Сувій Рут

Мегілат Рут — один із п'яти сувоїв Писаної Тори.
Назва сувою
Сувій Рут названо на ім'я Рут, а не на ім'я її викупителя і левіра — Боаза, хоча він був, здавалося б, важливішою людиною, головою єврейського народу в той час. Цим підкреслюється дивовижна важливість жінки: коли вона використовує і спрямовує свої сили на вірність своїй родині та єврейському народові, вона тим самим будує основи єврейського дому, «як Рахель і Лея», і тим самим закладає основу повного Визволення[1].
Звичай читати сувій у Шавуот
Заведено читати Сувій Рут у свято Шавуот, час Дарування Тори, щоб навчитися того, що Тору було дано лише через страждання і бідність, як було в Рут, коли вона пройшла гіюр; і над читанням цього сувою не промовляють благословення[2]. Одна з причин того, що «заведено читати Сувій Рут у Шавуот», — «тому що цар Давид помер в Ацерет[3], а Святий, благословенний Він, доповнює роки [праведників] тощо[4], — отже, безсумнівно, в Ацерет він і народився, а Сувій Рут написано, щоб установити родовід Давида»[5]. Хоча хабадського звичаю читати його немає[6], це стосується лише читання Сувою Рут у матеріальному сенсі, але сама суть, безсумнівно, присутня тощо[7].
Зв'язок між Сувоєм Рут і Ацерет
Наводиться в «Мідраш Рут»[8]: «І яке відношення має Рут до Ацерет?.. Щоб навчити тебе, що Тору було дано лише через страждання і бідність».
І так само зрозуміло зі слів Мішни[9]: «Кожен, хто виконує Тору в бідності, зрештою виконуватиме її в багатстві; а кожен, хто нехтує Торою в багатстві, зрештою нехтуватиме нею в бідності». З того, що не сказано, який кінець «того, хто виконує Тору в багатстві»?, випливає, що, як правило, такої реальності немає, і як сказано в мідраші: «Тору було дано лише через страждання і бідність». Підхід до вивчення Тори має бути сповнений бітуля. Треба знати, що Тора — це мудрість Святого, благословенний Він, тоді як сама людина своїм розумом, сама по собі, не має до цього жодного відношення. І ми знаходимо, що навіть про Моше Рабейну сказано: «Спочатку він вивчав Тору і забував її, доки її не було дано йому в дар»[10].
Коли людина вивчає Тору і не розуміє — їй не слід цьому дивуватися: адже чому б їй розуміти Тору? Яке відношення має людський розум до осягнення мудрості Святого, благословенний Він?! Навпаки: нове — в тому, що, попри це, Святий, благословенний Він, дав Тору в дар унизу. І тому, щоб вона змогла отримати й осягнути Тору, — треба молитися Святому, благословенний Він.
Подібно до цього ми знаходимо в «Зогарі»[11], що рав Гамнуна Саба, хоча мав хліб, щоб їсти, не їв, доки не помолився про своє прожиття. І, здавалося б, коли їжа накрита й готова перед ним на столі, — який сенс просити, щоб Святий, благословенний Він, дав її йому, адже вона вже в нього є? А пояснення цього — в тому, що перш ніж він помолиться Святому, благословенний Він, їжа йому не належить, тож у нього немає їжі; а щоб їжа належала йому — це можливо лише через молитву.
І якщо з матеріальною їжею так, — тим паче це так у Торі, до якої людина сама по собі не має відношення. Це і є «Тору було дано лише через страждання і бідність»: під «бідністю» мається на увазі не матеріальна бідність, адже р. Ельазар бен Харсом удостоївся Тори, хоча був дуже багатим (як сказано вище, § 18), а мається на увазі бідність у духовному, тобто що сам по собі він не має відношення до Тори, і її лише дають йому згори; і завдяки цьому знанню та усвідомленню Тора зберігається в нього.
Так само і щодо «страждань» — маються на увазі духовні страждання, страждання від браку осягнення: він має знати, що Тора безмежна, і все, що він знає, — осягає лише зовнішній бік предмета, а внутрішнього боку предмета зовсім не торкнувся, оскільки Тора безмежна. І тому навіть Моше Рабейну постійно вивчає Тору, хоча отримав усе з уст Святого, благословенний Він, — оскільки в Торі є глибина і глибина всередині глибини до нескінченності. І знаючи це, він не підноситься через знання Тори, а навпаки — він низький у власних очах і зазнає страждань від браку свого осягнення, і «серце його тривожиться в ньому»[12].
| Книги Танаху | ||
|---|---|---|
| Тора | Берешит • Шмот • Ваїкра • Бемідбар • Дварім | |
| Невіїм (Пророки) | Єгошуа • Шофтім • Книга Шмуеля • Млахім • Єшаягу • Ірміягу • Єхезкель •
Трей асар (Гошеа ⁃ Йоель ⁃ Амос ⁃ Овадья ⁃ Йона ⁃ Міха ⁃ Нахум ⁃ Хавакук ⁃ Цфанья ⁃ Хагай ⁃ Зхарья ⁃ Малахі) | |
| Ктувім (Писання) | Тегілім • Мішлей • Іов • Шір га-Ширім • Рут • Ейха • Когелет • Естер • Даніель • Езра і Нехемья • Діврей га-ямім | |
Примітки
- ^ «Ігрот кодеш» (Адмор шліта), том 17, Ісру хаг Шавуот 5718 (27 травня 1958), 6299
- ^ Як пояснено в розд. 490 [п. 17] — «Шулхан арух Алтер Ребе», 494, 13.
- ^ Єрусалимський Талмуд, Бейца, розд. 2, галаха 4. І в інших місцях.
- ^ Рош га-Шана, 11а, і вказане там («Святий, благословенний Він, сидить і доповнює роки праведників день у день тощо».
- ^ «Торат Менахем» — 5 — 5712 рік — частина друга, сіха другого дня свята Шавуот 5712 (31 травня 1952). С. 252.
- ^ Слід зазначити, що одного разу редактор видання «Американ джуїш ірбук» пан Мілтон Гімельфарб запитав Ребе, чи правда, що Хабад припинив звичай читати сувій Шир га-ширім у свято Песах, Сувій Рут у свято Шавуот і сувій Когелет у свято Сукот, і запитує про причину. На слово «припинив» Ребе написав власноруч: «?! Ніколи так не чинили в Хабаді та ще в багатьох і багатьох (подробиці — у рабинів анаш, хай живуть вони)» — опубліковано в тшурі з весілля Фрідман — Гроссбаум
- ^ «Торат Менахем» — 5 — 5712 рік — частина друга, сіха другого дня свята Шавуот 5712 (31 травня 1952). С. 252.
- ^ «Мідраш зута» на Рут, на початку. «Ялкут Шимоні», Рут, ремез 596. Наведено в «Шулхан арух» Алтер Ребе, там само.
- ^ Авот, розд. 4, мішна 9.
- ^ Недарім, 38а.
- ^ Частина 1, 199б. Частина 2, 62б. І див. «Лікутей сіхот», том 26, с. 99, і вказане там.
- ^ Хагіга, 13а., і тоді — Тора зберігається.