Єшива гдола «Торат емет»
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
| ||
| Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань. | |
| Єшива гдола «Торат емет» — Єрусалим | |
|---|---|
Будівля єшиви гдола | |
| Характеристика | Єшива гдола |
| Дата заснування | 5672 |
| Місцезнаходження | Єрусалим |
| Засновник | Ребе Рашаб через свого шаліаха рава Шломо-Залмана Гавліна |
| Рош-єшива | Рав Аврагам Лапідот |
| Головний машгіах | Рав Єхіель-Йосеф Ласкер |
| Головний машпіа | Рав Йосеф-Іцхак Опен |
| Директор з господарської частини | Рав Ісраель Коген |
| Кількість учнів | Близько 120 |
| Книга пільпулім | За ці роки вийшло кілька книжок; остання вийшла до 11 нісана, до 120-річчя від дня народження Ребе |
| «Ковец гаарот» | За ці роки вийшло близько 90 збірок |

Єшива гдола «Торат емет», що перебуває під проводом Ребе, — найстаріша хабадська єшива в Ізраїлі, яку було засновано в Хевроні, а під час Першої світової війни вона закрилася і знову відкрилася в Єрусалимі.
Мета заснування
Під час гакафот у ніч Сімхат Тора 5673 року (1912/1913), приблизно через рік після заснування єшиви «Торат емет», на його святості Ребе Рашабі була помітна велика радість. Ребе пояснив зміст віршів «Ата гореета», а про вірш «Кі мі-Ціон» сказав: «Поки що ми відправили Тору до Сіону, і коли там вивчатимуть хасидут, справдиться (видіння кінця днів): „Бо із Сіону вийде Тора“[1]».
Рав Гілель Рабінович розповідав від імені одного з найстаріших хасидів Ребе Рашаба, що Ребе пояснив раву Гавліну, що Мошіах відкриється там, де вивчають хасидут, і щоб викликати це відкриття у Святій Землі, він засновує в ній єшиву «Торат емет»[2].
Рав Біньямін Зільберштром розповідає, що одного разу запитав Ребе, чому цитують відповідь Мелех га-Мошіаха Бешту, згідно з якою Мошіах прийде лише тоді, коли займуться поширенням джерел назовні, і пропускають при цьому додаткову умову, названу Мелех га-Мошіахом, — щоб уміли здійснювати їхудім, як здійснює їх Бааль-Шем-Тов. І запитав: хіба люди нашого рівня можуть здійснювати такі їхудім? На його подив, його покликав рав Біньямін Кляйн і зачитав йому відповідь Ребе: «Це додалося і стало можливим завдяки вченню хасидуту Хабад, як пояснюється в сіхі про це в «Торат шалом». Тобто через вивчення хасидуту можна досягти їхудім і піднесень, подібно до Бааль-Шем-Това, і спричинити прихід Мошіаха, нашого праведника. І справді, для цього було засновано „Торат емет“[3]».
Ребе Раяц також написав і пояснив у листі, що заснування єшиви — це виконання волі всіх наших Ребе, провідників поколінь, і що це Вища воля[4].
Дії із заснування
У 5672 році (1911/1912) Ребе Рашаб і Ребе Раяц призначили рава Гавліна машпіа і директором єшиви в Хевроні. З ним було послано ще сімох юнаків, які добровільно погодилися поїхати на дворічний строк, щоб стати основою і ядром єшиви. Уже тоді було встановлено її назву, а також те, що за своєю суттю вона буде подібна до єшиви в Любавичах.
У заснуванні єшиви активну участь узяв рав Шломо-Лейб Еліезеров, рабин Хеврона, чиї ідеї щодо єшиви дістали схвалення Ребе Рашаба.
Коли ці посланці вирушили у свою місію, їх проводжав Ребе Рашаб, а також їх проводжали члени багатьох громад міст, через які вони проїжджали дорогою (наприклад, Миколаїв та інші).
Рав Еліезеров деякий час думав, що посланців, відправлених Ребе, було послано для зміцнення хабадської єшиви «Маген авот», яка тоді діяла в місті, а коли вони прибули до Хеврона, помилка з'ясувалася завдяки листу, який надіслав їм Ребе Раяц у Рош ходеш кислев того самого року. Новизна єшиви «Торат емет» порівняно зі старою єшивою («Маген авот») — особливий наголос на вивченні внутрішньої частини Тори. До цього рішення про заснування єшиви була надія, що реорганізація наявної єшиви допоможе і поліпшить становище, а коли не допомогли зміни, здійснені Ребе Рашабом ще в 5663 році (1902/1903), Ребе оголосив про заснування нової єшиви, сказавши, що вона провадитиметься «під головним керівництвом і наглядом мого сина» (Ребе Раяца)[5].
Планування заснування єшиви до її фактичного заснування тривало близько дев'яти років[6]. Спочатку єшива була (як сказано) філією «Томхей Тмімім», а згодом її було проголошено самостійною під назвою «Торат емет». Водночас вона є продовженням «Томхей Тмімім» [7]. Як пише Ребе: «Бо хоча з якої б то не було причини змінилася назва (звісно, з дозволу і з волі наших Ребе, провідників поколінь), ці філії належать єшиві „Томхей Тмімім“ і перебувають у володінні засновників єшиви „Томхей Тмімім“ — його святості Адмора Магарашаба (хай перебуває душа його в раю) і його святості мого тестя, Адмора[8]».
24 хешвана рав Гавлін прибув до Ерец-Ісраель разом із чотирма іншими юнаками, а решта троє прибули пізніше. Це сталося попри те, що за початковим планом уся група мала прибути ще в місяці менахем-ав 5671 року (липень–серпень 1911)[9].
Вони прибули до Хеврона 28 хешвана після короткого перебування в Яффо та в Єрусалимі. Вище провидіння влаштувало так, що вони прибули в Шабат тижневої глави «Хаєй Сара», у якій описано купівлю печери Махпела. До цієї групи приєднався рав Менахем-Шмуель Шнеєрсон з Хеврона, на якого Ребе Рашаб поклав завдання допомогти посланцям освоїтися.
Нижче — список посланців:
- Ісраель-Залман Аснас — з Яновичів.
- Аврагам-Еліягу Ашеров — із Суража. Згодом — рабин містечка Дрибин і один із визначних хабадських хасидів у Ризі. Убитий во освячення Імені Всевишнього нацистами, хай зітреться ім'я їхнє.
- Єхезкель Фейгін — з Лукими. Згодом — «хозер» наших Ребе, машпіа в кількох єшивах «Томхей Тмімім» у Росії, секретар Ребе Раяца і директор мережі єшив Хабаду в Радянському Союзі та в Польщі. Убитий во освячення Імені Всевишнього нацистами, хай зітреться ім'я їхнє.
