Бікурім
| Бікурім (основні джерела) | |
|---|---|
| Легенда | Тижнева глава «Кі таво» 26, 1 — 11 |
| Мішна | Трактат «Бікурім» |
| «Мішне Тора» Рамбама | Закони бікурім, розділи 2 — 4. |
| Книги підрахунку заповідей | «Сефер га-хінух», заповідь 91. Заповідь 606. |
| Сіхот | «Лікутей сіхот», частина 9, сіха до глави «Таво». Сіха Шабату тижневої глави «Таво» 5751. |
Принесення бікурім — це заповідь приносити до Храму перші плоди із семи видів, що виросли кожного року. Час їх принесення — від свята Шавуот до свята Сукот. Бікурім — один із 24 дарів когенам. Цар підносить бікурім
Заповідь
Тора заповіла: «Початки перших плодів землі твоєї приноси до дому Г-спода, Б-га твого» [1]. На початку тижневої глави «Таво» Тора докладно викладає порядок принесення бікурім:
Початок обов'язку
Тора каже: «І буде, коли ти прийдеш у землю, яку Г-сподь, Б-г твій, дає тобі в спадок, і заволодієш нею, і оселишся в ній». І з цього вчать, що обов'язок заповіді бікурім настає лише після того, як сини Ізраїлю завоюють і поділять Землю та оселяться в ній. Це сталося через 14 років після того, як вони ввійшли в Землю. Хоча бікурім — це заповідь подяки за наділ у Землі, кожен не міг принести й подякувати за свій наділ раніше, ніж решта синів Ізраїлю отримають свої наділи, оскільки Тора каже далі, що має бути «і радій усьому доброму» (як буде сказано нижче), а оскільки всі сини Ізраїлю пов'язані одне з одним, то доки лишається інший єврей (неважливо, хто він), у якого ще немає (визначеного) наділу в Землі, він не може бути в спокої та в радості[2].
Час заповіді
Початок часу принесення бікурім — у свято Шавуот (Ацерет), як каже Мішна[3]: «Мешканці Гар-Цвуїм принесли свої бікурім до Ацерета, і в них не прийняли». Бо в Торі написано[4]: «І свято жнив, первоплодів праці твоєї». А в Тосефті[5] додано: «Якщо приніс, хай чекає, доки настане Ацерет, і прочитає над ними». І так само постановив Рамбам[6]. Причина цього[7]: оскільки приношення двох хлібів — це те, що дозволяє «нове» в Храмі, тобто саме воно дозволяє приносити в Храмі хлібні приношення (з рослинного світу) з нового врожаю, тому не можна було приносити бікурім до свята Шавуот.
Основний час принесення бікурім — від Шавуоту до Сукоту, оскільки тоді час радості, коли збирають урожай з поля. А після Сукоту, коли закінчується час радості, хоча й можна приносити бікурім до Хануки, але після цього не можна читати Мікра бікурім[8][6]
Зміст заповіді
Заповідь бікурім призначена для того, щоб пробудити усвідомлення того, що Святий, благословенний Він, — джерело благословень (і не бути «невдячним»[9]), і тому приносять Йому (когенам, які є Його служителями) перші плоди, що достигають на Його деревах; і завдяки пам'яті про Нього, прийняттю Його царства й подяці перед Ним, адже всі плоди та інші блага походять від Нього, сини Ізраїлю будуть гідні благословення, і їхні плоди будуть благословенні[10].
Ця заповідь приходить на додачу до інших виявів подяки Святому, благословенний Він, таких як промовляння «Моде ані», благословення «Модім» та інших благословень на насолоди, у яких дякують Всевишньому за все добре, що Він дає нам, аж до головного благословення (яке встановлене Торою[11]) — Біркат га-мазон.
І новизна цієї заповіді в тому, що хоча й у них людина дякує Святому, благословенний Він, але там це лише на словах, а тут це виражається сильнішим чином — на ділі: вона бере «від початків усіх плодів землі», приносить їх до Храму й кладе перед Всевишнім. І цим виражається, що не тільки все майно, яке в неї є, приходить завдяки благословенню й милості Всевишнього, а й після того, як воно перейшло в її володіння, воно все ще у володінні Всевишнього, оскільки «Г-сподня земля і все, що наповнює її»[12], і тому людина приносить із плодів і залишає їх у володінні Святого, благословенний Він.
