Перейти до вмісту

Адін Евен-Ісраель (Штайнзальц)

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю слід відредагувати. Причина: недостатньо енциклопедично. Особливо в частині про протидію, що ґрунтується на тлумаченнях, а не на фактах.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю слід відредагувати. Причина: недостатньо енциклопедично. Особливо в частині про протидію, що ґрунтується на тлумаченнях, а не на фактах.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Рав Адін Евен-Ісраель (Штайнзальц)
Рав Адін Евен-Ісраель виступає в Кфар-Хабаді, адар 5772 (лютий–березень 2012)
Основна інформація
Ім'я в оригіналіעדין אבן-ישראל שטיינזלץ[В]
Дата народження3 ава 5697 (11 липня 1937)
Місце народженняЄрусалим
Дата смерті17 ава 5780 (7 серпня 2020)
Місце похованняОливкова гора, Єрусалим
КраїнаІзраїль[В]
Місце проживанняЄрусалим
НалежністьХасидизм Хабад
Рід діяльностіучитель, рабин, письменник, перекладач, ерудит, філософ[В]
Освіта«Томхей Тмімім» у Лоді, Єврейський університет (хімія і фізика)
Посадакерівник Гуртків «Хен» з вивчення вчення Хабаду, рабин синагоги «Цемах Цедек» у Старому місті Єрусалима, директор школи в мошаві Бейт-га-Гаді
УчителіЛюбавицький Ребе
Сім'я
БатькоАврагам-Моше Штейнзальц
МатиЛея Штейнзальц
ДружинаХая-Сара, дочка Хаїм-Гілель Азімов
ДітиМенахем-Яаков-Цві Евен-Ісраель, Амхія Евен-Ісраель, Амхія Евен-Ісраель
Родовід
Нагороди
Премія Ізраїлю[В]
Президентська медаль відзнаки[В]
Якір Єрушалаїм[В]
Медіафайли у Вікісховищі

Рав Адін Евен-Ісраель (Штайнзальц) (3 ава 5697, 11 липня 1937 — 17 ава 5780 (7 серпня 2020)) — рабин, хасид Хабаду і плідний автор книжок з єврейської думки та коментарів, що прославився виданням Талмуду Штайнзальца. Удостоївся особливої близькості до Ребе. У рідкісному й винятковому порядку Ребе звелів йому змінити прізвище, і тому він змінив його зі Штайнзальца на Евен-Ісраель.

Біографія

Проходить перед Ребе
Рав Адін із Біньяміном Нетаньягу

Народився в Єрусалимі 3 ава 5697 року (11 липня 1937) в Аврагама-Моше і Леї Штайнзальц. Його батько, пан Аврагам Штайнзальц, був нащадком відомої хасидської родини і в тяжкі роки гніву в Росії залишив дотримання Тори і заповідей; спочатку він був близький до комуністичної партії, але під впливом р. Гілеля Цейтліна зблизився із сіонізмом і став сіоністом-комуністом. Його мати, пані Лея, народилася в Желехові в Польщі в хасидській родині й після переїзду до Країни займалася шиттям. Родина жила в кварталі Катамон (Гонен) в Єрусалимі у важких матеріальних умовах.

Його віддали навчатися до релігійних шкіл, і поступово в юності він повернувся до юдаїзму і до хасидизму Хабад, зокрема під впливом рабина кварталу, рава Дов-Бера Еліезерова, одного з рабинів Хабаду, і водночас здобув академічну освіту. У підліткові роки він повернувся до дотримання заповідей; свій шлях до юдаїзму і хасидуту він почав із надихаючої зустрічі з равом Шмуелем-Елазаром Гальперіним, головою єшиви «Торат емет» в Єрусалимі, до якого був дуже близький і був його найближчим учнем; у листі до нього він навіть називає його «мій учитель, наставник і близький друг». Він був також наближеним рава Шломо-Йосефа Зевіна і рава Нахума-Шмар'ягу Сасонкіна.