- Гілель Проткін — з Почепа. Ламдан, маскіль і внутрішній овед. Помер замолоду через численні муки й самокатування, які він на себе взяв. Автор нігуну «Клот га-нефеш».
- Цві-Гірш га-Коген Кацав — з Гадяча. У 5679 році (1918/1919) перебував або навчався в єшиві «Томхей Тмімім» у місті Кременчук, а під час арешту Ребе Раяца в 5687 році (1926/1927) на нього було покладено відповідальність за збирання коштів у цьому місті для підпільних єшив. У 5696 році (1935/1936) Ребе звелів йому переселитися до міста Москви.
- Менахем-Нахман-Бен-Ціон Красик — з Лапічів. Згодом — «хозер» Ребе Рашаба і рабин містечка Щедрин.
- Алтер Сімхович — з Почепа. Згодом — машпіа в єшивах «Томхей Тмімім» у Щедрині, Ростові-на-Дону, Варшаві і в єшиві «Торат емет» в Єрусалимі.
Духовний стан мешканців Ерец-Ісраель у той період був украй низьким. Тому згадані тмімім відчували великий сум; р. Алтер висловився, що тмімім почуваються так, ніби їх вигнано від столу їхнього батька. Становище міста Хеврона, щоправда, було кращим, ніж Єрусалима, але все ж і воно було низьким.
Мешканці Ерец-Ісраель зовсім не знали, що таке служіння молитви, а тим паче так було серед молоді. Р. Єхезкель Фейгін висловився про це так: «Те, що для вихідців з-за кордону — ясна річ, для мешканців Ерец-Ісраель — велика праця».
Водночас посланці вплинули на мешканців Святої Землі, і багато місцевих жителів, малих і великих, приходили подивитися на явище, слава про яке рознеслася широко. Багато хто приходив побачити джерело духовного перевороту, що почався. Сильне враження відвідувачів виникало від того, що вони бачили й чули рава Гавліна, його уроки, фарбрейнгени і передусім його молитву, і це спонукало багатьох наблизитися до служіння Всевишньому і до шляху хасидуту.
Рав Мордехай-Дов-Бер Слонім, один із найстаріших хабадських хасидів у місті, у зворушливих словах засвідчив про переворот, який здійснили тмімім у місті та в усій Ерец-Ісраель. Рав Гавлін розповів про великий успіх відомому хасидові раву Ельханану-Дову Морозову, який служив секретарем «Комітету на користь „Торат емет“».
І справді, заснування єшиви почало приносити свої плоди[10].
Розширення єшиви
Успіх єшиви призвів до того, що багато хто захотів до неї вступити. Однак тяжкі умови, які панували тоді в Ерец-Ісраель, і небезпеки, що чатували на дорогах, заважали добиратися до неї з Єрусалима, святого міста, і з сусідніх міст.
Тому в 5673-4 році відкрили ще одну філію єшиви в Старому місті в Єрусалимі. Це було заявленою метою Ребе Раяца, який просив, щоб так було «в кожному місті й поселенні наших братів, синів Ізраїлю»[11].
Рамім в єрусалимській філії служили рабини-гаони рав Цві-Песах Франк, згодом головний рабин міста, і рав Моше-Ар'є-Лейб Шапіро, учень «Торат емет» у Хевроні.
Коли скінчився заздалегідь обумовлений час перебування тмімім у Святій Землі, вони повернулися до Любавичів. Рав Гавлін і його родина теж хотіли так учинити, але Ребе Рашаб рішуче відкинув це і не дозволив їм приїхати.
Вигнання з Хеврона
Улітку 5674 року (1913/1914), під час візиту рава Гавліна до Любавичів, вибухнула Перша світова війна. Війна точилася між російською і німецькою арміями, причому турецька влада в Ерец-Ісраель підтримувала в цій кампанії німецький бік, і оскільки рав Гавлін, його родина та його учні були російськими громадянами, йому заборонили повернутися до країни, а їх вигнали до Єгипту, тож у 5675 році (1914/1915) вони прибули до Любавичів.
Разом із ними було вигнано і місцевих учнів та хасидів, які мали іноземні посвідчення особи; серед них був рав Хаїм Нае, який разом зі своїм батьком равом Менахемом-Мендлом Нае заснував єшиву «Ерец-Ісраель» у Єгипті, де вони перебували, а його товариші з «Торат емет» були серед її учнів.
Єшива в Хевроні та в Єрусалимі продовжувала працювати в скороченому форматі. Рав Еліезеров, який перебував тоді в Бухарі і мав російський документ, теж не зміг повернутися, і тому його заступник у міському рабинаті рав Яаков-Йосеф Слонім займався також керівництвом єшивою.
Економічне становище єшиви погіршилося після припинення допомоги єшиві з боку російської влади. Тому наші Ребе, провідники поколінь, діяли, щоб отримати допомогу від уряду Сполучених Штатів та інших держав, які підтримували дипломатичні зв'язки з турецькою владою.
З відходом юнаків закінчився період розквіту єшиви.
Коли ці юнаки прибули до Любавичів, сталося щось особливе:
До того на фарбрейнгенах було заведено слухати машпіа й іноді ставити запитання тощо, а коли машпіа йшов додому, розходилися й юнаки. Але коли прибули згадані юнаки, а машпіа, хасид рабі Шмуель Гронем, пішов додому, тмімім залишилися на місці і зі спрагою вбирали слова тмімім, які повернулися з Хеврона.
Хоча шлях був шляхом бітулю і тмімім не ставили себе в становище машпіїм, однак тут — і з боку хевронських юнаків, які хотіли надолужити те, чого їм бракувало, і з боку любавицьких тмімім, які хотіли черпати в посланців Ребе, — тмімім сиділи й проводили фарбрейнген між собою.
Цей фарбрейнген тривав кілька днів і кілька ночей без перерви. Головними машпіїм були р. Алтер, р. Гілель і р. Єхезкель, які змінювали один одного по черзі, щоб відпочити, і так само слухачі. Рав Красик, який розповів про це, свідчить, що цей фарбрейнген не стерся з їхньої пам'яті і спричинив зміну в усіх, хто мав до цього «стосунок»[12].
Повторне заснування єшиви
Перед відходом з життя Ребе Рашаба в 5680 році (1919/1920) Ребе звелів раву Гавліну повернутися до Святої Землі й заново заснувати єшиву. І справді, він так і зробив за вказівкою Ребе Раяца в 5681 році (1920/1921): через сім років після того, як залишив єшиву, він відплив із Ростова-на-Дону до Ерец-Ісраель. Ця подорож тривала близько чотирьох місяців.
