Перейти до вмісту

Дов-Беріш Вайденфельд

Матеріал з Хабадпедії
Дов-Беріш Вайденфельд
Один із видатних рабинів Польщі
Основна інформація
Дата народження5 швата 5641 (5 січня 1881)
Дата смерті10 хешвана 5726 (5 листопада 1965)
КраїнаПольща, Радянський Союз, Земля Ізраїлю
Місце проживанняЧебин, Львів, Єрусалим (Шаарей-Хесед)
Рід діяльностірабин, голова єшиви, торговець
Посадарабин міста Чебин (з 5683), засновник і голова єшиви «Кохав мі-Яаков» (Чебин, потім Єрусалим), один із голів «Моецет гдолей га-Тора» «Агудат Ісраель»
Сім'я
Батькорабі Яаков Вайденфельд із Гримайлова
МатиРахель

Рабі Дов-Беріш Вайденфельд, більш відомий під прізвиськом Гаон з Чебина (מטשעבין) (5 швата 5641 (5 січня 1881) – 10 хешвана 5726 (5 листопада 1965)), — один із видатних рабинів Польщі, а після алії до Святої Землі заснував єшиву «Кохав Яаков — Чебин» в Єрусалимі і очолював її.

Біографія

Народився 5 швата 5641 (5 січня 1881) в місті Гримайлів у Польщі. Його батько був рабі Яаков Вайденфельд із Гримайлова, автор книги «Кохав мі-Яаков», один із великих законовчителів покоління свого часу, який був рабином міста і належав до гусятинських хасидів. Його батько помер, коли він був підлітком, і в 19 років він одружився й переїхав до міста Чебин у Галичині. Поряд із заняттями управлінням родинними підприємствами він багато годин старанно вивчав Тору і прославився по всій Польщі своєю геніальністю, гостротою розуму і широкими знаннями. Підтримував зв'язок із великими рабинами та адморами Польщі, які дуже його шанували, і серед них рабі Меїр Арік, рабі Шалом-Мордехай Швадрон, рабі Менахем Земба і багато інших, і його ім'я прославилося як ім'я одного з найбільших рабинів Польщі.

Попри численні вмовляння, відмовлявся прийняти рабинську посаду і наполягав на тому, щоб заробляти на життя торгівлею, але після того як збанкрутував у 5678 році (1917/1918), був змушений проти своєї волі прийняти посаду море гораа, а в 5683 році (1922/1923) був призначений рабином міста Чебин. Він заснував у місті єшиву гдола під назвою «Кохав мі-Яаков» (на честь батька), яка була однією зі знаменитих єшив у Польщі, і здобув важливе становище серед рабинів Польщі, а також з боку влади.

З початком Другої світової війни і вторгненням нацистів до Польщі в 5699 році (1938/1939) виникло серйозне побоювання за його життя, оскільки його постать була дуже відомою, і в газеті нацистської партії «Дер Штюрмер» його було описано як «найбільшого з талмудистів у світі». Рав утік із Польщі до Львова в Радянському Союзі і жив у домі гусятинського адмора.

Його онуку, доньку Леї і рава Баруха Гальберштама, яка народилася в 5703 році (1942/1943) у Львові, коли вони тікали, віддали польській акушерці на ім'я Скрибейла за умови отримати її назад після війни, але після війни їм не вдалося її звільнити, Ребе Раяц[1] намагався викупити її і послав рава Шалома-Мендла Калменсона докласти зусиль для її викупу. Але, певно, акушерка віддала її бездітній польській парі, у якої вона залишилася й після війни.

Улітку 5700 року (1939/1940) був заарештований таємною поліцією як іноземний підданий і висланий із родиною до лісів Свердловська в Сибіру, де був зайнятий на каторжних роботах. Розповідають, що в ці роки він таємно вивчав Тору напам'ять зі своїм зятем, рабі Барухом-Шимоном Шнеєрсоном. У 5703 році (1942/1943) був переведений до Бухари, а в 5706 році (1945/1946) йому вдалося виїхати з Росії, і він прибув до Землі Ізраїлю з членами родини, що вціліли разом із ним.

У Країні він здобув важливе становище в керівництві харедимної громадськості поряд із Хазон Ішем і рабином із Бриська рабі Іцхаком-Зеєвом Соловейчиком, причому всі троє вважалися «великими покоління». Рав із Чебина був одним із голів «Моецет гдолей га-Тора» «Агудат Ісраель» і очолював її громадську боротьбу. Попри його підтримку «Агудат Ісраель», між ним і сатмарським адмором рабі Йоелем Тейтельбоймом панували стосунки взаємної поваги, і його особистість шанують відтоді й донині також у колах харедимних канаїм.

Він жив у кварталі Шаарей-Хесед в Єрусалимі й заснував єшиву «Кохав мі-Яаков — Чебин» разом зі своїм зятем рабі Барухом-Шимоном Шнеєрсоном.

Помер в Єрусалимі 10 хешвана 5726 (5 листопада 1965).

Діяльність

В Єрусалимі заснував свою єшиву наново, закликавши свого зятя, гаона рабі Баруха-Шимона Шнеєрсона, який до того служив головою єшиви «Томхей Тмімім» Лод, стати і служити на чолі її. Назву «Єшива Гаона з Чебина Кохав мі-Яаков» дав сам Гаон з Чебина, коли сказав, що задля єшиви він віддає навіть самого себе, і якщо це на користь єшиві, він ні на що не зважає. Протягом років єшива випустила тисячі випускників на славу й гордість.

