Війна Судного дня



Війна Судного дня спалахнула відносно раптово в Йом Кіпур, 10 тішрея 5734 року (6 жовтня 1973), з нападу армій Сирії та Єгипту на Ізраїль. Війна офіційно завершилася 30 тішрея 5734 року (26 жовтня 1973), однак на сирійському фронті війна закінчилася 10 сівана 5734 року (31 травня 1974). Потужний наступ на початку війни застав уряд Ізраїлю і ЦАХАЛ непідготовленими в багатьох відношеннях, і спочатку втрати були болісними й гіркими, але за короткий час було мобілізовано сили, і дивовижним чином солдати ЦАХАЛу зуміли відбити наступи, а також захопити величезні території на всіх фронтах. На відміну від уряду й розвідки, Ребе передбачив початок війни за кілька місяців: він розпочав довгий ланцюг приготувань і висловлювань, у яких було помітно, що насувається велика й близька подія, перед лицем якої потрібні великі милості, і особливо Ребе пробудив діяльність із дітьми: «З уст немовлят... щоб знищити ворога». І про це Ребе говорив, що пророкував і не знав, що пророкує[1].
Передісторія
Припинення вогню після Війни на виснаження
У сіхі Шабату тижневої глави «Матот-Масей», 28 тамуза 5730 року (1 серпня 1970): «Просто і ясно, що все це „припинення вогню“ — відволікання уваги, оскільки в цей час Насер хоче будувати і ввозити зброю до Суецького каналу. Зараз зброя, куплена й отримана від французів і росіян, стоїть у Лівії і чекає на відправлення. Чекають лише моменту, коли припинять бомбардувати, і тоді зможуть відправити всю зброю і почати там будувати».
Заклики Ребе не були почуті, і його передбачення виявилося точним: лише через один день після підписання угоди про припинення вогню єгиптяни порушили її і почали масовану підготовку до Війни Судного дня.
Підготовка до війни
Напередодні свята Шавуот 5733 року (5 червня 1973) Ребе виступив із закликом подбати про те, щоб під час літніх канікул кожна єврейська дитина отримала виховання в дусі Тори. Він вимагав, просив і благав діяти з дітьми всіма можливими шляхами: вивченням Тори, даванням цдаки, збільшенням кількості літніх таборів і кемпів, збиранням їх біля Західної стіни в дні Сліхот і в Десять днів каяття, записом їх до навчальних закладів, що виховують у чистоті святості, тощо. Усе це для того, щоб вони діяли, аби знищити ворога й месника, як сказано у вірші в Тегілім, розділ 8: «З уст немовлят і груднят Ти утвердив силу... щоб знищити ворога й месника».
У місяці елул Ребе звернувся до шлухім у Цфаті, щоб вони наново відремонтували синагогу «Цемах Цедек» до Грізних днів.
Напередодні «днів Бейн га-мецарім» Ребе звернувся з листом до всіх дітей світу і попросив додати в Торі і цдаці, щоб знищити також того ворога, який привів нас до днів Бейн га-мецарім і досі мститься нашому народові. Свою термінову вказівку в день 18 елула зібрати дітей біля Західної стіни для Тори, молитви і цдаки він завершив словами: «І завдяки тому, що завершать рік у такий спосіб, знищать ворога й месника... і будуть скасовані всі небажані речі... і всі звинувачення, які можуть бути... і як написано: „І не захотів Г-сподь, Б-г твій, слухати Білама“... щоб викинули Сатану з Небесного суду...»
6 тішрея Ребе провів сіюм трактату «Хала» і докладно говорив про належність частин Єгипту й Сирії до Землі Ізраїлю. Наступного дня він багато годин стояв і роздавав монети для давання цдаки тисячам єврейських дітей, яких на його прохання привели до його бейт-мідрашу.
Війна
У Йом Кіпур 5734 року (6 жовтня 1973), близько 14:00, армії Єгипту й Сирії почали потужний, раптовий і заздалегідь скоординований наступ на сили ЦАХАЛу на півдні й на півночі.
Попри попередні прогнози, Ізраїль не почав війну, а мобілізував резервістів в останній момент. Причину пояснила тодішня прем'єр-міністр Голда Меїр: «Щоб показати світові, що не ми агресори».
Одного разу Ребе висловився: «Якби ми першими почали кампанію, ми перемогли б протягом 24 годин».
Через день після початку війни в Ребе взяв інтерв'ю журналіст Гершон Якобсон і запитав про результат війни; Ребе відіслав його до загального листа, який написав перед Йом Кіпуром і в якому пояснив, що молитва Хани в Книзі Шмуеля I охоплює всі війни, які будуть у народу Ізраїлю до приходу Мошіаха, і вони завершаться перемогою Ізраїлю, і що головне в єврея здавна — це якість, шлях Тори, яка посилює світло і проганяє темряву. Тоді хасиди зрозуміли ланцюг дій Ребе минулого літа, а також стиль закінчення його благословення напередодні Йом Кіпуру: «Хай буде воля, щоб якість народу Ізраїлю перемогла ворогів Ізраїлю».
У сіхі, яку Ребе виголосив 13 тішрея, Ребе в рідкісній формі пояснив, що бувають випадки, коли людина пророкувала і не знала, що пророкує, і Ребе додав: «Усе пробудження „З уст немовлят і груднят Ти утвердив силу“, до якого він закликав у літні місяці, було заради війни».
Рав Давид Мізрахі, хай помститься Всевишній за його кров

