Перейти до вмісту

Справа про книги

Матеріал з Хабадпедії
Серія статей на тему
життєпис Ребе
Діяльність Ребе з 5711 року (1950/1951)
Книги повертаються до 770, 2 кислева 5748 (23 листопада 1987)

Справа про книги, або суд над книгами, — назва історії, що сталася в хасидизмі Хабад починаючи з 5745 року (1984/1985), коли книги, що належали нашим Ребе, провідникам поколінь, були викрадені з Любавицької бібліотеки.

Справа дійшла до суду. Ребе був залучений до всього перебігу справи і давав вказівки щодо кожної деталі, що стосувалася суду. Ребе бачив у суді обвинувачення проти хасидизму Хабад у нашому поколінні.

Головна частина справи — «Дідан націах» — завершилася в 5747 році (1986/1987), у день 5 тевета, коли суддя постановив, що бібліотека і книги належать «Агудат хасидей Хабад». Потім протилежна сторона подала апеляцію до суду, яку суддя відхилив. Справа остаточно завершилася лише в 5750 році (1989/1990).

Передісторія: історія бібліотеки

Основна стаття – Бібліотека «Агудат хасидей Хабад»

З перших днів хасидизму Хабад в Адмора була збірка книг і рукописів. Уже в Алтер Ребе відомо про збірку приблизно зі 100 книг[потрібне джерело: важливо вказати джерело, на якому ґрунтуються слова Берла Левіна] — значна кількість з огляду на економічне становище в Росії в ті дні. У Мітлер Ребе відомо про більшу збірку — приблизно з 611 книг. Пізніше Адмор Цемах Цедек створив велику збірку книг[1]: за переказом, у нього було близько одинадцяти книжкових шаф — сім у його кімнаті, дві з яких були замкнені й зберігалися особливо, і ще шість додаткових шаф у сусідній кімнаті[2]. Відтоді бібліотеку дедалі більше розширювали Адмори, його наступники в подальших поколіннях. Ця збірка зберігалася в Ребе Рашаба до 5676 року (1915/1916)[3], коли внаслідок Першої світової війни він був змушений переїхати з Любавичів до міста Ростов-на-Дону; через переїзд він віддав книги на зберігання на склад у Москві, проте через кілька років, у роки революції, їх конфіскували комуністи.

Оскільки спроби викупити книги не увінчалися успіхом, Ребе Раяц у 5684 році (1923/1924) почав збирати книги для нової бібліотеки. Її основою стало зібрання приблизно з 5000 книг, яке Ребе купив у єврея на ім'я р. Шмуель Вінер, а потім він знову поповнював і розширював бібліотеку безліччю книг. Після звільнення 12–13 тамуза, взимку 5688 року (1927/1928), Ребе був змушений покинути межі Росії; Ребе вивіз із собою і цю бібліотеку, і звідси вона перейшла на нове місце перебування центру Хабаду — до Риги. Прибувши туди, Ребе діяв задля розширення бібліотеки: у листі, який він надіслав у ті дні хасидам і друзям Хабаду, Ребе спонукає їх допомагати й жертвувати на розвиток бібліотеки. Згодом[потрібне уточнення] вона переїхала разом із ним до міста Отвоцьк у Польщі. Наприкінці місяця елула 5699 року (серпень–вересень 1939), з початком Другої світової війни, Ребе Раяц покинув місто Отвоцьк, переїхавши до Варшави, а звідти до Риги, аж поки не прибув (9 адара 5700 року (18 лютого або 19 березня 1940)) до Сполучених Штатів. Самі книги було запаковано для відправлення в 110 ящиків, і вони залишилися в Отвоцьку.

