«Еда гаредіт»
| «Еда гахаредіт» | |
|---|---|
Це рав Іцхак-Товія Вайс, який був пов'язаний із Хабадом десятки років і навіть удостоївся пройти в Ребе на… |
«Еда гаредіт» — організація, що об'єднує представників старого ішуву та продовжувачів їхнього шляху в Єрусалимі з 5680 року (1919/1920). Її орган кашруту, «Бадац „Еда гаредіт“», — найпомітніша приватна система кашруту в Країні.
Її створення
«Еда гаредіт» було засновано в 5679 році (1918/1919), після того як харедимне єврейство Святої Землі під проводом гаона рава Йосефа-Хаїма Зоненфельда і гаона рава Іцхака-Єрухама Діскіна не прийняло вступу на посаду рава Аврагама-Іцхака га-Когена Кука як головного рабина, через його сіоністські погляди, відкинуті більшістю великих Ізраїлю, а на чолі їх — нашими Ребе, провідниками поколінь; і вони заснували «Еда гаредіт», і рав Зоненфельд був обраний першим рабином «Еда гаредіт», а насправді — рабином хареді у Святій Землі та головою центральних рабинського суду і системи кашруту хареді у Святій Землі.
Її стосунки з Хабадом
Відтоді й донині хасиди Хабаду входять до органів і організацій, пов'язаних з «Еда гаредіт».

Гаон рав Аврагам-Хаїм Нае, один із керівників Колелю Хабад, був членом правління «Еда гаредіт», «сафра де-дайна» (секретар рабинського суду, укладач протоколів і листів) у Бадаці «Еда гаредіт», і насправді був правою рукою гаона, голови рабинського суду, рава Йосефа-Хаїма Зоненфельда і гаона, голови рабинського суду, рава Йосефа-Цві Душинського.
Рав Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров, один із керівників Колелю Хабад, був членом системи кашруту «Еда гаредіт». Очільники «Еда гаредіт», і серед них рабин громади, рав Йосеф-Хаїм Зоненфельд, мали особливий зв'язок з Ребе Раяцом. А гаон рав Яаков-Іцхак Вайс, гаон, голова рабинського суду «Еда гаредіт», мав зв'язки з Ребе, а також гаон рав Меїр Брандсдорфер, член Бадацу.
Останній гаон, голова рабинського суду «Еда гаредіт» (поки нового голову рабинського суду після його відходу з життя в 5782 році (2021/2022) не призначено), — це рав Іцхак-Товія Вайс, який був пов'язаний з Хабадом десятки років і навіть удостоївся пройти в Ребе на останньому роздаванні доларів 26 адара I 5752 року (1 березня 1992) і отримав його благословення благословенням «хай продовжить дні свого царювання». Голова рабинських судів «Еда гаредіт» сьогодні — законовчитель рав Моше Штернбух, який листувався з Ребе.
Рав Шломо Паппенгейм, один з очільників «Еда гаредіт», удостоївся увійти на єхідут до Ребе і отримав особливі вказівки. Був у дружніх стосунках з хасидами Хабаду[1].
Рав Меїр-Давид Бергман, один із визначних хасидів Хабаду в Єрусалимі, є одним з очільників системи кашруту «Еда гаредіт» в Єрусалимі сьогодні.
На одному з роздавань доларів пройшов голова муніципалітету Бней-Брака рав Моше Ірнштейн і поскаржився, що міснагдім переконують крамниці в Бней-Браку відмовитися від кашруту «Рав Ланда» на користь кашруту «Еда гаредіт». У відповідь Ребе сказав, що слід поговорити про це з членами Бадацу, і зазначив, що дехто з них «йде разом з Любавичами»; і справді, через деякий час члени Бадацу почули про це і припинили давати кашрут крамницям у районах, де кашрут дає рав Ланда, і таке становище зберігається донині.
Напруження
Особливий підхід хасидизму Хабад за вказівкою Ребе — наближати кожного єврея, хоч би яким він був, зокрема й такого, чиї погляди та вчинки далекі від шляху Тори і заповідей, — ще не поширився в колах «Еда гаредіт», що часом викликало тертя і непорозуміння. Особливо це виявляється щодо поведінки Ребе і діяльності хасидів Хабаду, які, поряд з рішучим теологічним запереченням сіоністського руху, наближають також і тих, хто сповідує цінності сіонізму, і навіть тих, хто бере участь у його підприємствах; часом навіть приходили рабини з «Еда гаредіт» до Ребе і дивувалися його близькості до Шазара і навіть до євреїв, які не дотримуються Тори і заповідей; Ребе пояснив, що ми повинні наближати кожного єврея, хоч би яким він був, і вони прийняли його відповідь з розумінням.
Тертя у зв'язку з церемонією закладання наріжного каменя друкарні «Яд га-Хаміша»
Після спливу «шлошім» від різанини в ремісничому училищі в Кфар-Хабаді 3 сівана 5716 року (13 травня 1956) відбулася урочистість закладання наріжного каменя друкарської школи «Яд га-Хаміша» імені п'ятьох святих. Через кілька днів після цієї події секретар «Еда гаредіт» р. Йосеф Шейнбергер написав Ребе два листи з претензіями «від імені харедимної громадськості» на те, що на захід не було запрошено різних діячів з кіл «Еда», і, з другого боку, з претензіями на участь і вшанування інших діячів, з вільнодумних кіл, на цій церемонії.