Рав Давид Мізрахі, хай помститься Всевишній за його кров, з хасидів Хабаду, загинув у Війні Судного дня. Р. Давид Мізрахі народився в місті Реховот у родині рава Яакова-Ісраеля Мізрахі, одного з лідерів «Агудат Ісраель». Навчався в єшивах Хабаду і створив чудовий хасидський дім.
Під час Війни Судного дня р. Давид з'явився до своєї частини і був направлений брати участь у стримувальному бою на Голанських висотах. Про те, що з ним сталося, вже наступного дня командир написав осиротілій родині: «Це сталося в понеділок, 12 тішрея 5734 року, 8 жовтня 1973, у районі села Нафах на Голанських висотах. На світанку танк разом із ще чотирма танками рухався назад у напрямку каменоломні, щоб допомогти іншому підрозділу, який опинився в тяжкому становищі. Під час руху танки потрапили у вогневу пастку великої кількості сирійських танків. Командир підрозділу наказав танкам відступити, і під час руху назад танк отримав пряме влучання снаряда, від якого було уражено Давида, хай помститься Всевишній за його кров». Його було поховано на кладовищі в рідному місті Реховот. Після нього залишилися дружина і дві доньки, батьки, брати й сестри.
У листі співчуття осиротілій родині його командир звеличив піднесені чесноти Давида: «Давид, хай помститься Всевишній за його кров, служив у бронетанковому підрозділі і був солдатом піднесеної особистості, яких небагато. Був відданий своїм товаришам і своїй посаді. Любив Всюдисущого і людей. Ім'я Небес завжди було в нього на устах. Силою своєї віри він надихав товаришів і тим багато сприяв піднесенню морального духу оточення. Пам'ять про нього не забудеться нами, і його образ стоятиме перед нашими очима вічно».
Танки в районі, де його було уражено, були покинуті, і його батько, рав Яаков, шукав і шукав, доки не знайшов свого сина, і подбав про те, щоб доставити його для тимчасового поховання на Голанах, а потім для постійного — у місті Реховот.
Ребе надіслав родині листи співчуття [2].

Застереження і пророцтва Ребе
Лінія Бар-Лева
У 5730 році (1969/1970) ЦАХАЛ збудував систему укріплень і бункерів на Суецькому каналі для захисту від єгиптян; лінія вважалася непроникною і була названа «лінією Бар-Лева» на ім'я тодішнього начальника Генштабу Хаїма Бар-Лева. Після завершення будівництва лінії генерал Аріель Шарон попросив свого друга рава Шломо Майданчика повідомити Ребе про завершення лінії. У листі-відповіді[3] Ребе написав, що це не добра звістка, а навпаки: лінія укріплень може перетворитися на пастку для солдатів, які перебувають усередині. Так і сталося, коли укріплення не змогли зупинити єгиптян і перетворилися на пастку для солдатів, що були всередині, яких було вбито або взято в полон.