Визволення книг з окупованої Європи потребувало великих зусиль і праці. Для успіху операції було необхідне втручання сторін, які не брали участі у війні; для цього Агудат хасидей Хабад США направив заяву і прохання урядові Сполучених Штатів, який на той час не брав участі у війні, про те, що оскільки бібліотека є їхньою власністю, вони просять допомоги в її визволенні; прохання призвело до втручання уряду у відправлення, завдяки чому операція увінчалася успіхом. Проте на цьому затримки не припинилися: через війну виникли серйозні перебої з поштою, що спричинили затримку відправлення; крім того, виникло побоювання, що перебування книг може призвести до того, що вони потраплять до рук російського уряду. Однак після великих зусиль більша частина книг (93 ящики) прибула до Сполучених Штатів у місяці сиван 5701 року (травень–червень 1941), а решта (17 ящиків) залишилася в Європі, і їхні сліди загубилися. Крім цих ящиків, було ще три валізи, що містили переважно рукописи Адморів Хабаду і сідур Бешта, — ці валізи Ребе Рашаб і Ребе Раяц зазвичай брали з собою всюди, їх несли (за часів Ребе Раяца) Бері Гурарі і рав Хаїм Ліберман[4], — валізи були конфісковані росіянами і знайдені через роки.

Запит секретаріату на отримання книг «Мосад га-Рав Кук» і книг рава Каневського.

Коли книги прибули до Сполучених Штатів, почалося відновлення бібліотеки; частину самих книг розмістили в кімнаті Ребе Раяца на другому поверсі 770, а більшу частину на першому поверсі будівлі. Бібліотекарем було призначено секретаря Ребе Раяца р. Хаїма Лібермана.

Паралельно Ребе, який прибув до Сполучених Штатів у місяці сиван 5701 року (травень–червень 1941), сам заснував ще одну бібліотеку, яка обслуговувала б потреби «Мерказ ле-іньоней хінух», що перебував під його керівництвом. Приблизно через десять років, у 5710 році (1949/1950), Ребе прийняв провід, і відтоді почалося піднесення цієї бібліотеки за допомогою шлухім Ребе та його хасидів по всьому світу. Унаслідок примноження книг у 5728 році (1967/1968) для бібліотеки було придбано будівлю, сусідню з 770. Наприкінці зими 5737 року (1976/1977) рава Шалом-Дов-Бера Левіна було призначено директором цієї бібліотеки від «Мерказ ле-іньоней хінух».

Після відходу Ребе Раяца 10 швата 5710 року (28 січня 1950) були ті, хто хотів поділити бібліотеку між спадкоємцями, проте Ребе виступив проти цього. За твердженням Ребе, оскільки бібліотека не була його приватною власністю, її поділу немає місця. Унаслідок суперечки становище бібліотеки залишалося таким, яким було, без змін, попри багато років, що минули після відходу Ребе Раяца. Бібліотеку не було об'єднано з бібліотекою «Мерказ ле-іньоней хінух», що тим часом розвинулася, і ключі від бібліотеки також залишалися в руках тих, хто керував нею за життя Ребе Раяца, р. Хаїма Лібермана і Хани Гурарі. Таке саме ставлення було і з боку Ребе. Так, наприклад, коли р. Хаїм Ліберман попросив рава Шалом-Дов-Бера Левіна приєднатися до його роботи з управління бібліотекою Ребе Раяца, Ребе рішуче виступив проти цього, побоюючись, що це буде витлумачено як політичний крок і пов'язано з внутрішнім конфліктом, що почався після відходу, і справді бібліотека залишилася такою, як була, лише під наглядом р. Хаїма Лібермана.

Перебіг подій

Крадіжка

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Онук Ребе Раяца Бері Гурарі, син Хани Гурарі, не був згоден із цим рішенням про те, що бібліотеку не можна ділити, і на початку зими 5745 року (1984/1985) самовільно почав забирати книги з бібліотеки. Спочатку він брав лише книги, що перебували в кімнаті Ребе Раяца на другому поверсі 770, а потім почав брати й інші книги, що перебували в підвалі будівлі. Бері час від часу приходив до своєї матері — яка жила в той період на третьому поверсі 770 — з великими валізами, у які складав узяті книги. Крадіжку він зазвичай чинив під час фарбрейнгенів, коли бібліотека пустувала.