17 сівана Ребе написав у відповідь секретареві «Еда», і поряд із зазначенням, що те, що сталося у зв'язку з церемонією, було всього лише «помилкою і ненавмисною дією», Ребе висловив свою скорботу і велике здивування тим, що з кіл «Еда» не прийшли відвідати Кфар, щоб розділити скорботу від події і підбадьорити мешканців, причому Ребе висловлює свою скорботу щодо цього методу — неучасті у скорботі ближнього, з одного боку, і, з другого боку, почуття обов'язку вишукувати в сім очей його помилки і гріхи. На завершення листа Ребе дивувався, чому лист, присвячений такій важливій темі, підписаний лише секретарем, особливо оскільки з формулювання на бланку листа зрозуміло, що немає нічого, що робиться без прямої вказівки рабинів, і, відповідно, незрозуміле ухиляння від підписання цих слів[2].
Приблизно через місяць Ребе було надіслано ще один лист із цього питання, підписаний секретарем «Еда», причому в ті самі дні в бюлетені «Нетурей карта» було написано проти вивчення вчення хасидуту Хабад. У відповідь Ребе надіслав лист[3] до «Ваад га-ір громади ашкеназів у святому місті Єрусалимі, хай буде він відбудований і утверджений», в якому було написано: «Підтверджуємо отримання двох листів від 8 сівана і 11 тамуза, підписаних секретарем, мабуть, від імені всього Вааду . . Отримано сюди „Ялкут Мішмерет хоматейну“, кунтрес 12, з якого і з попередніх йому, як видно, пишуть, що вони слухняні рабинам громади ашкеназів святого міста Єрусалима, хай буде він відбудований і утверджений. І зрозуміло, що ми жахнулися, прочитавши там на сторінці 92 наприкінці середньої колонки, і ось його слова: „належить нам роз'яснити раз і назавжди харедимній публіці, щоб не спокушалися вивчати хабадський хасидут через тих, хто багато сурмить“ тощо, — і, звісно, повідомлять нас, чи написано це за згодою рабинів громади, чи за їхньою пропозицією і тому подібне. Бо, через численні гріхи наші, поверховий зміст вислову — і він потребує вивчення, чи немає йому іншого пояснення, — це перешкоджання й агітація, щоб не вивчали хасидут Хабад і не брали участі в уроках хасидуту Хабад. А вже десятки років ніхто не наважувався виступити відкрито і ще друкувати таку агітацію. У продовження вищесказаного написано: „ми належимо більше до правильного хасидуту Хабад“, — і якщо й це написано за згодою тих, хто стоїть над тим, хто пише і друкує, а за формулюванням „Ялкуту“ це рабини громади, то цікаво знати, чи встановлено ними уроки вивчення хасидуту Хабад і чи займаються вони цим»[4].
У продовження цього, напередодні Рош га-Шана того самого року, Ребе заснував через рава Аврагама-Цві Когена урок у синагозі «Кегаль єреїм — хасидим», що належала до кіл «Нетурей карта», причому в терміновому і квапливому листі раву Когену зазначив, що «прикро, до чого ми дійшли в цьому нашому поколінні: адже досі ті, хто пише листок, кажуть, що вони слухняні їхньому голосу і приймають на себе їхню вказівку, тобто в їхніх руках протестувати, а досі не чути від них нічого, і це дає місце сказати, що мовчання тощо»[5].
Кашрут «Еда гаредіт»
Кашрут «Еда гаредіт» в Єрусалимі діє з 5677 року (1916/1917) і є кашрутом, прийнятим в усіх розсіяннях Ізраїлю, і вважається найдобірнішим також серед хасидів Хабаду.
На роздаванні доларів 28 адара I 5749 року (1988/1989) пройшов рав Яаков-Єшая Блой, (брат відомих хасидів Хабаду — рава Товії Блоя, рава Амрама Блоя і рава Йосефа Блоя), член і даян Бадацу та голова системи кашруту «Еда гаредіт» в Єрусалимі, і Ребе зазначив перед ним наведене в книгах, що «кашер» — абревіатура слів: «як той, хто знайшов велику здобич», і тому немає потреби лякатися, якщо «велика здобич» пов'язана з клопотами; і Ребе благословив його, щоб була «велика здобич» в усіх подробицях і шляхами приємності, і вручив йому додатковий долар «за святість Єрусалима»[6].
Додаткова література
- Рав Шалом-Дов-Бер Вольпо, «Шемен сасон ме-хавереха», у розділах про діячів «Еда гаредіт»
- Рав Хананья-Йосеф Айзенбах, «Нсіей Хабад у-вней дорам», розділи про діячів «Еда гаредіт»
- Рав Шнеур-Залман Бергер, «Нода ба-шіурім», про зв'язки рава Хаїма Нае і рава Шломо-Єгуди-Лейба Еліезерова з «Еда гаредіт»
- «У-фарацта» між стінами, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1979, с. 121
Зовнішні посилання
- Ребе і «Еда гаредіт», Шнеур-Залман Бергер, випуск «Бейт Мошіах» № 1307, с. 60-68.
Примітки
- ^ Донька його двоюрідної сестри була заміжня за р. Залманом Дубіним, сином рава Мордехая Дубіна
- ^ Кунтрес «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш» на Шабат тижневої глави «Ре'е» 5782
- ^ Підписане рукою «А. Квінт, секретар»
- ^ Тшура Габер 5761
- ^ «Ігрот кодеш», том 13, с. 470
- ^ Благословення представникові кашруту Бадацу «Еда гаредіт»
Код особи: № 3080317700