Пізнання Всевишнього
Пізнання Всевишнього — це знання про існування Всевишнього, знання, що є основою юдаїзму — основ віри, Тори і заповідей — і, мовою Рамбама[1]: «основа основ і опора мудростей». На думку частини рішонім, це перша заповідь у переліку заповідей-повелінь, а на думку інших із них, це знання настільки базове, що його не слід включати до переліку заповідей, адже воно — необхідна передумова ще до заповідей.
Суть
Пізнання Всевишнього охоплює кілька аспектів і ступенів[2]:
1. Саме знання про існування Всевишнього.
2. Знання й розумове споглядання існування Всевишнього та Його досконалості — тобто того, що з Нього постало все суще, і все залежить від Нього, а Він не залежить від них.
3. Знання й усвідомлення того, що Святий, благословенний Він, вищий за розум, і тому обмеження розуму Його не зобов'язують.
Перший ступінь пізнання Всевишнього — знання самого Його існування — це необхідна передумова, без якої неможливі Тора і заповіді, адже умова для заповідей — щоб був Той, Хто наказує. З цієї причини у внутрішньому сенсі це пізнання Всевишнього має перевагу над вищими ступенями пізнання Всевишнього — адже воно є причиною і джерелом для них. Пізнання Всевишнього на наступних ступенях пов'язане зі спогляданням людини, тоді як знання самого існування Всевишнього на першому ступені приходить з того, що Ацмут Всевишнього перебуває в розкритті[3].
Другий ступінь — розумове споглядання — охоплює всі подробиці про досконалість Всевишнього: як ті, що викладені в словах Рамбама в перших галахот його книги: «Основа основ і опора мудростей — знати, що є Перше Суще, і Він дає буття всьому сущому, і все суще з неба і землі та що між ними існує лише завдяки істинності Його буття . . І якщо спаде на думку, що все суще, крім Нього, не існує — лише Він один існуватиме, і Він не скасується з їхнім скасуванням, адже все суще потребує Його, а Він, благословенний Він, не потребує їх і жодного з них, тому Його істинність не подібна до істинності жодного з них . . Це Суще — Б-г світу, Владика всієї землі, і Він керує небесною сферою силою, що не має кінця і межі»[4]; так само й усі теми «Маасе меркава» і «Маасе берешит», викладені в усіх чотирьох перших розділах книги[5].
Третій ступінь — усвідомлення Б-жественності, що вища за розум, — це те, що викладено в словах Рамбама[6]: «І якщо спаде на думку, що Він не існує, — жодна інша річ не може існувати». У цих словах натякається на знання про Святого, благословенний Він, такого, яким Він є понад рамками «сущого», тобто такого, якому властиво давати буття іншому сущому і творити світ. Це знання піднесеніше за знання про Всевишнього як про «Суще» і Творця світу, як натякається у вислові Рамбама «І якщо спаде на думку». І з погляду цього ступеня, на якому Він «не існує», немає місця існуванню світу — «жодна інша річ не може існувати»[7]. Мовою хасидуту це знання про Совев коль алмін (на відміну від знання й розумового споглядання, що охоплює лише Мемале коль алмін)[8].
Пізнання Всевишнього сьогодні — навіть знання, обов'язкове за розумом, яке відчутне, як бачення (і про нього сказано «З плоті моєї побачу Б-га» — подібно до того як той, хто бачить плоть, переконаний в існуванні душі, що її оживляє, з певністю, як при баченні, так і бачення світів переконує в існуванні Всевишнього з певністю, як при баченні), — це лише знання існування. Лише в прийдешньому ми зможемо дійти до знання сутності як справжнього бачення.
Чи входить до переліку заповідей
Автор «Галахот гдолот» не включив заповідь пізнання Всевишнього до переліку заповідей. Рамбан пояснив його думку[9]: оскільки віра — необхідна основа, без якої неможливе виконання заповідей, то недоречно включати її до переліку заповідей. Цемах Цедек додав до цього поглиблення: оскільки знання самого існування Всевишнього настільки відчутне і ясне, що немає причини не вірити в нього, то немає сенсу заповідати його. Однак, на його думку, той має на увазі лише перший ступінь знання — саме існування Всевишнього.