Навчався в єшиві «Томхей Тмімім» у Лоді і багато отримав від машпіа рава Шломо-Хаїма Кесельмана; крім того, вивчав хімію і фізику в Єврейському університеті, займався вихованням і навіть був призначений директором школи в мошаві Бейт-га-Гаді в Негеві.

У 5720 році (1959/1960) його призначив Шнеур-Залман Шазар керувати Гуртками «Хен» з вивчення вчення Хабаду, названими на честь рава Аврагама-Єгуди Хена. У 5723 році (1962/1963) брав участь у редагуванні «Сефер га-Кан» — збірника до 150-річчя від дня відходу з життя Алтер Ребе.

У 5725 році (1964/1965) одружився з донькою рава Хаїма-Гілеля Азімова і сестрою відомого шаліаха рава Шмуеля Азімова, яка походить по лінії матері від святого рабі Мордехая Пойзнера (брата Алтер Ребе).

Напередодні Суботи тижневої глави «Екев», 17 ава 5780 року (7 серпня 2020), помер після боротьби з тяжким запаленням легенів. Похований на Оливковій горі в Єрусалимі; в останню путь його провели члени родини.

Багато людей провели його й оплакували; прем'єр-міністр Ізраїлю пан Біньямін Нетаньягу оприлюднив спеціальну жалобну заяву:

«: Я глибоко сумую з приводу відходу з життя рава Адіна Штайнзальца, праведної пам'яті, — людини величезних знань, гаона в Торі та дивовижної духовної людини. Я виріс по сусідству з равом Штайнзальцом у Єрусалимі мого дитинства, але удостоївся познайомитися з ним особисто лише роки по тому. Я кілька разів зустрічався з ним у нього вдома і слухав його захопливі уроки, які завжди робили мене мудрішим.. Це не були уроки у звичайному сенсі слова, а бесіди, що підносять душу й охоплюють увесь світ і все, що його наповнює, — Танах, учення мудреців, історію, філософію, культуру, лінгвістику та багато іншого. Я читав і його книжки, просякнуті мудрістю й знанням, думкою і вірою. Рав Штайнзальц яскраво втілював образ єврейського „масміда“. Він вкладав невтомну працю у свої коментаторські проєкти, і передусім у коментар до Талмуду, що робить вивчення Гмари доступним широкому загалу ясною і зрозумілою мовою. Його важливі праці залишаться на покоління — як наріжні камені спадщини Ізраїлю і як вічний світильник його пам'яті.. Любов рава Штайнзальца до народу Ізраїлю значною мірою сформувалася під впливом його близькості до Любавицького Ребе і до хасидизму Хабад. Виняткова особистість Ребе залишила в ньому глибокий слід, як це було і зі мною під час моїх зустрічей із ним. В очах їх обох — Любавицького Ребе та його учня рава Штайнзальца — я бачив те саме могутнє світло любові до людини й любові до народу Ізраїлю.. Я висловлюю глибокі співчуття родині Штайнзальц і десяткам тисяч учнів рава в Країні та в усьому світі. Хай буде благословенна його пам'ять.»

З Ребе

У 5713 році (1952/1953), коли раву Штайнзальцу було 16 років, Ребе надіслав листа раву Нахуму-Шмар'ягу Сасонкіну з проханням зустрітися з равом Евен-Ісраелем і «вивести його з розгубленості й з оточення, в якому він перебуває», і що «добре було б, щоб він переселився на якийсь час з Єрусалима, аби його не збивали з пантелику постійно»[1].

10 швата 5730 року (17 січня 1970), на церемонії завершення написання Сувою Тори Мошіаха, за вказівкою Ребе йому було виявлено честь прочитати один із віршів «Ата гореета». Рав Еліягу Сімпсон представив його як «рава Адіна Штайнзальца [читає вірш] від імені гуртка в нашого друга Шазара».

У цей період він почав служити рабином синагоги «Цемах Цедек» у Старому місті Єрусалима. У листі 5729 року (1968/1969)[2] Ребе зажадав від нього, щоб синагогою «Цемах Цедек» керувала рада так, щоб це було гідно імені синагоги, названої на честь Ребе Цемах Цедека; у тому самому листі Ребе подякував йому за те, що він надіслав йому першу частину трактату «Шабат» зі своїм коментарем. І Ребе пише: «Великі мої засмучення і подив, що досі не вийшов друком збірник, присвячений Алтер Ребе», тобто «Сефер га-Кан».

