Перейти до вмісту

Танах

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно доповнити
Стаття неповна, у ній ще бракує суттєвого змісту. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.
Ви можете доповнити відсутні частини та видалити це повідомлення. Розгляньте можливість створити заголовки для розділів, що потребують доповнення, і перенести шаблон до них.
Цю статтю необхідно доповнити
Стаття неповна, у ній ще бракує суттєвого змісту. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.
Ви можете доповнити відсутні частини та видалити це повідомлення. Розгляньте можливість створити заголовки для розділів, що потребують доповнення, і перенести шаблон до них.
Танах у розкішній оправі

Танах — Тора, Пророки і Писання — три частини Письмової Тори й основа Усної Тори. Мовою мудреців називається Мікра.

Танах містить двадцять чотири книги, які називаються «24 книги Тори» і поділяються на «Тору», «Пророків» і «Писання».

Тора

П'ятикнижжя Тори, яке записав Моше, учитель наш, з уст Святого, благословенний Він; щодо восьми останніх віршів мудреці розійшлися в думках, хто їх записав.

Пророки

Основна стаття – Пророки

У ній 8 частин, і її остання частина — Трей-асар — містить дванадцять книг малих пророків (звідси і її назва). Книга містить частини: Гошеа, Йоель, Амос, Овадья, Йона, Міха, Нахум, Хавакук, Цфанья, Хагай, Зхарья і Малахі.

Писання

Основна стаття – Ктувім

У ній 11 частин.

Друкування Танаху

Танах уперше надрукували в 5248 році члени родин Сончино, і відтоді він друкувався в безлічі видань.

Хасиди Хабаду в минулих поколіннях, навіть середні з них, добре знали Танах. І був у них усталений звичай: після вивчення уроку Мішни, що йде після молитви Шахаріт, під час складання таліту і тфілін вони вивчали урок Танаху, тож за три місяці вони закінчували Танах[1].

У Галахі

У «Шулхан арух», розділ «Йоре деа»[2], постановлено[3]: «І кладуть Хумаші поверх Пророків і Писань, але не кладуть Пророків і Писання поверх Хумашів». Рама додає до цього: «Але Писання поверх Пророків чи навпаки — дозволено». Шах вказує[4], що джерело цього — у словах Рана[5] і Тосафот[6].

«Маген Аврагам» пояснює[7], що хоча не в усіх однакова святість[8], суворості в цьому дотримувалися лише щодо Тори, святість якої суворіша. Але в Рами в іншому сеїфі[9] написано, що Хумаш, зроблений в оправі, як заведено, рівний за святістю книгам Пророків, однак у цьому слід бути обережним.

У «Зогарі»[10]сказано: «Звідси [випливає], що Письмову Тору кладуть [= покладуть її] поверх Усної Тори». У респонсах Рі Мігаша[11]написано: «А те, що ти запитав про їхні слова „кладуть Тору поверх Пророків“, — чи поширюється на книги Талмуду в цьому закон Тори чи ні? Однак вони мали на увазі, кажучи „кладуть Тору поверх Пророків“, лише саму Тору, а Талмуд — це роз'яснення Тори та її тлумачення, а не „істина Тори“. Адже ти бачиш, що він не потребує розлініювання, як „істина Тори“[12], і з цього ти дізнаєшся, що його святість не сягає святості самої Тори. Ба більше, він не сягає навіть святості інших Священних Писань. І оскільки ми бачимо, що він не робить рук нечистими, у поєднанні з тим, що він не потребує розлініювання, — якщо так, то його не кладуть навіть поверх Писань, і тим паче поверх Пророків, і тим паче поверх Тори».

А щодо самої Усної Тори написали[13], що за законом дозволено класти рішонім і ахароним поверх Гемари, але є ті, хто остерігається цього[14].

А щодо закону про сідур: оскільки він містить багато віршів із Танаху, написали, що його святість — як у Пророків і Писань, і не можна класти на нього Усну Тору[15].

А в книзі «Га-хінух ве-га-механех»[16] написали: «Слід виховувати дітей у питанні святості святих книг. А також щоб вони знали, яку книгу дозволено класти на іншу книгу. Можна вчитися в Ребе шліта (Адмора шліта), який надзвичайно ретельно дотримується шанування книг і не раз, коли бачить книгу, що лежить обличчям донизу чи поверх іншої книги, затримується і виправляє це, і це попри те, що кожна хвилина його часу полічена й відміряна». І хай удостоїмося ми вивчити й зрозуміти трохи з поведінки Ребе в цьому, як викладено нижче.

