Лихослів'я
Лашон га-ра — одна з найсуворіших заборон в юдаїзмі, яку в мідраші прирівнюють до трьох найтяжчих гріхів, а саме: ідолопоклонства, розпусти і кровопролиття. Хафец Хаїм перелічує ряд із десятків заповідей-заборон, які порушують, коли говорять лихослів'я[1].
Суворість заборони в книгах хасидуту
Рух хасидизму, і особливо хасидизм Хабад, робить наголос на лихослів'ї.
У книзі «Танія», «Ігерет га-кодеш», розділ 22 (наприкінці), наводиться, що заборона лихослів'я стосується не лише мовлення, а й думки:
«І зла один одному не замишляйте в серці своєму — написано, і нехай не спаде на серце ніколи, а якщо спаде, відштовхне її від свого серця, як розвіюють дим, і як думку про ідолопоклонство в повному сенсі. Бо велике лихослів'я, рівне ідолопоклонству, розпусті і кровопролиттю. І якщо в мовленні так і т. д., і вже відомо кожному мудрому серцем, наскільки більша дієвість думки порівняно з мовленням, як на добре, так і на протилежне.»
Алтер Ребе докладно говорить про суворість лихослів'я: «Як у цій притчі: якщо людина ставить проти світла сонця у вікні тонкі й легкі перегородки в дуже великій кількості, вони затемнюють, як одна товста перегородка, і навіть більше. І точно так само в німшалі — в усіх гріхах, які людина топче п'ятами своїми, і тим паче в тих, що відомі зі слів наших мудреців, що вони в повному сенсі як ідолопоклонство, розпуста і кровопролиття. Як-от відведення очей від цдаки, як написано: «Стережися, щоб не було в серці твоєму негідної думки» і т. д., а «негідний» — це той, хто служить ідолам, і т. д. А той, хто говорить на ганьбу свого товариша, — це лихослів'я, прирівняне до ідолопоклонства, розпусти і кровопролиття; і кожен, хто гнівається, — ніби служить ідолам; і так само той, у кому є пиха. І багато подібного до цього в Гемарі»[2].
Наводиться в «Сефер га-сіхот»[3] від імені Магіда з Межиріча, який сказав від імені Бааль-Шем-Това про вірш «Не простягай руки твоєї, щоб бути свідком нечестивому, хамасом» і т. д.; і Бааль-Шем-Тов пояснює, що кожна людина отримує з Небес особливу чесноту, їй призначену, але коли є два свідки, які свідчать про її вади й про її гріхи, тоді забирають у неї цю її чесноту; і ось це — «не простягай руки твоєї з нечестивим, щоб бути свідком», тобто: не допомагай лихому началу бути разом з ним свідком і приєднатися, щоб бути разом двома свідками, — бо це хамас, адже забирають у людини її чесноти.
Заборона лихослів'я стосується й самого себе[4].
Той, хто слухає лихослів'я
Також і в тому разі, коли дозволено розповідати лихослів'я, — коли йдеться про випадок задля користі і коли немає іншого способу запобігти шкоді, як пояснено в книгах з галахи, — тому, хто слухає, заборонено сприймати сказане лихослів'я як щось істинне, але він має остерігатися й поводитися з обережністю — а раптом це правда, — і не сприймати сказаного.
Наслідок
У «Гайом йом» на 13 хешвана наводиться про сказане в трактаті «Арахін» «лашон тлітай катіль тлітай» — пояснення Бешта, що лихослів'я вбиває трьох: того, хто його вигадав, того, хто розповідає, і того, хто слухає; це лише в духовних шатах, що тяжче за вбивство в матеріальному.
У «Гайом йом» на 18 кислева наводиться на цю тему: у нас прийнято від імені нашого вчителя Бааль-Шем-Това: коли чують щось недобре про когось із євреїв, навіть якщо його не знають, треба дуже засмутитися, бо одне з двох напевно недобре: якщо правда те, що розповідають про такого-то, — то ж він недобрий, а якщо це неправда, — то ж той, хто розповідає, перебуває в недоброму стані.
Зовнішні посилання
- יחיאל יהודה ניישטאדט, הלכות לשון הרע מתוך שלחן ערוך הרב, באתר אוצר החכמה
| Мовлення | ||
|---|---|---|
| Той, що говорить • Пара дихання • Голос • Літери мовлення • Стереження язика • Чисте мовлення • Піст мовчання • Мовчання • Лихослів'я • Плітки • Пусті розмови • Мистецтво мовлення • Рот • Зуб • Язик • Горло • Губи • Піднебіння | ||
Примітки
- ^ У листі від 11 адара 5743 року (24 лютого 1983) Ребе пише підліткові, який просив пробачення за псування брошур «Лікутей сіхот» разом з кількома своїми товаришами: «У відповідь на його лист від виходу святого Шабату тижневої глави «Мішпатім»: нехай час від часу вивчає книгу «Хафец Хаїм».
- ^ «Ігерет га-тшува» — розділ 7
- ^ 5701, с. 65.
- ^ Наводиться в багатьох листах Ребе з вислову Ребе Раяца (мабуть, про людей, які скаржилися, що вони вже можуть зробити і що їхній духовний стан дуже поганий); див., наприклад, «Ігрот кодеш», т. 15, с. 122. І вказане там на інші місця.