Молитва «Нахем»
Молитва «Нахем»
|
|---|
|
נַחֵם ה' אֱ-לֹהֵינוּ אֶת אֲבֵלֵי צִיּוֹן וְאֵת אֲבֵלֵי יְרוּשָׁלָיִם, וְאֶת הָעִיר הָאֲבֵלָה וְהַחֲרֵבָה וְהַבְּזוּיָה וְהַשּׁוֹמֵמָה. / Нахем Гашем Елокейну ет авелей Ціон ве-ет авелей Єрушалаїм, ве-ет га-ір га-авела ве-га-харева ве-га-бзуя ве-га-шомема. / Утіш, Г-споди, Б-же наш, тих, хто скорбить за Сіоном, і тих, хто скорбить за Єрусалимом, і місто скорботне, і зруйноване, і принижене, і спустошене. |
Молитва «Нахем» — уривок молитви, який заведено додавати до благословення «Єрусалим» у молитві «Шмоне есре» в Тіша бе-Ав[1]; у ньому міститься прохання до Святого, благословенний Він, про втіху, щоб Він відновив руїни Єрусалима; за звичаєм Хабаду її додають лише в молитві Мінха (на відміну від інших звичаїв, за якими її згадують в усіх трьох молитвах).
Джерело молитви та її варіанти
Джерело цієї молитви — в Єрусалимському Талмуді[2]; вона ґрунтується на звичайному благословенні «Єрусалим» за нусахом Ерец-Ісраель, прийнятим у той час, разом з особливим додаванням для Тіша бе-Ав.
В єрусалимському варіанті молитва починається словом «Рахем»[3], і так само в «Седер рав Амрам Гаон» і в Рамбама, а в пізніших свідченнях зазначено, що був звичай розділяти і казати в ніч Тіша бе-Ав і в Шахаріт «Рахем», а в Мінху — «Нахем»[4].
Причина звичаю казати це додавання лише в молитві Мінха Тіша бе-Ав у тому, що його зміст — прохання про Визволення, що підкреслюється переважно наприкінці посту (коли, згідно з Гемарою, народився визволитель Ізраїлю і починає проблискувати розкриття Геули), і не так уже стосується початку посту, коли підкреслюється жалоба[5].
Після Шестиденної війни, зі звільненням багатьох частин міста Єрусалима з-під влади арабів, були видатні рабини, які виступали за зміну тексту, оскільки, на їхню думку, місто вже не «скорботне» і його сини повернулися до нього, і це викликало широку галахічну полеміку серед рабинів; однак рав Шломо-Йосеф Зевін, як і решта хасидів Хабаду, дотримувалися думки Ребе, що не слід робити жодних змін у тексті молитви (і особливо згідно з роз'ясненим нижче в розділі «Роз'яснення в хасидуті», що головна жалоба — за духовним спустошенням, яке зберігається і в нашому поколінні)[6].
Той, кому довелося їсти в Тіша бе-Ав через слабкість або за станом здоров'я тощо і хто обмив руки, має згадати молитву «Нахем» у благословенні після їжі, однак є суперечка щодо місця її промовляння[7].
«Служителі істуканів» / «служителі чужих»
У старих хабадських сидурах[8] наводився текст «і поглинули його легіони, і заволоділи ним служителі істуканів», на відміну від сидура Ростова-на-Дону, а також сидура «Тегілат Гашем»[9], поширеного сьогодні серед хасидів Хабаду, у яких наводиться текст «служителі чужих», що є зміною цензури[10].
І в брошурі «Бейн га-мецарім», виданій Ребе від імені «Мерказ ле-іньоней хінух», наводився текст «служителі істуканів»[11].
У нових хабадських сидурах почали виправляти цю помилку, так, наприклад, це наново надруковано в сидурі «Тегілат Гашем», виданні з примітками, випущеному центральним відділенням «Кегот» у Нью-Йорку, та в інших.
Її промовляння біля могили Рашбі
Ребе кілька разів згадував і роз'яснював наведене про рабі Аврагама га-Леві, учня Арізаля, який мав звичай казати в усі будні дні молитву «Нахем», оскільки відчутно переживав біль вигнання і руйнування, але коли він промовив цю молитву також біля могили Рашбі в день радості Рашбі, Лаг ба-Омер, на нього обрушився гнів (кпіда), і він помер раніше свого часу[12].
Роз'яснення в хасидуті
Текст молитви — саме «спустошене, без мешканців», а не вислів руйнування чи зламу, бо, хоча в пізніших поколіннях місто знову відбудувалося і повне будівель, у ньому збереглося духовне спустошення[13].
Молитва завершується проханням до Святого, благословенний Він, щоб Він був «вогняною стіною навколо» (за виразом вірша), причому під час вигнання суть стіни з літер Тори — захищати від зовнішніх сил, але в прийдешньому майбутньому потреба в цьому відпаде, оскільки в прийдешньому майбутньому в цьому не буде потреби, коли будуть скасовані противники, і вся суть стіни буде лише в тому, щоб обмежувати сутнісну святість ззовні[14].
Примітки
- ^ «Шулхан арух», розділ 556.
- ^ Трактат Брахот 4, 3. Таанит 2, 2.
- ^ Див. «Шаар га-колель», глава 9, пункт 26.
- ^ «Сефер га-Манхіг», Варшава 5645 1885, Закони Тіша бе-Ав, с. 80
- ^ «Шаар га-каванот», тема 9 ава, наприкінці. Наведено Ребе на фарбрейнгені 20 менахем-ава 5711 (22 серпня 1951).
- ^ Хаїм Рапопорт, Текст молитви «Нахем»: «місто скорботне, зруйноване, зневажене і спустошене»?, «Пардес Хабад», випуск 17, с. 85.
- ^ Див. сторони й рішення з цього питання в листку «Шоне галахот» «Махон галаха — Хабад», тижнева глава «Дварім» 5783.
- ^ Текст сидура «Тора ор», сидура Алтер Ребе шкловського друку та інших.
- ^ Який є фотокопією сидура «Седер га-авода».
- ^ Сидур Алтер Ребе з примітками і вказівками (Раскін). «Служителі чужих, служителі ідолів і служителі істуканів», стаття Єгошуа Мондшайна.
- ^ Менахем-Мендл Грінфельд, «Народ Ізраїлю нині перебуває в розпалі свого найбільшого страждання», тижневик «Кфар-Хабад», тижнева глава «Дварім» 5783, випуск 2018, с. 56
- ^ Сіха Песах шені і сіха Лаг ба-Омер 5743 (1 травня 1983), пункт 18. У ході промови Ребе висловився про себе, що в сказаному на попередніх фарбрейнгенах «помилка — за мною» (див. огляд рава Шимона-Бен-Ціона Айзенбаха про це).
- ^ «Сефер га-маамарім — Кунтресім», частина 2, с. 550.
- ^ «Шаарей тшува» 10, 3.