала як вдова», що вказує на розкриття кореня БАН — того, хто отримує, чий корінь вищий за корінь МА — того, хто дає, і тоді розкриється аспект «самотній» (бадад), що вказує на піднесене розкриття Святого, благословенний Він, яке вище порядку сходження світів і вище навіть десяти прихованих сфірот, — це розкриття аспекту Єдиного. І розкриття, що виражається в літері алеф слова «ейха», притягується у вигляді ствердження — «сидить» — завдяки тому, що розкривається в десяти сфірот світу Ацилут, які виражаються в літері йуд слова «ейха», а потім у «ко», що вказує на сфіру Малхут, як вона сходить у БЕА.
    Те, що з такого великого сходження приходять до великого піднесення, — річ, яка вища за розум і розуміння, і тому пророк каже це у формі подиву: «Як?» (ейха). І тому написано: «як вдова», що не означає вдову в буквальному сенсі, а означає зовнішнє приховування лику, вся мета якого — піднесення, що приходить після цього[16].
    Ще пояснюється, що перші літери слів «Ейха йашва бадад га-ір» утворюють «ейва» (ворожнеча) — натяк на причину руйнування Другого Храму, безпричинну ненависть[17].
  • «Гірко плаче вона вночі, і сльози її на щоках її, нема в неї втішника»[18]: плач від надмірної сили розкриття, яке світить навіть уночі, завдяки тому, що аспект «Аїн» (Ніщо) — втішник її.
  • «Пішла у вигнання Єгуда від лиха і від тяжкого рабства, оселилася вона серед народів, не знайшла спокою; усі переслідувачі її наздогнали її в тіснинах»[19]: «галта Єгуда» — від слова «розкриття», бо в прийдешньому майбутньому розкриється чеснота Єгуди, чий щабель вищий за Йосефа, і це через «від лиха» — служіння іткафья, і через споглядання того, що всі світи — як крапля в морі щодо Святого, благословенний Він, — у цьому сенс «у тіснинах»; завдяки цьому приходять до вищого щабля «з тісноти»[20] — це щабель, у якому немає осягнення і розуміння, пов'язаний з істинним простором, «простором Й-а»[21], а під «усі переслідувачі її» мається на увазі істина Всевишнього: Святий, благословенний Він, переслідує народ Ізраїлю, бо «більше, ніж теля хоче ссати, корова хоче годувати»[22].
  • «Нехай не буде цього з вами, усі, хто проходить шляхом! Подивіться й побачте, чи є біль, як біль мій, що завдано мені, яким вразив мене Г-сподь у день палючого гніву Свого»[23]: є два пояснення, хто такі «ті, хто проходить шляхом»: 1. Нечестивці в геїномі, які переступили шляхи Всевишнього, але страждання Шхіни більше за їхнє страждання. 2. Праведники, які піднімаються з Нижнього Ган Едену до Вищого Ган Едену і не страждають стражданням вигнання, оскільки їхнє осягнення — з аспекту Аріх Анпін і Зеїр Анпін, які вищі за Шхіну, що є сфірою Малхут світу Ацилут, як вона сходить у світи БЕА, і їм кажуть, щоб, попри це, вони розділили страждання Шхіни[24].
  • «Як затьмарив Г-сподь у гніві Своєму дочку Сіону»[25]: подібно до того як є аспект хмари і хмарини в кліпі, сенс якого — приховування і затаювання, так є такий аспект і у святості, як ми знаходимо під час спорудження Мішкану: «І не міг Моше ввійти до Намету Зібрання, бо спочивала на ньому хмара»[26]. До цього піднесеного розкриття хмари у святості приходять через очищення хмари в кліпі, і тому про Геулу сказано: «Хто це, що летять, як хмара». Тому також народ Ізраїлю називається в цьому вірші «дочка Сіону» — це ім'я, що вказує на велику любов до Ізраїлю, яка розкриється в Геулі[27].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Бава батра, 14б. І ще.
  2. ^ Див. Гітін 58а. Таанит 22б. Тосефта, Таанит 2, 10. Ейха раба 1, 53. Та ін.
  3. ^ Моед катан, 26а. Наводиться в Раші та інших коментаторів до Ірміягу там, а також у Раші на початку Ейхи.
  4. ^ «Орах хаїм», розділ 580, пункт 2 (28 кислева; і див. «Маген Аврагам» там, сеїф катан 5, інші версії дати події).
  5. ^ Ірміягу там, 32.
  6. ^ Раші на початку Ейхи, з «Ейха раба», птіхта 28 (і див. там іншу думку).
  7. ^ «Ейха раба» 1, 1. Ібн Езра на початку Ейхи.
  8. ^ «Шулхан арух», «Орах хаїм», розділ 559, пункт 2. І див. Рама там, пункт 1.
  9. ^ «Маген Аврагам» на початку розділу 559. І див. «Гайом йом», 9 ава.
  10. ^ 14, 3; 18, 4
  11. ^ Шабат, 79а
  12. ^ Див. сіху Шабату тижневої глави «Пінхас» 5711 року (1950/1951), на початку.
  13. ^ Записи Цемах Цедека до Ейхи («Ор га-Тора», Пророки і Писання, т. 2, 1034 і далі). «Сефер га-маамарім — Мелукат», т. 1, с. 119. Маамар, що починається словами «Ціон бе-мішпат», 5734. Сіха Шабату тижневої глави «Пінхас» 5748, § 3. Шабат тижневої глави «Дварім» 5749, примітка 68.
  14. ^ І див. сіху Шабату тижневої глави «Дварім» 5741 року (1980/1981), що вже в «Піркей авот» ми знаходимо щось подібне.
  15. ^ 1, 1
  16. ^ «Ор га-Тора» там. І там, с. 1040 і далі. «Сефер га-маамарім — Мелукат» там
  17. ^ «Ор га-Тора» там, с. 1040. І див. «Лікутей сіхот», т. 34, Дварім 2, § 6.
  18. ^ 1, 2
  19. ^ 1, 3
  20. ^ Тегілім 118, 5
  21. ^ Тегілім там
  22. ^ «Ор га-Тора» там, с. 1, 36. «Лікутей сіхот» т. 38, с. 124 і далі
  23. ^ 1, 12
  24. ^ «Ор га-Тора» там, 1039 і далі
  25. ^ 2, 1.
  26. ^ Пкудей 40, 35.
  27. ^ «Ор га-Тора», Пророки і Писання, т. 2, с. 1070 і далі. Маамар, що починається словами «Ціон бе-мішпат», 5734.

Повідомити про помилку на цій сторінці