Початковий план полягав у тому, щоб заново заснувати єшиву на її колишньому місці — у Хевроні. Але становище міста було жалюгідним: у ньому залишилося лише 9 хабадських родин[13].
Тому в 5682 році (1921/1922) Ребе Раяц звелів раву Гавліну спробувати заснувати єшиву в Хевроні, а якщо це виявиться важко — заснувати її в Єрусалимі; так і зробили.
У 5683 році (1922/1923) рав Гавлін запропонував перевести єшиву до Хеврона, але через заперечення рава Ельханана-Дова Морозова це не було здійснено. Рав Морозов стверджував, що переведення єшиви її послабить, і порівняв єшиву з царством царя Давида, яке після 7 років у Хевроні перенесли до Єрусалима; там єшива перебуває й донині.
У 5684 році (1923/1924) хабадська громада в Хевроні налічувала лише чотири родини; у 5689 році (1928/1929) до міста переїхав жити рав Моше Гольдшмід, і це додало місту хасидського духу. Коли Ребе Раяц того самого року прибув до Ерец-Ісраель, він відвідав Хеврон разом з учнями єшиви «Торат емет» (в Єрусалимі). Через кілька днів сталася страшна різанина, що має назву «Погроми 5689 року (1928/1929)». Рав Гольдшмід був серед убитих. Уцілілі євреї покинули місто, і єврейське поселення було цілком ліквідовано[14].
Заснування єшиви в Єрусалимі
Після закінчення Першої світової війни багато хто почав повертатися до Ерец-Ісраель, і серед них хабадські хасиди. Рав Менахем-Мендл Нае, який був серед тих, хто повернувся, запропонував заснувати в Єрусалимі єшиву під назвою «Цемах Цедек». Ребе Раяц прийняв його пропозицію і навіть багато допомагав єшиві.
З равом Нае приїхав і його син, рав Хаїм Нае, який вирішив заново заснувати єшиву «Торат емет», поставивши на чолі її рава Еліезерова; це було до повернення рава Гавліна до Святої Землі. Рав Нае разом з равом Моше-Лейбом Шапіро випустив відозви про єшиву.
Коли Ребе Раяц почув про це, він виступив проти цього кроку і вказав на рава Гавліна як на єдиного уповноваженого із заснування єшиви «Торат емет» в Єрусалимі. Коли прибув рав Гавлін з листом, у якому Ребе це пояснює, вони як хасиди підкорилися своєму Ребе і допомагали раву Гавліну в усьому необхідному.
Ребе Раяц надсилав раву Гавліну багато листів, у яких дуже докладно писав, як організувати єшиву і яких учнів приймати. Є навіть лист[15], у якому Ребе описує раву Гавліну, яким має бути образ голови хабадської єшиви.
Спочатку єшиву було засновано в дворі Бранда в кварталі Бейт-Ісраель, потім вона містилася в синагозі «Огель Іцхак» на вулиці Бааль га-Танія, звідти перейшла до кварталу Гіват-Шауль, а через небезпеки, що чатували в цьому районі, була перенесена до Бухарського кварталу. Деякий час вона містилася також на вулиці Тахкемоні в місті.
У 5701 році (1940/1941) вона перейшла до кварталу Бейт-Мільнер, наприкінці літа 5704 року (1943/1944) повернулася до синагоги «Огалей Іцхак», а в 5709 році (1948/1949) розмістилася на вулиці Меа-Шеарім.
У 5734 році (1973/1974) вона нарешті здобула спокій і спадок на вулиці Ірміягу в місті, де перебуває й донині.
У 5689 році (1928/1929) арабські погромники спалили будівлю єшиви. У 5704 році (1943/1944) Ребе Раяц звелів увійти до синагоги в Меа-Шеарім, і в 5709 році (1948/1949) це справді сталося.
Участь Ребе
17 іяра 5695 року (20 травня 1935) Ребе Раяц надіслав лист головному рабинові Ізраїлю, раву Аврагамові-Іцхаку га-Когену Куку, у якому забороняє йому втручатися в справи єшиви, — після того як той захотів запровадити в єшиві нові порядки[16].
Ребе Раяц установив, що в єшиві навчатимуться як юнаки, так і аврехи, як було в Хевроні. Ребе багато підкреслював, що єшива — його приватне надбання, успадковане від батька, і описував свої великі старання — матеріальні й духовні — заради єшиви.
Ребе також висловив подив у листі в 5712 році (1951/1952) неувагою анаш до того, наскільки важливою була єшива в очах Ребе Раяца[17].
Ребе дбав про учнів також у грошовому відношенні і брав участь у визначенні учнів, які мають право на стипендію. Так само і в духовних справах Ребе брав участь у кожній деталі. Наприклад: коли учні в місяці адар 5706 року повідомили, що друкують збірку з Тори, вони отримали глибоку догану за самостійну ініціативу — немовби «цей палац не має господаря». Вимогою Ребе Раяца було, щоб увесь матеріал було передано на редагування його зятеві — Ребе[18].
Ще приклад: коли Ребе повідомили, що головний рабин Ізраїлю рав Іцхак-Айзик га-Леві Герцог відвідав єшиву разом із низкою визначних рабинів і вони проекзаменували учнів, він із власної ініціативи надіслав подячний лист усім рабинам, які брали участь у візиті. Ребе також запропонував раву Герцогу перед наступним візитом до єшиви повідомляти учням, яких тем буде торкнуто в його уроці, щоб вони належно підготувалися.
Ребе вимагав від рава Гавліна, щоб у єшиві щотижня проводили іспит. Раву Шапіро Ребе писав, що безліч іспитів відточить здібності учнів і підготує їх до того, щоб стати великими знавцями Тори. Ребе наполягав, щоб тмімім «Торат емет» на додаток до знань у хасидуті були знавцями нігле, як личить «рівню, гідному єшиви гдола», а не «лише посередньо»[19].
Поїздка до США
Персонал єшиви: під час заснування єшиви в 5682 році (1921/1922) рав Гавлін залучив до себе рава Моше-Ар'є-Лейба Шапіро як рама і рава Шимона Гліценштейна як секретаря. Рав Гавлін служив директором і машпіа.
На початку 5685 року (1924/1925) єшива розширилася і потребувала ще одного магід шіура. За вказівкою Ребе Раяца на цю посаду було призначено рава Моше-Дов-Бера Рівкіна, який на той час переселився до Святої Землі. Він служив магід шіуром і машгіахом з нігле.