У 5736 році (1975/1976) Ребе зробив йому зауваження щодо статті, яку той написав у «Тарбіц» про вислів мудреців, що «великий орел не існував і не був створений». Наприкінці листа Ребе написав йому, що знайшов тут привід «порушити його мовчання, а також його спокій — гучним голосом (хоча по суті справи це — голос тонкої тиші): чи можливо, що в колах, у яких він обертається, щодня падають жертви, хай врятує нас Милосердний, у тому, що стосується життя у світі прийдешньому, що впливає і на їхнє життя в цьому світі»[3].

Розповідав рав Давид-Меїр Друкман: «Одного разу, коли я був у Ребе, Ребе спустився на фарбрейнген. Ребе чомусь не починав фарбрейнген. Він підкликав секретаря рава Єгуду-Лейба Гронера і щось йому сказав. Рав Гронер обводив очима публіку, шукаючи когось, і тоді з'ясувалося, що він шукає рава Адіна; Ребе зачекав, поки рав Адін підніметься на поміст фарбрейнгену й сяде серед почесних гостей і найстаріших хасидів, і тоді почався фарбрейнген».

Рабин синагоги «Цемах Цедек»

Синагога «Цемах Цедек» у Старому місті Єрусалима

Був призначений рабином синагоги «Цемах Цедек» у Старому місті Єрусалима і, попри велику відстань від дому, щосуботи вранці ходив пішки до синагоги, молився неквапливо й проводив фарбрейнген, а потім повертався додому в пообідні години. Отримав за це багато слів підтримки від Ребе[4]. Рав зазвичай виголошував проповіді в Шабат Шува і в Шабат га-Гадоль. В останні роки, через стан здоров'я, його проповіді виголошував його син рав Мені Евен-Ісраель.

Зміна прізвища за вказівкою Ребе

У 5751 році (1990/1991) змінив прізвище на Евен-Ісраель унаслідок вказівки Ребе[5].

Зі схвалення Ребе інститут, що видає його книжки, зберіг назву з прізвищем Штайнзальц[потрібне джерело].

Увесь цей час рав удостоювався великої близькості до Ребе і розмовляв із Ребе порівняно довгими розмовами під час роздавання доларів.

Щочетверга[6] о 20:40 рав давав урок хасидуту. Урок було засновано в 5718 році (1958). Після відходу з життя рава Аврагама Хена (який був сандаком рава Евен-Ісраеля і одним із тих, хто залишив на ньому свій відбиток у юності) того ж року його друзі вирішили заснувати урок хасидуту на його пам'ять (з роками урок отримав назву «Гуртки „Хен“ з вивчення вчення Хабаду»). Урок був звернений до вершків ізраїльського суспільства тих днів — громадських діячів та інтелектуалів. Урок відбувався в домі рава Хена в Рехавії, і його давав рав Зевін, який був одним із близьких друзів рава Хена.

Після року, протягом якого він давав урок, рав Зевін більше не міг продовжувати і звернувся до рава Адіна Евен-Ісраеля з проханням замінити його. Так рав почав давати цей урок. Протягом десятиліть свого існування урок присвячений вивченню вчення Хабаду за найосновнішими книжками цього вчення — «Танією», «Лікутей Тора», «Дерех міцвотеха», а нині — за сідуром Алтер Ребе.

Серед учасників уроку можна було зустріти пана Залмана Шазара — третього президента Держави Ізраїль, — який відвідував урок і під час свого президентства, професора Шмуеля-Гуго Бергмана, інших учених і громадських діячів. У межах уроку вийшла друком і «Сефер га-Кан», присвячена 150-річчю від дня відходу з життя Алтер Ребе.

