Перейти до вмісту

Держава Ізраїль

Матеріал з Хабадпедії
Кнесет, законодавчий орган Держави Ізраїль

Держава Ізраїль — суверенне державне утворення, засноване сіоністським рухом у районі (більшої частини) територій Ерец-Ісраель і навіть трохи за її межами. Створена 5 іяра 5708 року (14 травня 1948).

У питанні про ставлення до держави серед великих Ізраїлю були розбіжності. Ставлення наших Ребе, провідників поколінь, до ідеї створення держави було негативним, однак за обставин, що склалися в 5708 році (1947/1948), і перед лицем загрози знищення, що стояла тоді перед євреями, вони підтримали її створення. І після створення держави наші Ребе визнавали державу та її установи, відмежовуючись від негативних дій, що чинилися під егідою держави, але водночас заохочуючи виправлення систем відповідно до цінностей галахи і захист її кордонів та жителів від небезпеки з боку ворогів народу Ізраїлю, що її оточують.

Прем'єр-міністри Ізраїлю

Першим прем'єр-міністром Держави Ізраїль був Давид Бен-Гуріон, що заснував державу й обіймав цю посаду в 5709 — 5713 роках (1948–1953); у 5714 — 5715 роках (1953–1955) посаду обіймав Моше Шарет, а після нього знову повернувся Бен-Гуріон — до 5723 року (1962/1963). У 5723 — 5729 роках (1962–1969) — Леві Ешколь, а потім, як тимчасовий прем'єр-міністр після смерті Ешколя, — Ігаль Алон. У 5729 — 5734 роках (1968–1974) — Голда Меїр, 5734 — 5737 — Іцхак Рабін, 5737 — 5744 — Менахем Бегін, 5744 — 5752 — Іцхак Шамір, а в 44 — 48 роках у партнерстві з Шимоном Пересом, 5752 — 5756 — знову Іцхак Рабін, 5756 — 5759 — Біньямін Нетаньягу, 5759 — 5761 — Егуд Барак, 5761 — 5766 — Аріель Шарон, 5766 — 5769 — Егуд Ольмерт, 5769 — 5781 — знову Біньямін Нетаньягу, у 5781 — 5782 роках (2020–2022) — Яїр Лапід і Нафталі Беннет у партнерстві, а в 5783 році (2022/2023) — знову Біньямін Нетаньягу.

Ставлення до держави

Нинішній прем'єр-міністр Держави Ізраїль пан Біньямін Нетаньягу розмовляє з Ребе в Рош ходеш, 1 кислева 5752–1991; Ребе закликає його пришвидшити й наблизити прихід Мошіаха

Ребе Рашаб, який жив у період, коли ідею створення держави висунув Сіоністський конгрес, ставився до цього з абсолютним неприйняттям і навіть різко висловлювався: «А якщо, не дай Б-г, вдасться їм заволодіти Землею, як вони уявляють, вони осквернять і опоганять її своїми гидотами й лихими ділами і продовжать цим тривалість вигнання».. Свою головну причину він обґрунтовував забороною трьох клятв, що забороняє синам Ізраїлю повставати проти народів і підніматися до Ерец-Ісраель власними силами до приходу Визволителя: «Навіть цілісні зі Всевишнім і Його Торою [...] у цьому вигнанні маємо ми чекати нашого визволення й порятунку від Святого, благословенний Він, не через плоть і кров [...] і тим паче не матеріальними силами й хитрощами, тобто вийти з вигнання силою зброї ми не маємо права». Крім того, він обґрунтовував своє протистояння побоюванням асиміляції й відходу від шляху, до яких призведе сіонізм, не роблячи наголосу на повноті Тори й заповідей і зосереджуючись на заселенні Землі як національному символі[1].

Після Декларації Бальфура в 5678 році (1917/1918), в якій було дано дозвіл британського уряду на створення держави, Ребе Рашаб сказав: «Готують, хай урятує нас Милосердний, нові погроми проти народу Ізраїлю»[2].

