Сидур «Тора ор»



Сидур «Тора ор» — це сидур Алтер Ребе, відредагований і надрукований равом Аврагамом-Давидом Лавутом, прадідом Ребе. Сидур вирізняється граничною точністю порівняно з сидурами Алтер Ребе, що виходили до нього, і він також є сидуром Ребе.
Видання сидура
Уперше сидур надрукував сам редактор, рав Лавут, у 5647 році (1886/1887), після листування з питань галахи й нусаха з Ребе Рашабом, який також отримав від нього два примірники, коли сидур вийшов друком[1], а згодом написав листа з додатковими зауваженнями до сидура. У цьому виданні наприкінці сидура були надруковані два твори рава Лавута, присвячені молитві та звичаям: 1. «Дерех га-хаїм» (закони, які написав р. Яаков Лорбербойм з Лісси до свого сидура «Дерех га-хаїм», що його він надрукував у нусаху ашкеназ) з «Натів га-хаїм» — закони за «Шулхан арухом» Алтер Ребе та звичаями Хабаду. 2. «Шаарей тфіла» — роз'яснення відмінностей між нусахом Алтер Ребе та іншими нусахами, з безліччю законів і звичаїв.
Через шість років після відходу з життя Рада — у 5656 році (1895/1896) — вийшло виправлене видання в тому вигляді, в якому він закінчив готувати його до друку перед своїм відходом з життя, і в ньому він також розширив і змінив багато чого у своєму творі про нусах, змінивши заразом його назву на «Шаар га-колель». І відтоді — у кількох виданнях, без особливих змін.
У 5700 році (1939/1940) Ребе Раяц звелів підготувати сидур до друку, щоб у Сполучених Штатах можна було дістати сидур для молитви за ним. Насправді підготовка до друку почалася лише з прибуттям Ребе до нижньої півкулі, і після того як він підготував розгалужені списки виправлень, потрібних сидуру, згідно з правилами граматики, вказівками Ребе Раяца та спогадами старих хасидів, — в елулі 5701 року (1940/1941) Всесвітня «Агудат хасидей Хабад» надрукувала сидур заново в друкарні «Брати Шульзінгер»[2]. До цього видання Ребе записав більшість приміток до сидура Алтер Ребе. У цьому виданні було додано махзор, який не друкувався в сидурі «Тора ор», і він являє собою фотокопію махзора, надрукованого р. Хаїмом-Еліезером Биховським у сидурі «Меа шеарім». Також у цьому виданні було пропущено твори рава Лавута про сидур і закони молитви.
Ще одне видання було надруковано в 5706 році (1945/1946) у Шанхаї (разом із «Дерех га-хаїм» і «Шаар га-колель»), і відтоді впродовж багатьох років сидур «Тора ор» неможливо було дістати, а лише сидур «Тегілат Гашем» і «Сидур ім ДАХ»[3]. У 5747 році (1986/1987) сидур був надрукований заново як фотокопія видання 5656 року (1895/1896) (включно з творами наприкінці сидура), і до нього було додано багато чого, наприклад примітки святим рукописом Ребе на його особистому сидурі тощо. Друкарі видання не знали, що у виданні 5701 року (1940/1941) є багато виправлень, які Ребе вніс сам порівняно з попередніми виданнями, що створює розбіжності між цим сидуром і нинішнім нусахом. Коли й це видання розійшлося, сидур був надрукований ще одним виданням — також у 5747 році (1986/1987), і воно мало більший наклад.
- Упродовж років сидур кілька разів друкувало видавництво «Кегот», із внесенням виправлень видання 5701 року (1940/1941) у фотокопію видання 5656 року (1895/1896).
- У 5781 році (2020/2021) сидур було надруковано з нагоди «року вісімдесятиріччя» аврехами анашу в кварталі «Кан ціва Гашем ет га-браха» з дозволу видавництва «Кегот» у вигляді фотокопії видання 5701 року (1940/1941), з палітуркою під шкіру, подібною до сидура Ребе. Цього року видавництво «Кегот» випустило мале видання, зі шкіряною палітуркою, обмеженим накладом. Єдина відмінність між цим виданням і виданням 5701 року (1940/1941) — це аркуш присвяти в його кінці.
- У 5782 році (2021/2022) видавництво «Кегот» випустило сидур у зменшеному форматі з м'якою палітуркою.
- У місяці елулі 5783 року (серпень–вересень 2023) сидур вийшов друком у кишеньковому виданні[4].
Примітки до сидура
Коли було вирішено не друкувати Ростовський сидур заново в 5701 році (1940/1941), Ребе взявся за нове видання сидура «Тора ор». Тоді Ребе записав примітки до сидура «Тора ор».
