«Бати ле-гані»

«Баті ле-гані» — назва (початкові слова) останнього маамару, написаного Ребе Раяцом, а також першого маамару і наступної за ним серії маамарів, виголошених Ребе. Маамари відкриваються словами мідрашу «Баті ле-гані» («Прийшов Я до саду Мого») і називаються за ними.
Сказав р. Менахем, зять р. Ельазара бар Авуни, від імені р. Шимона бар Йосни: «„Прийшов Я до саду“ тут не написано, а „до саду Мого“ — до Мого весільного покою, до місця, де було Моє основне перебування від початку. Адже основна присутність Шхіни була в нижніх світах, як написано (Берешит, 3): „І почули голос Б-га Всесильного, що проходжувався в саду...“»
«Баті ле-гані» 5710
Зміст маамару
Про вірш[1] «Прийшов Я до саду Мого, сестро Моя, наречена» мудреці[2] витлумачили, що це слова Всевишнього про Його розкриття у світі під час Дарування Тори. Зі слова «до саду Мого» випливає, що світ — Його місце здавна, оскільки вже на початку творіння «основна присутність Шхіни була в нижніх світах». Однак через провини вона віддалилася, а потім знову повернулася й розкрилася завдяки семи праведникам, які притягували її дедалі нижче, аж до Моше Рабейну, який повернув її на землю. Це сталося головним чином завдяки спорудженню Мішкану, про який сказано[3]: «І нехай зроблять Мені Святилище, і Я перебуватиму серед них».
У маамарі Ребе пояснює значення служіння «Мішкану» в служінні кожного єврея[4] — через служіння «іткафья» та «ітгапха», завдяки яким притягується світло Совев коль алмін, що світить в усіх світах однаково, і тим самим здійснюється мета творіння — створити Всевишньому оселю в нижніх світах.
Виходячи з цього, Ребе пояснює і служіння жертвоприношень, що здійснювалося в Мішкані та в Храмі, яке існує в душі людини — як наближення до Б-га (корбан = кірув, наближення); і це наближення залежить від неї самої («Людина, коли принесе з-поміж вас» — «від вас це залежить»). «Зі скоту» — від тваринної душі в ній, і в ній самій є кілька видів тваринної душі: «з великої худоби» — «бодливий бик, власник грубих якостей», «з дрібної худоби» — «це дрібна худоба... теж у категорії худоби». Вогонь згори, що пожирає жертву, у душі людини означає вогонь, природно властивий Б-жественній душі, і її вбирання в тваринну душу приносить «вогонь любові» і в неї, «так що вона перетворюється зі своєї тваринності, підноситься і включається в язики полум'я прагнення, що в Б-жественній душі».
Суть служіння — перетворити темряву на світло. Тому Мішкан було зроблено з «ацей шитім» (акацієвих брусів), від слова «штут» (дурість): дурість — це назва кліпот, оскільки вони приховують світло Б-га. І він пояснює в служінні, згідно з висловом мудреців[5]: «Людина не чинить провини, якщо в неї не ввійшов дух дурості», що єврей, який чинить провину, здійснює вчинок, що походить від духу дурості, який огрублює людину настільки, що вона не відчуває ницості провин і піднесеності заповідей, і внаслідок цього зі зневагою в душі порушує заповіді Б-га. А якби вона відчувала, що кожна провина відокремлює її від Б-га, то не порушила б волю Б-га — так само як під час випробування ідолопоклонством вона пожертвувала б життям, аби не порушити волю Б-га.
Однак цей дух дурості, що вкриває Б-жественне відчуття в душі людини, владний лише над її якостями, але не над суттю душі. Тому, коли приходить випробування, що стосується суті душі, — наприклад, випробування, чи зречеться вона, не дай Б-г, Б-га, — дух дурості не приховує, і суть душі пробуджується. Лише в інших справах тваринна душа може приховати так, що людина доходить до провини й опускається зі щабля на щабель.
Однак так само, як є дурість у кліпі, є дурість і у святості — це «самозречення волі, що перевищує розум і розуміння», і завдяки їй виникає справжній зв'язок із Б-жественністю, оскільки справжня Б-жественність вища за межі осягнення й зовсім не охоплюється осягненням. І так само, як пророка називають «божевільним», — це внаслідок його піднесеного самозречення, що перевищує розум і розуміння. З цієї причини Мішкан був з «ацей шитім», від слова «штут», що натякає на перетворення дурості кліпи на дурість святості. Це відбувається в кожного, коли, замість того щоб стояти на своїх принципах у матеріальних справах світу, які він відчуває як непорушний закон, він знає, що «хто знає час свій і строк свій — нехай стане над своєю душею і встановить собі час для Тори». Завдяки служінню дурістю святості світить і розкривається світло Совев коль алмін.