Ця дія настільки проникає в людину, що викликає в неї відчуття особливої радості, аж до того, що це виражається і в її мові: «І проголоси, і скажи перед Г-сподом, Б-гом твоїм» — гучним голосом і з радістю.
Ця подяка — не за радість узагалі, а за повноту радості, і тому вона саме за плоди із семи видів, причому найкращі з них. І також час принесення — «у час радості»[13][2].
Порядок принесення
Сім видів
Бікурім приносять лише із семи видів, якими славиться Земля Ізраїлю. І також із них — лише з найкращих сортів, тобто: «не з фініків, що в горах, і не з плодів, що в долинах, і не з олійних маслин, які не з добірних»[14], «а з фініків, що в долинах, і з плодів, що в горах, бо вони з добірних»[15]. І вчать це з того, що Тора бажає, щоб приносили з тих видів, якими славиться Земля, а хвала її — у словах «земля олійної маслини та меду»[16], тобто не просто маслини, а маслини, що дають олію, і не просто фініки (на які натякає слово «мед»), а добірні фініки, які як мед[17]. Гемара обговорює випадок, коли принесли не з найдобірнішого виду: р. Йоханан сказав: бікурім не освятилися; Реш Лакіш сказав: освятилися, бо це подібно до того, хто посвятив худу тварину, яка свята, хоча це й не заповідь найкращим чином. А довід рабі Йоханана такий: Тора сказала: «з перших плодів» — і не всі перші плоди, «із землі твоєї» — і не вся земля твоя[18]. А Рамбам постановив: що мається на увазі під «не з добірних» — це «наприклад, фініки, що в горах, і інжир зіпсований і гнилий, і виноград запилений і закопчений», і ці плоди не освятилися[15] (але якщо це лише не найдобірніше — воно освятилося).
Відокремлення
Власник поля, входячи у своє поле й бачачи смоковницю, яка дала перший плід, — першу достиглу смокву, — або гроно винограду чи гранат, що першими достигли, обв'язував їх очеретом, щоб позначити їх, і казав: «Ось це бікурім». І вони стають святими, ще будучи прикріпленими до дерева, з моменту їх наречення. А потім, коли завершиться процес достигання плодів і він їх зірве, немає потреби освячувати їх і називати «бікурім» знову.
Якщо він зірвав плоди раніше, ніж освятив їх, він може відокремити їх і після зривання. Але якщо всі плоди стали нечистими — не відокремлює, оскільки бікурім не відокремлюють у нечистоті, а треба відокремити з чистих (інших) за нечисті[19].
Посудина
Бікурім приносять у посудині, як сказала Тора: «І поклади в кошик». Для «найкращого виконання заповіді» треба принести кожен із видів в окремій посудині; але якщо приніс їх усі в одній посудині — виконав обов'язок, проте треба розкласти їх так, щоб вони не були всі впереміш, а кожен вид був окремо: ячмінь унизу, пшениця на ньому, маслини на ній, фініки на них, гранати на них, а смокви — у верхній частині посудини. І треба, щоб між видами було щось, що розділяє, наприклад листя пальми тощо. А по краю посудини, довкола смоков, він обкладає гронами винограду[20]. Багаті приносили бікурім у посудинах із золота й срібла, але металеві посудини, які вони приносили, поверталися їхнім власникам. А бідні приносили в посудинах із вербових прутів і лози тощо, і вони йшли когенам, окрім випадку, коли бікурім стали нечистими[21]. У «Сіфрей» на цей вірш написано, що кошики — для того, щоб «передати дар когенові», тобто це окремий обов'язок, крім бікурім (і, вочевидь, можна віддати його будь-якому когенові, якому забажає); Гемара каже, що причина, з якої бідні приносять у плетених кошиках, у тому, що «За бідним іде бідність», тобто це додаткова частина до обов'язку бікурім (і тому він може віддати її будь-якому когенові з людей зміни, а не обов'язково тим, хто прийняв бікурім); «Тосафот Йом-Тов»[22] пише, що оскільки дар бідних невеликий, Тора додала до їхнього дару також кошики, щоб їхній дар мав більшу значущість. Тобто це частина дару (і тому кошики мають піти саме тому когенові, який прийняв бікурім). Причина цього: оскільки суть бікурім — розкрити, як існування світу перебуває «перед Г-сподом, Б-гом твоїм», тобто розкрити внутрішній зв'язок речей у світі зі Святим, благословенний Він. І цей зв'язок розкривається саме на найнижчих щаблях, подібно до того як оселя для Всевишнього може бути саме в нижніх світах; так і тут — саме в найпростіших посудинах розкривається святість, і вони йдуть когенам[23].
