Перейти до вмісту

Пінхас-Тодрос Альтгойз

Матеріал з Хабадпедії
Поняття «Пінхас Альтгойз» перенаправляє сюди. Якщо мається на увазі інше значення, див. Пінхас Альтгойз (значення).
Рав Пінхас-Тодрос Альтгойз
Основна інформація
Відомий якПіня Альтгойз
Дата народження4 кислева 5658 (29 листопада 1897)
Місце народженняМиколаїв
Дата смерті9 іяра 5723 (3 травня 1963)
Місце смертіКфар-Хабад
Місце похованняЦфат
Місце проживанняЛенінград, Тель-Авів
Місце діяльностіСвята Земля
Рід діяльностігромадський діяч
Освітаєшива «Томхей Тмімім Любавич»
Посадагабай міньяну в домі Ребе Раяца в Ленінграді, секретар «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі
УчителіРебе Рашаб, Ребе Раяц і Ребе
Сім'я
БатькоБіньямін Альтгойз
ДітиБен-Ціон-Біньямін Альтгойз, Єгудит Бялер
Брати й сестриМенаше Альтгойз (Миколаїв), Шмуель-Бецалель Альтгойз
Родовід

Рав Пінхас-Тодрос Альтгойз (на прізвисько Піня) (4 кислева 5658 (29 листопада 1897) — 9 іяра 5723 (3 травня 1963)) — хасид, пов'язаний із Ребе Раяцем і з Ребе шліта, один із важливих громадських діячів Хабаду у Святій Землі та один із засновників Кфар-Хабада.

Біографія

Народився 4 кислева 5658 року (29 листопада 1897) в Україні, у місті Миколаєві, у батька р. Біньяміна Альтгойза.

У той період на місто поширювалися закони смуги осілості (закон, що забороняв євреям жити у великих містах, якщо тільки людина не була багатою або не обіймала важливої посади), і єдиним євреєм, що лишився там, був р. Шломо-Єшая Рафалович, підрядник, що займався будівництвом кораблів; він привіз до міста єврейських робітників і помічників, і серед них діда р. Піні, і так склалася невелика єврейська громада.

Р. Піня прийшов до єшиви «Томхей Тмімім Любавич» ще до досягнення віку бар-міцви.

Пройшовши процедуру вступних іспитів до єшиви, він отримав від екзаменаторів повідомлення, що його не прийнято до єшиви, але не захотів із цим змиритися і лишився в домі свого дядька, що жив у Любавичах, і довгий час гірко плакав через рішення екзаменаційної комісії не приймати його; він навіть вирішив приходити до єшиви і вчитися, попри те що не був прийнятий. З часом його дядько отримав від керівництва єшиви повідомлення, що завдяки сильному бажанню р. Піні вчитися в єшиві «Томхей Тмімім» його все-таки прийнято[1].

З Ребе Раяцом

Р. Піня був габаєм у міньяні, що відбувався в домі Ребе Раяца в Ленінграді.

Коли р. Хоне Морозов, секретар Ребе Раяца, був відсутній у місті, р. Піня його заміщав. Ребе Раяц казав, що з ним приємно працювати.

У р. Піні було багато доручень від Ребе Раяца, переважно в роботі з організацією «Джойнт», оскільки в нього був особливий зв'язок із професором Магідом у Відні. Крім того, він приятелював із директором «Джойнта» в Росії д-ром Розіним.

Під час арешту Ребе Раяца він щодня сидів у домі Ребе Раяца. 12 тамуза 5687 року (12 липня 1927), коли Ребе звільнили, зателефонувала ребецн Хая-Мушка і повідомила йому, що Ребе звільнили. Р. Піня та інші хасиди, що перебували в домі, пустилися в танок. Вони продовжували радісні танці всю ніч.

Після звільнення Ребе Раяц жив у Малахівці. Уже тоді було ясно, що після свят Ребе поїде до Риги. Р. Піня був там із Ребе і одного разу, повертаючись із мікви, запитав: «Що буде з нами, хасидами? Адже Ребе покидає Росію?». Ребе відповів йому: «Я продумав свій виїзд із Росії в усіх подробицях, і як Б-г поводиться зі мною надприродним чином, так і з моїми людьми Він поводитиметься надприродним чином. І Б-г допоможе, щоб ми ще побачилися».

І справді, він ще встиг провести Грізні дні 5710 року (1949/1950) у Ребе Раяца.

Коли Ребе Раяц від'їжджав до Риги, на вокзал прийшло безліч хасидів, щоб попрощатися з ним, але лише одиницям дозволили піднятися до вагона Ребе Раяца, і серед них — р. Піня.

Дозвіл на виїзд із Росії

Одного разу р. Піня почув від д-ра Розена, голови «Джойнта» в Радянському Союзі, що «про нього питають», маючи на увазі співробітників НКВС, які ним цікавилися. Він одразу поспішив подати заяву на отримання документів. Він намагався приховати місце свого проживання, щоб про нього не змогли навести довідки, і тому повідомив владі, що живе в Москві.

Він справді приїхав до Москви, де їхав трамваєм. Раптом він побачив дивне скупчення людей посеред вулиці. Він запитав одного з людей, чому всі збираються. Той відповів йому, що там перебуває Калінін, маючи на увазі президента Радянського Союзу. У ті дні було відомо, що тому, хто сподобається Калініну, він допомагає. Тієї ж миті Піня вистрибнув із трамвая і швидко побіг до місця скупчення. Коли дійшла його черга, він став благати Калініна, і той негайно видав йому дозвіл на виїзд із Росії.

