Трактат «Сота»
Трактат Сота — трактат із розділу Нашім, він містить дев'ять розділів і сорок вісім аркушів.
У дні відліку Омеру заведено вивчати трактат Сота — по аркушу на день[1].
Тема трактату
Трактат присвячено законам соти.
Жінка, якій чоловік висловив ревнощі й заборонив їй усамітнюватися з іншим чоловіком, а вона порушує його застереження і її застають наодинці з тим чоловіком, — на неї поширюється закон «соти».
Сота має постати перед когеном і принести хлібне приношення з ячмінного борошна. Після принесення приношення коген бере воду з умивальника і змішує з нею порох із двору Храму. Коген застерігає жінку і дає їй можливість зізнатися, чи осквернилася вона своїм усамітненням із чужим чоловіком. Якщо вона не зізнається, він пише слова уривка про соту з Тори на пергаменті і змиває чорнило, яким написано на пергаменті, у воду. Коген дає підозрюваній випити цієї води, яка перевіряє її непорочність: якщо вона згрішила — її живіт лусне, а якщо вона була чиста — ця вода ввійде в її лоно для благословення і допоможе їй під час наступних пологів дійти до легких і вдалих пологів.
Смирення і страх гріха
Наприкінці трактату «Сота»[2] ми вчимо: «Відколи помер Рабі, припинилися скромність і страх гріха. Сказав рав Йосеф танаєві: не вчи "скромність", адже є я[3]; сказав рав Нахман танаєві: не вчи "страх гріха", адже є я».
Ребе ставить запитання: рав Йосеф і рав Нахман — амораї; як же вони можуть сперечатися з танаєм і казати йому: «Не вчи про смирення», «Не вчи про страх гріха»? Ще Ребе запитує: вислів «Не вчи про смирення, бо є я», а мовою Раші — «бо я смиренний», — на перший погляд протилежний смиренню?
«Не вчи про смирення»
Ребе пояснює: щодо смирення роз'яснюється, що смиренний знає свої чесноти і знає, що ці чесноти дуже важливі, але, оскільки він знає істину, він не вважає їх своєю чеснотою і рівнем, бо знає істину, що все добре, що в нього є, — не від нього самого, а те, що прийшло у спадок від наших батьків тощо, і більше того, він міркує в душі, що якби ці сили були в іншого, можливо, той розкрив би ці сили більше.[4].
Те саме пояснення і тут: рав Йосеф, звісно, знав велич своєї чесноти у вивченні Тори — як він сказав: «Якби не цей день, який вплинув (що я вчив Тору і піднісся), — скільки Йосефів на ринку»[5], — аж до того, що його називали «Синай»[6], бо «мішни і барайти були впорядковані в нього так, як їх було дано з гори Синай»[7], і попри це він не ставив цього собі в заслугу, знаючи, що всі його чесноти дано йому в дар згори, і за його словами: «Якби не цей день, який вплинув». Тому він міг сказати «я смиренний», оскільки якість смирення зовсім не суперечить знанню своїх чеснот, зокрема й чесноти самого смирення.
Тому також рав Йосеф сказав танаєві: не вчи про смирення — через смирення рава Йосефа, який розумів, що всі його чесноти дано йому в дар згори, — він приписував їх не собі, а Рабі. І, сказавши танаєві: не вчи про смирення, бо є я», він не мав на меті сперечатися зі словами таная, який сказав: коли помер Рабі, припинилося смирення, — бо без Рабі справді більше немає чесноти смирення, — а мав на меті сказати, що те, що він смиренний, доводить, що Рабі не помер.
Справжнє смирення — знання своїх чеснот, з одного боку, і повне самоскасування, у знанні, що його чесноти — не від нього самого, з іншого боку, — можливе тільки через Рабі.
«Не вчи про страх гріха»
Ребе пояснює, попередньо вказавши на відмінність між равом Йосефом — смирення — і равом Нахманом — страх гріха: рав Йосеф, будучи сліпим[8], у якого припинилося лихе начало, не був причетний до гріха[9], а отже, не потребував страху гріха, і тому в нього підкреслено чесноту смирення; тоді як про рава Нахмана ми знаходимо в Гемарі[10]: «Матері рава Нахмана сказали халдеї[11]: твій син буде злодієм. Вона не давала йому оголювати голову, казала йому: покрий голову, щоб був на тобі страх Небес», і тому в нього підкреслено чесноту страху гріха.[12].
Сила для цього — «щоб страх Небес був над тобою» — походить від Рабі: про чесноту Рабі ми знаходимо, що він «не засовував руки за пояс»[13], тобто в нього не було поділу між піднесеними справами, що стосуються Небес, і нижчими справами, що стосуються землі, але й матеріальні справи (поділ для нижніх) були заради Небес, і до такої міри, що, хоча «не переводилися на його столі ні хрін тощо, ні в літні дні, ні в дні дощів»[14], усе ж «в годину свого відходу з життя він підняв десять пальців угору і сказав: я не насолоджувався цим світом навіть мізинцем»[15]. І силою Рабі, в якого вся його істота і всі його справи (і нижчі) були заради Небес, у рава Нахмана теж виник страх гріха.
І тому він сказав: «Не вчи "страх гріха", адже є я», — цим він не мав наміру заперечити слова таная («Відколи помер Рабі, припинився страх гріха»), що без Рабі більше немає чесноти страху гріха, а те, що сам факт, що в нього є страх гріха (силою Рабі), доводить, що «Рабі не помер».