Крадіжку вперше виявив приблизно на Пурим того самого року відповідальний за бібліотеку рав Іцхак Вільгельм, який помітив відсутність різних книг. Унаслідок цього було вирішено встановити систему охорони для тих, хто входить до бібліотеки, проте ця система не діяла в Шабати і свята, і коли знову сталася крадіжка (в Ахарон шель Песах), там встановили приховану камеру. Під час фарбрейнгену на виході свята Шавуот Бері Гурарі знову увійшов і взяв книги, і це, звісно, зафіксувала камера. Історія крадіжки стала відома громадськості внаслідок поширення повідомлень про продаж книг з бібліотеки по всьому світу.

У таємницю були посвячені рав Шалом-Дов-Бер Левін, директор бібліотеки Ребе, рав Хаїм-Барух Гальберштам, один із керівників фонду «Бедек га-баїт» 770, секретар Ребе, рав Біньямін Кляйн рав Берл Юнік. Звістку було доведено до відома Ребе через ребецн Хаю-Мушку.

Точна кількість книг, які він виніс з бібліотеки, неясна, і різні джерела, що стосуються цієї справи, наводять різне число викрадених книг: бібліотекар Берл Левін пише, що книг було 456[5] в інших джерелах від його імені написано, що їх було близько 550[6], з яких він продав близько 100 книг. За короткий період до розкриття крадіжки Бері почав продавати книги, які встиг викрасти з бібліотеки, торговцям книгами в Європі, Ізраїлі та Сполучених Штатах, і ті виявили великий інтерес до купівлі цих книг. Так, наприклад, Пасхальну Агаду 5517 року (1756/1757) було продано за 96 000$ швейцарському торговцеві, а той перепродав Агаду торговцеві антикваріатом за 150 000$. Пізніше стало відомо, що в межах своїх пропозицій він звернувся до аукціонного дому, що належав церкві в Мангеттені, але там, запідозривши, що йдеться про крадений товар, відмовилися від угоди.

Розкриття справи

Почувши, що з'ясувалося, що злодій — Бері, Ребе попросив Рашага поговорити про це з Бері. Бері стверджував, що отримав від матері дозвіл брати з бібліотеки скільки душа забажає. І оскільки, за його твердженням, книги належать йому, він планує продати їх колекціонерам книг за грошові суми. Він також стверджував, що його тітка (ребецн Хая-Мушка) дала йому на це дозвіл, — твердження, яке сама ребецн спростувала. Ребе сказав Рашагу, що якщо справа не владнається до 12 тамуза, він говоритиме про це публічно. Ребе вперше торкнувся цієї теми вже в серії єхідуйот, які він провів із членами «Агудат хасидей Хабад» у місяці тамуз 5745 року (червень–липень 1985). Ребе висловлювався про цей випадок у найрізкіших виразах, і навіть ті, хто стояв за дверима кабінету, могли чути його святий голос, що вигукував про крадіжку.

Публічно Ребе вперше торкнувся цього в серії фарбрейнгенів того самого місяця: 12 тамуза, 15 тамуза і в Шабат тижневої глави «Пінхас». Ребе присвятив цій справі кілька довгих сіхот, що містили різкі вирази. Ребе розповів про крадіжку[7] і докладно пояснив, наскільки вона серйозна, з огляду на особливе ставлення Ребе Раяца до своїх святих книг, — і тому кожна книга, що перебуває не на своєму місці, подібна до «живої бомби», яка може вибухнути і завдати шкоди, борони Б-же. У своїх словах Ребе повністю відкинув позицію протилежної сторони, яка заявляла про «спадщину» від Ребе Раяца, тоді як насправді Ребе живий у цьому матеріальному світі і з року в рік стає дедалі живішим, здоровішим і бадьорішим! Також він відкинув намір хасидів викупити в злодія книги і розв'язати проблему грошима.

У межах своїх слів про те, що книги Ребе, як і його дім, не є приватною власністю, а належать усім хасидам Хабаду через «Агудат хасидей Хабад», Ребе вказав написати на фасаді будівлі 770 напис: «Бейт Агудат хасидей Хабад — Огель Йосеф-Іцхак Любавич».

Також він вказав збудувати в Кфар-Хабаді дім, який теж називатиметься цим ім'ям. Одразу після сіхи один із будинків у Кфар-Хабаді було присвячено «Бейт Агудат хасидей Хабад», і в ньому почали проводитися уроки Тори і фарбрейнгени. Слідом за цим наступного року, 5746, було збудовано будівлю «770» у Кфар-Хабаді.

