Перейти до вмісту

Гора Синай

Матеріал з Хабадпедії
Фотографія одного з місць, які ототожнюють із горою, в архіві Любавицької бібліотеки, з написом, зробленим святою рукою Ребе

Гора Синай (або Хорев) — гора в Синайській пустелі, на якій було дано Тору народові Ізраїлю, на яку піднявся Моше, щоб отримати її від Святого, благословенний Він, і з якої він зійшов зі Скрижалями Завіту, на яких написано Десять заповідей.

До виходу з Єгипту

За часів поневолення народу Ізраїлю в Єгипті, коли Моше пас у пустелі овець свого тестя Їтро, він прийшов до гори Б-жої, до Хореву, де Всевишній явився йому в полум'ї вогню з тернового куща і звелів йому повернутися до Єгипту і вивести звідти синів Ізраїлю[1]. Всевишній дав йому знак і прикмету того, що це Він послав його: після виходу з Єгипту вони служитимуть Всевишньому на цій горі[2].

Від Дарування Тори і далі

Основна стаття – Дарування Тори

Під час виходу з Єгипту, одразу після того як минули Рефідім, у третій місяць після їхнього виходу, народ Ізраїлю прийшов до Синайської пустелі, як написано: «У третій місяць після виходу синів Ізраїлю з землі єгипетської, цього дня прийшли вони в пустелю Синай. І рушили вони з Рефідіму, і прийшли в пустелю Синай, і отаборилися в пустелі; і отаборився там Ізраїль навпроти гори»[3]. Під час їхнього перебування біля підніжжя гори Тору було дано синам Ізраїлю, і вони стали народом Всевишнього. Відтоді ця подія називається за назвою гори — Стояння біля гори Синай. І як кажуть мудреці в першій мішні «Піркей авот»: «Моше отримав Тору із Синаю».

Моше Рабейну піднявся на гору на сорок днів і сорок ночей[4], і мудреці розкривають (на підставі вірша[5]: «Ти піднявся на висоту»), що це сходження на гору було, по суті, сходженням на небеса[6]: коли Моше піднявся на гору, Всевишній схилив небеса до гори[7]. А наприкінці сорока днів Ізраїль згрішив там гріхом золотого тельця. Після гріха біля її підніжжя було збудовано Мішкан, і там же померли Надав і Авігу під час освячення Мішкану, коли принесли куріння не за законом [8]. Через рік Всевишній звелів там про заповідь принесення пасхальної жертви[9], а після неї — про Другий Песах[10]. Також там Моше було звелено провести перепис народу Ізраїлю[11]. Їтро прийшов до Моше під час його перебування біля гори, і там Моше за його порадою призначив тисяцьких, сотників і десятників суддями в Синедріоні[12].

Після того як пророк Еліягу вбив чотириста пророків Баала і Ізевель пригрозила йому смертю, Еліягу йшов сорок днів і сорок ночей, доки не прийшов до гори Синай[13].

Святість

Основна стаття – Гора Синай у Дні Мошіаха

Перед Даруванням Тори, у три дні обмеження, народові Ізраїлю було звелено триматися осторонь гори, і Всевишній застеріг Моше: «Стережіться сходити на гору і торкатися її краю; кожен, хто торкнеться гори, буде скараний на смерть». Але після закінчення події Дарування Тори її святість припинилася, як написано: «Коли протяжно засурмить ріг, нехай вони піднімаються на гору»[14]. Ребе пояснює, що особлива святість гори була зумовлена розкриттям Всевишнього на ній, адже тоді «і зійшов Г-сподь на гору Синай», і таке піднесене розкриття притягнуло святість також і в її матеріальність. Але саме тому, що розкриття було таким піднесеним, воно було лише одноразовим, і «коли протяжно засурмить ріг» — знак віддалення Шхіни — її святість припинилася, і вона залишилася, як і раніше, буденною[15]. Але попри це Ребе каже, що неодмінно Дарування Тори на цьому місці зумовлене також власною гідністю гори, ще до Дарування Тори[16]. Також Ребе каже, що оскільки Дарування Тори є «причиною» всіх справ Тори і заповідей, які вічні, гора отримає свою нагороду і буде встановлена в Землі Ізраїлю разом з усіма синагогами: «І можна сказати, що подібним чином справа стоїть і щодо гори Синай, і навпаки — тим паче і з висновку від легкого до тяжкого — оскільки вона є „причиною“ всіх справ Тори і заповідей, які вічні (див. «Танія», розділ 25: „Це єднання нагорі вічне, на віки віків, тільки внизу воно перебуває під владою часу тощо“ — саме в цьому світі, світі зміни, на відміну від прийдешнього майбутнього — стану, що вищий за зміну). Зокрема і зміна, що сталася у святості гори Синай згідно з Торою — „Коли протяжно засурмить ріг, нехай вони піднімаються на гору“ (Їтро 19:13), — адже, здавалося б, вельми й вельми дивно сказати, що в прийдешньому майбутньому гора Синай залишиться на своєму нинішньому місці, поблизу Рефідіму тощо, і залишиться так навіки! І неминуче треба сказати, що в прийдешньому майбутньому цю зміну буде скасовано»[17].