У Землі Ізраїлю

Р. Піня прибув кораблем до Хайфи 16 хешвана 5697 року (1 листопада 1936). Звідти він поїхав до Реховота, а звідти до Тель-Авіва. Спочатку він був будівельним робітником, і був період, коли він і р. Рафаель Коген збирали старий одяг і продавали його. Одного разу вони знайшли дві ліри, і цього їм вистачило на прожиток на кілька тижнів.

Кілька років потому, у 5701 році (1940/1941), Ребе Раяц заснував «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі. У 5704 році (1943/1944) Ребе Раяц звелів призначити додаткових хасидів до керівництва «Агудат хасидей Хабад» і призначив р. Піню секретарем.

У 5703 році (1942/1943) він надрукував книгу «Танія» в Тель-Авіві особливим чином і розташував її літери в новому порядку. Ребе був незадоволений цим рішенням[2].

Під час його візиту в 5710 році (1949/1950) до «Бейт хаєйну» Ребе запитав його: звідки в нього взявся «брейткайт» (зухвалість і сміливість) для цього? Р. Піня з властивою йому пустотливістю відповів, що «за кожну помилку, яка знайдеться в цьому виданні, він дасть Ребе долар»!

Через деякий час р. Піня набрався сміливості, заговорив із Ребе про свій накопичений борг і запитав: яка сума?

Ребе відповів йому з любов'ю: «Ніт цу філь»... (небагато)![потрібне джерело]

Серед будівничих Кфар-Хабада

Як член правління «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі він багато діяв задля Кфар-Хабада, у багатьох випадках разом із равом Еліезером Красиком і в координації з Радою Кфар-Хабада. Відомі його зв'язки з багатьма діячами, і мешканцям Кфар-Хабада, безсумнівно, пам'ятні численні візити, як-от візит усіх членів виконавчого комітету Гістадруту, та інші. Багато будівель і установ у Кфар-Хабаді було збудовано завдяки йому. Він був незвичайною особистістю, а понад те — любив робити добро кожному, хоч би ким той був.

З початком великих хвиль репатріації після створення держави прем'єр-міністр Бен-Гуріон поклав на п. Леві Ешколя (згодом прем'єр-міністра) важливу посаду голови відділу поселення в Єврейському агентстві.

Тоді йшли великі хвилі репатріації. Спочатку прибули десятки тисяч нелегальних іммігрантів, висланих на Кіпр, а потім — з усіх країн розсіяння: Ємену, Іраку, Північної Африки, Болгарії та інших. П. Ешколь тоді поділив країну на ділянки. Під ділянкою малося на увазі місце нового поселення. Р. Піня був одним із перших, хто попросив ділянку. Він хотів створити хабадське поселення.

У нього була приємна зовнішність, як сказав Ешколь після кількох зустрічей: «а шейнер ід» (гарний єврей). Він не відступав, доки не отримував того, що просив. Коли рав Альтгойз попросив збільшити площу запланованих у селищі житлових одиниць — він просив, щоб розмір будинків був 84 метри, а не 62, як було заведено, — Ешколь відмовив, і так само відмовляв в інших проханнях під приводом, що немає бюджету. Рав Альтгойз здобував бюджети з інших джерел. Він ніколи не впадав у відчай; завдяки його діям будинки в Кфар-Хабаді були більшими.

Тим, хто впливав на Ешколя разом із р. Пінею, був Шнеур-Залман Шазар. Ешколю це не подобалося, і він сказав йому, що сам дає раду з р. Пінею, проте Шазар від нього не відступав.

Ще одним, хто надавав йому підтримку, був тодішній міністр сільського господарства п. Кадіш Луз. Так важлива трійка — Шазар, Ешколь і Луз — надавала повну підтримку всій його діяльності. Він використав усю свою силу і вплив і задіяв свої зв'язки для створення Кфар-Хабада.

Відхід з життя

Рав Шнеур-Залман Гафні, один із його близьких людей, відвідав р. Піню з дружиною в холь га-моед Песаху 5723 року. Перш ніж вони пішли додому, — розповідав рав Гафні, — р. Піня сказав: «Тобі можна помолитися за мене». Я запитав, що сталося, але він не захотів розповідати.

Помер у п'ятницю 9 іяра 5723 року (3 травня 1963), і його повезли для поховання до Цфата. Під час похорону машпіа р. Шломо-Хаїм Кесельман звелів оголосити, що Ребе Раяц обіцяв йому: «зі мною, у моїх межах». Одразу після засипання могили, що завершилося якраз із настанням Шабату, присутні сказали «лехаїм» за піднесення його душі, а залишки з пляшки вилили на пухку землю і сказали: «Зог лехаїм, р. Піня» (= скажи лехаїм, р. Піня)[3]. Ніхто не міг усвідомити, що ця жива і кипуча людина померла.

Родина

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Брат р. Піні, р. Шмуель-Бецалель Альтгойз, розповів це на фарбрейнгені влітку 5726 року (1965/1966) у синагозі «Нахалат Біньямін» у Тель-Авіві, хоча спочатку розповідав, приховуючи особу юнака, і лише сказав, що чув цю історію від брата; наприкінці фарбрейнгену р. Шмуель-Бецалель розкрив, що історія сталася із самим його братом. Рав Йосеф-Іцхак Хітрик, присутній на тому фарбрейнгені, який чув історію від р. Шмуеля-Бецалеля, опублікував її у своїй щотижневій колонці в тижневику «Кфар-Хабад», випуск 2045, с. 33.
  2. ^ Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1210, 7 іяра 5780 (1 травня 2020), с. 22.
  3. ^ *Через два місяці після його відходу з життя — «напевно, Піня приєднається до нігуну...»
Пінхас-Тодрос Альтгойз згадується ще в 76 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 7268162900

Повідомити про помилку на цій сторінці