Тікун лейл Шавуот

«Тікун лейл Шавуот» — порядок вивчення, встановлений кабалістами для ночі свята Шавуот, коли заведено не спати всю ніч і займатися Торою, готуючись до отримання Тори вранці. Головний наголос під час промовляння тікуну робиться на промовлянні літер Тори, а не на розумінні й осягненні; він містить початок і кінець тижневих глав Тори та книг Пророків і Писань, першу й останню мішну кожного трактату, уривки з книги «Зогар», «Сефер Єціра» та «Ідра раба», а також перелік 613 заповідей.
Джерело й сенс звичаю
Текст «Тікун лейл Шавуот» уклав святий Шла на основі переказу, отриманого від Арізаля, і на продовження сказаного в книзі «Зогар», що Рашбі та його товариші займалися вивченням Тори всю ніч свята Шавуот, готуючись до Дарування Тори.
Заведено не спати всю ніч, займаючись Торою, щоб виправити ваду: у ніч перед Даруванням Тори сини Ізраїлю спали, і навіть пустельні блохи (комар, що зветься «портна») їх не кусали, і коли Всевишній прийшов надранок дати Тору, довелося будити їх від сну[1].
Ребе пояснює у внутрішньому сенсі (і також у простому сенсі це, по суті, єдине пояснення), що причина, з якої вони спали, — щоб отримати осягнення вищі, ніж ті, що могли отримати, коли душа перебуває в тілі.
Виправлення вади досягається не промовлянням тікуну, а самим тим, що не сплять уночі й навчаються.
Арізаль каже, що той, хто не спатиме цієї ночі навіть однієї миті й займатиметься Торою, «тому забезпечено, що він проживе свій рік до кінця, і не станеться з ним жодної шкоди». У «Зогарі» розповідається про Рашбі, що він займався Торою всю ніч, і він вельми звеличував того, хто не спить цієї ночі й очікує отримання Тори, адже тоді приходять «усі сини Чертогу» радіти з Ізраїлем, робити піднесені прикраси й оздоби (тікуним) на честь їхньої хупи зі Всевишнім і Торою.
Від Мітлер Ребе переказують, що він обіцяв: той, хто не спатиме в ніч Шавуот усю ніч, удостоїться вінця Тори.
Ребе пояснює[2], чому тікун здійснюється у формі промовляння, а не вивчення: нове в Даруванні Тори — не в розумінні й осягненні Тори, які існували й до Дарування Тори, а в самій події розкриття Царя. Тому наголос робиться не на розумінні й осягненні Тори, а на самому промовлянні святих літер Тори.
Щодо назви «тікун» наводиться кілька пояснень:
- У значенні «прикраса» — як розповідається в «Зогарі», що Рашбі та його товариші прикрашали «наречену» (Тору) «тікуним» перед її вступом під хупу.
- У значенні «підготовка» — як вступ до отримання Тори вранці.
- У значенні «виправлення» — оскільки сини Ізраїлю заснули в ніч перед Даруванням Тори і Всевишньому довелося їх будити[3], і треба виправити їхні вчинки.
Зміст вивчення
Порядок вивчення, встановлений Шла, містить такі частини:
- Танах: перші три й останні три вірші кожної глави (у місцях, де є відкрита або закрита глава завдовжки близько п'яти віршів, її читають повністю, щоб не перериватися посеред теми). Якщо є особливий зв'язок зі святом Шавуот, читають увесь уривок (створення світу в главі «Берешит», Вихід з Єгипту в главі «Бо», Десять речень в главі «Їтро», жертвоприношення свята, Сувій Рут, Колісницю Єхезкеля та інше).
- Мішна: перша й остання мішна кожного трактату[4].
- «Сефер Єціра»: перша й остання мішна. Уривок із «Сефер Єціра» слід завершувати словами «... вірний. Три лихі для язика: лиха мова, і донощик, і той, хто каже одне устами, а інше серцем. Три добрі для язика: мовчання, і стереження язика, і правдива мова».
- Книга «Зогар»: уривок із глави «Емор», що говорить про приготування нареченої (Тори) до її хупи (до Дарування Тори). У тексті «Зогару», на продовження слів Рашбі «наша справа залежить від любові», слід читати: «як написано: „І люби Г-спода, Б-га твого“, і написано: „З любові Г-спода до вас“, і написано: „Полюбив Я вас, — сказав Г-сподь“».
- 613 заповідей: порядок 613 заповідей за «Сефер га-хінух» (у кожній главі спершу перелічують заповіді-повеління, а потім заповіді-заборони, що містяться в ній).
- «Ідра раба»: уривок із початку «Ідра раба», що говорить про підготовку до розкриття таємниць рабі Шимоном та його товаришами.
Закони і звичаї
Промовляння тікуну можна почати вже на початку ночі й продовжити після трапези, і так чинив Ребе Рашаб[5].
У Хабаді заведено не промовляти «Єгі рацон», не промовляти кадишів і не зосереджуватися на каванот, надрукованих у тікуні[6].
Слід ретельно промовляти весь тікун уночі, а не лише читати очима[7], а хто не закінчив — дочитає вдень[8].
Також і той, хто закінчив, має продовжувати займатися вивченням, і головне вивчення цієї ночі — в Усній Торі.
На ранковій сторожі заведено чотири рази занурюватися в мікву, після чого не моляться Шахарит, а йдуть спати, і лише після сну приступають до молитви.
Той, хто займається вивченням і настав світанок, — не повинен промовляти ранкових благословень, якщо тільки він не заснув.
У Любавичах було кілька ночей на рік, коли не промовляли «Шма» перед сном, і одна з них була у свято Шавуот[9].
Додаткова література
- Рав Менаше Лауфер, «Тікун лейл Шавуот», у рубриці «Ніцоцей Ребе», тижневик «Гіткашрут», свято Шавуот 5780 (29 травня 2020), с. 7
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Ще одне пояснення наводиться в книзі «Яфе ла-лев», 494, 2: Йом Кіпур відповідає Шавуоту, і як первосвященник і юні коени не спали в ніч Йом Кіпуру всю ніч і займалися Торою, так і в ніч Шавуот слід не спати (і подібним чином наводиться також у «Хашва ле-това», Шавуот, від імені рабі Ханоха-Геніха з Александера).
- ^ «Сефер га-сіхот» 5700, с. 113. «Гітваадуйот» 5750, ч. 3, с. 133.
- ^ Як розповідається в «Мідраш раба», Шир га-Ширим, 1, 2.
- ^ Порядок трактатів у тікуні відрізняється від прийнятого порядку.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5709, с. 328.
- ^ «Га-Мелех бі-мсібо», ч. 1, с. 218.
- ^ На підставі наведеного в галасі: виконання заповідей Тори, коли не промовляють устами, — саме при поглибленому вивченні, а виконання заповіді вивчення Тори, коли читають без розуміння, — саме коли промовляють устами («Закони вивчення Тори» Алтер Ребе, кінець гл. 2.
- ^ Вказівка Ребе Раяца, надрукована в «Ковец Любавич», вип. 3, с. 35.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5702, с. 119.