Взяття Дамаска
Протягом війни Ребе підштовхував уряд узяти Дамаск і навіть висловився про це на фарбрейнгені в Шабат:
Дамаск можна було взяти того ж дня, коли почали наступ... або наступного дня. Адже сирійці втікали, не було захисників, і не було армії, яка стояла б проти них, і тоді не було б столиці... і тоді Сирія відразу погодилася б на мирну угоду. І тоді позбулися б ще одного фронту, звільнили б 40 000 солдатів із цього фронту [=північного]... І Вашингтон теж чекав, щоб узяли Дамаск (принаймні в останній день), хоча на словах вони були проти цього, але насправді вони чекали, щоб їх поставили перед доконаним фактом. Я запитав, чому не взяли Дамаск, і отримав відповідь у такому дусі: «Через наявність таких урвищ і скель, які важко взяти», і зі стилю відповіді випливає, що запитання було запитанням-претензією сильною і доброю!»
Ребе говорив про це також у ніч Сімхат Тора 5734 року (1973/1974) перед Ар'є Моргенштерном і Менахемом Левіним, які приїхали тоді на гакафот. У розмові з ними Ребе зазначив, що взяття Дамаска вирішило б результат війни і підірвало б стабільність мусульманського світу, символом якої був Дамаск. Ребе відкинув доводи про те, що Росія втрутиться внаслідок взяття Дамаска на користь Сирії, і додав, що американська протидія — лише на словах. Ребе також говорив з ними про значення війни і передусім про важливість цього періоду з погляду процесу Геули. Наприкінці розмови обидва пообіцяли, що впливатимуть на керівників держави, щоб узяти Дамаск[4]..
Схоже послання отримав пан Йосеф Чехановер, співробітник оборонного відомства в ті дні, від секретаріату Ребе: йому передали, щоб він чинив тиск на Моше Даяна, аби той наказав узяти Дамаск. Пан Чехановер виконав вказівку і передав слова Ребе; Моше Даян вислухав сказане і відповів: Ребе має рацію, але в нас недостатньо живої сили... Солдати мають захищати Тель-Авів!...».
Невдовзі після війни, на єхідуті депутата Кнесету Аврагама Вердігера та його дружини, дружина запитала Ребе: як міг Ізраїль — маленька держава, оточена такою кількістю ненависників, — дозволити собі захопити Сирію і втримувати її?». Ребе роз'яснив[5]: «Я мав на увазі, щоб увійшли до Дамаска, вивели звідти ізраїльських полонених і поранених і всіх тих, чиї життя ми можемо, а тому й мусимо врятувати, і відразу вийшли. Я не мав на увазі, щоб оселилися в Дамаску».
Протоколи розкрито
Майже через сорок років після Війни Судного дня було розкрито протоколи тих, хто визначав політику під час війни, і тоді побачили, що Ребе мав рацію на кожному етапі. Про це Шай Гефен опублікував у тижневику «Бейт Мошіах» огляд, у якому порівняв протоколи зі словами Ребе, і так показав, наскільки Ребе мав рацію в усіх застереженнях і пророцтвах[6].
Женевська конференція
Хабадська діяльність під час війни
Основна стаття – Друкування книжок Хабаду у Фаїді
Відразу з початком війни Ребе виступив з особливим мівцо, просячи охопити всіх солдатів ЦАХАЛу і принести їм послання віри, надії і впевненості. Вказівка була також роздавати всім солдатам монети для цдаки, а також накладати тфілін і радувати солдатів.

На фарбрейнгені 19 кислева Ребе говорив про війну. В одній із сіхот Ребе пояснив, що для того щоб перемогти ворога, потрібна таємна зброя; але якщо ворог виявить таємну зброю, він теж може нею скористатися. Тому треба накладати тфілін із солдатами — це зброя, якої ворог не знає і проти якої безсилий, адже на іншому боці — неєвреї, і навіть якщо вони накладуть тфілін, вони цим не виконують заповідь[7].
Мівцо «Підйон га-бен»

Після закінчення війни, під час візиту рава Менахема Лерера до Кір'ї в Тель-Авіві, один з офіцерів ВПС розповів йому, що значна частина полеглих були первістками у своїх родинах.
Рав Лерер згадав цю подробицю у звіті, який згодом написав Ребе; у відповіді, отриманій від Ребе (через одного із секретарів), Ребе відіслав його до уривка з передмови до книги «Зогар» (аркуш 14, сторона 1), що говорить про заповідь підйон га-бен. Рав Лерер переказав відповідь Ребе офіцерові ВПС.
У той період хасиди Хабаду займалися проведенням підйон га-бен для солдатів ЦАХАЛу, які не були викуплені. Крім того, Головний військовий рабинат діяв у цьому напрямку, проводячи загальні церемонії для солдатів ВПС і для всіх солдатів ЦАХАЛу[8].
У теветі 5740 року (1979/1980) Ребе написав лист підполковникові Менахему Арзі у відповідь на лист Арзі, який написав Ребе про те, що серед солдатів ЦАХАЛу є такі, хто не дотримується заповіді підйон га-бен, а є й такі, хто взагалі про неї не знає; Ребе зазначив, що сам факт «рідкісності» цієї заповіді, яку можна виконати лише один раз і лише щодо сина батьків, які не є когенами і левітами, мав би викликати любов до цієї заповіді. Ребе запропонував Арзі пробудити в цьому питанні співробітників військового рабинату і додав, що якщо знадобиться допомога хасидів Хабаду, вони, безсумнівно, допоможуть у цьому[9].
Додаткова література
- Рав Шалом-Дов-Бер Вольпо, «Шалом, шалом ве-ейн шалом» — документація, документи, статті й уривки з преси того періоду.
- «Сорок років пророцтву», сорок років пророцтву Ребе про Війну Судного дня. Додаток до тижневика «Бейт Мошіах», вийшов до Йом Кіпуру 5774 року (2013/2014).
- Війна Судного дня, спеціальний випуск
, № 2027. - Шнеур-Залман Бергер, «Дерех кохав мі-Яаков», історія життя рава Яакова Мізрахі
Зовнішні посилання
- Менді Грузман, знайшов свого сина і вигукнув: удостоївся я принести жертву за Ізраїль
- Шай Гефен, «Протоколи розкривають, наскільки Ребе мав рацію» — тижневик «Бейт Мошіах», випуск 759.
- Ребе і Війна Судного дня в дзеркалі преси

