Дов-Беріш Вайденфельд
| Дов-Беріш Вайденфельд | |
|---|---|
Один із видатних рабинів Польщі | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5 швата 5641 (5 січня 1881) |
| Дата смерті | 10 хешвана 5726 (5 листопада 1965) |
| Країна | Польща, Радянський Союз, Земля Ізраїлю |
| Місце проживання | Чебин, Львів, Єрусалим (Шаарей-Хесед) |
| Рід діяльності | рабин, голова єшиви, торговець |
| Посада | рабин міста Чебин (з 5683), засновник і голова єшиви «Кохав мі-Яаков» (Чебин, потім Єрусалим), один із голів «Моецет гдолей га-Тора» «Агудат Ісраель» |
| Сім'я | |
| Батько | рабі Яаков Вайденфельд із Гримайлова |
| Мати | Рахель |
Рабі Дов-Беріш Вайденфельд, більш відомий під прізвиськом Гаон з Чебина (מטשעבין) (5 швата 5641 (5 січня 1881) – 10 хешвана 5726 (5 листопада 1965)), — один із видатних рабинів Польщі, а після алії до Святої Землі заснував єшиву «Кохав Яаков — Чебин» в Єрусалимі і очолював її.
Біографія
Народився 5 швата 5641 (5 січня 1881) в місті Гримайлів у Польщі. Його батько був рабі Яаков Вайденфельд із Гримайлова, автор книги «Кохав мі-Яаков», один із великих законовчителів покоління свого часу, який був рабином міста і належав до гусятинських хасидів. Його батько помер, коли він був підлітком, і в 19 років він одружився й переїхав до міста Чебин у Галичині. Поряд із заняттями управлінням родинними підприємствами він багато годин старанно вивчав Тору і прославився по всій Польщі своєю геніальністю, гостротою розуму і широкими знаннями. Підтримував зв'язок із великими рабинами та адморами Польщі, які дуже його шанували, і серед них рабі Меїр Арік, рабі Шалом-Мордехай Швадрон, рабі Менахем Земба і багато інших, і його ім'я прославилося як ім'я одного з найбільших рабинів Польщі.
Попри численні вмовляння, відмовлявся прийняти рабинську посаду і наполягав на тому, щоб заробляти на життя торгівлею, але після того як збанкрутував у 5678 році (1917/1918), був змушений проти своєї волі прийняти посаду море гораа, а в 5683 році (1922/1923) був призначений рабином міста Чебин. Він заснував у місті єшиву гдола під назвою «Кохав мі-Яаков» (на честь батька), яка була однією зі знаменитих єшив у Польщі, і здобув важливе становище серед рабинів Польщі, а також з боку влади.
З початком Другої світової війни і вторгненням нацистів до Польщі в 5699 році (1938/1939) виникло серйозне побоювання за його життя, оскільки його постать була дуже відомою, і в газеті нацистської партії «Дер Штюрмер» його було описано як «найбільшого з талмудистів у світі». Рав утік із Польщі до Львова в Радянському Союзі і жив у домі гусятинського адмора.
Його онуку, доньку Леї і рава Баруха Гальберштама, яка народилася в 5703 році (1942/1943) у Львові, коли вони тікали, віддали польській акушерці на ім'я Скрибейла за умови отримати її назад після війни, але після війни їм не вдалося її звільнити, Ребе Раяц[1] намагався викупити її і послав рава Шалома-Мендла Калменсона докласти зусиль для її викупу. Але, певно, акушерка віддала її бездітній польській парі, у якої вона залишилася й після війни.
Улітку 5700 року (1939/1940) був заарештований таємною поліцією як іноземний підданий і висланий із родиною до лісів Свердловська в Сибіру, де був зайнятий на каторжних роботах. Розповідають, що в ці роки він таємно вивчав Тору напам'ять зі своїм зятем, рабі Барухом-Шимоном Шнеєрсоном. У 5703 році (1942/1943) був переведений до Бухари, а в 5706 році (1945/1946) йому вдалося виїхати з Росії, і він прибув до Землі Ізраїлю з членами родини, що вціліли разом із ним.
У Країні він здобув важливе становище в керівництві харедимної громадськості поряд із Хазон Ішем і рабином із Бриська рабі Іцхаком-Зеєвом Соловейчиком, причому всі троє вважалися «великими покоління». Рав із Чебина був одним із голів «Моецет гдолей га-Тора» «Агудат Ісраель» і очолював її громадську боротьбу. Попри його підтримку «Агудат Ісраель», між ним і сатмарським адмором рабі Йоелем Тейтельбоймом панували стосунки взаємної поваги, і його особистість шанують відтоді й донині також у колах харедимних канаїм.
Він жив у кварталі Шаарей-Хесед в Єрусалимі й заснував єшиву «Кохав мі-Яаков — Чебин» разом зі своїм зятем рабі Барухом-Шимоном Шнеєрсоном.
Помер в Єрусалимі 10 хешвана 5726 (5 листопада 1965).