Узимку того самого року до Святої Землі переселився відомий машпіа рав Алтер Сімхович. Ребе поклав на нього різні обов'язки в «Торат емет»: окрім того що він був машпіа і директором поруч із равом Гавліним, він також служив бухгалтером єшиви[20].
У 5687 році (1926/1927) Ребе звелів равам Гавліну і Рівкіну вирушити в поїздку для збирання коштів до США заради розширення єшиви і відкриття додаткових філій. Це здійснилося в 5688 році (1927/1928); дорогою вони побували в Ребе Раяца, який перебував тоді в Латвії, і отримали докладні вказівки та рекомендаційний лист до євреїв США. Через відсутність рава Гавліна в єшиві Ребе підвищив рава Алтера до посади «головного машпіа».
Рав Ісраель Джейкобсон описав у своїх записах їхнє прибуття. Він розповідає, що під час їхнього прибуття йому назустріч вийшли керівники «Агудат хасидей Хабад» у США. Вони попросили його поїхати збирати кошти до Чикаго, а не в Нью-Йорку, оскільки в цьому місті вже діє «Агуда», і їхній приїзд зашкодить іншим установам. Рав Гавлін, який заперечував проти того, щоб «Торат емет» була під «Агудат хасидей Хабад», не сприйняв цю пропозицію прихильно.
Між ними почалася принципова суперечка: тоді як «Агудат хасидей Хабад» стверджувала, що установа «Торат емет» має їй підпорядковуватися, рав Гавлін відкидав це на тій підставі, що звичай євреїв США — жертвувати кожній установі окремо, і коли безліч організацій об'єднують під однією асоціацією, це знижує економічну стійкість установи.
Ребе Раяц висловив щодо цього свою думку в листі, у якому просив, щоб кожна установа дбала про себе як комітет, що перебуває під загальним керівництвом «Агудат хасидей Хабад»[21].
З часом було досягнуто згоди між равом Гавліним і «Агудат хасидей Хабад».
Під час поїздки рав Рівкін залишився в Нью-Йорку, після того як його було прийнято рамом до єшиви «Тора ва-Даат».
Рав Гавлін заснував у Нью-Йорку бюро «Торат емет» і поставив на чолі його рава Мордехая Гронера. Рав Гронер був одним з учнів «Торат емет» у Хевроні і переселився до США внаслідок вказівки Ребе Раяца проводити збори коштів на користь єшиви, у якій він навчався. Його син, рав Єгуда-Лейб Гронер, зазначав, що гроші він передавав до рук Ребе Раяца, а Ребе відправляв їх єшиві у Святій Землі. Так само він чинив починаючи з 5710 року (1949/1950) з Ребе.
16 нісана 5696 року (8 квітня 1936) помер директор єшиви рав Шломо-Залман Гавлін. Ребе Раяц установив, що його місце займе рав Алтер Сімхович[22].
Ребе надіслав кілька листів, у яких вимагав, щоб місце рава Гавліна посів р. Алтер, але особи з керівництва не відповідали на звернення Ребе. І так було надіслано ще кілька листів Ребе, сповнених болю і смутку, у яких Ребе знову і знову повідомляє, що коли не виконають його розпорядження, він скасує свій провід над єшивою, вимагатиме скасувати її назву «Торат емет» і заборонить публікувати, що її засновано його батьком.
Ребе знову підкреслював у своїх листах, що батько звелів йому підтримувати єшиву «на правильній основі», і тим самим установив, що саме р. Алтер має керувати святою єшивою. Ребе сказав, що коли його не послухають, він відкриє нову єшиву у Святій Землі.
Рав Єхезкель Фейгін запропонував установити для єшиви статут, у якому буде визначено становище кожного з персоналу єшиви, і тим самим р. Алтера призначили на найвищу посаду в єшиві.
Фінансове становище єшиви знало різні періоди. Р. Алтер і секретар єшиви рав Шимон Гліценштейн весь час діяли, щоб стабілізувати становище єшиви. Водночас за будь-якого становища р. Алтер платив учням належні їм «гроші єшиви».
Після його відходу з життя в 5699 році (1938/1939), коли фінансове становище єшиви було жалюгідним, керівництво було змушене затримати виплати учням. Юнаки звернулися з цього приводу до Ребе Раяца, і Ребе повідомив їм, що надіслав лист раву Еліезерову, у якому пише: «Цим я надсилаю йому лист учнів „Торат емет“, хай береже їх Творець і врятує, і хай він зверне на це увагу, як того вимагає справа, заради блага учнів, хай будуть вони живі, бо навіть у той час, коли становище в єшиві скрутне, усе ж розрахунки з учнями, хай будуть вони живі, мають бути по-справжньому впорядковані»[23]».
Візит Ребе Раяца
Під час візиту Ребе Раяца до Святої Землі, 8 менахем-ава, Ребе прийняв учнів «Торат емет» на єхідут.
Після єхідуту Ребе висловив подив тим, що з ним зовсім не говорили про питання служіння. Р. Алтер відповів, що учні — справжні (і не говорили про питання служіння, бо не відчували, що перебувають на щаблях служіння), і відповідь Ребе сприйняв прихильно.
На виході Дев'ятого ава, о дев'ятій годині вечора, Ребе виїхав до кварталу Гіват-Шауль дорогою до єшиви. Слідом за Ребе виїхала колона автобусів, що супроводжувала його. Керівництво єшиви влаштувало для Ребе трапезу в залі єшиви, у якій брали участь також тмімім, персонал і визначні представники анаш.
Коли Ребе ввійшов, його святе обличчя сяяло. Внутрішня радість серця і душевне піднесення були помітні на його обличчі. Тмімім і присутні звеселили серце вином і співали нігуни разом із Ребе. Ребе провів так із тмімім тривалий час, відчуваючи велике задоволення і нахат.
Рав Ханан'я-Йосеф Гальперін, який сидів тоді навпроти Ребе, розповідав, що Ребе говорив тоді головним чином про арешт і звільнення і сказав, що тримало його тоді те, що впродовж усього того періоду не було години, щоб він не бачив свого батька — Ребе Рашаба[24].
Прощаючись із тмімім, Ребе побажав їм удостоїтися зустріти Мошіаха, нашого праведника, і побажав ще багато чого. Ребе покинув єшиву о пів на першу ночі й повернувся до готелю, у якому зупинився. Рав Йоель Каган розповідає, що р. Алтер сів тоді проводити фарбрейнген із тмімім. Відчувши, що його учні не розуміють належним чином, що вони щойно удостоїлися побачити, р. Алтер вигукнув: «Що ви бачили? „Ніс“ ви бачили?! Божественність ви бачили!».