Урок, що почався в домі рава Хена, з роками кочував багатьма місцями. Серед них — Дім студента в кварталі Тальбіє, синагога «Га-Цві Ісраель» у тому самому кварталі (де урок відбувався багато років), а також дім президента пана Залмана Шазара. Близько десяти років тому в кварталі Нахлаот відкрився Центр Штайнзальца — і щотижневий урок «прийшов до спокою і наділу». Сьогодні рав викладає на уроці за книжкою «Сейдер тфілот мі-коль га-шана ім перуш га-мілот аль пі ДАХ».

Протягом років Ребе вказував учасникам уроку, що їм вивчати; ці вказівки розсіяні по томах «Ігрот кодеш», у листах до рава Адіна і до пана Залмана Шазара[7].

У 5740 році (1980) рав Евен-Ісраель почав давати уроки з «Танії» на радіостанції «Коль Ісраель» з ініціативи Аврагама Зігмана[8]. Через кілька років він випустив серію «Біур га-Танія», засновану на цих уроках[9].

Перша єшива в Радянському Союзі

Стаття в газеті «Маарів» про відкриття першої єшиви в Москві

У 5749 році (1988/1989) заснував єшиву «Шамір» у Москві, що стала першою єшивою, створеною в Радянському Союзі після періоду гласності.

Єшивою керували організації «Шамір» і «Езрат ахім».

Створення єшиви стало найдраматичнішим кроком, здійсненим радянською владою в той період для поліпшення свободи віросповідання та єврейської культури євреїв Радянського Союзу.

З нагоди відкриття єшиви відбувся особливий і перший у своєму роді захід за участю представників радянського уряду та дипломатів,

Єшиву відкрив рав Адін після приблизно десятимісячних переговорів із президентом Академії наук СРСР Євгеном Веліховим,

Єшиву було створено на півдні Москви в будівлі, наданій їй Академією наук СРСР,

Радянська влада подбала про житло для співробітників, які приїдуть з-за кордону, і про навчальні класи, а також виплачувала стипендію учням.

Єшива наблизила багатьох учнів до Тори і заповідей і є одним із наріжних каменів відродження єврейського життя після 70 років гноблення.

На вулиці Арбат у Москві в 5751 році (1990/1991), праворуч — рав Давид-Меїр Друкман

Громадська діяльність

У 5744 році (1983/1984) заснував у Єрусалимі талмуд-тору (класи 1–8) для хлопчиків під назвою «Мекор хаїм». Потім відкрив також школу для дівчат (класи 1–6) і малу єшиву. Сьогодні ці установи розташовані в Єрусалимі та в Кфар-Еціоні. Рав Евен-Ісраель мав також велику єшиву, створену спільно з равом Менахемом Фроманом і равом Шимоном-Гершоном Розенбергом. Цю єшиву було закрито на кілька років, і вона відкрилася знову через кілька років як єшива «гесдер» у Текоа, що поєднує навчання й військову службу, з хасидським відтінком.

У 5748 році (1987/1988) був удостоєний Премії Ізраїлю в галузі юдаїки.

У 5760 році (1999/2000) журнал Time назвав його одним із найосвіченіших людей останнього століття. У 5766 році (2005/2006) рав відкрив в Єрусалимі Центр Штайнзальца з єврейського знання, де він дає свої уроки хасидуту. У 5764 році (2003/2004) вийшла комп'ютерна версія Талмуду Штайнзальца на компакт-диску. У 5776 році (2015/2016) його обрала «Людиною року» релігійно-сіоністська газета «Макор рішон»[10].

На початку місяця кислева 5777 року (грудень 2016) зустрівся з Папою Римським, а в наступні дні переніс інсульт, що послабив його громадську діяльність.

У 5778 році (2017/2018) відбувся захід на честь рава за участю громадських діячів і знаменитостей. Прем'єр-міністр Біньямін Нетаньягу надіслав привітання й висловив вдячність проєктові коментованого Талмуду зокрема і всій діяльності рава.