Ребе просить галахічну постанову

Через кілька днів після 12 тамуза (коли Ребе вперше публічно заговорив про це) рав Єгуда-Лейб Гронер повідомив раву Моше Богомільському, що Ребе зацікавлений у галахічній постанові про те, кому за законом належать книги, від рабина, який не є хабадником, і бажано в письмовому вигляді. Рав Богомільський звернувся до рава Ефраїма-Фішла Гершковича, який сказав, що оскільки він не вислухав доводів обох сторін, він не може виносити рішення; проте, навіть не вдаючись до питання про те, що таке Ребе, навіть якби Ребе передав книги у спадщину своїм дочкам, — це ніхсей мелог, і лише «основа» — книги і святі рукописи — належить жінкам, а «плоди» — прибуток від продажу книг і право вчитися за ними — належать чоловікам (Ребе і Рашагу), і коли власник «плодів» має на них право, у власника «основи» немає права позбавляти його цього права. А оскільки тут обидва чоловіки виступають проти продажу книг, — у Бері Гурарі немає жодних прав на книги, і його доводи не мають жодної підстави[8].

Суд

Підготовка до суду, адвокати, свідчення і допити

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Після того як відповідач відмовився припинити продаж книг і повернути їх, попри умовляння свого батька та прохання «Агудат хасидей Хабад», до суду було подано клопотання про накладення арешту на книги; відповідач, який заперечував проти арешту, заявив судові, що за законами спадкування половина книг належить йому, і подав позов, тим самим розгляд перейшов у сферу суду. (Це було зроблено після того, як Бері відмовився судитися в рабинському суді. Гаон рав Ісраель-Іцхак Пікарський постановив, що в цій справі дозволено звернутися до суду[9]). Для ведення процесу було обрано команду юристів, що складалася з відомих адвокатів із Нью-Йорка, Вашингтона і Філадельфії. Очолював команду адвокат Натан Левін. Левін був юридичним радником президента Сполучених Штатів Річарда Ніксона, провів 27 справ у Верховному суді Сполучених Штатів (одна з них стосувалася встановлення менори в громадському місці) і вважався одним із найуспішніших адвокатів у Сполучених Штатах. Ще одним адвокатом був Йосеф (Джеррі) Шестак із Філадельфії, який багато років допомагав «Агудат хасидей Хабад» у поверненні рукописів, що належать Ребе, з Варшави та в поверненні рукописів, знайдених у Національній бібліотеці в Єрусалимі. А крім них також адвокат Сімха (Сет) Ваксман (який був і помічником Левіна).

Представниками «Агудат хасидей Хабад» на суді були Єгуда Кринський і Аврагам Шем-Тов; до них приєдналися бібліотекар Берл Левін та Іцхак Вільгельм, які разом зібрали й переглянули десятки документів, щоб знайти докази права власності на бібліотеку.

Фактична підготовка до суду тривала кілька місяців з місяця тамуз 5745 року (червень–липень 1985) до терміну суду в кислеві 5746 року (1985/1986). Під час підготовки доказів Левін і Шестак кілька разів зустрічалися з Ребе на єхідуті. Ребе сказав їм обґрунтувати доказ права власності «Агудат хасидей Хабад» на бібліотеку листом Ребе Раяца до професора Александера Маркса — одного з найбільших бібліотекарів Нью-Йорка; у листі, датованому місяцем адар I 5706 року (лютий–березень 1946), серед іншого написано, що «ці книги є власністю „Агудат хасидей Хабад“.. ці рукописи й книги є великими духовними скарбами, надбання народу». Зрештою, коли було винесено рішення судді, з'ясувалося, що саме цей лист схилив рішення на користь «Агудат хасидей Хабад».

13 кислева федеральний суд у Сполучених Штатах постановив, що Ребе звільнений від явки для давання свідчень у суді у Справі про книги[10], і відтоді цей день став святом у тмімім — цар не свідчить.

Суд над книгами почався 19 кислева 5746 року (2 грудня 1985), а заслуховування свідчень почалося наступного дня, 20 кислева.

