Перейти до вмісту

Аврагам Дрізін (Майор)

Матеріал з Хабадпедії
Аврагам Дрізін
Один з учнів єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах
Основна інформація
Дата народження30 тішрея 5661 (23 жовтня 1900)
Дата смерті10 нісана 5751 (25 березня 1991)
Місце похованняКладовище Монтефіоре
КраїнаРадянський Союз, Ізраїль, США
Місце проживанняМосква, Самарканд, Кфар-Хабад, Краун-Гайтс
Рід діяльностімашпіа, шадар, керівник єшив
ОсвітаДруя, «Томхей Тмімім» у Любавичах
Посадамагід шіур в єшиві в Невелі, генеральний директор мережі єшив «Томхей Тмімім» в СРСР, духовний керівник Центральної єшиви «Томхей Тмімім» у Лоді, шадар Центральної єшиви «Томхей Тмімім» — 770, машпіа громади Краун-Гайтс
Сім'я
БатькоДов-Бер Дрізін
МатиЄгудіт
ДружинаСара, дочка Залман-Моше га-Іцхакі
ДітиЄгудит, Шалом-Бер Дризін, Дова, Хана, Фрейда, Менахем-Мендл Дризін, Ісраель Дрейзін, Рівка, та інші, Хаїм-Іцхак Дрейзін
Родовід

Рав Аврагам Дрізін («р. Аврагам Майорер»; 30 тішрея 5661 (23 жовтня 1900) – 10 нісана 5751 (25 березня 1991)) — один з учнів єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах, директор мережі підпільних єшив за комуністичної влади і один із директорів центральної єшиви Хабаду в Ерец-Ісраель. Був одним із десяти, хто склав присягу на церемонії «Міньяну укладення союзу», яку провів Ребе Раяц. Був одним зі стовпів селища Кфар-Хабад у перше десятиліття його існування, а також шадаром і машпіа в Сполучених Штатах.

Біографія

Рав Дрізін (праворуч) з р. Єгудою Хітриком і р. Хайклом Ханіним (20 елула 5747 (14 вересня 1987))

У Радянському Союзі

Народився 30 тішрея 5661 року (23 жовтня 1900) у хасидському містечку Майор у Росії в батька, рава Дов-Бера Дрізіна, і матері Єгудіт[1], уродженої Бем.

У 12 років поїхав навчатися до містечка Друя, сусіднього з Майором, і звідти повертався додому кілька разів на рік. У 14 років закінчив навчання в Друї та вирушив навчатися до єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах, маючи при собі рекомендаційний лист від мара де-атра Друї. Був одним із небагатьох, кому вдалося вступити до єшиви з-поміж багатьох десятків юнаків, що складали іспити.

Р. Аврагам розповідав, що, коли вперше ввійшов до «залу» єшиви, побачив юнаків із «повною» бородою, одягнених у жалюгідний і зношений одяг. Це видовище налякало його і справило на нього тяжке враження, і він вирішив про себе повернутися додому. Але те, що він був одним із небагатьох прийнятих, утримало його від негайного від'їзду, і він вирішив залишитися на кілька днів. Наступного Шабату він увійшов опівдні до «залу» і, побачивши юнаків-«оведім», які молилися й наспівували у двейкуті чарівні нігуни, вирішив залишитися в Любавичах.

У 5678 році (1917/1918), у зв'язку з подіями Першої світової війни, єшива переселилася з містечка Любавичі до міста Кременчук.

У 5680 році (1919/1920), останньому році життя в цьому світі Ребе Рашаба, він із самопожертвою поїхав разом із товаришами до Ребе на місяць тішрей. Коли він прибув до Ростова-на-Дону (де Ребе Рашаб перебував під час війни), Ребе сказав йому: «Треба поводитися, як праотець Аврагам; не треба шукати самопожертви».

У 5685 році (1924/1925) одружився із Сарою, донькою хасида р. Залмана-Моше га-Іцхакі. Ще до цього був призначений магід шіуром в єшиві в Невелі.

У 5688 році (1927/1928) був призначений генеральним директором мережі єшив «Томхей Тмімім» по всьому Радянському Союзу.

У 5695 році (1934/1935) навколо нього затягнувся зашморг НКВС, і він був змушений залишити свою посаду. Його дім у Москві став центром порятунку життів і бажаною адресою для хасидів Хабаду в регіоні. У той період таємна поліція заарештувала багатьох хасидів, звинувативши їх у належності до «організації Дрізіна» — яка, за її твердженням, була «організацією молодих релігійних євреїв, що підривають радянську владу з метою її повалення». Одним із цих хасидів був р. Яаков Маскалик («Загер»), якого засудили за цей злочин і заслали до Казахстану, і місце його поховання невідоме. У ці роки була зроблена спроба вивезти його до Країни, і документи у цій справі збереглися в архіві рабинського суду.

