Крик
Крик — це видання звуку з великою силою, що походить із внутрішнього хвилювання.
Крик виходить сам собою з точки серця, і тому в ньому немає ні кантиляції, ні мелодії, ні слів, а простий голос, і тому він пробуджує Нагорі просту волю Раава де-холь раавін.
І в цьому суть голосу шофара, який указує на крик простим голосом[1].
У словах Ребе Цемах Цедека роз'яснюється[2] сказане у вірші «Заволало серце їхнє до Г-спода», тобто людина така сповнена захоплення, і це так торкається її серця і душі, що вона не може витримати в собі цю любов і захоплення і приховати їх, і тому вона раптом кричить великим криком, як той, хто кричить, коли дізнався про справу, що стосується життя його душі; і оскільки ця любов — любов вища за посудини, вища за її межу, тому вона пробуджує Нагорі шефу і безмежну любов.
У хасидському фольклорі поширений нігун «А гешрей ун а гевалд», що описує крик синів, вигнаних від столу їхнього батька.
Примітки
- ^ Мітлер Ребе, «Атерет рош», «Шаар Рош га-Шана».
- ^ «Маамарей Адмор га-Цемах Цедек», «Ле-рока га-арец» (5562).