Перейти до вмісту

Ганаха

Матеріал з Хабадпедії
Ганаха, написана святою рукою Мітлер Ребе
Ганаха, написана рукою сина Алтер Ребе р. Моше, із глосами Ребе Цемах Цедека на полях[1]

«Ганаха» — це запис сіхи або маамару, виголошених Ребе, з пам'яті.

Передісторія

У будні більшість сіхот і маамарів Ребе записувалися на плівку, але в Шабат, оскільки записувати неможливо, була група хасидів, яка взяла на себе завдання «записати» сіхот і маамари Ребе в голові й сісти записати їх на виході Шабату. Ця група називалася «Ваад ганахот га-тмімім». З роками, коли Ребе почав редагувати сіхот для тижневика «Кфар-Хабад», виник ще один орган, що записував ганахот сіхот, і він називався «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш».

Майже всі маамари й сіхот Ребе були записані різними «маніахім», і лише в частині випадків Ребе згодом редагував записане. Але й ця «редактура» мала багато видів: бувало, що він позначав низку зауважень і виправлень і вказував «випустити в серії невідредагованих», тобто редактура ще не була завершена згідно з його святим бажанням. А бувало, що він редагував і робив це повторно і навіть утретє, і дозволяв надрукувати сіху як «відредаговану».

У минулих поколіннях, після того як маніахім добре завчали маамар, вони входили до Адмора і повторювали маамар перед ним, а він виправляв їхні помилки і пояснював їм місця, яких вони не зрозуміли. Але цей порядок не продовжився в Ребе, тож доводилося самим відновлювати всі сказані уривки та «літери» і намагатися зрозуміти їхній зміст і зв'язок між ними.

Однак головне нововведення «сьомого покоління» виявилося в новому змісті й стилі та в зовсім іншому обсязі: вчення попередніх Ребе зосереджувалося на виголошенні маамарів кожного Шабату і свята. Так, від кожного року хасидизму Хабад є «Сефер га-маамарім», що містить маамари хасидуту того року. Ребе ж започаткував довгі фарбрейнгени, більшу частину часу яких займали святі сіхот, що поєднують нігле і хасидут, у його особливому й дивовижному методі. Хасидам тепер треба було звикати до слухання глибоких «гадраним», «уточнень» в історіях наших Ребе, що прояснюються відповідно до слів Рогачовського гаона в такому-то місці і спрямовані на глибину пояснення хасидуту в цьому питанні тощо.

Труднощі, отже, виявилися в оновленому змісті й стилі, а також в обсязі, якому не було рівних: фарбрейнгени, що тривали зазвичай п'ять-шість годин, а нерідко й більше, містили безліч сіхот і «маамар». На додачу в перші роки кілька разів Ребе виголошував маамар хасидуту у своїй кімнаті в святий Шабат уранці; а якщо це був Шабат, що прилягає до свята, — вийдіть і порахуйте, якою важкою була робота «хозрім» на виході свята.

У перші роки проводу Ребе рішуче заперечував проти того, щоб невідредаговані «ганахот» друкувалися звичайним чином. До друку допускалося лише те, що було відредаговано або підписано Ребе (і навіть це траплялося нечасто). Невідредаговані сіхот Ребе дозволяв поширювати на «копірі», як це тоді називалося, або на розмножувальному апараті («стенсил»), який працював на спирті й друкував синім кольором. Таким чином, «ганахот» були цілком «внутрішнім» виданням, і поширювалися вони з рук у руки в дуже обмеженій кількості примірників.

З часом виросло покоління «хозрім» і «маніахім», яке виросло й навчилося на особливому стилі Ребе і водночас отримало вказівки про правильний спосіб запису сіхот відповідно до його святого бажання. Рівень невідредагованих ганахот підвищився, і стало можливо друкувати сіхот у прийнятому вигляді, обмежуючись застереженням унизу кожної сторінки «невідредаговано».

Коли слова Ребе точно передруковують із магнітофонної стрічки, кожна година промови заповнює двадцять сторінок із подвійним інтервалом між рядками. Відповідно, на фарбрейнгені тривалістю п'ять годин, якби вдавалося відновити все на сто відсотків, мало б вийти сто сторінок. Насправді при доброму повторенні зазвичай виходило вісімдесят сторінок, а в рідкісних випадках доходило й до дев'яноста сторінок.

Маніахім у сьомому поколінні

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Див. про його ганахот тут і тут

Повідомити про помилку на цій сторінці