- Рав Ісраель-Меїр Лау, «Танкісти врятували п'ятьох солдатів»
— діяльність танка Хабаду під час війни

- Історик Ар'є Моргенштерн розповідає про те, що чув від Ребе: переконати осіб, які ухвалюють рішення в Країні, взяти Дамаск

- Шнеур-Залман Бергер, «Хабадський ракурс Війни Судного дня»

- «Ребе: взяти Дамаск» — щоденник подій у 770 на тлі війни
у тижневику «Бейт Мошіах» напередодні свята Сукот 5777 року (16 жовтня 2016) - «Легашбіт оєв у-мітнакем» — спеціальна збірка до 40-річчя чудес Війни Судного дня — «Ваад хаялей Бейт Давид», тішрей 5774 (вересень–жовтень 2013).
- Рав Авішай Іфргон, «Нові відомості про Війну Судного дня»

- Війна Судного дня з невідомого вам боку, з YouTube-каналу jem, на сайті «Фільтр Хабаду для роликів YouTube»
- Ребе про Війну Судного дня, відеоінтерв'ю з Ар'є Моргенштерном, з YouTube-каналу jem, на сайті «Фільтр Хабаду для роликів YouTube»
- «Янусу мі-панеха», п'ятдесят років Війні Судного дня, видано Центральним «Ігуд талмідей га-єшивот» 770 до 50-річчя Війни Судного дня.
| Війни Ізраїлю | ||
|---|---|---|
| Війни | Війна за незалежність (5708-5709) | Синайська кампанія (5717) | Шестиденна війна (5727) | Війна на виснаження (5729-5730) | Війна Судного дня (5734) | Перша ліванська війна (5742) | Війна в Перській затоці (5751) | Друга ліванська війна (5766) | Війна «Залізні мечі» (5784 — 5786) | |
| Акції та операції | Операція в Карамі (5728) | Операція «Ентеббе» (5736) | Операція «Літані» (5738) | Удар по ядерному реактору в Іраку (5741) | Операція «Дерев'яна нога» (5746) | |
Примітки
- ^ Додаток до «Бейт Мошіах», «40 років пророцтву», випуск Йом Кіпуру 5774
- ^ Сайт «Ізкор». «Дерех кохав мі-Яаков» – історія життя його батька, рава Яакова Мізрахі
- ^ «Бейт Мошіах», випуск 1397, с. 13
- ^ Історик Ар'є Моргенштерн розповідає про те, що чув від Ребе: переконати осіб, які ухвалюють рішення в Країні, взяти Дамаск
.
- ^ «Кфар-Хабад», випуск 722, с. 31
- ^ Шай Гефен, «Протоколи розкривають, наскільки Ребе мав рацію» — тижневик «Бейт Мошіах», випуск 759
- ^ Сіха 19 кислева 5734 року (14 грудня 1973), частина 2.
- ^ *Менді Куртес, «Мівцо „Підйон га-бен“», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2115, с. 64 (5785)
- ^ Слова Ребе: «Підтверджую отримання його листа, в якому він пише про питання підйон га-бен серед солдатів ЦАХАЛу: що є деякі з них, хто не знає про це, або хто не дотримується цього. І зрозуміло, що це вельми прикро, особливо що з дивних причин саме виконання цієї заповіді, яка буває один раз у житті, і лише щодо сина-первістка, і батьки якого — ні батько, ні мати — не є когенами і левітами, замість того щоб дорожити нею і любити її, — багато хто нею нехтує, через гр. н. числ. [=через гріхи наші численні]. А з іншого боку, можливо, це і є головна причина — тому що це заповідь не така звичайна. І в усякому разі велич цієї заповіді не потребує роз'яснення, особливо для в. ч. [=Вашої честі]. І напевно, коли він пробудить військовий рабинат у цьому питанні, він знайде уважне вухо, і само собою зрозуміло, що люди Хабаду допоможуть у цьому, якщо знадобиться допомога у справі, яка, з одного боку, дорогоцінна, а з другого — не потребує жодного клопоту, а лише уваги. Зрозуміло, що я буду радий дізнатися про продовження його зусиль у цьому питанні, і заздалегідь дякую. З благословенням на успіх і на добрі вісті». Фото листа