Його гідність

Мудреці зазначають[18], що Всевишній залишив усі гори й пагорби і поселив Свою Шхіну на горі Синай, найнижчій з них, і не підніс її над горами, і що з цього слід навчитися не пишатися.

Ще наводиться в мудреців[19], що гора Синай за своїм походженням — частина гори Морія, і це те місце, на якому була Акедат Іцхак, і вона була відірвана від гори Морія спеціально для Дарування Тори на ній.

Причина, з якої Тору було дано на горі

У ученні хасидуту пояснюється сенс Дарування Тори на горі: і гора, і рівнина — обидві із землі, тільки гора піднесена. Мета Дарування Тори полягала в тому, щоб сини Ізраїлю очищали і «підносили» матеріальність світу. На це натякає «гора», яка є прахом, але водночас висока, що символізує піднесення матерії та її очищення[20] Також вивчення Тори і її знання, а також служіння Всевишньому загалом мають створювати в людині піднесеність серця, як сказано у вірші «І піднеслося серце його на шляхах Г-сподніх»[21], і це помітно у вислові рава Йосефа[22] «Якби не цей день, що спричинив, скільки Йосефів є на ринку». Разом із тим треба дуже остерігатися, щоб від цієї піднесеності не дійти до гордині. І це внутрішній зміст вірша «І отаборився там Ізраїль навпроти гори»[3] — потрібна велика обережність, щоб протистояти гордині, яка може прийти від вивчення і знання Тори. І це також те, що сказано потім: «Встанови межу довкола гори»[23] — треба обмежити й визначити піднесеність[24]

Назви гори та їхній зміст

Мудреці витлумачили шість назв, згадуваних у Торі, як такі, що позначають гору Синай. Талмуд наводить суперечку між мудрецями Ізраїлю про те, яка з назв є споконвічною назвою гори, а яка — прізвиськом, даним їй унаслідок події Дарування Тори[25]. Назву «Синай» витлумачили від слова «ненависть»: на неї зійшла ненависть до народів світу, які не прийняли Тору; а також назву «Хорев» — гора, на яку зійшло спустошення (руйнування) для народів світу[27].

Ідентифікація гори в наші дні

Скеля на горі Синай із гравіюваннями

Існує кілька думок щодо точного місцезнаходження та ідентифікації гори:

  • Джебель-Муса (івритом: «гора Моше»), гора на півдні Синайського півострова, яку за християнською традицією ототожнюють із горою Синай. Крім того, є також частина гірського хребта в цьому районі — низька й виступна скеля, відома під назвою «Рас-Сафсафа», і деякі ототожнюють із горою Синай саме її.
  • Джебель-Ідейд (івритом: «гора Каркум»), у південному Негеві Землі Ізраїлю.
  • Серабіт-ель-Хадім, археологічна пам'ятка на заході Синаю.
  • Джебель-Сін-Бішар, що знаходиться в західній частині Ваді-Судр на заході Синаю, над його південним берегом.
  • Джебель-Халаль (званий також: Халал або Хілаль), гора, складена з вапняку і пісковику, що знаходиться приблизно за 30 кілометрів на захід від Кусейми на півночі Синаю.
  • Джебель-Хашм-ет-Тариф (або: Джебель-Хашем-ет-Тариф; івритом: «гора Гашем»), гора на сході Синайського півострова. Гора віддалена від кордону Ізраїль — Єгипет приблизно на 20 кілометрів, на північний захід від Ейлата.
  • Емі-Кусі, вулкан, розташований на південно-східному краю нагір'я Тібесті в центрі Сахари.