Видання і друк
10 швата 5674 року (6 лютого 1914) померла праведна ребецн пані Рівка, дружина Ребе Магараша і бабуся Ребе Раяца. Через роки, у 5702 році (1941/1942), 13 швата померла праведна ребецн пані Стерна-Сара, мати Ребе Раяца. Протягом низки років Ребе Раяц виголошував — або видавав кунтрес, що містив, — маамар хасидуту у зв'язку з цими датами.
У 5710 році (1949/1950) 10 швата припало на святий Шабат тижневої глави «Бо». До цього дня вийшов «Кунтрес 10–13 швата», що містив маамар хасидуту на вірш «Прийшов Я до саду Мого, сестро Моя, наречена» та його продовження — маамар «Га-йошевет ба-ганім».
Того самого дня, у святий Шабат, відійшов зі світу Ребе Раяц, і маамар «Баті ле-гані» виявився маамаром, який він видав до дня свого відходу — гілули.
До Пуриму і 2 нісана Ребе видав наступні розділи цього «Гемшеху», які були готові до друку, але без вступів і закінчень (яких Ребе Раяц ще не передав до свого відходу зі світу). «Гемшех га-гілула» загалом містив двадцять розділів.
Протягом року після відходу зі світу Ребе в багатьох сіхот говорив про переваги маамару та «Гемшеху» «Баті ле-гані», в якому винуватець гілули залишив усі поради й настанови на цей період[6].
«Баті ле-гані» 5711
«Баті ле-гані» 5711 — перший маамар, виголошений Ребе під час прийняття ним проводу хасидизмом Хабад 10 швата 5711 року (17 січня 1951).
Ребе почав маамар о 22:40. У цьому маамарі Ребе визначає завдання нашого покоління — сьомого покоління: «І ось цього вимагають від кожного з нас, сьомого покоління, бо всі сьомі улюблені. Хоча те, що ми перебуваємо в сьомому поколінні, — не з нашого вибору і не завдяки нашому служінню, а в деяких відношеннях, можливо, і не з нашого бажання, проте всі сьомі улюблені, бо ми перебуваємо в добу „п'ят Мошіаха“, в самому кінці „п'ят“, і служіння — завершити притягнення Шхіни, і не просто Шхіни, а основної присутності Шхіни, і саме в нижніх світах».
Протягом років
Починаючи з 5711 року (1950/1951) Ребе щороку в день гілули 10 швата виголошував маамар із початковими словами «Баті ле-гані». І щороку пояснював по черзі один розділ із двадцяти розділів «Гемшеху» «Баті ле-гані» 5710 року (1949/1950). У 5730 році (1969/1970) було завершено перший цикл вивчення всього «Гемшеху», і тоді, у 5731 році (1970/1971), почався другий цикл, з розділу 1, — до 5748 року (1987/1988).
У деякі роки Ребе виголошував 10 швата (або близько до цієї дати) більш ніж один маамар із початковими словами «Баті ле-гані». Частину цих маамарів він відредагував, але більшість вийшла у світ «невідредагованими».
Ці маамари надруковано у двох томах «Сефер га-маамарім Баті ле-гані».
Рав Мордехай Ментлік говорив, що в щорічному маамарі «Баті ле-гані» міститься натяк на зміст служіння Б-гові протягом року — до маамару «Баті ле-гані» наступного року[7].
Додаткові видання
- «Баті ле-гані га-мевоар» — пояснення маамару «Баті ле-гані» Ребе Раяца, зібране з учення Ребе. Вийшло івритом і англійською. Автор — рав Єкутіель Грін.
- «Баті ле-гані» — пояснення рава Надава Когена легкою і простою мовою першого маамару, виголошеного Ребе під час церемонії прийняття проводу, 10 швата 5711 року (17 січня 1951).
Див. також
Додаткова література
- Основоположний маамар сьомого покоління, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 214, с. 58.
- Рав Яаков-Йосеф Куперман, План служіння сьомого покоління, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1843, сторінка 39
- Рав Шимон Вайцгандлер, Чого ви боїтеся? Я вже прийшов до саду Мого, «У-ва-ото га-зман», випуск 1, сторінка 16
- «Коли я приніс кунтрес моєму тестеві, Ребе», святі відповіді у зв'язку з кунтресом «Баті ле-гані», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1893, сторінка 16
- Рав Шнеур-Залман Гопін, Перевернути світ, стислий виклад основного змісту серії маамарів, тижневик «Кфар-Хабад» 1893, сторінка 54
Зовнішні посилання
- «Баті ле-гані» — огляд маамарів «Баті ле-гані», виголошених протягом років, у «Ковец га-шівім», видання «Ваад талмідей га-тмімім», 10 швата 5780 (5 лютого 2020)
- Маамар «Баті ле-гані» з поясненням — 5711
- Запис виголошення Ребе маамару «Баті ле-гані» 5711 (під час прийняття проводу) на тлі фотографій перших років і коротких відеофрагментів із виголошення маамару.
- Нігун «Баті ле-гані»

- Маамар «Баті ле-гані» в рік Гакгель 5783
- Маамар «Баті ле-гані» 5725 • із субтитрами святою мовою на сайті

- Машбак розкриває таємниці кімнати: коли Ребе плакав у 5754 році (1993/1994), слухаючи маамар «Баті ле-гані» в навушниках..., на сайті «Лахлухіт геулатіт»

Примітки
- ^ Шір га-шірім, 5:1.
- ^ «Шір га-шірім раба» на цей вірш.
- ^ Шмот, 25:8.
- ^ Згідно з висловом мудреців на вірш «І нехай зроблять Мені Святилище, і Я перебуватиму серед них» — «не сказано „в ньому“, а „серед них“ — усередині кожного єврея» (про джерело вислову мудреців див. «Баті ле-гані» 5713, примітка 5).
- ^ Сота, 3а.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе, т. 3, с. 242, 245, 249 та ін. Див. також «Лікутей сіхот», т. 2, доповнення до 10 швата, с. 512.
- ^ Зі слів рава Аврагама-Баруха Певзнера; Шмуель Певзнер, передмова до маамару, що починається словами «Баті ле-гані» 5723, з поясненням у міру можливості, с. 3.