Рамбам і «Сефер га-хінух» включили заповідь пізнання Всевишнього до переліку заповідей. За їхнім методом, ідеться не лише про саму віру, а про знання і споглядання досконалості Всевишнього — другий ступінь. Крім того, до цієї заповіді входить також віра, що вища за розум, — третій ступінь[10]. Ці два аспекти вважаються однією заповіддю.
Ще один метод — метод рабейну Йони[11], який зарахував як дві заповіді знання і віру — другий ступінь і третій ступінь[12].
Знання чи віра
У своїй книзі «Мішне Тора» Рамбам написав про заповідь пізнання Всевишнього: «Основа основ і опора мудростей — знати, що є Перше Суще». А в «Сефер га-міцвот»[13] написав: «Повеління, яке Він наказав нам . . щоб ми вірили, що є Першопричина і Основа, Він — Творець усього сущого». І великі мужі Ізраїлю обговорювали питання, що нам заповідано — віра, яка вища за розум, чи знання і розуміння розумом.
Дехто писав, що головне в заповіді — віра, яка приходить через традицію, а не через розумове дослідження[14].
Але багато великих мужів Ізраїлю писали, що головне в заповіді — знання й осягнення розумом, і тому Рамбам точно обрав вислів «знати»[15]. Це випливає також із самого факту, що знання Всевишнього включене до переліку заповідей[16], — адже саму віру неможливо включити до переліку заповідей, оскільки вона — необхідна попередня умова, без якої заповіді не мають сенсу, і так само неможливо заповідати віру, яка не залежить від волі людини. А якщо так, заповідь — про знання[17].
Згідно з цим методом, щодо того, що Рамбам у «Сефер га-міцвот» написав вислів «щоб ми вірили», Ребе пояснив, що його слова в книзі «Мішне Тора» точніші (оскільки написані пізніше, і, можливо, він змінив свою думку; або тому, що в «Сефер га-міцвот» він не був точним, оскільки це не галахічна книга; або тому, що переклад з арабської неточний); і також можливо, що й у «Сефер га-міцвот» точний переклад — «знання», а не «віра»[18].
У вченні хасидуту роз'яснюється, що є заповідь і про знання, і про віру: існування Всевишнього і те, що Він творить світ і оживляє його (у термінах Каббали — світло Мемале коль алмін), можна осягнути й розумом, і про це зобов'язані «знати»; але досконалість Всевишнього, що підноситься над світами (світло Совев коль алмін), неможливо охопити розумом, і для цього потрібна віра[19]. Ще роз'яснюється, що саме завдяки знанню й розумовому осягненню, наскільки це можливо, досконало виконується заповідь віри: коли є речі, зрозумілі розуму, а людина не намагається їх зрозуміти, але задовольняється вірою, її віра не чиста, оскільки до неї домішані прості речі, зрозумілі розуму; саме після того, як вона намагається зрозуміти і вірить лише в те, що зрозуміти неможливо, її віра досконала й чиста[20].
Ребе пояснює, що Рамбам і Раавад розходяться в думках щодо питання знання й віри: на думку Раавада, це дві цілком різні речі — те, що належить до розуму, можна осягнути розумом, але речі, які стоять вище за розум, не слід намагатися зрозуміти, і їх треба приймати простою вірою. На думку Рамбама, і віру, яка стоїть вище за розум, треба намагатися зрозуміти, наскільки можливо, розумовим знанням. Метод Алтер Ребе в книзі «Танія» подібний до методу Рамбама: книга заснована на знанні того, що «дуже близьке до тебе це слово, в устах твоїх і в серці твоєму, щоб виконати його», тобто що в кожного єврея є надрозумовий зв'язок зі Святим, благословенний Він, завдяки природній любові, але треба трудитися «довгим і коротким шляхом», за допомогою споглядання і служіння, щоб і розум людини, її мідот і її постійна поведінка відповідали її вірі[21].