Єврею, який брав участь в «операції Кадеш» як солдат ЦАХАЛу, піднявся на одну з гір, які ототожнюють із горою Синай, і нічого не відчув, Ребе написав узимку 5717 року (1956/1957) [28]:

У зв'язку з тим, що він пише, що коли піднявся на гору, про яку кажуть, що це гора Синай, не відчув, що це та сама гора, — напевно для такого, як він [= для людини його рівня] зайве наголошувати, що вся важливість гори Синай у тому, що на Синаї отримали Тору, і ця важливість зберігається повною мірою, коли дотримуються Тори як належить, адже вона — Тора життя, тобто вказівка в повсякденному житті, і Тора вічна, тобто неминуща, що зобов'язує єврея в будь-якому місці і в будь-який час, і завдяки їй наш народ став вічним народом, народом неминущим.

А згідно з ученням хасидуту, одна з його основ — усвідомлення того, що кожен єврей у глибині своєї душі пов'язаний міцним зв'язком із Торою, Торою життя, і з її заповідями, хоча зовні він іноді робить речі, які цьому не відповідають. Тому метод хасидуту — наближати кожного єврея з любові до ближнього-єврея, щоб повернути його до Тори із Синаю [...]

У Бібліотеці Хабаду є аерофотознімок гори Синай, на якому святою рукою Ребе записано: «Гора Синай — Урі, мир праху його, Шані, Ашкелон, літо 5726». Рав Мордехай-Менаше Лауфер припускає, що, мабуть, саме про цей знімок Ребе пише свою подяку вдові фотографа в Десять днів каяття 5738 року (1977/1978)[29]:

Звісно, особлива подяка за її увагу — за те, що надіслала мені цінний подарунок із фотографій її чоловіка, благословенної пам'яті, — знімок Синайської пустелі та гори, яку називають «горою Синай», що свідчить не лише про особливий талант у мистецтві фотографії, а й — завдяки вибору теми, в якій є сердечний інтерес, що стосується кожного й кожної з Ізраїлю, бо «всі душі були при Стоянні біля гори Синай», коли Тору було дано Ізраїлю.

Також у місяці адар I 5752 року (лютий–березень 1992) Ребе отримав камінь із гори Синай, і Ребе записав на доданій до нього записці: «Адар I [= перший адар] 5752».

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Шмот 3:1.
  2. ^ Шмот 3:12
  3. ^ 1 2 Шмот 19:1–2.
  4. ^ Дварім 9:9.
  5. ^ Тегілім 68:19.
  6. ^ Мідраш Раба Шмот, 28.
  7. ^ «Ор га-хаїм» на Шмот 19:3.
  8. ^ Як написано в Бемідбар 3:4: «І померли Надав і Авігу перед Г-сподом, коли принесли чужий вогонь перед Г-сподом у пустелі Синай».
  9. ^ Бемідбар 9:1.
  10. ^ Бемідбар 9:9.
  11. ^ Бемідбар 1:1–2.
  12. ^ Дварім 1–6 і Раші.
  13. ^ Книга Мелахім I 19:8.
  14. ^ Шмот 19:12–13 і коментар Раші
  15. ^ «Лікутей сіхот», т. 21, с. 151–150. Т. 26, с. 266.
  16. ^ Див. «Двар малхут» — «Бегар-Бехукотай».
  17. ^ Див. «Сефер га-сіхот» 5748, т. 2, с. 464; «Гітваадуйот» 5751, т. 3, с. 354.
  18. ^ Трактат Сота, 5а. Мідраш Тегілім 68.
  19. ^ Мідраш «Шохер тов» 68:9.
  20. ^ Ребе Раяц, «Сефер га-маамарім» 5700, сторінка 114.
  21. ^ Діврей га-ямім II, 17.
  22. ^ Трактат Псахім, 68.
  23. ^ Тижнева глава «Їтро» 19:23.
  24. ^ Ребе Раяц, «Сефер га-маамарім» 5703, сторінка 136.
  25. ^ Трактат Шабат, 89а.
  26. ^ Танхума, Бемідбар 7; Мідраш Раба Шмот 2:6.
  27. ^ У мідраші[26] наводиться, що гора називається п'ятьма або шістьма назвами, але головна назва — Синай або Хорев (суперечка там і в Гмарі).
  28. ^ «Ігрот кодеш», лист 5279 (т. 14, с. 495–6). Наведено тут.
  29. ^ «Лікутей сіхот», т. 19, с. 516 — і див. також у статті на сайті «Хабад Лайв».

Повідомити про помилку на цій сторінці