Десять страчених владою
Цю статтю необхідно доповнити
| ||
| Цю статтю необхідно доповнити | |



Десять страчених владою — це десять танаїв, яких влада вбила за освячення Імені Всевишнього, і прийнято вважати, що причина цього в тому, що вони у своєму поколінні були рівноцінні десятьом колінам, які продали Йосефа-праведника, і тому їх було вбито. Серед цих танаїв були рабі Ішмаель, первосвященник, рабі Аківа бен Йосеф, раббан Шимон бен Гамліель, рабі Ханіна бен Терадіон, рабі Ельазар бен Шамуа, рабі Єшевав-писар, рабі Хуцпіт-тлумач і, за деякими думками, також рабі Ханіна, заступник первосвященника.
Добробут влади
У трактаті «Авот» наведено вислів: «Молися за добробут влади, бо якби не страх перед нею, люди ковтали б одне одного живцем».
Необхідність забезпечення «добробуту влади» як попередньої умови для належного вивчення Тори підкреслюється тим, що авторами висловів у нашій мішні є «рабі Ханіна, заступник первосвященника» і рабі Ханіна бен Терадіон:
Ці два танаї — з-поміж «десяти страчених владою»: рабі Ханіна бен Терадіон — за всіма думками, а рабі Ханіна, заступник первосвященника, — за однією думкою. Тобто обидва постраждали від «влади», яка поводилася з ними з жахливою жорстокістю, що не має собі рівних у всій історії Ізраїлю, через що подію «десяти страчених владою» особливо підкреслюють в усіх поколіннях. І попри все це, у словах цих танаїв відчувається важливість справи «добробуту влади» як попередньої умови і підготовки до належного вивчення Тори, бо якби не страх перед нею, люди ковтали б одне одного живцем.
Коли зникає страх перед владою, виникає становище, за якого люди живцем ковтають одне одного, немає жодного порядку й управління, кожен робить те, що правильне в його очах. І в такому становищі немає змоги вивчати Тору зі спокійною душею через страх, коли людина не знає, що може статися наступної миті.
Інакше стоїть справа, коли є страх перед владою: тоді управління державою ведеться в рамках устрою і порядку, і навіть коли сама влада поводиться небажаним чином, аж до найтяжчої справи «десяти страчених владою», усе ж і це відбувається в рамках порядку тощо, — постанова влади вгорі і, як її наслідок, постанова влади внизу, — а не так, що кожен робить те, що правильне в його очах. А раз так, це виключає страх того, що «люди ковтали б одне одного живцем», який міг би бути на кожному кроці.[1]
Піднесення через смерть за освячення Імені Всевишнього
Віддання душі за освячення Імені Всевишнього піднесеніше навіть за навчання багатьох
Це ми знаходимо, серед іншого, у справі нефілат апаїм: завдяки заслузі десяти страчених владою відбувається піднесення МАН, щоб здійснити виконання прохань у молитві всього Ізраїлю. І хоча один із десяти страчених владою — рабі Аківа, чия гідність надзвичайно велика, так що ми знаходимо, що він відповідає Святому, благословенний Він[2], — усе ж це відбувається не завдяки особливим гідностям рабі Аківи, а саме завдяки гідності самопожертви[3]
Див. також
Примітки
- ^ «Гітваадуйот» 5743 частина 3.
- ^ «Лікутей га-Шас» Арі, кінець «Брахот» (наведено в «Лікутей сіхот», т. 3, с. 1003). «Шла», частина «Тора ше-бі-хтав» 297б.
- ^ «Торат Менахем» 5713 3.