Її закони
Думка рабі Шимона така, що недостатньо наречення імені бікурім, доки плоди ще на дереві, а «він знову називає їх бікурім після того, як вони будуть зірвані з землі» (Бікурім, початок розділу 3). І пояснення цьому дає Ребе: оскільки весь час, доки плоди ще з'єднані з деревом і з землею поля, вони не називаються ім'ям «плоди», а «поле» («усе, що в полі»), тому рабі Шимон вважає, що їх ще неможливо освятити як бікурім. Подібно до джерела: коли вода перебуває всередині джерела, вона ще не є сутністю води, а сутністю джерела, яке складене з певних частин, з яких згодом може виникнути сутність води. Тому води джерела, що відокремилися від місця свого з'єднання й уже не течуть, а зібралися й стоять, — очевидно за всіма думками, що вони очищають у стоячому вигляді. Але коли води перебувають усередині джерела — у Тосафот є початкове припущення (ка салка даатах)[24], що вони очищають саме в текучому вигляді, а не в стоячому.
У кого є два дерева — приносить і не читає, у кого є три дерева — приносить і читає (у книзі «Ноам Елімелех» рабі Елімелеха з Лиженська[25] пояснюється, що сенс за внутрішньою частиною Тори такий, що є три щаблі в служінні Всевишньому, що уподібнюються до Хабад ХаГаТ НеГІ, і заповідь бікурім особливо стосується того, хто удостоївся всіх трьох щаблів, тобто служити Всевишньому внутрішньо).
У наші дні
Заповідь бікурім у її простому значенні сьогодні не виконується, але в книгах хасидуту наводиться, що коли людина освячує важливу й першу частину дня, встаючи зі сну, вона виконує цим заповідь бікурім.
Крім того, у Гемарі наводиться[26]: вчили: «І прийшов чоловік із Бааль-Шаліші, і приніс чоловікові Б-жому хліб із перших плодів, двадцять ячмінних хлібів і свіжі зерна в торбі своїй» — хіба Еліша їв бікурім? Але це щоб сказати тобі: кожен, хто приносить дар знавцеві Тори, — ніби приносить бікурім.
В Алтер Ребе
Хасиди розповідають, що одного разу пішли хасиди до Алтер Ребе, і дорогою до них приєдналися тисячі хасидів із багатьох місць, і взяли бика й покрили його роги золотом, за порядком принесення бікурім, коли «бик іде перед ними, а роги його покриті золотом», і так прийшли до Алтер Ребе. Коли Алтер Ребе побачив їх із вікна, він увійшов до своєї кімнати, і качався по підлозі, і казав: чого вони від мене хочуть? І сказала ребецн: вони хочуть почути від тебе те, що ти чув від свого Ребе. Сказав Алтер Ребе: якщо так — скажу і скажу!
І тоді сказав Алтер Ребе Тору про вислів Мішни «сопілка грає перед ними»: бо сопілка — «халіль» — від слова «халаль» і «вільний простір», а «мака» — від слова «кеа», тьмяний (тункл), і ось сенс «сопілка грає перед ними» — що халаль і вільний простір стають тьмяними перед тими, хто приносить бікурім, від величі світла заповіді принесення бікурім[27].