Пізнання Всевишнього в прийдешньому майбутньому
Наприкінці своєї книги Рамбам описує епоху Днів Мошіаха як епоху, коли пізнання Всевишнього буде в найбільшій своїй досконалості:
І в той час не буде там ні голоду, ні війни, ні заздрощів і суперництва, адже добро буде щедро вилите і всі ласощі будуть доступні, як порох. І все заняття світу буде лише пізнавати Всевишнього. І тому євреї будуть великими мудрецями, і знатимуть приховані речі, і осягнуть знання свого Творця в міру людських сил, як сказано: бо наповниться земля знанням Г-спода, як води покривають море.
— Рамбам, Закони про царів та їхні війни і про Царя Мошіаха, розділ 12, галаха 5
Відповідно, у численних сіхот Ребе — і особливо в гадранах на Рамбама, — у яких він обговорює різні ступені пізнання Всевишнього, він пояснює також, як зі слів Рамбама зрозуміло, яким чином ці ступені будуть у досконалості в Дні Мошіаха, і відповідно до цього докладно пояснюються точності формулювань Рамбама в цьому описі.
У гадрані на Рамбама 5735 Ребе пояснює досконалість двох ступенів пізнання Всевишнього — знання й розумового споглядання на ступені «Сущого» та знання, що вище за розум, на ступені «не існує». Відповідно, він пояснює, що у висловах Рамбама «знатимуть приховані речі, і осягнуть знання свого Творця в міру людських сил», а також у вірші, який він наводить, «наповниться земля знанням Г-спода, як води покривають море» — натякається, яким чином у Дні Мошіаха буде досконалість знання на обох ступенях.
У гадрані на Рамбама 5746 він пояснює досконалість трьох ступенів пізнання Всевишнього — знання про саме Його існування, що передує всьому, а потім двох згаданих вище ступенів знання. Відповідно, він пояснює, що у висловах Рамбама «в міру людських сил» і «як води покривають море» натякається, яким чином у Дні Мошіаха буде досконалість знання на обох ступенях; тоді як знання про саме існування Всевишнього, що передує їм, натякається в самому приході Мелех га-Мошіаха, коли знатимуть, що він напевно Мошіах.
Крім того, каже Ребе[22], що в прийдешньому майбутньому, внаслідок досконалості дії Тори і заповідей у світі, що почалася з Дарування Тори, розкриється не лише ступінь Гаває ді-лтата, а й Гаває ді-лейла, а мовою Рамбама — «Ім'я Всевишнього, як воно пишеться» та «Ім'я Всевишнього за його прізванням», причому різниця між ними в тому, що «як воно пишеться» вказує на Б-жественність, яка вища за рамки світу, аж до Його Ацмуту, благословенний Він, а Ім'я Всевишнього «за його прізванням» вказує на Б-жественність, як вона сходить, щоб бути співмірною зі створіннями; і хоча це Ім'я теж вказує на Його Ацмут, благословенний Він, проте, оскільки його вимовляють створіння, воно вказує на те, що воно має певний зв'язок зі світом, а мовою вчення хасидуту — «Гаває від слова мегаве». А оскільки в прийдешньому майбутньому розкриється ступінь Б-жественності, який вищий за вбрання у світи, аж до Його Ацмуту, благословенний Він, тому Рамбам додає слова «як води покривають море», що вказують на скасування буття через розкриття Ацмуту.
Ребе пояснює, що пізнання Всевишнього в Геулі буде таким, що людина не залишиться у своєму бутті, а відчуватиме, що все буття — це буття Б-жественності, і назва буття застосовна лише до буття Б-жественності. У цьому знанні буття людини піднесеться до буття Б-жественності[23], а оскільки людина не матиме буття для себе, вона зможе мати знання також про ступені, що вищі за її буття, адже ступені, вищі за неї, зможуть проникнути в її знання, яке виражає її буття[24], що не буде суперечністю цим ступеням, і тому в Геулі знання буде про ступені, що вищі за буття людини і світу[25]. Ця досконалість пізнання Всевишнього буде не лише в євреїв, а й у світі[26], так що не лише його буття буде наповнене пізнанням Всевишнього, що є досконалістю світу самого по собі, а він буде повністю скасований перед Б-жественністю і не залишиться у своєму бутті. Однак усе ще буде різниця між знанням у євреїв і знанням у світі: у євреїв пізнання Всевишнього буде виходячи з їхнього буття і їхньої власної сутності, тоді як пізнання Всевишнього у світі буде виходячи зі скасування створінь, а не з їхнього буття і їхньої сутності[27].