Зв'язки з Ребе

Після того як Ребе прийняв провід 10 швата 5711 (17 січня 1951), Гаон з Чебина надіслав йому вітальну телеграму:

З нагоди його коронації благословляю його благословенням мазл тов. Хай буде воля, щоб він вів громаду синів Ізраїлю до джерел Тори і трепету, підносячи ріг хасидизму, за бажанням їхньої чистої душі. Його сват Дов-Беріш Вайденфельд.

У 5714 році (1953/1954) здоров'я рава з Чебина різко погіршилося. Лікарі виявили в його тілі злоякісну пухлину. Його учні та його зять, рав Барух-Шимон Шнеєрсон, дуже тривожилися за нього, і його життя було в реальній небезпеці. Учні гаона відправили Ребе термінову телеграму, в якій повідомили про стан Гаона з Чебина і попросили благословення на одужання. Шанси на те, що він одужає, були мізерними, майже нульовими, але, знаючи, що «праведник постановляє, а Святий, благословенний Він, виконує», вони не здавалися і робили все, щоб гаон продовжив свої дні та роки.

У відповідь Ребе надіслав лист, рідкісний за змістом і безпрецедентний, у якому дає обіцянку, що Гаон з Чебина одужає, — украй рідкісна річ. У листі Ребе пише: «Моєму сватові, раву гаону, раву-хасиду, праведному раву, що веде справи чесно, займається громадськими потребами, гілці древа праотців тощо, тощо, нашому вчителю раву Дов-Берішу, шліта. Мир і благословення, сьогодні я отримав звістку про те, що стан його здоров'я не такий, яким має бути. І з особливого провидіння звістку було отримано сьогодні, перед моєю поїздкою до святої могили його святості, мого тестя, Адмора, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга. І я згадав його там для швидкого одужання. І безсумнівно, його святість, мій тесть, Адмор пробуджує велике милосердя для поліпшення здоров'я Вашої честі. І я впевнений, що він зможе повідомити мені добрі вісті про те, що його стан поліпшується». — Тобто явна обіцянка, що він одужає. І справді, у дивовижний незбагненний спосіб Гаон з Чебина прожив ще близько 12 років після тієї події[2]. Ребе у своєму листі до Гаона з Чебина називає його «мій сват» через родинну близькість зятя гаона, рабі Баруха-Шимона Шнеєрсона, до Ребе. (Див. у статті рав Барух-Шимон Шнеєрсон).

Коли 12 аврехів із шлухім Ребе відвідали рава з Чебина в 5716 році (1955/1956), він прийняв їх з особливою гостинністю і попросив згадати його ім'я та ім'я його матері перед Ребе.

Рав Хаїм Гутнік розповідав, що під час одного з його візитів до гаона той висловився про Ребе, що в нього «широкі плечі», щоб керувати всім світом.

Коли «Пней Менахем» із Гура відвідав Ребе, Ребе відкрив йому в одній із бесід, що колись мав намір виступити проти хибного звичаю закладати мегілат єсод у землю під час закладення першого каменя будівель Тори і молитви, оскільки, на його думку, у цьому є наслідування шляхів неєвреїв, але утримався від цього через фотографію, що потрапила йому до рук, на якій видно, як Гаон з Чебина підписує мегілат єсод для своєї єшиви.

Рав Йосеф Буксбойм розповідав[3], що коли він одного разу розмовляв із Ребе про те, що той не відвідує Землю Ізраїлю, Ребе висловився і сказав, що якби він приїхав, однією з причин було б зустрітися із сусідом рава Буксбойма, Гаоном з Чебина...

«17 сивана» 5723 року (1962/1963) рав із Чебина написав лист Ребе. На початку листа рав із Чебина пише: «Його честі Єдін [=задушевному другові] оз, раву гаону, знаменитому праведникові Хуп [=хасидові й відлюдникові] славі Ізраїлю, Какшат [=його святості] Могарамаму Шнеєрсону шліта, Адморові з Любавичів». Рав із Чебина повідомляє Ребе в цьому листі про освячення будівлі єшиви «Кохав мі-Яаков» і просить благословення Ребе. Рав із Чебина підписує лист «Дов-Беріш Вайденфельд, син Рахелі». Ребе відповів раву з Чебина докладним листом-благословенням на виході Шабату мевархім тамуза 5723 (червень–липень 1963)[4].

Додаткова література

  • Інститут «Бе-огалей цадікім», книга «Бе-сод сіах» с. 151

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Див. «Ігрот кодеш» Ребе Раяца від 21 тевета 5707 (13 січня 1947), частина 17, лист 6651. (У виданні, підготовленому равом Шалом-Дов-Бером Левіним).
  2. ^ Див. лист у зовнішніх посиланнях до цієї статті.
  3. ^ В інтерв'ю тижневику «Кфар-Хабад» улітку 5765
  4. ^ Листи надруковано у збірнику «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов», кислев 5775 (листопад–грудень 2014), с. 76 -78.
Дов-Беріш Вайденфельд згадується ще в 15 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 2657349300

Повідомити про помилку на цій сторінці