Через кілька років р. Аврагам знайшов поліцейського-єврея, який погодився за плату супроводити його до Самарканда, видаючи себе за конвоїра, що заарештував його.

Із закінченням Другої світової війни з'явилася можливість виїхати з Радянського Союзу за допомогою підроблених польських паспортів, і р. Аврагамові з родиною вдалося перетнути кордон. Як і більшість хасидських родин, що втекли з Росії, він пробув якийсь час у таборі переміщених осіб Покінг у Німеччині, де багато займався друкуванням книг хасидуту.

Справа наліво: р. Залман Судкевич, р. Цві Ліберман, р. Моше-Залман Камінецький, р. Аврагам Дрізін, р. Гавріель Каґан, р. Шнеур-Залман Гарелік

У Святій Землі

У 5709 році (1948/1949), за вказівкою Ребе Раяца, група хасидів на чолі з р. Аврагамом переселилася до Святої Землі й оселилася в Кфар-Хабаді.

Із прибуттям до Країни почав служити духовним керівником Центральної єшиви «Томхей Тмімім», що містилася в місті Лод. Поряд із духовною посадою в єшиві дбав разом із р. Ефраїмом Вольфом про матеріальні потреби учнів. У ті дні в єшиві навчалося близько 300 учнів, і до неї влилися десятки юнаків із репатріантів з Ємену, тож в описі єшиви було записано, що вона призначена «для репатріантів із Росії та Ємену».

У перше десятиліття існування Кфар-Хабада р. Аврагам був однією з центральних постатей селища і годинами проводив фарбрейнгени з мешканцями кожного Шабату і в кожне хасидське свято. У свято Сукот проводив фарбрейнгени майже безперервно впродовж усіх днів свята; р. Аврагам входив до сукі в першу ніч свята і виходив з неї лише в Сімхат Тора. На ці фарбрейнгени сходилися євреї всіх напрямів, зокрема громадські діячі та депутати Кнесету, які не дотримуються заповідей, що приходили поринути в спогади про батьківський дім.

В описі, опублікованому Шмуелем Авідором у 5716 році (1955/1956) у газеті «Га-Цофе», написано:

Не всі, хто приїздить оселитися в Кфар-Хабаді, рівні щодо вчення хасидуту. Є євреї — знавці Тори, такі як р. Аврагам Майорер... Він — «живий дух» в усьому, що стосується хасидських справ у селищі. Немає такого хасидсько-хабадського «дня пам'яті» і «дня йорцайту», якого р. Аврагам не відзначав би «фарбрейнгенішем» до самого ранку; горілка тоді ллється як вода, і так само виливається серце р. Аврагама, який чергує нігун з уривком із Тори, уривок із Тори — з нігуном, а між ними — чарка напою; і коли р. Аврагам сидить на «фарбрейнгеніші», хто не прийде до нього?

У США

У 5718 році (1957/1958) труднощі із заробітком змусили р. Аврагама та його родину залишити Країну, і вони оселилися в Краун-Гайтс. Так р. Аврагам удостоївся перебувати при дворі Ребе і бути поруч із ним.

Задля заробітку почав служити шадаром («шлуха де-рабанан») Центральної єшиви «Томхей Тмімім» — 770 і їздив різними містами Сполучених Штатів. Більшу частину дня присвячував молитві та вивченню Тори, а решту часу впливав на євреїв, з якими стикався.

У 5745 році (1984/1985) за вказівкою Ребе був призначений машпіа громади Краун-Гайтс.

Відхід з життя

Р. Аврагам помер 10 нісана 5751 року (25 березня 1991) і був похований неподалік від Огелю на кладовищі Монтефіоре в Нью-Йорку.

Родина

Додаткова література

Титульний аркуш книги «Були люди-хасиди»
  • Моше-Йосеф Рубін, A Father to So Many Chassidim, біографія англійською мовою, Нью-Йорк, 5770
  • משה יוסף רובין, אב המון חסידים, תשפ"ו (תרגום לעברית של הספר הקודם)
Розділи про нього з'явилися також у

Зовнішні посилання

Примітки

Аврагам Дрізін згадується ще в 76 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1457294700

Повідомити про помилку на цій сторінці