Духовні дії під час суду

Основна стаття – Альбом «Єгі ор»
Обкладинка альбому «Єгі ор»

Коли почався Суд над книгами, протилежна сторона стверджувала, що рух Хабад припинив свою діяльність із відходом Ребе Раяца, і тому все майно, що належало йому, може бути поділене між спадкоємцями.

У відповідь на це твердження Ребе в п'яту свічку Хануки 5746 року (8 грудня 1985) — приблизно через два тижні після початку слухань у суді — викликав секретаря рава Хаїма-Єгуду Кринського і доручив йому зв'язатися з усіма шлухім[11], щоб попросити їх задокументувати публічні запалювання і заходи в ніч «Зот Ханука» на виході Шабату і надіслати фотографії, щоб опублікувати їх у спеціальному альбомі.

Альбом редагував рав Йосеф-Барух Фрідман, і протягом усього періоду редагування Ребе просив постійно повідомляти йому про надходження фотографій і про хід видання; зрештою альбом вийшов друком англійською мовою до 10 швата під назвою: «Єхі ор — тридцять днів із життя пенсаїм Хабад-Любавич» (мовою оригіналу: Let There Be Light: Thirty Days in the Lives of the Chabad-Lubavitch Lamplighters).

Рішення суду

Уранці 5 тевета 5747 року (6 січня 1987) до секретаріату Ребе надійшло повідомлення із суду, що суддя підписав рішення і можна прийти забрати рішення. Невдовзі Ребе було вручено рішення, що займає 40 сторінок, і в його висновку сказано: «Заслухавши свідчення в суді та вивчивши численні документальні докази, подані обома сторонами, я дійшов висновку, що бібліотека не була частиною особистого майна рава Йосефа-Іцхака Шнеєрсона на момент його відходу. Відповідно, зустрічні позови недійсні, оскільки не заперечується, що, крім як у порядку спадкування, у відповідача немає жодних прав на бібліотеку. „Агудат хасидей Хабад“ має законне право на свій позов про повернення майна».

Коли Ребе повідомили добру звістку, святе обличчя Ребе засяяло, і він виглядав дуже радісним. Ребе розпорядився зателефонувати адвокатам і подякувати їм за зусилля, а також одразу зателефонувати ребецн і повідомити їй про рішення суду.

Щойно надійшла звістка про «Дідан націах» — тисячі хасидів хлинули до 770 і почали танцювати й радіти, і так танцювали й раділи протягом 7 днів.

«Ребе і книги належать хасидам»

Однією з фраз, що сильно вплинули на суддю, була фраза, яку ребецн Хая-Мушка сказала слідчому, що допитував її у зв'язку із «Судом над книгами»: «Ребе і книги належать хасидам». Адвокат Натан Левін засвідчив: «Момент, коли я зрозумів, що ми переможемо, був тоді, коли ребецн промовила цю фразу». Під час дачі показань ребецн був присутній Бері Гурарі, онук Ребе Раяца, і в момент, коли ребецн промовила цю фразу, він покинув місце.

Апеляція

Після «Дідан націах» 5 тевета позивачі оскаржили рішення суду. Спочатку — в тому самому федеральному суді, а після відхилення апеляції там вони подали ще одну апеляцію до апеляційного суду штату Нью-Йорк.

לאחר דיונים ארוכים שנערכו בקיץ תשמ"ז, ניתן פסק-הדין המוחלט, על ידי שלושת השופטים של בית המשפט לערעורים - פה אחד: דחיית הערעור מכל וכל. הפסק ניתן בכ"ה חשוון תשמ"ח, ושלוש ימים אחר-כך בכ"ז חשון ניתן הצו הסופי - להחזיר את הספרים שנלקחו מהספרייה. החסידים חפצו לעשות אף ביום זה שבעה ימי משתה ושמחה כבדידן נצח הראשון, אולם הרבי לא הסכים לדבר זה. טוענים שהרבי התבטא שהלוחות הראשונות ניתנו בקול רעש גדול, מה שאין כן לוחות האחרונות. בישיבות אשר בקראון הייטס, הקפידו מאוד על הסדרים בימות אותו השבוע ועל ההתוועדויות בלילות.