Покидаючи Святу Землю, Ребе попрощався з тмімім з особливим хвилюванням; Ребе навіть хотів виголосити маамар, але через брак часу передав його написаним своєю святою рукою[25].
Філії
На прохання Ребе Раяца відкрили «хедери», назва яких була, за вказівкою Ребе, такою самою, як назва єшиви.
Хедери було відкрито в Єрусалимі, Яффо і в Рішон-ле-Ціоні. З часом хедер в Єрусалимі закрився і знову відкрився влітку 5704 року (1943/1944), коли меламедом був рав Барух Паріз.
Паралельно з цим, у 5705 році (1944/1945) (приблизно), керівництво «Торат емет» відкрило малу єшиву. Головним засновником був рав Давид Гольдберг, який також служив у ній машпіа. З роками ці установи знову закрилися і відкрилися через роки.
Рав Залман-Шимон Дворкін розповідав, що коли той хотів відкрити хедер у Яффо, Ребе Раяц послав його до члена міської ради Ашера-Цві Гінцберга, відомого під прізвиськом «Ахад-Гаам». Рав Гавлін прийшов, щоб попросити його відкрити хедер, і підкреслив, що він посланець Любавицького Ребе. Той привітно відповів, що хоча це суперечить його світоглядові й офіційному планові міста, але оскільки це прохання Любавицького Ребе, він це схвалює. Хедер у Яффо почав працювати влітку 5684 року (1923/1924).
Хедер швидко розвивався і незабаром налічував понад сто учнів. Унаслідок цього довелося перейти до нової будівлі, а оскільки в місті були вороже налаштовані люди, захотіли перейти до Тель-Авіва. Після багатьох труднощів і вимоги мерії змінити мову навчання з їдишу на іврит вони відмовилися виконати вимогу мерії і власними силами та з допомогою Ребе Раяца самі купили будівлю на вул. Рав Кук, 16 у Тель-Авіві. Єшиву було зареєстровано на ім'я рава Гавліна, але після того як Ребе Раяц зажадав від нього змінити це і зареєструвати її на його ім'я, будівлю було зареєстровано на ім'я Ребе.
Через деякий час, у 5689 році (1928/1929), хедер закрився через нечисленність учнів. Рав Гавлін хотів здати приміщення в оренду, щоб були гроші на утримання єшиви в Єрусалимі.
У 5694 — 5697 роках (1933–1937) багато хасидів — вихідців з Росії оселилися в місті Тель-Авіві. Ребе звелів їм заснувати там єшиву і хедер. Єшиву хотіли підпорядкувати керівництву «Торат емет», але це не здійснилося.
У 5698 році (1937/1938) Ребе призначив рава Красика листом від Ребе, у якому він велить йому заснувати єшиву в місті. Той почав докладати зусиль, щоб підпорядкувати її установам «Торат емет», які були під керівництвом його друга рава Сімховича. Але р. Алтер стверджував, що воля Ребе — щоб установи в Тель-Авіві були самостійною установою, без зв'язку з «Торат емет».
За схвалення Ребе Раяца єшиву було засновано в будівлі «Торат емет» на вул. Рав Кук у місті під назвою «Ахей Тмімім»[26].
Рав Алтер Сімхович відійшов у інший світ після тяжких страждань 7 нісана 5699 року (27 березня 1939); Ребе Раяц звелів написати на його надгробку, що він був «головою єшиви „Торат емет“».
Р. Алтер просив у заповіті, щоб під час поховання йому нагадали вислів, який він чув від Ребе Рашаба в Сімхат Тора: «Хасид, де б він не був, має протискатися і бути близько до свого Ребе. Якщо йому не дають — це не його справа. Він має казати: „Дай мені, я маю пройти до свого Ребе“[27].
Під проводом Ребе
Ребе дбав про єшиву ще до прийняття проводу. Ребе надсилав до єшиви книжки від імені «Мерказ ле-іньоней хінух» і фінансував їх. А також дбав про фінансування єшиви від імені чиказького фонду «Керен га-ацала».
Після прийняття проводу Ребе почав зміни в єшиві. До того з різних причин[28] єшива обслуговувала багатьох хасидів Єрусалима, що створювало труднощі у збереженні хабадського образу і належному вихованні учнів.
На той час єшиви «Ахей Тмімім» і Лод призначили машпіїм, які навчалися в «Томхей Тмімім» у Любавичах, — видатних машпіїм, хасидів Шломо-Хаїма Кесельмана, Хаїма-Шауля Брука, Аврагама Майора, Аврагама Паріза та інших, і тим самим ці єшиви перевершили «Торат емет».
Ребе хотів, щоб і учні «Торат емет» виховувалися на колінах таких машпіїм. Тому Ребе зажадав від цих хасидів та ін. проводити фарбрейнгени в «Торат емет» і впливати в ній на учнів.
Ребе також просив, щоб старші учні єшиви провели кілька місяців у єшиві в Лоді, щоб «увібрати в себе дух „Томхей Тмімім“ у його чистоті». Ребе також просив р. Шломо-Хаїма приходити до єшиви раз на тиждень, на два тижні чи на місяць і впливати на юнаків. Щоб це не зачепило рабинів єшиви і не зашкодило її престижу, Ребе запропонував пояснювати це тим, що нову особу слухають уважніше.
Цього не сталося, і Ребе знову написав р. Шломо-Хаїму про це і просив, щоб, хоча обидві сторони не дуже цього хочуть, він переборов себе і зробив це. Ребе також сказав, що тим самим передає вказівку Ребе Раяца йому (р. Шломо-Хаїму) від 21 тамуза 5709 року (18 липня 1949)[29]: «Хай мій друг влаштує так, щоб у встановлений час відвідувати анаш і учнів установи „Торат емет“, хай будуть вони живі».
І справді, р. Шломо-Хаїм і машпіїм анаш почали виконувати вказівку Ребе. Ребе написав про це з радістю і задоволенням: «„Торат емет“ відбудована після свого зруйнування».
Ребе написав раву Зевіну, що радий чути про поліпшення становища єшиви в духовному і матеріальному відношенні.
Ребе дбав про набір учнів до єшиви і ставив Лод і «Торат емет» в один ряд як дві центральні єшиви Хабаду у Святій Землі[30].
Ребе домігся того, щоб найстаріші хасиди, серед них рав Меїр Ашкеназі, наглядали за збиранням коштів для єшиви «Торат емет». Коли проти єшиви було подано судовий позов, Ребе закликав якнайшвидше завершити процес. Ребе визначив тих, хто шкодить єшиві, як «кліпу», «усе існування якої — у тому, щоб її подолали і не слухали її голосу».
