Перейти до вмісту

«Наасе ве-нішма»

Матеріал з Хабадпедії
Зробимо, а потім почуємо

Коли хтось із синів Ізраїлю живе не згідно з повелінням Творця синам Ізраїлю – зрозуміло, що він не почувається добре (хоча він не знає і помиляється щодо справжньої причини).
І тому насамперед – треба виправити вищезгадане. І обіцяно кожному – потрудився і знайшов.
І при всьому цьому має бути випередження наасе ( – насправді, на ділі) перед нішма (розуміння шляхом дослідження і пошуку тощо), і особливо тому, що коли людина голодна (щодо своєї матеріальної чи духовної їжі), вона не здатна заглиблюватися і вести розумові шакла ве-тарья тощо – чого немає після того, як вона втамує свій голод. І тому відклади розумове розв'язання питань в юдаїзмі тощо – доки не утвердишся у виконанні на ділі.

«Ігрот кодеш», т. 27, лист 10511[1]

Вислів «наасе ве-нішма», який сказали сини Ізраїлю перед даруванням Тори, виражає абсолютне прийняття ярма Всевишнього з досконалою вірою («зробимо») поряд із важливістю розуміння і почуття в Торі та заповідях («почуємо»).

Випередження наасе перед нішма 5 сівана було важливою і головною підготовкою до отримання Тори 6 сівана.

У джерелах

У тижневій главі «Їтро», що описує дарування Тори, синів Ізраїлю цитують як таких, що кажуть лише «зробимо»:

І прийшов Моше, і скликав старійшин народу, і виклав перед ними всі ці слова, які заповідав йому Г-сподь. І відповів увесь народ разом, і сказали: все, що говорив Г-сподь, зробимо

— Книга Шмот, розділ 19, вірші 7-8

Поєднання «наасе ве-нішма» наводиться далі, у тижневій главі «Мішпатім», після того як Моше рабейну прочитав уголос синам Ізраїлю Тору від глави «Берешит» до глави про дарування Тори:

І взяв він книгу завіту, і прочитав уголос народові, і сказали: все, що говорив Г-сподь, зробимо і почуємо

— Книга Шмот, розділ 24, вірш 7

Проголошення Ізраїлем «наасе ве-нішма» спричинило найвищі речі, як описано в Гемарі:

Витлумачив рабі Сімай: у час, коли Ізраїль поставив наасе перед нішма, прийшли шістдесят міріад ангелів-служителів і кожному з Ізраїлю пов'язали дві корони, одну відповідно до наасе і одну відповідно до нішма

— Шабат, 88а.

Ці корони було тимчасово відібрано в народу Ізраїлю внаслідок гріха золотого тельця, а з приходом Мошіаха ці корони буде повернено Ізраїлю.

Цей підхід — ставити «зробимо» перед «почуємо» — приписується ангелам:

У час, коли Ізраїль поставив «зробимо» перед «почуємо», вийшов небесний голос і сказав їм: хто відкрив Моїм синам цю таємницю, якою користуються ангели-служителі?

— Шабат, 88а.

У вченні хасидизму

Ребе роз'яснив важливість теми «почуємо» при даруванні Тори. Адже досконале прийняття ярма — це, здавалося б, лише проголошення «зробимо». Єврей каже Святому, благословенний Він: усе, що Ти мені повелиш, — зроблю. Як Тора розповідає перед тим: «І відповів увесь народ в один голос, і сказали: всі слова, які говорив Г-сподь, зробимо». Чому ж тоді потім приходить додавання: «зробимо і почуємо»?

Ба більше: додавання «і почуємо», здавалося б, применшує прийняття ярма, що виражається в проголошенні «зробимо». Хоча вони заявляють, що «зробимо» передує «почуємо», але все ж вони вимагають розуміти. А досконале прийняття ярма означає, що єврей виконує заповіді не через своє розумове усвідомлення, а тому, що така воля Всевишнього.

Щоправда, єврей зобов'язаний не лише виконувати Тору («зробимо»), а й вивчати її і розуміти своїм розумом («і почуємо»), але й це саме походить із прийняття ярма. Так само як Святий, благословенний Він, повелів виконувати практичні заповіді, так Він повелів заповіді, пов'язані з вивченням і розумінням. Виходить, отже, що й вивчення Тори — не більше ніж частковість усередині «зробимо».

Коли вдумуються у вислови мудреців, з'ясовується, що проголошення «і почуємо» не лише не применшило «зробимо», а й саме є найвищою справою. Мудреці кажуть, що коли сини Ізраїлю проголосили «зробимо і почуємо», прийшли ангели-служителі і пов'язали кожному євреєві дві корони – одну відповідно до «зробимо» і одну відповідно до «почуємо». Звідси ми вчимо, що «і почуємо» — велика справа сама по собі.

Тут є глибока основа в мірі відданості єврея Святому, благословенний Він. Людина може прийняти на себе ярмо Тори і заповідей і виконувати на ділі всі веління Всевишнього, але її внутрішній світ залишається поза служінням Всевишньому. Щоправда, на ділі вона виконує всю Тору цілком, але її розум і почуття не ототожнюються повністю з волею Всевишнього. Це не досконале служіння Всевишньому.

Від єврея вимагається служити Всевишньому не лише в «зробимо», а й у «почуємо». Він має розуміти своїм розумом і відчувати своїм серцем благо, цінність і необхідність Тори і заповідей. І ба більше: він має впровадити це усвідомлення також у свою тваринну душу і своє матеріальне тіло, доки й лихе начало в ньому не прийде до любові до Всевишнього – «усім серцем твоїм, обома твоїми началами».

Тому після того як сини Ізраїлю заявили, що приймають на себе досконало ярмо Святого, благословенний Він, – «зробимо», вони прийшли до вищого щабля – «зробимо і почуємо». Цим вони заявили, що не задовольняться самим виконанням Тори та її заповідей, а досягнуть вищого щабля, щоб і своїм розумовим усвідомленням розуміти і визнавати гідність Тори та її заповідей. За це ангели-служителі пов'язали їм дві корони, бо «і почуємо» — вищий щабель у прийнятті ярма і у відданості волі Всевишнього, що охоплює не лише сили дії людини, а й її внутрішній світ, її розум і почуття[2].

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Фотокопію відповіді надруковано в додатку «Неші» до тижневика «Кфар-Хабад», випуск 1882, с. 6.
  2. ^ «Торат Менахем — Гітваадуйот» 5748, т. 3.

Повідомити про помилку на цій сторінці