Ребе Раяц також ставився до ідеї створення держави негативно, однак після того, як створення держави перейшло в практичну площину, почав ставитися до неї позитивно. Так, на трапезі другого дня Рош га-Шана 5708 року (16 вересня 1947) Ребе Раяц сказав: «Ін Ерец га-Кодеш, тіббане ве-тіхонен, зайнен фаран юнге лайт вос зайнен зех мосер нефеш фар ідн, зей туен зейер а гуте арбет, дер Ойберштер зол зей штаркн ді хент бе-ацлоха. Зей дарфн обн тікун ін кійем міцвес маасійес, зей дарфн ітн Шабес, лейгн тфілін, кашрес ве-хулей, обер дос зайнен меншн, нор міт хісройнес. Мен бадарф лейгн ді грейсте койхес мекарев зайн зей цу кійем га-міцвес маасійес. Обер ойф ді гуте захн вос зей туен міт дем ідішн бренендікн месірес нефеш бадарфн але ідн — блі евдел міфлого — зогн ун бенчн: техезакно єдейгем» [= У Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена, є молоді люди, які жертвують собою заради євреїв. Вони роблять дуже добру роботу. Всевишній, благословенний Він, хай зміцнить їхні руки успіхом. Їм потрібне виправлення у виконанні практичних заповідей, їм треба дотримуватися Шабату, накладати тфілін, [дотримуватися] кашруту тощо. Але це люди («меншн»), тільки з вадами. Треба вкладати великі сили, щоб наблизити їх до виконання практичних заповідей. Але за їхні добрі справи, що чиняться з єврейським запалом, пройнятим самопожертвою, усі євреї — без різниці партій — мають сказати й благословити: хай зміцняться їхні руки».] [3]. І знову з того самого приводу висловився Ребе Раяц у ніч сьомого дня Песаху 5708 року (29 квітня 1948): «Зей туен дем рацон шел маале, агам ін андере іньйоним зайнен зей хосер, обер ін дем іньєн вос зей туен зайнен зей дох герехт» [= Вони виконують Вищу волю; хоча в інших питаннях їм бракує, але в тій справі, якою вони займаються, вони ж мають рацію][4][5].

3 іяра 5708 року (12 травня 1948) Ребе Раяц написав листа, в якому торкається становища в Ерец-Ісраель і «духу мобілізації, що охопив молодь». Ребе Раяц пише, серед іншого, що не військом і не силою переможе народ Ізраїлю своїх ненависників і гнобителів, а з допомогою Всевишнього, благословенний Він. Ребе додає, що всі наші брати, сини Ізраїлю, зобов'язані брати участь у допомозі нашим братам, жителям Святої Землі, але це ще не все, і треба знати й робити головне — пробуджувати почуття наших братів, синів Ізраїлю, щодо дотримання релігії, знання Тори й виконання заповідей[6]. У листі від 14 іяра 5708 року (23 травня 1948) [7] Ребе Раяц пише докладного листа анаш і учням-тмімім, у якому докладно торкається подій, що сталися в той період (створення держави й Війна за визволення). Ребе Раяц цитує слова свого батька, Ребе Рашаба: «Не з власної волі пішли ми у вигнання, і не власними силами визволимося з вигнання» і т. д. [8]. У листі Ребе Раяц пише, що кожен і кожна мають допомагати нашим братам і сестрам [в Ерец-Ісраель], захищати їхню душу й тіло як у матеріальному, так і в духовному, і докладно перелічує, що їм слід робити.

Перед першими виборами в країні в 5709 році (1948/1949) Ребе Раяц закликав хасидів брати в них участь і написав:«Безумовно, кожен, хто має право обирати, зобов'язаний не відмовлятися від цього свого права... Треба постаратися приєднатися до об'єднання більш богобоязних, але не до тих, чия вся справа — сіяти розбрат і роз'єднання сердець, і які виступають під прапором Тори й богобоязності»[9].

Це ставлення до держави продовжив і Ребе. Він, щоправда, вважав, що заборона трьох клятв усе ще діє і згода народів на створення держави в 5708 році (1947/1948) недостатня, оскільки в нинішньому становищі, якщо їх запитають про це, вони дадуть негативну відповідь[10], однак, оскільки питання про існування держави після доконаного факту вже неактуальне, немає причини заперечувати її існування, і він визнав її повністю[11][12], вказав брати участь у виборах, платити податки і служити в армії.