Ребе підкреслював, що єшива перебуває під його проводом і управлінням, і цей провід триває донині.
7 тамуза 5712 року (30 червня 1952) Ребе в листі звелів заснувати в єшиві бібліотеку, яка допоможе, серед іншого, поширенню джерел хасидуту. Ребе звелів, щоб бібліотека містила як книжки хасидуту, так і книжки нігле [31].
1 тамуза того самого року Ребе надіслав особливий лист, у якому підбадьорює і благословляє нових учнів єшиви і в якому перелічено їхні імена.
Ребе хотів, щоб обидві єшиви об'єдналися в екзаменаційній комісії, яка виявляла б здібності хабадських учнів. Ребе також запропонував, щоб комісія складалася з одного рама від кожної єшиви і третього рабина, погодженого обома сторонами. І справді, створили такий комітет, члени якого час від часу змінювалися. Екзаменаторами з нігле були голови єшив (рав Шапіро і рав Шнеєрсон), а з хасидуту — машпіїм рав Кесельман і рав Гурарі. Іноді проводили іспити з обох предметів разом, і це призвело до зміни в комісії.
Ребе також запропонував 29 сівана 5713 року (12 червня 1953), щоб обидві єшиви надрукували спільну збірку нотаток і хідушів Тори.
16 тамуза 5733 року (16 липня 1973) виникла пропозиція повністю об'єднати єшиву «Торат емет» з єшивою в Лоді. Це не вдалося через протидію керівництв єшив.
2 адара II 5717 року (5 березня 1957) Ребе висловив свій сум у листі раву Аврагамові Парізу з приводу того, що установи у Святій Землі не мають успіху і перебувають у глибокій кризі. Неуспіх був лише через другорядні речі, і доказ тому — що єшива «Ахей Тмімім» у Рішон-ле-Ціоні, якою керувала одна людина, дуже досягла успіху, так само як і школа друкарської справи в Кфар-Хабаді[32].
У 5724 році (1963/1964) Ребе звернувся з листом до двох учнів «Торат емет», у якому вимагає, щоб вони зробили все можливе для збільшення кількості учнів єшиви[33].
У 5725 році (1964/1965) Ребе написав різкий лист раву Аврагамові Парізу про невиконання обіцянки багатьох, «і він серед них», розширити єшиву, установи тощо[34].
Розширення персоналу
У 5714 році (1953/1954), унаслідок зростання кількості учнів, якого домігся Ребе, до єшиви додали нового магід шіура з нігле — рава Мордехая-Агарона Шейнбергера. Приблизно через півтора року рава Хаїма-Мендла Розенберга було призначено машгіахом в єшиві. У 5724 році (1963/1964) рава Шмуеля-Ельазара Гальперіна було призначено головою єшиви після того, як здоров'я рава Шапіро погіршилося; він був одним з його видатних учнів. У 5730-ті роки він служив також машпіа в єшиві. Ребе знову і знову вимагав від рава Гальперіна розширити єшиву.
Поруч із равом Гальперіном ще одним головою єшиви служив рав Гілель Рабінович.
У складі магідей шіур служив також рав Шимон Якубович.
У 5720-ті роки до персоналу єшиви приєднався рав Зеліг Фельдман. Розповідають про одного юнака з єшиви, який хотів перейти до єшиви «Мір»; йому треба було скласти іспит у голови єшиви рава Нахума Парцовича; р. Нахум звелів йому сказати слова Тори, і він повторив урок рава Фельдмана в «Торат емет». Голова єшиви «Мір» був дуже вражений змістом уроку і висловив подив щодо намірів учня: «Кращого за це ти тут не почуєш», — сказав він.
У 5728 році (1967/1968) приєднався також рав Йосеф-Цві Сегаль як загальний машпіа; згодом він почав давати уроки з нігле і навіть служив головою єшиви. Рав Сегаль привабив до єшиви багато юнаків, які слідом за його уроками перенесли місце свого навчання до «Торат емет».
У 5739 році (1978/1979) єшиву було засновано заново шляхом зміни персоналу на молодший. Головою єшиви було призначено тоді рава Ашера-Лемла Когена, нині рабина громади Хабаду в Бейтар-Іліті. Разом із ним приєднався рав Йосеф-Іцхак Опен, який спочатку прибув як посланець, а зрештою став частиною персоналу[35].
Постійна будівля
У місяці адар I 5717 року (лютий–березень 1957) тмімім звернулися до Ребе з проханням, щоб було вжито заходів для переведення єшиви до постійної будівлі, яка відповідала б потребам єшиви.
13 тішрея 5721 року (4 жовтня 1960) Ребе звернувся до п. Залмана Шазара з листом, у якому пояснювалася нагальна потреба будівництва будівлі[36]. Попри те що багато хто не вірив у здійсненність цього, саме рав Шимон Гліценштейн діяв в усіх сферах, вірячи, що це здійсненно.
У 5723 році (1962/1963) він провів закладення наріжного каменя з великою пишністю і величчю. Ребе заохочував будівництво і вихваляв гідність тих, хто в цьому допомагав, на додаток до участі у видатках на будівництво сумою 60 000 лір.
29 іяра 5723 року (23 травня 1963) помер рав Гліценштейн, і його сина рава Ханоха Ребе призначив на його місце. Він почав невтомно діяти, щоб отримати дозволи на будівництво, а також збирати кошти. Він звернувся до секретаря партії МАПАЙ п. Йони Кесе і переконав його діяти в цій справі.
Водночас він використав здібності рава Нахума Рабіновича і вдався до його допомоги в цій справі. Той звернувся до мера Єрусалима Мордехая Іш-Шалома. Дід мера був хабадником, і цим він намагався переконати його допомогти в справі; той справді відгукнувся, але мерія заперечувала проти його рішень.
У розмові, яку він провів із представником партії «Херут» п. Сімхою Левіним, йому стало відомо, що причина відсутності дозволів від мерії — близькість будівельної ділянки до вулиці Бар-Ілан: «Нам не потрібне харедимне підкріплення в місці, де кидають каміння і кричать „Шабат“», — сказав він. Р. Нахум пояснив йому, що це не метод Хабаду, і роз'яснив йому шлях Ребе в наближенні сердець. І справді, ця розмова принесла дозвіл, і 10 тевета 5726 року (2 січня 1966) мерія підписала план будівництва на вулиці Ірміягу. 23 адара міністерство внутрішніх справ дало свій остаточний дозвіл.