Гмара Штайнзальца

Основна стаття – Талмуд Штайнзальца
Вказівка Ребе йому щодо способу друку коментаря до Гмари, і «Сефер га-Кан»

У 5725 році (1964/1965), у віці 27 років, розпочав свою головну працю: переклад і коментар Вавилонського Талмуду на іврит — роботу, що тривала близько 50 років. Рав пояснив організаційну ідею цього амбітного проєкту: «Те, що я намагався зробити, — це прибрати перегородку. Я називаю те, що я зробив, „переносним учителем“. Ти можеш узяти його, відкрити сам і читати. Якщо я весь час говорю, а мене нікому слухати, це не діалог. Для більшості загалу в Ізраїлі Талмуд — закритий, замкнений світ. Щоб був діалог, він має стати для них зрозумілішим». У 5725 році (1964/1965) заснував «Ізраїльський інститут талмудичних публікацій», що міститься сьогодні в кварталі Нахлаот в Єрусалимі, і розпочав проєкт свого життя — коментар і тлумачення Талмудів з метою зробити їх доступними для тих, хто розмовляє сучасним івритом. Коментар Штайнзальца до Талмуду включає: огласовку, пунктуацію, поділ на абзаци, переклад арамейських слів Талмуду, коментар, додавання вступів, пояснень, резюме, біографій мудреців Талмуду, схем та ілюстрацій. У 5770 році (2009/2010) завершив написання коментаря. З цієї нагоди відбувся центральний захід, який транслювали в прямому ефірі в понад 300 пунктів по всьому світу.

Вручає президентові Залману Шазару свою першу книжку з Гмари.

«Міснагдім» воюють із Гмарою Штайнзальца

За свідченням рава Штайнзальца, ідею і вказівки щодо форми друку Талмуду Штайнзальца він отримав від Ребе. Коли він випустив свій коментар до Вавилонського Талмуду, рав отримав від Ребе листи з благословеннями [11].

Один голова єшиви, відомий своїм ворожим ставленням до Хабаду, неприхильно дивився на величезний успіх видання «Талмуду Штайнзальца» — хасидом Хабаду, і в межах війни проти Хабаду заборонив учитися за Гмарою Штайнзальца, стверджуючи, що той «спотворив бажаний шлях вивчення». Цей голова єшиви почав умовляти відомих рабинів підписатися проти Талмуду рава Штайнзальца. Коли він намагався умовити «Еда гаредіт» підписатися проти Талмуду, один із членів «Еда гаредіт» заперечив проти цього і сказав: «Нам не слід втручатися в суперечку між „Дегель га-Тора“ і Хабадом!». Зрештою одні підписалися проти, а інші ні. У минулому проти рава Штайнзальца виступали відомі рабини й законовчителі (серед них рав Шмуель Вознер, рав Хаїм Крейсвірт, рав Меїр Брандсдорфер, рав Еліезер-Єгуда Вальденберг та інші) і виступали проти його книжок, зокрема його коментарів до Гмари. Це було під впливом того самого литовського лідера. Слід зазначити, що до суперечки проти рава Штайнзальца, яка була спричинена головним чином тим, що він був хасидом Хабаду, долучилися й комерційні інтереси. Литовські аврехи в США в той час займалися перекладом Шасу англійською (а потім івритом) [у видавництві ArtScroll], і вони скористалися нагодою, щоб завадити раву Штайнзальцу в перекладі Талмуду англійською і конкурувати з ним. — [12] У 2011 році рав Штайнзальц висловився щодо критики його книжок: «Частина цього випливала з нечистих джерел. Для цього були всілякі причини, що стосуються того, що „нижче пояса“, і не мають стосунку до справ святості. Були й причини, які я можу зрозуміти. Бачиш, коли хтось виріс і виховувався всередині харедимного світу, його знають і ставляться до нього інакше. Але коли приходить хтось, хто для багатьох чужий, його підозрюють. Це було також певною частиною кампанії проти Хабаду»[13]. Натомість рав Моше Файнштейн, один із законовчителів покоління, Адмор з Ерлау, Адмор «Нетівот Шалом» зі Слоніма і Рішон ле-Ціон рав Мордехай Еліягу дали Талмуду Штайнзальца свої схвалення й благословення [14]. Робота над текстом тривала багато років, понад очікуване, — момент, на який вказував сам рав:

«Якби я знав, наскільки це важко і з якою працею це пов'язано, можливо, я не наважився б розпочати цей проєкт; якби я підозрював, що це забере в мене понад сорок років, можливо, я не наважився б. Але я був молодий, а коли ти молодий, ти трохи дурний і не береш до уваги труднощів та економічних і логістичних проблем видання такої книжки».