Ба більше, Ребе бачив у перемозі у Війні за незалежність і у створенні держави після доконаного факту порятунок і диво від Святого, благословенний Він, і можливість для приведення Геули, яку не було використано як слід[13]. Так писав Ребе у відповідь на лист, у якому його запитували, як ставитися до події створення держави[14]:

У відповідь на його лист від 5 іяра: відомий вислів Бешта, який ми кілька разів чули від його святості, мого тестя, Адмора, що з кожної речі, яку людина бачить чи чує, вона може, а отже, й мусить винести вказівку у своєму служінні Всевишньому, благословенний Він, і тим паче з події, що стосується багатьох синів Ізраїлю, і особливо якщо бачать, що Всевишній, благословенний Він, віддав багатьох у руки нечисленних дивовижним чином, — це має пробудити додаткові сили служити Йому, благословенний Він, і не слід зовсім вражатися тим, що є ті, хто поводиться інакше й бажає пояснити свою поведінку розумом, ніби вони — більшість; вищесказане — доказ протилежного, що більшість за кількістю зовсім не вирішує, і також ті, хто поводиться інакше, знають про це, але тільки не борються як слід зі своїм лихим началом і тому потрапляють під його владу, що, крім усього іншого, є невдячністю в найжахливішій формі.

Притча: до чого це подібне? До царя великого й могутнього, який виявляє свою велику й величезну любов до простого, зневаженого, найнижчого з людей і т. д., і сходить до нього зі свого почесного місця з усіма своїми вельможами і т. д., і вводить його у свій чертог, чертог царя і т. д. (подібно до поясненого в «Танії», розділ 46). Чи можна сказати, що цей найнижчий з людей скаже цареві, що цей чертог належить не цареві, а простолюдинові, і тому він поводитиметься в ньому за своїм бажанням, а початок його поведінки — вигнати царя з його чертогу всіма можливими способами, тобто грубою поведінкою всупереч велінню царя на кожному кроці?! І зміст притчі зрозумілий

Водночас іншого разу, коли Ребе говорив про те, що держава дає місце речам, які не відповідають Торі й заповідям, він сказав: «А на аргумент, що в цьому було диво і т. д. (що створення держави було пов'язане з чудесами), — адже Тора пояснила це заздалегідь („от дос баворнт“) під час дарування Тори: можливе існування лжепророка, який покаже „знамення або диво“, і тим не менш, якщо його висновок — „підемо за іншими богами“, то „не слухай і т. д.“»[15].

Ребе сказав у зв'язку з тим, що його запитали, чи може бути згода між релігійним і політичним аспектом, що Держава Ізраїль може бути двома способами — «державою євреїв» або «єврейською державою»: якщо вона буде «державою євреїв», як усі інші держави світу, вона не використає повністю своїх можливостей; інша річ, якщо вона буде «єврейською державою», яка поводитиметься згідно з Торою Ізраїлю, — саме так вона буде унікальною й піднесенішою за інші держави[16].

Релігійний сіонізм

Основні статті – Релігійний сіонізм, Ат'халта де-геула

Ребе різко виступав проти погляду релігійного сіонізму, який вважає, що створення незалежної влади в Ерец-Ісраель Ісраель є «ат'халта де-геула», так що, серед іншого, рав Аврагам-Іцхак Кук назвав Герцля «Акева де-Мешіах бен Йосеф». У багатьох листах Ребе рішуче відкидав тих, хто стверджував, що Геула вже почалася. Оскільки становище в Ерец-Ісраель з погляду дотримання Тори і заповідей не покращилося завдяки створенню Держави Ізраїль, а навпаки, то, отже, неможливо, щоб це було початком Геули, мета якої — повнота Тори й заповідей. У листі, який він написав равові Шломо-Йосефу Зевіну, Ребе пише, що це призводить до послаблення в дотриманні Тори й заповідей і до віддалення Кінця[17]: «Єдине пояснення того, що в Ерец-Ісраель гинуть жертви, — це проголошення ат'халта де-геула[18]. Рав Шалом-Дов Вольпо написав на цю тему книжку «Між світлом і темрявою».