Єшива провела кампанію зі збирання коштів і пожертв у формі купівлі акцій (цеглин). Ребе дав чек за дві цеглини. Ребе також скерував конкретних жертводавців, щоб вони допомогли в кампанії зі збирання.
Потреба в новій будівлі була така велика, що керівництво єшиви заселило її ще до того, як вона була цілком готова. Також відмовилися від показової церемонії, як це заведено[37].
Посланці в єшиві
У 5716 році (1955/1956), слідом за жахливим убивством у ремісничій школі в Кфар-Хабаді, Ребе послав до Святої Землі посланців, які підняли б дух анаш і тмімім.
Ребе встановив, що вони проведуть тиждень у Кфар-Хабаді, тиждень у Лоді і ще тиждень в Єрусалимі — з них два дні в єшиві «Торат емет».
Через кілька тижнів посланці повернулися до Ребе, крім двох (тмімім Шломо Кірш і Шрага Герцог), які залишилися в єшиві і жили в домі рава Моше Вебера.
У 5727 році (1966/1967) керівництво центральної «Томхей Тмімім Любавич» у Кфар-Хабаді через рава-хасида р. Ефраїма Вольфа і за вказівкою Ребе відправило близько міньяну тмімім до єшиви «Торат емет». 23 нісана, напередодні Шестиденної війни, рав Вольф отримав терміновий лист від Ребе, у якому той велить йому негайно відправити ще одну групу посланців до «Торат емет». Ребе назвав їх «шлухай» (= мої посланці). Рав Вольф одразу підтвердив, що займається цим, і справді 2 іяра тмімім вирушили в дорогу.
Ті дні були днями напередодні «Шестиденної війни». На той час єшива була на лінії кордону; двір єшиви потрапив під обстріл одразу на початку війни, оскільки служив військовим табором. Юнаки допомагали солдатам копати бункери, подавали їм їжу й питво і, звісно, накладали їм тфілін.
Становище єшиви було дуже тяжким, але Ребе надіслав до єшиви особливу телеграму, у якій Ребе постановляє, щоб тмімім продовжували з ретельністю і старанністю вивчати Тору, і, звісно, не дрімає і не спить Страж Ізраїлю.
Щороку Ребе посилав посланців до єшив Святої Землі, а в 5730 році (1969/1970) Ребе зосередив шліхут до Святої Землі на єшиві «Торат емет». Під час єхідуту, який Ребе провів того року для учнів-посланців, Ребе зажадав, щоб вони просунули єшиву в кількості та якості, щоб тмімім «Торат емет» мали такий вигляд, як їм личить, — особливо в дотриманні розпорядку навчання. На цьому єхідуті Ребе сказав: «Якщо тільки буде згода керівництв у нашій Святій Землі, добре буде, щоб більшість їх була в єшиві „Торат емет“, а кілька юнаків — у Кір'ят-Гаті.. І, як сказано, щоб кожен узяв на себе нове завдання — зміцнити й розширити як углиб, так і з великим розширенням і вздовж єшиву „Торат емет“ в усіх її деталях. І подібним чином щодо єшиви в Кір'ят-Гаті, але єшиву „Торат емет“ — особливо, оскільки вона перебуває в Єрусалимі[38]».
Посланці підбадьорювали тмімім і передусім додали їм духу гіткашруту з Ребе, провідником покоління. Вони заохочували тмімім їздити до нашого святого двору щороку і навіть установили, що ранкова молитва Шабату починатиметься о десятій годині, а після неї проходитиме фарбрейнген. Ребе просив, щоб посланці числилися в складі учнів єшиви, а не в складі її керівників, — щоб уникнути розбіжностей.
У 5736-8 році Ребе послав особливих посланців до Святої Землі, щоб вони залишилися в ній, причому їхнім головним заняттям був вплив на учнів єшиви, і вони навіть перебували в ній. У 5739 році (1978/1979) посланці разом із керівництвом єшиви випустили книжку «Хідушім у-веурім бе-Шас». Спочатку думали назвати книжку «Хідушім у-веурім ле-Шас», але Ребе звелів це змінити. Після перевірки виявилося, що гематрія виправленої назви книжки збігається з гематрією імені Ребе.
Р. Мендл Футерфас бачив велику заслугу в зміцненні єшиви: у тішреї 5734 року (1973/1974) та в інших випадках він сам збирав групи юнаків з 770 і відправляв їх до «Торат емет». У 5741 році (1980/1981), коли виникли претензії до єшиви, ніби єшива конкурує з іншими єшивами, р. Мендл звернувся до рава Єгошуа Йозевича, щоб той не зважав на це, і сказав йому: «Приймай усіх, хто хоче і підходить для навчання в єшиві, і нікого про це не питай»[39].
70 років
У 5742 році (1981/1982) єшива за вказівкою Ребе провела урочисту вечерю на честь 70-річчя заснування єшиви. Ребе написав до вечері особливі листи, а напередодні її виголосив особливі сіхот про заснування єшиви та про її 70 років, говорив про вічність єшиви і про її особливі властивості наближати Мошіаха, дав як участь пляшку вина і грошову суму як участь у видатках.
У Шабат тижневої глави «Реє» Ребе відповів на твердження, згідно з яким не слід відзначати 70 років, оскільки в роботі єшиви була перерва (під час Першої світової війни). Ребе відкинув це у згаданій сіхі (див. там)[40].
Єшива сьогодні
Станом на навчальний рік 5787 в єшиві навчаються близько 110 учнів, розподілених на три шіури.
Після навчального року в шіурі гімель єшиви учні продовжують навчатися ще один навчальний рік у «Квуці» в центральній єшиві «Томхей Тмімім» 770.
Після цього вони продовжують і діють як учні-посланці в єшивах Хабаду по всьому світу.
В єшиві діють визначні рамім і машпіїм, і вона відома своїм методом поглибленого вивчення і молитви з «аводою».
До єшиви щороку приїжджають група випускників єшиви і група з єшиви «Огалей Тора» Краун-Гайтс як «учні-посланці».
Поширення джерел
В єшиві робиться особливий наголос на діяльності з поширення джерел: кожного Шабату тмімім виходять на «Гакгалат кегілот» до 100 синагог.
Крім того, упродовж тижня тмімім дають уроки хасидуту в єшивах, таких як «Шаарей Тора», «Пней Менахем», «Хаєй Моше», і ще в десятках єшив в Єрусалимі.
Також у Хевроні — місті праотців, в єшиві «Шавей Хеврон» (де «Торат емет» було засновано Ребе Рашабом) щотижня дається урок «Танії».
Багато юнаків мають також хеврути впродовж тижня, а на фарбрейнгени в єшиві приходить багато мешканців району, які завдяки єшиві наближаються до світла хасидуту.