Книжки коментарів

У 5773 році (2012/2013) завершив свою серію коментарів до книжки «Танія», яку почав випускати в 5749 році (1988/1989). Серія налічує дев'ять томів і вважається одним із простих коментарів, що найкраще роблять книжку «Танія» доступною для широкого загалу.

У 5775 році (2014/2015) почав випускати свій коментар до Рамбама спільно з видавництвом «Корен» і з ініціативи організації «Га-Рамбам га-йомі». Темп випуску було встановлено відповідно до програми вивчення по одному розділу на день, і за планом протягом 3 років мав бути завершений коментар до всієї книги Рамбама. У 5777 році (2016/2017) випустив серію в новому виданні.

У 5777 році (2016/2017) ним було випущено серію «Га-Танах га-меворах».

Конспекти його фарбрейнгенів в єшиві Текоа регулярно публікуються в журналі «Каров елеха» в рубриці «Фарбрейнген».

Через кілька років після його відходу з життя, у 5783 році (2022/2023), було завершено видання серії його коментарів до Мішни, яка завершила його коментаторську роботу над усіма основоположними книгами; наскільки відомо, він — єдиний коментатор, що прокоментував і весь Танах, і Мішну, і Шас.

Серія його коментарів до Мішни налічує 13 томів і близько 9000 сторінок. Робота над виданням тривала близько 8 років. Кожен том «Мішни Штайнзальца» містить у середньому 750 кольорових фотографій та ілюстрацій[15].

З його книг

  • «Талмуд меворах», відомий як «Талмуд Штайнзальца», — огласовка й коментар до Вавилонського Талмуду і до трактату «Пеа» Єрусалимського Талмуду.
  • Коментар до книжки «Танія» — коментар до основоположної книжки хасидизму Хабад у дев'яти томах.
  • «Ішім ба-Талмуд», «Радіоуніверситет», видавництво Міністерства оборони
  • «Га-Соціологія шель га-баарут», спільно з Амосом Функенштейном, «Радіоуніверситет», видавництво Міністерства оборони
  • «Демуйот мін га-Мікра», «Радіоуніверситет», видавництво Міністерства оборони. Про цю книжку він написав: «написано від мого імені», після звернення до нього рабинського суду «Еда гаредіт»[16].
  • «Нашім ба-Мікра», «Радіоуніверситет», видавництво Міністерства оборони. Про цю книжку він написав: «написано від мого імені», після звернення до нього рабинського суду «Еда гаредіт»[17].
  • «Ешет хаїль» — альбом, видавництво: «Мільта»
  • «Агада шель Песах», із вказівками, поясненнями та звичаями. Видавництво: «Карта».
  • «Га-Сідур ве-га-тфіла», путівник для того, хто молиться і вивчає. Видавництво: «Мішкаль» («Хемед» + «Єдіот ахронот»)
  • «Га-Талмуд ла-коль», видавництво: «Мішкаль» («Хемед» — «Єдіот ахронот»). Про цю книжку він написав: «написано від мого імені», після звернення до нього рабинського суду «Еда гаредіт»[18].
  • «Мадрих ла-Талмуд», видавництво: «Кетер»
  • «Шіша мі-сіпурей га-маасійот шель р. Нахман» з коментарем.
  • «Тринадцятипелюсткова троянда» — виклад важливих тем таємного вчення Тори зрозумілою мовою.
  • «Га-Бен якір лі» — збірка бесід і статей про єврейський народ.
  • «Хаєй шана» — збірка бесід і статей про свята року, видавництво «Єдіот ахронот».
  • «Ор пней мелех» — збірка статей до Грізних днів, видана учнями єшиви Текоа.
  • «Бікурім» — збірка статей до свята Шавуот, видана учнями єшиви «Мекор хаїм».
  • «Яца сод» — бесіди і статті про свято Пурим, видано учнями єшиви «Мекор хаїм»
  • «Тегілім ім гаарот» — де на початку кожного псалма стоїть короткий заголовок, що пояснює його зміст.
  • My Rebbe — біографічна книжка про Ребе англійською (книжка вийшла в перекладі івритом у 5780 році (2020).
  • «Фарбрейнген» з равом Адіном Евен-Ісраелем (Штайнзальцом), «Сіфріят Маайнотеха», частина 1 — 5777, частина 2 — 5782.
  • «Га-Танах га-меворах» — включно з п'ятьма сувоями, видавництво «Корен Єрусалим».