Зовнішні посилання
- Трактат Сота на сайті HebrewBooks.
Роз'яснення Ребе
Вивчення трактату Сота в дні відліку Омеру. «Торат Менахем», частина 26, с. 33 (с. 33)
- Чому уривок про назира поставлено поряд з уривком про соту? Щоб сказати тобі, що кожен, хто бачить соту в її ганьбі». «Лікутей сіхот», частина 18, с. 55 (с. 64)
- 3а. Тосафот, що починається словами «Ве-Рабі». Але трудність з Єрусалимського Талмуду. «Лікутей сіхот», частина 18, с. 55 (с. 64)
- 3а. Людина чинить провину, тільки якщо в неї ввійшов дух нерозуму. «Лікутей сіхот», с. 311 (с. 37)
- 3а. Чоловік, який простив свої ревнощі, — його ревнощі прощено. «Торат Менахем», частина 26, с. 5 (с. 5)
- 11а. «Рав і Шмуель: один сказав — справді новий, а другий сказав — що оновилися його укази. «Лікутей сіхот», ч. 69, с. 1 (с. 16)
- 12а. Встав і розлучився зі своєю дружиною. «Лікутей сіхот», с. 245 (с. 158)
- 14а. Святий, благословенний Він, відвідував хворих, як написано: «І явився йому Г-сподь у діброві Мамре», — так і ти відвідуй хворих. «Лікутей сіхот», ч. 20, с. 63, примітка 17 (с. 76)
- 36б. Рав і Шмуель: один сказав — щоб виконувати свою роботу в прямому сенсі, а другий сказав — він увійшов, щоб справити свої потреби. «Лікутей сіхот», частина 16, с. 3 (с. 18)
- Завершення трактату. Вчили наші мудреці: коли помер рабі Еліезер, було сховано сувій Тори... не вчи про страх гріха, бо є я. «Торат Менахем», частина 16, с. 290 (с. 290)
- Завершення трактату. Не вчи про смирення, бо є я... не вчи про страх гріха, бо є я. «Лікутей сіхот», частина 34, с. 72 (с. 84)
- Завершення трактату. Не вчи про смирення, бо є я... не вчи про страх гріха, бо є я. «Торат Менахем», частина 26, с. 3 (с. 3)
Роз'яснення Ребе Цемах Цедека
Додаткова література
- Ребе, гадран на трактат Сота, сіха другого дня свята Шавуот, 5710 (23 травня 1950)
Зовнішні посилання
- «Дараш Рабі», пояснення Ребе до трактату Сота (англійською)

| Трактати Шасу | ||
|---|---|---|
| Зраїм | Брахот (В Є) • Пеа (Є) • Демай (Є) • Кілаїм (Є) • Швіїт (Є) • Трумот (Є) • Маасрот (Є) • Маасер шені (Є) • Хала (Є) • Орла (Є) • Бікурім (Є) | |
| Моед | Шабат (В Є) • Ерувін (В Є) • Псахім (В Є) • Шкалім (Є) • Йома (В Є) • Сука (В Є) • Бейца (В Є) • Рош га-Шана (В Є) • Таанит (В Є) • Мегіла (В Є) • Моед катан (В Є) • Хагіга (В Є) | |
| Жінки | Євамот (В Є) • Ктубот (В Є) • Недарім (В Є) • Назір (В Є) • Сота (В Є) • Гітін (В Є) • Кідушин (В Є) | |
| Незікін | Трактати Незікін: Бава кама (В Є) • Бава меція (В Є) • Бава батра (В Є) • Санедрин (В Є) • Макот (В Є) • Швуот (В Є) • Едуйот • Авода зара (В Є) • Авот • Горайот (В Є) | |
| Кодашім | Звахім (В) • Менахот (В) • Хулін (В) • Бхорот (В) • Арахін (В) • Тмура (В) • Крітот (В) • Меїла (В) • Тамід (В) • Мідот • Кінім | |
| Тогорот | Келім • Огалот • Негаїм • Пара • Тогорот • Мікваот • Нида (В Є) • Махшірін • Завім • Твуль йом • Ядаїм • Укцін | |
В – трактат, до якого є Вавилонський Талмуд Є – трактат, до якого є Єрусалимський Талмуд
| ||
Примітки
- ^ «Гайом йом», 7 іяра.
- ^ Сота, 26а.
- ^ «Ше-ані анватан» — коментар Раші.
- ^ Кінець маамару, що починається словами «Ва-яр га-ам», — кунтрес до свята Шавуот того року («Сефер га-маамарім» 5710, с. 236).
- ^ Псахім, 68б, і в коментарі Раші.
- ^ Трактат «Брахот» і «Горайот», наприкінці.
- ^ Коментар Раші до Горайот там.
- ^ Кідушин, 31а. І вказане там.
- ^ Див. Ран і Рамбан на Кідушин там. «Лікутей сіхот», т. 5, с. 138.
- ^ Шабат, 156б, і в коментарі Раші.
- ^ Передбачають за зорями.
- ^ Ребе зауважує далі: і можна сказати, що й після того, як він покрив голову, щоб у нього був страх гріха, у нього залишилася якість «злодія» — у святості. І як сказано на початку цієї сугії: «Той, хто [народився] під Маадім, буде людиною, що проливає кров... або кровопускачем, або злодієм, або м'ясником, або моелем», тобто він використовує властивість «того, хто проливає кров», для святості
- ^ Там само 118б.
- ^ Трактат «Авода зара» 11а.
- ^ Ктубот 104а.