2 кислева 5748 року (23 листопада 1987) книги було успішно повернуто на своє місце до «Бібліотеки „Агудат хасидей Хабад“». Коли книги було повернуто, Ребе доручив секретареві раву Єгуді Кринському навмання дістати три книги з одного з ящиків і негайно надрукувати одну з них у видавництві «Кегот» та продавати її за ціною один долар. Книгою, що вийшла, стала книга «Дерех емуна» (книга рабі Меїра Габая).

Висловлювання Ребе на цю тему

Протягом усієї справи було ясно видно, що Ребе ставиться до неї не як до суто грошової суперечки, а як до духовної, небесної боротьби проти хасидизму Хабад. На єхідуті для членів «Агудат хасидей Хабад» у рош ходеш тамуз 5745 року (червень–липень 1985), коли справа тільки почала розкриватися, Ребе говорив про те, що існують обвинувачення проти «Агудат хасидей Хабад», 770 і бібліотеки; з тієї ж нагоди Ребе вперше вказав збудувати 770 також у Кфар-Хабаді. На єхідуті для рава Шнеура-Залмана Гурарі він висловився: «...М'зол вісн, аз ді мілхоме із ніт ойф ді сфорім, нор ойф дем бенкл» [=хай буде відомо, що це війна не лише за за книги, а за престол][12].

Протягом днів суду, з 19 кислева 5746 року (2 грудня 1985) і до його закінчення 8 швата, Ребе щодня їздив на Огель Ребе Раяца.

Під час суду протилежна сторона висунула твердження, що рух Хабад неактивний. У своїх сіхот Ребе докладно торкався цього твердження, яке, безумовно, є цілковитою нісенітницею, і прозвучало воно лише як звинувачення проти хасидуту Хабаду — щоб спонукати хасидів посилити діяльність і довести, що рух Хабад діє з ще більшою силою й міццю. На Хануку 5746 Ребе доручив зібрати з усього світу фотографії широкої діяльності мівцо «Ханука» і видати їх у спеціальному альбомі, що вийшов під назвою «Єгі ор».

Після перемоги Ребе присвятив цій темі особливі сіхот. У тиждень після 5 тевета, який хасиди відзначали як «сім днів бенкету», Ребе виголошував сіху щодня і в них докладно роз'яснював, що суд був обвинуваченням проти хасидуту, подібно до обвинувачення проти Алтер Ребе під час його арешту. Перемога в суді є, отже, перемогою шляху «поширення джерел назовні».

Наступного дня після перемоги, 6 тевета, Ребе виголосив особливу сіху, в якій сказав, що цей час — час особливої прихильності для благословень у всьому необхідному. Ребе запропонував кожному охочому надсилати листи і прохання про благословення, які він візьме з собою на Огель. Тим, хто не має змоги надіслати лист Ребе, Ребе вказав звернутися до могили праведника і провідника в Ізраїлі, що розташована поблизу місця їхнього проживання, і просити там благословення. Наступного дня Ребе поїхав на Огель приблизно з 12 мішками листів із проханнями[13].

У Шабат після перемоги — Шабат тижневої глави «Ваїгаш» — у продовження довгої сіхи про перемогу та її значення Ребе вказав:

Слід оголосити і сповістити, що в ці наші дні ми перебуваємо в особливому часі (і місці), в якому не залишилося нічого, крім однієї-єдиної справи, —

і людина зобов'язана говорити словами свого вчителя, словами мого найсвятішого тестя, Адмора:
«Будьте всі напоготові до будівництва прийдешнього Храму з приходом Давида, царя Мошіаха»
— Сіха Шабату тижневої глави «Ваїгаш» 5747, «Сефер га-сіхот», частина 1, с. 224

Звичаї 5 тевета

У місяці тевет 5749 року (грудень 1988 – січень 1989) Ребе закликав кожного купувати книги — як пробудження, що випливає зі справи про книги.

Ребе роздав по 2 долари: один на цдаку, а другий — як участь у придбанні книг.

У наступні дні хасиди Хабаду по всьому світу купували книги, а в хабадських крамницях вишикувалися ажіотажні черги.