Упродовж місяців менахем-ав — елул 5701 року (серпень–вересень 1941) Ребе перевіряв десятки звичаїв, різночитання, граматику та друкарські помилки в Ребе Раяца і в старих хасидів.
Під час першого візиту до Морристауна Ребе поїхав до Морристауна порадитися з Ребе Раяцем щодо певних питань нусаха.
У місяці елулі 5701 року (серпень–вересень 1941) сидур був надрукований заново згідно з примітками[5].
Ставлення Ребе Раяца до сидура
В особливому листі від 7 хешвана 5702 року (28 жовтня 1941) видно особливе ставлення Ребе Раяца до сидура «Тора ор», і ось текст листа: «…І ось я звертаюся цим до наших друзів анаш і учнів-тмімім, хай живуть вони, молитися за цим сидуром і виховувати своїх синів, хай живуть вони, молитися за цим сидуром, і, як відомо, його величність, його святість Алтер Ребе, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга, віддав свою святу душу, щоб установити точний нусах, бо молитва у вивіреному нусаху та вимові — справа дуже важлива, і Всевишній, благословенний Він, прийме наші молитви і ваші молитви серед молитов усіх наших братів, синів Ізраїлю…».
Сидур Ребе

Як зазначено, Ребе редагував видання 5701 року (1940/1941). Після виходу друком Ребе отримав від Ребе Раяца примірник сидура, щоб молитися за ним. Відтоді, впродовж усіх років, Ребе користувався лише цим сидуром (за винятком певних випадків і в 5753—5754 роках (1992–1994)).
Після багатьох років, коли сидур зносився від частого користування і були ті, хто намагався запропонувати інші сидури, Ребе на це не погодився, кажучи, що оскільки цей сидур він отримав від Ребе Раяца, він його не замінить (і лише в період, коли сидур Ребе переплітали (вдруге), Ребе користувався другим сидуром (сидуром наречених). Ще один сидур, що перебував в особистому користуванні Ребе, зберігався в р. Шалома-Дов-Бера Ганзбурга, а після його відходу з життя був повернутий до особистої бібліотеки Ребе у Вищому Ган Едені[6].
У сидурі видання 5747 року (1986/1987) були надруковані деякі примітки, які Ребе записав на берегах свого особистого сидура.
Див. також
Примітки
- ^ Невідомо, чи користувався Ребе Рашаб цим сидуром, як і яким сидуром він узагалі користувався.
- ^ Це видання було відскановане й надруковане знову в 5781 році (2020/2021), як сказано нижче в тексті.
- ^ Кілька разів «Кегот» просили надрукувати його, і був навіть той, хто запропонував оплатити друк, але справа відкладалася з невідомих причин. Див. тшуру Ханін, 5783, що впродовж багатьох років Ребе не погоджувався друкувати, доки Ребе не написала дитина, яка попросила в листі надрукувати сидур, і Ребе звелів швидко взятися за друк. У своїй статті «Обличчя брехуна» рав Єгошуа Мондшайн стверджує, що це версія Рілага (що саме Ребе перешкодив друку), але від р. Ефраїма Вольфа він чув, що Ребе звелів друкувати, а Рілаг відповів на це, що це неможливо, оскільки він не хоче друкувати фотокопію видання 5701 року (1940/1941), бо якість її фотокопії погана, і він бажає робити фотокопію з видання 5656 року (1895/1896) (що й сталося насправді у виданні 5747 року (1986/1987)), якого він не знаходить.
- ^ Видання вийшло друком також як «тшура» до весілля доньки р. Амоса Когена.
- ^ Про швидкість друку розповіли друкарі — брати Шульзінгер: «Коли Адмор р. Йосеф-Іцхак прибув до Сполучених Штатів, до нас звернувся його секретар, який нині є Адмором і главою хасидів любавицької громади, р. Менахем-Мендл Шнеєрсон, із запитанням, чи зможемо ми надрукувати й переплести протягом одного тижня сидур нусах Любавич з єдиного сидура, що був у нього. Він попросив тисячу таких сидурів, щоб поширити їх серед багатьох; ми відповіли, що зробимо все, щоб устигнути з цим замовленням до потрібного терміну. Я отримав сидур і протягом тижня привіз тисячу сидурів надрукованими й переплетеними». «Брати Шульзінгер — друкарня і видавництво», Єрусалим, 5746.
- ^ (Сидур Ребе повернувся до його кімнати в 770, журнал
, випуск 7, тижнева глава «Ваїгаш» 5784 (англійською)).