Святкування Дня незалежності

Президент Держави Ізраїль пан Шнеур-Залман Рубашов з Ребе в його кімнаті

Ребе відкидав читання Галеля 5 іяра навіть після перемоги в Шестиденній війні і сказав, що це благословення, вимовлене марно. Крім того, він критикував вислів «моя сила і міць моєї руки», що лунав у ті дні від керівників армії, хоча всім було ясно, що йдеться про явні чудеса:

Немає підстави саме цього року, і навіть після перемоги в Шестиденній війні, змінювати поведінку в День незалежності, і не можна також утверджувати погляд радості, — адже після таких явних чудес вияв радості мав би полягати в додаванні в справах Того, Хто творить чудеса, — у Торі і святості, а видно, що, навпаки, посилилося відчуття «моя сила і міць моєї руки» (і навіть не так уже й підкреслюють самопожертву тих, хто воював), і попри те що й високі офіцери визнали, що «це була рука Всевишнього», і кожен це відчув, і особливо керівники армії, які знали сили з кожного боку і шанси, які за природою суперечать реальності результату війни та його характеру, — однак вияв радості доводить цілковиту протилежність.. І особливо, що й ті, хто мав звичай читати Галель, не мали вимовляти на нього благословення, і також благословення кідуша та інше, а це ж благословення, вимовлені марно.. І кілька рабинів Святої Землі, хай буде вона відбудована й утверджена, постановили, що заборонено вимовляти благословення на Галель, і постановили не читати його. Прикрі становище й розбещеність, коли й малі — виносять у цьому постанову й ганьблять рабинів Ізраїлю, які заборонили вимовляти благословення на Галель у ті дні й читати його, і нехтують їхньою честю, і немає нікого, хто відкрив би рота й заперечив і т. д.

— «Ігрот кодеш», т. 25, лист 9573, надруковано в збірці «Ягділь Тора» (Єрусалим), випуск 1 (22), с. 7.

Після 5 іяра 5708 року (14 травня 1948) Ребе з болем висловився у зв'язку з твердженням, що створення держави є ат'халта де-геула: «Хіба ми страждали 1900 років лише заради того, щоб у нас були прапор і представництво в ООН?»[19]. Одного разу Ребе сказав про день проголошення незалежності: «Не тільки це не ат'халта де-геула, і не тільки це не свято й не день порятунку для євреїв і т. д., — але цим затримали Геулу на стільки-то й стільки-то десятиліть!»[20]. Коли «Мерказ ле-іньоней хінух» надрукував календар, рав Хаїм-Мордехай-Айзік Ходаков викреслив слова «День незалежності», записані на дату 5 іяра, і це дістало схвалення Ребе[20].

На єхідуті з равом Моше-Цві Нерією, коли Ребе запитали, чому хасиди Хабаду не святкують День незалежності, Ребе сказав, що питання має бути: чому хасиди Хабаду не постять у День незалежності... Рав Нерія висловився з цього приводу, що знав про різкість Хабаду щодо Дня незалежності, але не знав, що до такої міри[21].

Напередодні святкування «Дня незалежності» 5771 року (2010/2011) Держава Ізраїль удостоїла запалення смолоскипа на церемонії Дня пам'яті рава Шимона Розенберга, батька Рівки Гольцберг, убитої терористами в теракті в Бомбеї в Індії.

Рав Меїр Друкман, рабин Кір'ят-Моцкіна і рабин громади Хабаду, публічно закликав його утриматися від цього[22]. Пізніше рабини Хабаду у Святій Землі разом з іншими рабинами Хабаду виступили зі спільним закликом, у якому заявили, що відмежовуються від запалення смолоскипа хасидом Хабаду[23]. На ділі рав Розенберг змінив прийняте формулювання і сказав: «Я запалюю цей смолоскип на славу держави Ерец-Ісраель».

Коли проводилася вечеря на користь єшиви «Томхей Тмімім» Мігдаль-га-Емек на вулиці Незалежності, Ребе надіслали запрошення, і Ребе зазначив, щоб із запрошення прибрали слова «вулиця Незалежності»[24].