І на підставі цього Ребе пояснює вислів Рамбама[28] «знати, що є Перше Суще, і Він дає буття всьому сущому, і все суще на небесах і на землі та що між ними існує лише завдяки істинності Його буття», «якщо спаде на думку, що Він не існує, жодна інша річ не може існувати»: спершу Рамбам пише, що слово «суще» застосовне до матеріальної речі — «все суще на небесах і на землі», — але Б-жественність така, що «не існує», а в наступній галасі говорить про піднесеніший спосіб — «жодна інша річ не може існувати», тобто що Він — єдине буття, і без Нього неможливо назвати жодне інше буття іменем буття.
Примітки
- ^ Закони основ Тори, розділ 1, галаха 1.
- ^ Гадран на Рамбама 5746, пункт 4 і далі, і особливо в пункті 8.
- ^ Гадран там само, пункт 5, і в примітці 13.
- ^ Гадран на Рамбама 5748, пункт 2, і примітки 20 і 22 там, і на полях аркуша.
- ^ «Лікутей сіхот», частина 26, сіха Ітро 1 (с. 114 і далі).
- ^ Там само, галаха 2.
- ^ Гадран на Рамбама 5735, пункт 8–9 («Лікутей сіхот», частина 40, с. 9–38). Гадран на Рамбама 5746, пункт 7, і в примітці 22.
- ^ «Дерех міцвотеха», заповідь віри в Б-жественність, кінець розділу 2. Див. у згаданому вище гадрані 5746 у примітці 23, що пов'язує слова Цемах Цедека і Рамбама. І див. також згаданий вище гадран 5735, примітка 109.
- ^ Його «Гасагот» до «Сефер га-міцвот», заповідь-повеління 1.
- ^ Див. нижче в абзаці Знання чи віра.
- ^ «Шаарей тшува», брама третя, 17.
- ^ «Дерех міцвотеха» там само.
- ^ Заповідь-повеління 1, у перекладі Ібн Тібона.
- ^ Див. респонси Ріваша, розділ 45. «Маян ганім» на «Друш ор га-хаїм», розділ п'ятий.
- ^ «Рош амана», розділ 17. «Мецудат Давид» Радбаза, заповідь 1. «Ор неерав», частина 2, розділ 1. «Маасе рокеах» на Рамбама, там само.
- ^ Див. вище, у розділі «Чи входить до переліку заповідей».
- ^ «Гадран аль га-Рамбам» 5748, § 2, на основі «Рош амана», розділи 4 і 17.
- ^ Примітка Ребе в «Кунтрес торат га-хасидут», розділ 13. «Лікутей сіхот», том 11, с. 339.
- ^ «Дерех міцвотеха», заповідь віри в Б-жественність, кінець розділу 2. «Кунтрес торат га-хасидут», там само.
- ^ «Кунтрес торат га-хасидут», там само.
- ^ «Лікутей сіхот», том 34, сіха до «Ніцавім» 2.
- ^ Гадран на Рамбама 5748.
- ^ Гадран на Рамбама 5749 — «Сефер га-сіхот» 5749, ч. 1, с. 146 і далі.
- ^ А не як віра, суть якої — скасування розуму і буття.
- ^ Гадран на Рамбама 5750 — «Сефер га-сіхот» 5750, частина 1, с. 121 і далі.
- ^ Гадран на Рамбама 5751.
- ^ Згаданий вище гадран 5750.
- ^ Закони основ Тори там само.