Щоночі на Шабат юнаки виходять по всьому Єрусалиму роздавати сіхот Ребе в синагогах та єшивах; щоночі на п'ятницю і на виході Шабатів поза єшивою демонструється відео Ребе, і сотні глядачів жадібно дивляться його впродовж ночі.
Сіюм Рамбама в єшиві проводиться за участю адморів і рабинів, які приваблюють безліч людей з нехабадської публіки, і багато з них приєднуються до однієї з програм вивчення Рамбама.
Щороку тмімім організовують особливе мівцо для учнів нехабадських єшив напередодні свята Шавуот: у межах мівцо юнаки вивчають сіхот Ребе про суть свята і навіть складають з них іспит. У 5785 році (2024/2025) іспит із сіхот успішно склали понад 80 юнаків, а в 5786 році (2025/2026) їхня кількість подвоїлася — понад 150 юнаків.
У 5786 році (2025/2026) — з нагоди початку сотого року свята Геули Ребе Раяца — тмімім організували пишний і вражаючий захід із десятками рабинів та адморів, за участю численної нехабадської публіки; наприкінці заходу учасники сіли на особливий фарбрейнген з равом Іцхаком-Меїром Сегалем — одним із рабинів єшиви.
Персонал єшиви

Єшива гдола
- Рав Аврагам-Йоель Лапідот — голова єшиви.
- Рав Єгошуа Йозевич — генеральний директор.
- Рав Єхіель-Йосеф Ласкер — головний машгіах.
- Рав Шнеур Опнер — машгіах
- Рав Ісраель Коген — господарський директор.
- Рав Єхіель Геніг — шіур алеф.
- Рав Іцхак-Меїр Сегаль — шіур бет.
- Рав Йосеф-Цві Циркус — шіур гімель.
- Рав Хаїм-Шалом Дейч — галаха.
- Рав Цві Вайс — рам занять зі сміхи.
- Рав Іцхак Шейнбергер — шіур алеф.
- Рав Шмуель Персман — шіур бет.
- Рав Йосеф-Іцхак Опен — шіур гімель
- Рав Моше Грузман — загальний машпіа.
- Рав Моше-Леві-Іцхак Лауфер.
- Рав Яаков Орнштейн.
- Рав Гілель Мондшайн — носе ве-нотен з хасидуту
Персонал єшиви гдола в минулому
- Голови єшиви
- Рав Моше-Дов-Бер Рівкін (5684-5688).
- Рав Алтер Сімхович (5689-5699).
- Рав Моше-Ар'є-Лейб Шапіро (5688-5724).
- Рав Шмуель-Елазар Гальперін (5724-5737).
- Рав Гілель Рабінович
- Рав Ашер-Лемл Коген
- Рав Біньямін-Зеев Сегаль (5756-5773)
- Машпіїм
- Рав Алтер Сімхович (5689-5699).
- Рав Моше-Єгуда Рейхман
- Рав Моше Вебер
- Рав Залман Нотік (5751 — 5770)
- Рав Ноам Гарпаз (5760)
- Рав Елімелех Фаркаш
- Рав Мордехай Штерн
- Рав Йосеф-Іцхак Глуховський
- Рамім і машпіїм
- Рамім
- Рав Йосеф-Іцхак Гавлін
- Рав Єкутіель Фаркаш
- Рав Шнеур-Мордехай Айзенман
- Секретарі
- Рав Нахум Маргаліот, секретар
- Рав Шимон Гліценштейн, секретар
- Рав Аврагам-Ханох Гліценштейн секретар
Див. також
Зовнішні посилання
- Сайт єшиви
- Мітка: єшива «Торат емет»

- Заснування «Торат емет» в Єрусалимі — Шнеур-Залман Бергер у тижневику «Бейт Мошіах»: огляд, історії, фотографії та документи

- Огляд єшиви «Торат емет» в Єрусалимі — Шнеур-Залман Бергер
- Дві фотографії тмімім періоду становлення єшиви «Торат емет» в Єрусалимі
— 
- Рав Мордехай-Менаше Лауфер, «Ніцоцей Ребе» — єшива «Торат емет» в Єрусалимі, добірка вказівок і листів Ребе щодо єшиви, у тижневику «Гіткашрут»
- Листок «Сто років установам „Торат емет“», 5 елула 5772 (23 серпня 2012)

Додаткова література
- Рав Йосеф Ашкеназі, «Торат емет — сто років Любавичів у Святій Землі», видавництво «Хазак», 5772
Примітки
- ^ «Сіпурім хасідіїм», с. 111, від імені рава Шломо-Залмана Гавліна.
- ^ «Торат емет», с. 19.
- ^ «Торат емет», с. 20.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 1, с. 61.
- ^ «Торат емет», с. 27-28.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 1, с. 57
- ^ «Подорож Ребе Святою Землею», с. 153
- ^ «Торат Менахем» 5742, т. 1, с. 12.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 1, с. 50. «Толдот Хабад бе-Ерец га-Кодеш», с. 183
- ^ «Торат емет», с. 33-45
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 1, с. 587
- ^ «Торат емет», с. 47-52.
- ^ «Торат емет», с. 53-54.
- ^ «Торат емет», с. 62-65.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 1, с. 215.
- ^ «Торат емет» 221-222
- ^ «Гейхал Менахем», т. 3, с. 147.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 9, с. 107-139. «Ємей мелех», т. 3, с. 1016.
- ^ «Торат емет», с. 77-88.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 1, с. 451-454.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 16, с. 199.
- ^ «Торат емет», с. 89-96.
- ^ «Торат емет», с. 222-227.
- ^ Сіха, виголошена тоді Ребе про гідність «Торат емет», надрукована в книжці «Подорож Ребе Святою Землею» (с. 153), а також у книжці «Торат емет» (с. 123). Ребе також виголосив тоді свій маамар «Ата гореета лаадат».
- ^ «Торат емет», с. 113-126.
- ^ «Торат емет», с. 131-148.
- ^ «Торат емет», с. 215-217.
- ^ Див. у книжці «Торат емет», с. 312.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 14, с. 421.
- ^ «Торат емет», с. 311-318.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 5, с. 152-153.
- ^ «Ехад гая Аврагам», с. 251.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 23, с. 157.
- ^ «Ехад гая Аврагам», с. 282
- ^ «Торат емет», с. 369-382.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 5, с. 40.
- ^ «Торат емет», с. 283-296.
- ^ «Сіхот кодеш» 5730, т. 2, с. 118.
- ^ «Торат емет», с. 417-430.
- ^ «Торат емет», с. 441-446.