«Пренумерантн» — передплата

У Шабат 7 тевета 5752 року (14 грудня 1991), у дні, коли відзначали свято книг «Дідан націах», Ребе на фарбрейнгені говорив про гідність придбання книг і запропонував влаштувати «пренумерантн» — попередню передплату на книги.

По закінченні фарбрейнгену рав Яаков Райх, директор «Кегот», підійшов узяти в Ребе пляшку напою й оголосив, що бере її для благословення програми «пренумерантн».

Через дві години після виходу Шабату відкрилася крамниця «Кегот», і програма «пренумерантн» уже почала діяти під керівництвом рава Райха[14].

Розпродажі 5 тевета

Щоб утілити вказівку Ребе про придбання книг у зв'язку з 5 тевета, з роками з'явилися книжкові ярмарки, спеціальні розпродажі, презентації, знижки та акції, приурочені саме до 5 тевета.

Вказівки та звичаї

1. Слід щороку згадувати цю подію, зокрема проводячи фарбрейнген тощо.

2. Зміцнюватися у вивченні Тори.

3. Збільшувати встановлений час для Тори, особливо публічне вивчення, і головним чином вивчення Мішни.

4. Навчатися за викупленими книжками, вивчення законів у книзі Рамбама, у «Шулхан арух» і в його коментаторів, а також внутрішнього вчення Тори та вчення хасидуту, завдяки чому можна виконувати заповіді, обов'язок яких постійний щомиті, — віру в Б-га, Його єдність, любов до Нього, трепет перед Ним тощо.

5. Спонукати багатьох євреїв більше вивчати Тору, згідно із заповіддю «Люби ближнього свого, як самого себе», яка є великим принципом Тори.

Придбання святих книг у кожному приватному домі

6. У кожному приватному домі, а також у їдальні кожного єврея мають бути основоположні книжки юдаїзму на додаток до Хумашу, сідуру, Тегілім, а в хасидському домі — також книга «Танія», і зокрема й особливо книжки законів з питань, що стосуються повсякденного життя, щоб часто навчатися за ними й знати, що слід робити.

7. Також щодо нареченого і нареченої, які готуються збудувати єврейський дім, — разом зі старанням приготувати хатнє начиння, «ліжко, стілець, стіл і світильник», слід старатися, і навіть насамперед, щоб у домі були святі книги, за якими вчитимуться, аж до того, щоб він став «домом, повним книг».

8. У кожного хлопчика і дівчинки, навіть найменших, які досягли розуміння, — щойно дитина починає говорити, — мають бути власні святі книги, такі як сідур, Хумаш і Тегілім, Мала Танія, — книги, які будуть у їхньому володінні та під їхньою відповідальністю, і нехай вони тримають їх у своїй кімнаті.

9. І, звісно, слід пояснити дітям, щоб вони не боялися часто користуватися книгами з побоювання, що ті зіпсуються і порвуться, — оскільки їм пообіцяють купити нові, ще гарніші книги.

10. Окрім того що кожен і кожна поповнить свою бібліотеку, слід поширювати це і у своєму оточенні та роз'яснювати велике значення цього.

Розширення громадських бібліотек

На урочистості, проведеній з нагоди першої річниці перемоги в «Суді над книгами», Ребе серед інших вказівок доручив відзначати цей день створенням і розширенням громадських бібліотек[15].

Особистий позов проти Ребе

Після різких сіхот, виголошених Ребе в місяці тамуз 5745 (червень–липень 1985) у зв'язку із «Судом над книгами», один із юнаків у Шабат тижневої глави «Пінхас», 24 тамуза, постукав у двері дому Хани Гурарі, і коли вона відчинила двері, він гримнув дверима перед її обличчям, яке дістало забої внаслідок цього{{הערה|Ребе вказав керівництву єшиви, щоб того юнака відправили з центральної єшиви в 770 назад до Святої Землі. По закінченні фарбрейнгену того Шабату до Ребе підійшов машбак рав Берл Юнік, сказав «лехаїм», попросив для неї благословення і запитав, як повідомити про це Рашагові, і Ребе відповів, щоб йому повідомили після Авдали і щоб при цьому був присутній лікар[16].

