Перейти до вмісту

Власноручний святий рукопис

Матеріал з Хабадпедії
Ворем а Ребес ан ентфер із дох «Двар Гаває дібер бі у-мілато аль лешоні». (= оскільки відповідь Ребе — це «Слово Гаває, слово, говорило в мені, і речення Його — на язиці моїм»)

Поняття святий рукопис (скорочено — «ктіак») стосується того, що написав сам Ребе; хасиди ставляться до цього зі святим пієтетом і особливою любов'ю.

Історія

На відміну від Ребе Хабаду упродовж поколінь, Ребе [як і Алтер Ребе] мав звичай не записувати сам маамари хасидуту, які виголошував, а також святі сіхот. У зв'язку з цим рукописи, що є в нас, — це переважно листи й відповіді, які Ребе писав різним людям, короткі вказівки, аркуші коректури і «Решимот».

З роками дедалі поширенішою ставала публікація «маанот кодеш» на різних майданчиках — у тшурот із родинних урочистостей анаш і в постійних рубриках у тижневиках «Кфар-Хабад», «Бейт Мошіах».

Крім того, додаткові рукописи було зібрано в серії брошур «Цадік ла-мелех», «Двар мелех» та інших.

Наслідування почерку Ребе

Ребе свідчить[1], що «у хасидів щодо їхнього Ребе намагаються стилем своїх листів і своєю поведінкою загалом уподібнитися до свого Ребе», і до такої міри, що хасиди, яким доручали переписування рукописів і маамарів хасидуту, намагалися наслідувати своїм почерком почерк Ребе, так що в багатьох випадках можна було розрізнити, до якого Адмора належить маамар, навіть не вникаючи в його зміст.

Ребе також навів вислів хасидів, що є джерелом цього звичаю, згідно зі словами мудреців[2]: «За Г-сподом, Б-гом вашим, ідіть — хіба може людина йти за Шхіною?», — що хоча неможливо «наслідувати» Святого, благословенний Він, учень усе ж може наслідувати свого вчителя.

Збірки, що вийшли друком

Див. також

Додаткова література

  • «Оцар га-малхут», Менді Куртес, випуск «Кфар-Хабад» № 1948, с. 42–48

Зовнішні посилання

Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці