Перейти до вмісту

Іссер-Залман Мельцер

Матеріал з Хабадпедії
Іссер-Залман Мельцер
Основна інформація
Відомий як«Евен га-Езель»
Дата народження5630
Місце народженняМир
Дата смерті10 кислева 5714 (17 листопада 1953)
Місце смертіКаменець
Місце похованняГар-га-Менухот[В]
КраїнаІзраїль[В]
Місце діяльностіБриськ
НалежністьЛитва
Рід діяльностірабин[В]
Освітаєшива Міра, Воложинська єшива, єшива Радуні
Посадаголова єшиви «Ец Хаїм» в Єрусалимі, рам у Слуцьку, реш метівта єшиви «Кнесет Ісраель» у Слободці, голова «Моецет гдолей га-Тора»
Інші посадиГолова єшиви «Ец Хаїм»
УчителіРабі Хаїм із Бриська
Праці«Евен га-Езель» на Рамбама
УчніШломо-Залман Ойербах, Хай-Іцхак Тверський, Йона Мендельсон, Хаїм-Шалом Сегаль, Дов-Бер Еліезеров, Хаїм-Менахем-Шломо Друк та інші
Сім'я
БатькоБарух-Перец
ДружинаБейла-Гінда, дочка Шраги-Фейвла Франка
Медіафайли у Вікісховищі

Гаон рабі Іссер-Залман Мельцер (5 адара 5630 (6 лютого або 8 березня 1870) — 10 кислева 5714 (17 листопада 1953)) був головою єшиви «Ец Хаїм», рабином і провідником. Учень рабі Хаїма з Бриська.

Біографія

Рав Мельцер у пізніші роки

Народився в 5630 році (1869/1870) у місті Мир, у Мінській губернії, у родині р. Баруха-Переца, який був рабином, великим у Торі й богобоязливості.

У десять років почав навчатися в рабина міста Мир р. Йом-Това-Ліпмана, автора книги «Малбушей Йом-Тов». Він навчався також в єшиві Мира, яка вважалася тоді передпокоєм до Воложинської єшиви. У 5644 році (1883/1884), у віці 14 років, почав своє навчання у Воложинській єшиві, яка була тоді на вершині свого розквіту, під керівництвом Нацива (рабі Нафталі-Цві-Єгуди Берліна) і рабі Хаїма Соловейчика.

Сім років навчався рабі Іссер-Залман Мельцер, 5644—5652, у Воложинській єшиві, за винятком одного року, коли він навчався в єшиві Радуня.

У 5652 році (1892) одружився з Бейлою-Гіндою, донькою вченого багатія р. Шраги-Фейвла Франка з Ковно, який був з наближених рабі Ісраеля Салантера і з діячів руху мусару. Разом зі своїм свояком р. Моше-Мордехаєм Епштейном рабі Іссер-Залман провів близько двох років у домі свого тестя в передмісті Ковно, Алексоте, де зазнав впливу руху мусару.

У 5654 році (1893/1894), у віці 24 років, був призначений реш метівта в єшиві «Кнесет Ісраель» у Слободці й виконував цю свою посаду — яка була нелегкою, з огляду на критичне чуття учнів і рабинів, — з успіхом.

Рабі Іссер-Залман був одним із засновників «Ваад га-єшивот» у Вільні, разом із Хафец Хаїмом і рабі Хаїмом-Озером Гродзенським, з якими був у міцній дружбі й співпрацював з ними в громадській роботі.

Видав вивірене видання Рамбана на Шас.

Слуцький період

Протягом двадцяти шести років, 5657—5683, служив рамом у Слуцьку. Після радянської революції він продовжував свою діяльність як рабин і рам і став мішенню для стріл Євсекції, одним з рішень якої було ліквідувати всі установи Тори. Він виявив велику мужність, захищаючи єшиву, і був заарештований кілька разів. Після звільнення деякий час переховувався в селі поблизу Слуцька. Зрештою був змушений тікати, рятуючи своє життя, і в 5683 році (1922/1923) таємно втік через польський кордон до Клецька, містечка, яке було біля російського кордону й давало притулок єшиві «Ец Хаїм».

Рабі Іссер-Залман давав уроки в Клецьку близько двох років, а в 5685 році (1924/1925) переселився до Землі Ізраїлю, де був призначений рамом в єшиві «Ец Хаїм» в Єрусалимі[1].

Попри те що містечко Слуцьк було міснагедським містечком, р. Іссер-Залман у період свого рабинства там діяв пліч-о-пліч з Ребе Рашабом у громадських питаннях. Ми знаходимо його[2] на рабинських зборах, які скликав Ребе Рашаб у 5677 році (1916/1917) у Москві, як члена президії зборів. Метою зборів було зосередити всі потреби юдаїзму євреїв Росії. Однак зрештою збори не відбулися[3].

Вивчав учення Каббали

Перебуваючи в Єрусалимі, р. Іссер-Залман вивчав Каббалу з хеврутою. У своєму листі раву Шломо-Йосефу Зевіну Ребе зауважує, що в статті рава Зевіна про рава Мельцера в книзі «Ішім ве-шітот» слід було б відзначити цю подробицю[4].

Справа дітей-біженців

У період Голокосту діти-біженці, що прибули до Країни, здебільшого спрямовувалися до нерелігійних установ. Великі Ізраїлю піднялися на боротьбу за духовне життя цих дітей. У справі дітей-біженців багато діяв р. Іссер-Залман, у співпраці з Ребе Раяцем.

У 5703 році (1942/1943) р. Іссер-Залман разом з р. Аврагамом-Мордехаєм Альтером з Гура та іншими рабинами звернулися з проханням до Ребе Раяца діяти заради дітей-біженців.

У Рош ходеш нісан Ребе Раяц разом з р. Іссером-Залманом та іншими великими звернулися з гнівним листом до діячів єврейської громадськості у світі проти сіонізму, що відвертає дітей від їхньої віри[5].

13 нісана Ребе Раяц звернувся з листом до рава Еліезерова: повідом від мого імені раву Альтеру з Гура і рабинам, Соловейчику, Мельцеру, Соферу, Сороцкіну, Каганеману, Кареліцу, від мого імені й від імені святих душ скласти вищий суд і викликати на суд Тори установи й окремих осіб, щоб передати дітей-біженців до харедимних установ[6].

Боротьба тривала, і найдіяльнішою людиною в ній був р. Іссер-Залман. Він закликав скликати з'їзд «Агудат Ісраель» для обговорення цього питання, але його ініціативу зірвали кілька діячів. Він публікував відозви й чинив тиск.

Зрештою боротьба увінчалася частковим успіхом, і частину дітей було передано до установ «Агудат Ісраель». У книгах харедимної історії р. Іссер-Залман описується як людина, яка привела цю боротьбу до успіху[7].

На честь Ребе Раяца

13 тамуза 5705 року (24 червня 1945) в Єрусалимі було влаштовано велике свято з нагоди п'ятдесяти років громадської діяльності Ребе Раяца. У святі брав участь рав Мельцер і у своїх словах визначив Ребе Раяца як «стовп Тори», бо він засновував єшиви й навчальні заклади в кожному місці і про нього можна сказати, як написано про пророка Шмуеля: «бо там дім його»[8] — що в кожному місці, куди він прибуває, він не почувається чужим, а відразу ж береться до праці поширення Тори й святості[9].

12 тамуза 5708 року (19 липня 1948) Ребе виступив ініціатором серії урочистостей на честь Ребе Раяца з нагоди п'ятдесятиріччя початку його громадської діяльності 12 тамуза 5655 (4 липня 1895), щоб принести Ребе Раяцу й ребецн Нехамі-Діні душевну втіху. На прохання Ребе[10] четверо провідників харедимного єврейства надіслали вітальні телеграми Ребе Раяцу: головні рабини рав Бен-Ціон-Хай Узіель і рав Іцхак-Айзік Герцог, представник «Еда гаредіт» гаон і голова рабинського суду рав Йосеф-Цві Душинський і представник «Агудат Ісраель» — рав Мельцер[11].

Благословення на прийняття проводу

Зі сходженням Ребе на престол проводу Хабаду, 11 швата 5711 року (18 січня 1951), р. Іссер-Залман надіслав[12] захоплену вітальну телеграму, і ось (частина) її слів:

«Щире благословення на сходження його на престол проводу Хабаду, заслуга його святих предків хай допоможе йому вести свою громаду до вод спокою, до Тори й до величі, амінь»[13].