У Ребе
І в Ребе були хасиди, які приносили бікурім; так, наприклад, хасид р. Хаїм-Нахман Ковальський приносив Ребе бікурім кожного свята Шавуот.
Також розповідається, що один із хасидів подав Ребе конверт, у якому був підйон нефеш, а в ньому — фотографія в рамці всіх членів його родини. Коли Ребе відкрив конверт, він вдивився у фотографію і, виймаючи фотографію з рамки, сказав йому (зміст у вільному перекладі): «У Храмі приносили бікурім. Багач приносив бікурім у срібному посуді, а бідняк — у посуді, зробленому з соломи. У бідняка когени забирали все, а в багача забирали лише плоди, залишаючи посуд у нього. Так і я, — додав Ребе, — беру лише фотографію і повертаю тобі рамку».
Роз'яснення Ребе
Бідні приносять бікурім у простих і дешевих кошиках[28], і кошики в них забирають як частину принесення приношення; натомість багаті приносять у посудинах із золота і срібла, але посудини залишають собі. Про це Гемара в трактаті «Бава кама»[29] каже: це те, що кажуть люди: за бідністю йде бідність.
Ребе досліджує, чи є принесення бікурім у кошику частиною обов'язку давати бікурім, чи частиною самого акту дарування, чи ж це окремий обов'язок, і цим він роз'яснює багато труднощів, що виникають у цій темі та в словах Рамбама[30].
Зовнішні посилання
Бікурім. Її суть — подяка. «Лікутей сіхот», т. 9, с. 153 (с. 181)
Додаткова література
- Рав Шабтай Славатицький, Вдячність — найвища цінність, інститут «Га-Параша бе-хаяй», урок до глави «Кі таво» 5782 (урок № 86)
Примітки
- ^ «Мішпатім» 23, 19. «Кі тіса» 34, 26.
- ^ 1 2 «Лікутей сіхот», том 9, сіха 1 до тижневої глави «Таво».
- ^ Трактат «Бікурім», розділ 1, мішна 3.
- ^ Тижнева глава «Мішпатім» 23, 16.
- ^ Трактат «Бікурім», розділ 1, галаха 1.
- ^ 1 2 Закони бікурім, розділ 2, галаха 6.
- ^ Рабі Овадья з Бартенури, трактат «Бікурім», розділ 1, галаха 1.
- ^ Галаху встановлено за думкою рабі Меїра (проти рабі Єгуди бен Бтейри) — трактат «Бікурім», розділ 1, мішна 6, і в коментаторів.
- ^ Раші, «Таво» 26, 3.
- ^ «Сефер га-хінух», заповідь 91. Заповідь 606.
- ^ «Брахот», 48б. Рамбам, Закони благословень, початок розділу 1.
- ^ Тегілім 24, 1.
- ^ Раші, «Таво» 26, 11.
- ^ Трактат «Бікурім», розділ 1, мішна 3.
- ^ 1 2 Рамбам, Закони бікурім, розділ 2, галаха 3.
- ^ Тижнева глава «Екев» 8, 8.
- ^ Коментар Рамбама до Мішни, Бікурім, там само.
- ^ Трактат «Менахот» 84б.
- ^ Рамбам, Закони бікурім, розділ 2, галаха 19.
- ^ Рамбам, Закони бікурім, розділ 3, галаха 7.
- ^ Рамбам, Закони бікурім, розділ 3, галаха 8.
- ^ У своєму коментарі до Мішни, «Бікурім», розділ 3, мішна 8.
- ^ «Лікутей сіхот», том 29, сіха 1 до тижневої глави «Таво», с. 145 і далі. Сіха Шабату тижневої глави «Таво» 5751, пункт 8.
- ^ Дібур га-матхіль «Шема» — «Бехорот», 55б. І див. «Ігрот кодеш» Ребе, том 12, с. 340.
- ^ Тижнева глава «Кі таво»
- ^ Ктубот, аркуш 105б
- ^ Із сіхи свята Шавуот 5713 (20 травня 1953)
- ^ Розділ 3, мішна 8.
- ^ 92а.
- ^ «Лікутей сіхот», том 29, с. 145 (с. 160).