Діяльність
В Єрусалимі заснував свою єшиву наново, закликавши свого зятя, гаона рабі Баруха-Шимона Шнеєрсона, який до того служив головою єшиви «Томхей Тмімім» Лод, стати і служити на чолі її. Назву «Єшива Гаона з Чебина Кохав мі-Яаков» дав сам Гаон з Чебина, коли сказав, що задля єшиви він віддає навіть самого себе, і якщо це на користь єшиві, він ні на що не зважає. Протягом років єшива випустила тисячі випускників на славу й гордість.
Зв'язки з Ребе
Після того як Ребе прийняв провід 10 швата 5711 (17 січня 1951), Гаон з Чебина надіслав йому вітальну телеграму:
З нагоди його коронації благословляю його благословенням мазл тов. Хай буде воля, щоб він вів громаду синів Ізраїлю до джерел Тори і трепету, підносячи ріг хасидизму, за бажанням їхньої чистої душі. Його сват Дов-Беріш Вайденфельд.
У 5714 році (1953/1954) здоров'я рава з Чебина різко погіршилося. Лікарі виявили в його тілі злоякісну пухлину. Його учні та його зять, рав Барух-Шимон Шнеєрсон, дуже тривожилися за нього, і його життя було в реальній небезпеці. Учні гаона відправили Ребе термінову телеграму, в якій повідомили про стан Гаона з Чебина і попросили благословення на одужання. Шанси на те, що він одужає, були мізерними, майже нульовими, але, знаючи, що «праведник постановляє, а Святий, благословенний Він, виконує», вони не здавалися і робили все, щоб гаон продовжив свої дні та роки.
У відповідь Ребе надіслав лист, рідкісний за змістом і безпрецедентний, у якому дає обіцянку, що Гаон з Чебина одужає, — украй рідкісна річ. У листі Ребе пише: «Моєму сватові, раву гаону, раву-хасиду, праведному раву, що веде справи чесно, займається громадськими потребами, гілці древа праотців тощо, тощо, нашому вчителю раву Дов-Берішу, шліта. Мир і благословення, сьогодні я отримав звістку про те, що стан його здоров'я не такий, яким має бути. І з особливого провидіння звістку було отримано сьогодні, перед моєю поїздкою до святої могили його святості, мого тестя, Адмора, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга. І я згадав його там для швидкого одужання. І безсумнівно, його святість, мій тесть, Адмор пробуджує велике милосердя для поліпшення здоров'я Вашої честі. І я впевнений, що він зможе повідомити мені добрі вісті про те, що його стан поліпшується». — Тобто явна обіцянка, що він одужає. І справді, у дивовижний незбагненний спосіб Гаон з Чебина прожив ще близько 12 років після тієї події[2]. Ребе у своєму листі до Гаона з Чебина називає його «мій сват» через родинну близькість зятя гаона, рабі Баруха-Шимона Шнеєрсона, до Ребе. (Див. у статті рав Барух-Шимон Шнеєрсон).
Коли 12 аврехів із шлухім Ребе відвідали рава з Чебина в 5716 році (1955/1956), він прийняв їх з особливою гостинністю і попросив згадати його ім'я та ім'я його матері перед Ребе.
Рав Хаїм Гутнік розповідав, що під час одного з його візитів до гаона той висловився про Ребе, що в нього «широкі плечі», щоб керувати всім світом.
Коли «Пней Менахем» із Гура відвідав Ребе, Ребе відкрив йому в одній із бесід, що колись мав намір виступити проти хибного звичаю закладати мегілат єсод у землю під час закладення першого каменя будівель Тори і молитви, оскільки, на його думку, у цьому є наслідування шляхів неєвреїв, але утримався від цього через фотографію, що потрапила йому до рук, на якій видно, як Гаон з Чебина підписує мегілат єсод для своєї єшиви.
Рав Йосеф Буксбойм розповідав[3], що коли він одного разу розмовляв із Ребе про те, що той не відвідує Землю Ізраїлю, Ребе висловився і сказав, що якби він приїхав, однією з причин було б зустрітися із сусідом рава Буксбойма, Гаоном з Чебина...
«17 сивана» 5723 року (1962/1963) рав із Чебина написав лист Ребе. На початку листа рав із Чебина пише: «Його честі Єдін [=задушевному другові] оз, раву гаону, знаменитому праведникові Хуп [=хасидові й відлюдникові] славі Ізраїлю, Какшат [=його святості] Могарамаму Шнеєрсону шліта, Адморові з Любавичів». Рав із Чебина повідомляє Ребе в цьому листі про освячення будівлі єшиви «Кохав мі-Яаков» і просить благословення Ребе. Рав із Чебина підписує лист «Дов-Беріш Вайденфельд, син Рахелі». Ребе відповів раву з Чебина докладним листом-благословенням на виході Шабату мевархім тамуза 5723 (червень–липень 1963)[4].
Додаткова література
- Інститут «Бе-огалей цадікім», книга «Бе-сод сіах» с. 151
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Див. «Ігрот кодеш» Ребе Раяца від 21 тевета 5707 (13 січня 1947), частина 17, лист 6651. (У виданні, підготовленому равом Шалом-Дов-Бером Левіним).
- ^ Див. лист у зовнішніх посиланнях до цієї статті.
- ^ В інтерв'ю тижневику «Кфар-Хабад» улітку 5765
- ^ Листи надруковано у збірнику «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов», кислев 5775 (листопад–грудень 2014), с. 76 -78.
Код особи: № 2657349300