Напередодні святкування «Дня незалежності» 5780 року (2019/2020) для запалення смолоскипа на церемонії запалення смолоскипів було обрано Хані Ліпшиц, шліху Хабаду в Катманду. Обґрунтування, як його передала міністерка культури від імені комітету: «вона символізує взаємне поручительство, теплу гостинність і любов до країни, що характеризують святу роботу Бейт Хабадів у світі; разом із чоловіком вона заснувала Бейт Хабад у Катманду близько 20 років тому». Приблизно через тиждень вона скасувала свою участь на прохання Рабинського суду Хабаду.

Титули держави

Основна стаття – Президент (почесне звання)

Ребе утримувався від використання назви «Держава Ізраїль» і віддавав перевагу згадуваній у Торі назві «Ерец-Ісраель», оскільки, крім того що це ім'я, встановлене в Торі, використання назви «держава» створює образ нового зв'язку з державою, що виник лише під час заснування держави, тоді як давня назва Ерец-Ісраель вказує на зв'язок між народом Ізраїлю і Землею згідно з Б-жественною обіцянкою, даною йому Святим, благословенний Він[25]. Водночас у кількох випадках Ребе все ж використовував цю назву[26]. І Ребе навіть написав комусь, що «заборонено, та й неможливо — відмовитися від назви Ерец-Ісраель, навіть якщо пропонують замінити її назвою Держава Ізраїль»[27].

Ребе також утримувався від використання титулу «насі га-медіна» і натомість використовував термін «президент» англійською, пояснюючи, що відтоді, як він у дитинстві пішов навчатися, і навіть у ранішій порі, в його уяві й думках постають Храм і престол проводу, що належить Цареві Мошіаху, і тому він не здатний називати насі когось іншого[28].

Участь в уряді

Ребе не відкидав участі в уряді Ізраїлю, але забороняв обіймати посаду міністра, хіба що коли посада позбавлена будь-якої влади і його роль — лише виконувати завдання (і, як визначив це Ребе[29], «як прибиральник вулиць»). Але якщо в нього є право висловити думку, і він не висловлює її на знак протесту проти протидії й невиконання Тори і заповідей, це суперечить сказаному в «Шулхан арух». А якщо він представляє громадськість, навіть одну лише людину, він — посланець для вчинення провини. Хіба що коли він протестує проти всього, що пропонується в уряді й суперечить думці Тори, так що висувають пропозиції, а він скасовує[30], — тоді можна. А якщо в нього немає можливості протестувати і він на це не здатний, то він ніби проголошує «ат'халта де-геула».