У нещодавно надрукованій книзі «Маасе мелех» розповідається[17], що іноді, входячи до синагоги й виходячи з неї, Ребе зазвичай знімав (або показував іншим, щоб зняли) книги, що лежали одна на одній, «наприклад: збірник „Гаарот га-тмімім ве-анаш“ із сідура. А іноді знімає „Танію“ з Хумаша, а іноді — Хумаш із „Танії“[18]. Також знімає сідур із Хумаша... (див. там)».

А також розповідається в щоденнику за 5727 рік[19], що під час молитви Мінха в четвер, 28 сівана, Ребе встав, підійшов до столу навпроти себе, зняв «сіху», що лежала на «Йоре деа», і поклав її на лаву. Оповідач зазначив, що це рідкісний випадок, щоб Ребе встав посеред молитви. А в щоденнику за 5734 рік[20] розповідається, що в четвер, 20 менахем-ава, виходячи з молитви Шахаріт, Ребе зняв тфілін[21], що лежали на книзі біля водопровідного крана всередині «залу».

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ «Гайом йом» — 19 адара I
  2. ^ Сіман 282, сеїф 17
  3. ^ Із барайти, Мегіла 27а
  4. ^ Сеїф катан 14
  5. ^ За аркушами Ріфа 8б, коментар, що починається словами «Маніхін»
  6. ^ Бава батра 13б, коментар, що починається словами «Рабі Єгуда». Хоча з «Шіта мекубецет», Мегіла 26б, наводиться, що вважають, ніби є відмінність між Пророками і Писаннями
  7. ^ В «Орах хаїм», сіман 28, сеїф катан 4
  8. ^ Як він навів у розділі 153, сеїф катан 2, зі слів Рана, що слова пророків називаються «словами переказу», які вони отримали з уст Всемогутнього через пророцтво, а Писання називаються «словами святості», оскільки вони сказані святим духом. І так само ясно [сказано] в респонсах Рі Мігаша
  9. ^ Там само, сеїф 1 (і зазначили, що так уже написано в «Тосафот рабі Єгуди га-Хасида» до Брахот 25б). А в «Арух га-шулхан» (там само, сеїф 22) і в книзі «Цдака у-мішпат» (5760), розділ 16, сеїф 30, зрозуміли, що це стосується і нашого закону
  10. ^ Тижнева глава «Ноах», ч. 1, 71б
  11. ^ Розділ 92
  12. ^ Цей вислів трапляється в трактаті Мегіла, 16б, і мається на увазі тут сам сувій Тори (як у Раші там і в Рана на аркуші 5б за аркушами Ріфа, що починається словами «Ве-ілхета», а не як у Рабейну Тама і Рабейну Хананеля в Гітін, 6б, Тосафот, що починаються словами «Ве-рабі Іцхак», які пояснили, що мається на увазі мезуза)
  13. ^ Книга «Гінзей га-кодеш», розд. 3, п. 29, від імені кількох великих [мудреців]
  14. ^ Там він наводить із книги «Лекет йошер», звичаї автора «Трумат га-дешен», «Йоре деа», с. 59, що він клав Гемару окремо, коментар окремо, Тосафот окремо і поским окремо, див. там. Також він наводить це з додаткових джерел, і серед них свідчення про гаона рава Іцхака-Ельханана Спектора, благословенної пам'яті, який суворо стежив за тим, щоб не класти ахароним поверх рішонім
  15. ^ «Гінзей га-кодеш», там само, п. 30, зокрема від імені гаона рава Шломо-Залмана Ойербаха
  16. ^ С. 73
  17. ^ С. 7, пункт 5 і примітка 7
  18. ^ І, мабуть, сказано лише «„Танія“ — як Хумаш» («Кіцурім ве-гаарот ле-Танія», с. 126), а не вище за нього
  19. ^ У «тшурі» до весілля, родина Бернштейн, 5 кислева 5767 (26 листопада 2006), кінець с. 16
  20. ^ У «Мазкерет» до весілля, родина Фельдман, 14 менахем-ава 5766 (8 серпня 2006), с. 56
  21. ^ І, мабуть, святість тфілін (які написані заради їхнього призначення, і святість Імен Всевишнього в них), безсумнівно, більша, ніж у друкованої книги

Повідомити про помилку на цій сторінці