Бері скористався цим інцидентом, щоб подати позов проти Ребе про підбурювання до насильства і терору, попри те що сам Ребе засудив цей вчинок. Позов Бері було подано після його поразки в суді над книгами.

Під час процесу позивачі подали клопотання про те, щоб Ребе з'явився дати свідчення в суді. На відміну від попереднього процесу, коли було легше відхилити таке клопотання, у теперішньому процесі, більше пов'язаному з особою Ребе, знадобилися великі зусилля, щоб цього не допустити. Адвокати з боку Ребе стверджували, що давання свідчень зашкодить здоров'ю Ребе, проте інша сторона представила касети й відеозаписи, де Ребе годинами стоїть і роздає долари на цдаку. Зрештою клопотання відхилив суддя, який 26 тішрея 5750 року (25 жовтня 1989) постановив, що виклик Ребе до суду нічого не додасть до перебігу процесу.

Процес завершився ще одним «Дідан націах»: 19 тевета 5750 року (16 січня 1990) було постановлено, що жодного позову і справи немає.

Повернення останніх книг

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

28 елула (дні сліхот) 5750 року (1989/1990) злодій повернув книги, що лежали на столі Ребе Раяца, у межах компромісу, укладеного ним з «Агудат хасидей Хабад», за яким він отримає частину спадщини свого батька (який заповів своє майно «Агудат хасидей Хабад»), а натомість поверне ці книги і припинить писати проти хасидизму Хабад у пресі.

Див. також

Додаткова література

Обкладинка книги «5 тевета — Дідан націах»

Зовнішні посилання

Історія свята

Медіа

Різне

Примітки

  1. ^ Головним чином «ганахот» маамарів, які він чув від Алтер Ребе і Мітлер Ребе, роз'яснення і маамари, які він написав сам. («Лікутей сіхот», частина 4).
  2. ^ Ребе Раяц від імені свого діда Ребе Магараша (процитовано в першому рішенні суду і надруковано в книзі «Так були викуплені книги», с. 78).
  3. ^ За словами пані Хани Гурарі, бібліотека Ребе Рашаба займала «три кімнати по всіх стінах» (процитовано в першому рішенні суду і надруковано в книзі «Так були викуплені книги», с. 78)
  4. ^ Бері Гурарі, «5 тевета — Дідан націах» (книга), с. 31.
  5. ^ Левін Берл, «Сіфріят Любавич», розділ 13.
  6. ^ Левін Берл, «Суд над книгами — Дідан націах», с. 10.
  7. ^ Ребе описав, як сталася крадіжка і як її було розкрито, з різними подробицями[потрібне уточнення].
  8. ^ Згідно з «Шулхан арухом», «Евен га-езер», розділ 90, п. 9, у Рами; надруковано в «Так були викуплені книги», с. 34.
  9. ^ «Кфар-Хабад», випуск 1990, 5 тевета 5783 (29 грудня 2022), с. 24
  10. ^ Мітки: 13 кислева
  11. ^ У продовження сіхи, виголошеної Ребе напередодні, про посилення діяльності як духовної відповіді і примноження заслуг.
  12. ^ «Ковец гаарот» «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад, випуск 225, у примітці рава Товії Блоя (с. 65).
  13. ^ Ребе їде на Огель після «Дідан націах»
  14. ^ «Бейт Мошіах» 1441, с. 30
  15. ^ «Гітваадуйот» 5748, том 2, с. 273: У кожному місці, де заснували і засновуватимуть громадський дім для Тори, молитви і цдаки тощо, — слід старатися, щоб на додачу до необхідних книг, сідурів, Хумашів, книг Тегілім тощо було ще багато книг — «дім, повний книг» — в усіх галузях Тори, тобто заснувати бібліотеку Тори (або розширити наявну бібліотеку) на користь усієї громадськості, щоб можна було дедалі більше вивчати Тору, як за кількістю, так і за якістю, шляхом поглибленого вивчення безлічі книг в усіх галузях Тори.
  16. ^ Щоденник таміма Мордехая Глазмана
  17. ^ У зв'язку з цим див. відповідь Ребе, дану днем раніше

Повідомити про помилку на цій сторінці