Шостий прем'єр-міністр Держави Ізраїль Менахем Бегін на єхідуті в кімнаті Ребе

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Ор ла-єшарім», с. 57–61, передмова до «Кунтрес у-мааян».
  2. ^ «Решимот дварім» 5769, с. 180.
  3. ^ «Сефер га-сіхот» 5708, с. 162. Переклад наводиться в «Гіткашрут», випуск 1404, с. 9.
  4. ^ «Сефер га-сіхот» там само, с. 216 і там у примітці 13. Переклад із «Гіткашрут» там само. — Від імені рава Гронера говорилося, що ці слова Ребе Раяца було сказано у зв'язку з бійцями підпільних організацій (ЕЦЕЛЬ і ЛЕХІ), але в сіхі це прямо не згадується.
  5. ^ Крім того, під час голосування в ООН про припинення британського мандата і створення єврейської держави (у кислеві 5708 — листопад 1947) Ребе Раяц зі схваленням цікавився результатами голосування («Насі ве-хасид», с. 85 — 88. Див. також лист Шазара М. Бентову за таким посиланням: https://col.org.il/news/40415#:~:text=גילויים%20חדשים%20על,מדף) і див. у «Лікутей сіпурей гітваадуйот», с. 131.
  6. ^ «Ігрот кодеш» Адмора Магаріяца, т. 9, с. 424
  7. ^ Там само, с. 428–430.
  8. ^ Див. в «Ігрот кодеш» там само повну цитату.
  9. ^ Лист від 5 кислева 5709 (7 грудня 1948) («Ігрот кодеш» — Ребе Раяц.
  10. ^ У розмові з адмором із Садгори, «Бе-цель га-хохма», с. 101 — 102.
  11. ^ Є ті, хто пояснює, що це внаслідок небезпеки, яка виникла в 5708 році (1947/1948) зі скасуванням британського мандата, для єврейських жителів, що проживали на території, призначеній для створення держави, — з міркувань порятунку життя, яке скасовує заборону трьох клятв, — наводиться в книжці «Між світлом і темрявою», с. 23.
  12. ^ У цьому контексті Ребе використав вислів, що визнання й підтримка держави — «де-факто» (=фактично), а не «де-юре» (=принципово) — рав Товія Блой, «Пардес Хабад», випуск 11 (літо 5763), с. 189; «Лекет у-фрат», частина 2, 5777, с. 138. Це визначення наводить також рав Уріель Цімер у брошурі «Ягадут га-Тора ве-га-медіна», розділ 17, яка була перед очима Ребе, від імені д-ра Іцхака Бройєра, одного з ідеологів Агудат Ісраель.
  13. ^ Сіха Ахарон шель Песах 5712 (17 квітня 1952), єхідут Гутніка 5727 («Цадік ла-мелех», том 6).
  14. ^ Зміст листа, на який відповів Ребе, був такий: серед вихователів є ті, хто пропонує обійти мовчанням День незалежності, встановлений на 5 іяра, і є ті, хто пропонує кількома словами згадати про подію, що сталася сім років тому, коли араби напали на нас і Всевишній у Своєму милосерді врятував нас.
  15. ^ Сіха глави «Реє» 5715, «Торат Менахем», т. 14, с. 286.
  16. ^ «Торат Менахем» — том 27 — 5720 рік — частина перша. Сіха Шабату тижневої глави «Мішпатім», 399.
  17. ^ «Оскільки, на мою думку Цим віддаляють Кінець не дай Б-г, додатковий про це, що слова про ат'халта де-Геула в цей час призводять до полегшення в дотриманніТора і заповіді...» («Ігрот кодеш», лист 3104)
  18. ^ І також тепер я не написав би всього вищесказаного, якби не бачив у цьому — проголошенні «ат'халта де-Геула» — небезпеки. Бо це єдине пояснення, що (поки що) я знайшов щодо теми жертв і загиблих уСвята Земля хай буде вона відбудована й утверджена, і серед них навіть такі, хто врятувався від Голокосту і бачив у цьому явні чудеса, і при всьому цьому полягли вСвята Земля хай буде він відбудований і утверджений ітакож неприродним чином, як зазначено вище», («Ігрот кодеш», лист 9613).
  19. ^ «Сіхот кодеш» до прийняття проводу.
  20. ^ 1 2 Рав Єгошуа Дубравський, Коли рав Ходаков викреслив День незалежності з календаря — на сайті , 6 іяра 5771 (10 травня 2011).
  21. ^ У Хабаді «святкують» чи «постять» у День незалежності?! Так різко відповів Ребе на сайті «Хабад Лайв».
  22. ^ «Мойші та його дідові не треба запалювати смолоскип» ● слухати Слова рава Друкмана про запалення смолоскипів у День незалежності.
  23. ^ Рабини Хабаду: відмежовуємося від запалення смолоскипа — «Хабад Інфо»
  24. ^ Зі слів рава Меїра-Еліягу Махфуца
  25. ^ Див., наприклад: Перша публікація: Ерец-Ісраель чи Держава Ізраїль?
  26. ^ Наприклад, на ралі свята Сукот 5752 (23 вересня 1991) — «Діврей Мошіах», с. 141.
  27. ^ «Ігрот кодеш», т. 16, с. 215.
  28. ^ З його листа панові Іцхаку Бен-Цві.
  29. ^ На єхідуті для двох бахурім. Див. докладно в листку «Бейн Кесе ле-Асор», додатку «Ваад хаялей Бейт Давид» до місяця тішрей 5781 (вересень–жовтень 2020)
  30. ^ Подібно до участі в опозиції

Повідомити про помилку на цій сторінці