Крім того, рав написав безліч книжок іншими мовами (частина — переклади його книжок івритом, але багато спочатку написані цими мовами), серед них англійська, російська, французька, португальська, китайська та інші.

Родина

Додаткова література

  • Тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1871, на його пам'ять і з описом його особистості та вчення: «Всебічно обдарована людина», с. 14, «Гаон і хасид», с. 24, «Тора без перерви — новаторське творіння», с. 44, «Що ми бачили в домі батька», с. 54, «Таємниці єхідуйот», с. 60, «Мій Ребе», с. 67
  • Шнеур-Залман Левін, «Рав, що не знав спокою», стаття про рава Адіна в тижневику «Бейт Мошіах», випуск 1225, с. 13.
  • «Гаон, який не відпочивав», журнал «Нешама», випуск 10, місяць елул 5780 (серпень–вересень 2020), с. 6
  • Шалом Магідман, записаний фарбрейнген із равом Евен-Ісраелем (мир праху його) від 22 швата 5766 року (20 лютого 2006) у тижневику «Кфар-Хабад», випуск 1895.

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Йому 16 років, і він розгублений на життєвому шляху» • рідкісний лист Ребе
  2. ^ Від 5 хешвана
  3. ^ Лист від 5 менахем-ава («Ігрот кодеш», том 31, с. 265–267).
  4. ^ Лист від 5 хешвана 5729 року (27 жовтня 1968)
  5. ^ Коли Ребе попросив рава Штайнзальца змінити прізвище — відео з роздавання доларів зі щотижневої відеопрограми «Торат хаїм», у рубриці «Аїн бе-аїн» компанії jem קישור לאתר בית חב"ד
  6. ^ Далі — переважно за оглядом уроку на сайті «Центру Штайнзальца „Ламед ет амі“».
  7. ^ Наприклад: «Ігрот кодеш», лист 7084, 22 хешвана 5720 року (23 листопада 1959).
  8. ^ «Проникнути крізь зачинені двері»
  9. ^ «Так я привів „Танію“ на „Коль Ісраель“»
  10. ^ «„Макор рішон“ обрав рава Адіна Евен-Ісраеля „Людиною року“» — на сайті 5 тішрея 5777 (7 жовтня 2016)
  11. ^ Див., наприклад: лист від 5 хешвана 5729 року (27 жовтня 1968), «Ігрот кодеш», том 26, с. 9.
  12. ^ За Нері Лівне, суботній додаток, газета «Хадашот», 17 ава 5749 (18 серпня 1989), с. 5, «Чому його переслідують?».
  13. ^ Моті Леві, «Рав Штайнзальц: харедимні рабини не досконалі», на сайті «Валла!», 30 травня 2011.)]
  14. ^ Див. їхні схвалення на сайті Центру Штайнзальца, у розділі «Схвалення роботи рава»
  15. ^ Повідомлення про завершення видання і вручення книжки президентові Бужі Герцогу.
  16. ^ https://www.kikar.co.il/hasidism/371147
  17. ^ https://www.kikar.co.il/hasidism/371147
  18. ^ https://www.kikar.co.il/hasidism/371147
Адін Евен-Ісраель згадується ще в 61 статті Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1493537700

Повідомити про помилку на цій сторінці