Перейти до вмісту

Первосвященник

Матеріал з Хабадпедії
Первосвященник
Первосвященник, вбраний у шати когена

Первосвященник — голова когенів у служінні в Храмі, який призначався на це в Мішкані і в Першому Храмі за допомогою олії помазання[1], а в Другому Храмі — тим, що служив у восьми шатах.

У Йом Кіпур первосвященник здійснював особливі служіння, яких не може здійснювати рядовий коген. Також він приносив щодня мінху — половину вранці разом із ранковою жертвою тамід і половину ввечері разом із пообіднім тамідом.

Хто гідний бути первосвященником

Первосвященник має перевершувати всіх своїх братів-когенів статурою, силою, багатством, мудрістю і зовнішністю.

Якщо в нього недостатньо грошей, щоб бути багатшим за всіх когенів, усі когени дають йому зі свого, кожен відповідно до свого багатства, доки він не стане багатшим за найбагатшого з них усіх.

Заднім числом, якщо його призначили, ці умови не перешкоджають.

Його пошана

Первосвященник зобов'язаний поводитися з гідністю. Його не повинні бачити оголеним — ні в лазні, ні в убиральні, ні коли він стрижеться.

Він не повинен входити в дім бенкету і на трапезу багатьох, навіть на трапезу заповіді.

Якщо коген забажає, він може піти в дім того, хто перебуває в жалобі. Але й це — у найвищою мірою гідний спосіб. Коли він іде, він не йде впереміш з іншими когенами, а когени оточують його і віддають йому шану. І сган відокремлює його від народу. Сган і колишній помазаник ідуть праворуч від нього, а голова батьківського дому когенів, і жалобники, і весь народ — ліворуч від нього. І він каже жалобникам: «Утіштеся». І вони зобов'язані шанувати його в міру своїх сил.

Також він не зобов'язаний свідчити інакше, ніж для царя, щоб примножити його пошану.

Поведінка первосвященника у випадках жалоби

Якщо в нього помер родич, він не виходить за ним, щоб провести його. І він не виходить навіть із дверей свого дому чи з Храму.

І під час його втішання теж віддають йому шану: увесь народ приходить утішити його в його дім, а він стоїть у ряду, і сган — праворуч від нього, а голова батьківського дому і весь народ — ліворуч від нього, і вони кажуть йому: «Ми — твоя спокута», а він каже їм: «Будьте благословенні з небес».

Він також не надриває одягу за своїм померлим, як інші когени, а якщо надірвав — підлягає бичуванню. Але надриває він унизу, біля ніг.

Стрижка первосвященника

Йому заборонено відрощувати волосся будь-коли, навіть у той час, коли він не входить до Храму. А стрижеться він від переддня Шабату до переддня Шабату.

Спосіб стрижки також особливий: він стрижеться не бритвою, а парою (ножицями), так, що кінець однієї волосини знаходиться біля кореня іншої, аж доки не здаватиметься, ніби вони виросли разом.

Бен Ельаса, зять рабі Єгуди га-Насі, був багатий і витратив багато грошей, щоб вивчити спосіб стрижки первосвященника[2].

Шати первосвященника

У первосвященника було вісім шат, частина з них — із золота. Лляні шати: хітон, штани, головний убір і пояс. Золоті шати: мантія, ефод, хошен і ціц.

Пояс первосвященника — гаптованої роботи, із шаатнезу, і за виготовленням він подібний до пояса рядового когена.

Палата первосвященника

Основна стаття – Палата дров

Палата первосвященника — особлива палата, яка була в первосвященника в Храмі, відома також під назвою «Палата дров» або «Палата Пальгедрін». І задля його пошани та величі первосвященник мав сидіти в Храмі увесь день[3].

Його ступінь

Рівень первосвященника — єхіда, і він входить до Святая Святих, суть якої — єхіда в просторі, у Йом Кіпур, який є єхідою в часі[4].

Одного разу запитали його святість Адмора Магараша: коли первосвященник входив у Йом Кіпур до Святая Святих — ідеться про первосвященника — завершеного праведника, а не про когенів, про яких сказано, що їх прив'язували ланцюгами, — як він знав час, щоб не затримуватися довше, ніж потрібно? Відповів його святість Адмор Магараш, що первосвященник відчував силу межі, що в Ейн Соф[5].

Суть усіх когенів — «людина хеседу», а первосвященник — той, хто пробуджує велику любов (що вища за простий хесед) у душах Ізраїлю.

Див. також


Примітки

  1. ^ До покоління царя Йошіягу, який сховав олію помазання разом із ковчегом.
  2. ^ Трактат «Недарим».
  3. ^ Рамбам, «Закони про храмове начиння і тих, хто служить у Храмі», розділ 5, галаха 7.
  4. ^ Маамар, що починається словами «Ве-холь адам ло їгє бе-огель моед», 5723
  5. ^ «Сефер га-сіхот» 5702. Наводиться в «Торат Шмуель — Сефер га-сіхот».

Повідомити про помилку на цій сторінці