В «Агудат Ісраель»

Рабі Іссер-Залман приєднався до «Агудат Ісраель» при її заснуванні в Катовіце в 5672 році (1911/1912). Брав участь у всіх трьох всесвітніх конгресах «Агудат Ісраель», починаючи з 5684 року (1923/1924) у Відні, а в останні свої роки був головою «Моецет гдолей га-Тора», вищого органу всесвітньої «Агудат Ісраель». Остання відозва, що вийшла з-під його пера, за кілька тижнів до його відходу з життя, стосувалася четвертої Великої асамблеї всесвітньої «Агудат Ісраель» в Єрусалимі, наприкінці 5714 року (1953/1954).

У 5712 році (1951/1952) діячі «Агудат Ісраель»[14] за заохочення гаона рабі Іцхака-Зеєва Соловейчика[15] працювали над тим, щоб зірвати боротьбу Ребе за об'єднаний релігійний фронт, і хотіли скликати збори «Моецет гдолей га-Тора», щоб ухвалити рішення виступити проти фронту й не брати в ньому участі. Р. Іссер-Залман, який знав про їхній намір, усіма силами ухилявся від того, щоб прийти на збори, аби зробити їх недійсними[16].

Ставлення до хасидизму

У листі від 12 кислева 5715 року (7 грудня 1954) Ребе пише: «Напевно повідомлять мені причини — принаймні відкриті, — з яких перешкоджають вивченню „Танії“ в єшиві . . І чи говорили про це з його сином, равом гаоном тощо равом Іссером-Залманом Мельцером, мир праху його, який, як мені здається, є там тим, чия думка вирішальна, — що [його батько, рав Іссер-Залман Мельцер] був у Ростові-на-Дону й удостоївся бачити його святість Адмора (Магарашаба) і його святість мого тестя, Адмора, — хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга. І тому важко повірити, що він буде цьому противитися»[17].

Його книги

Він уклав серію книг на Рамбама під назвою «Евен га-Езель». Ребе цитує в сіхот з цієї його книги[18].

Учні

Примітки

  1. ^ Подробиці до цього місця — з Єврейської енциклопедії «Даат».
  2. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, частина 2, с. 870
  3. ^ Див. «Шмуот ве-сіпурім», видання 5750, частина 1, с. 121
  4. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, том 17, послання 6415: «… у новому виданні його книги — я бачив доповнення щодо рава Мельцера. А деякий час тому мені розповіли, що в роки, коли він жив в Єрусалимі, святому місті, він займався вивченням Каббали, і більше того — що це було в хевруті. І мені було б цікаво знати, чи правдива ця чутка, а якщо вона правдива — то шкода, що він не згадав про це у своїй статті, бо хоча прямо це й не стосується предмета його книги „Ішім ве-шітот“, але ж відомий вислів рава, рава, гаона тощо, р. Гілеля з Паричів, коли запитали його, чому він так ретельно виконує заповіді, і відповідь його: аз ер тут алц бекдей ба ем зол зіх аплейгн а ворт хасидут, і це легко зрозуміти».
  5. ^ Надруковано на початку брошури «Тегеранські діти звинувачують».
  6. ^ «Ігрот кодеш» Раяца, частина 7
  7. ^ Без згадки про участь Ребе Раяца, див., наприклад: «Праким бе-толдот Ісраель» (Менахем га-Коген Острі), ч. 4, «Дапім шель етмоль» (А. Ротенберг) та інші.
  8. ^ Шмуель I, 7, 17
  9. ^ «Ковец Любавич» — надруковано в «Кетер малхут», с. 144
  10. ^ За посередництвом рава Шломо-Йосефа Зевіна.
  11. ^ Див. також «Несіей Хабад у-вней дорам», с. 106, прим. 13.
  12. ^ Як голова «Моецет гдолей га-Тора» і «Агудат Ісраель».
  13. ^ «Несіей Хабад у-вней дорам», с. 123, прим. 13.
  14. ^ Серед них можна назвати рава Залмана Сороцкіна, Іцхака-Меїра Левіна і Менахема Поруша (див. докладно в книзі «Мі-Катовіч ве-ад 5 іяра» рава Цві Вайнмана.).
  15. ^ Див. «Га-Кабарніт», додаток до Сукоту 5770 (3 жовтня 2009) до газети «Га-Мевасер».
  16. ^ Однак зрештою діячі взяли гору, і фронт справді не відбувся — на великий біль Ребе.
  17. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, том 10, с. 139, послання 3100 — доповнено за «Ємей мелех», частина 3, с. 1145, прим. 9*
  18. ^ Див. «Сіхот кодеш» 5738, с. 29 (378)
Іссер-Залман Мельцер згадується ще в 33 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1697603600

Повідомити про помилку на цій сторінці