Перейти до вмісту

Молитви Рош га-Шана

Матеріал з Хабадпедії
Піют «У-нетане токеф», який промовляють у молитві Мусаф у Рош га-Шана, зі стародавнього махзора

Молитви Рош га-Шана мають особливу важливість як день суду і день, у який коронують Всевишнього на царя. Хабадську версію молитви на Рош га-Шана встановив Алтер Ребе, а пізніше Ребе Раяц і Ребе, і її надруковано в махзорі на Рош га-Шана видавництва «Кегот».

У винятковому порядку до молитов Рош га-Шана (а також у Йом Кіпур) було включено піюти і молитви всередині повторення молитви хазаном, на відміну від зазвичай прийнятого в Хабаді. Від наших Ребе, провідників поколінь відома велика важливість кавани в молитвах цього дня, і особливо молитви Арвіт першої ночі Рош га-Шана — першої молитви в році. Так само є багато звичаїв, особливих для цих молитов.

Гідність молитов у Рош га-Шана

Звичай Ізраїлю — Тора: докладати найбільших зусиль до того, щоб кожна дитина в дні Рош га-Шана перебувала певний час у синагозі й брала участь відповідно до свого віку в молитвах і благословеннях, чула сурмління в шофар, відповідала «амен» і «єге шмей раба». Діти роблять це з радістю, із простотою і з натхненням, такою мірою, що це впливає і на дорослих, додаючи їм у їхніх щаблях у служінні Всевишньому в прийнятті ярма, у любові і в трепеті тощо[1].

Особливі закони та звичаї в молитвах Рош га-Шана

Починаючи з цих молитов починають промовляти особливі додавання до молитов десяти днів каяття: «Зохрейну ле-хаїм», «Мі хамоха», «Га-Мелех га-кадош», «У-хтов», «У-ве-сефер хаїм», «Осе га-шалом». Так само в Рош га-Шана і в Йом Кіпур подовжують благословення «Га-Мелех га-кадош» і додають уривки молитви: «Ле-дор ва-дор амліху», «У-вхен їткадаш шімха» та інші[2].

Звичай полягає в тому, що не подвоюють «леела» в кадиші в Рош га-Шана і в десять днів каяття (крім кадиша в молитві «Неіла»), і кажуть: «леела мін коль»[3]. Це попри те, що Алтер Ребе постановив так у «Шулхан арусі»[4], оскільки він змінив свою думку у своєму сідурі[5].

Ребе Рашаб у будні й у Шабат, коли він одягав таліт на свої плечі, той мав вигляд голубиних крил, і на місці святих плечей кінці таліта виходили назовні від плечей, а шовк, що був під талітом, зовсім не було видно. У Рош га-Шана і в Йом Кіпур він був увесь огорнутий талітом під час молитви, а під час піюта й читання Тори був одягнений у таліт, як у всякий Шабат і свято[6].

У колишні роки, після промовляння Тегілім, що перед молитвою Арвіт, Ребе починав співати «Авіну малкейну», а також перед усіма молитвами в Рош га-Шана. 5744 року (1983/1984) не співали «Авіну малкейну» перед молитвами Арвіт (у яких «Авіну малкейну» насправді не промовляють), і причину було роз'яснено в сіхі другого дня Рош га-Шана того року. І відтоді не було року, схожого на інший, — як у молитві Арвіт, так і в решті молитов. 5752 року (1991/1992) співали «Авіну малкейну» лише перед молитвою Арвіт другого дня.

Підготовка хазана до молитов Рош га-Шана

Вказівка наших Ребе, провідників поколінь, полягає в тому, що шаліах ціббур, і особливо в Грізні дні, має спершу пройти молитви, щоб знати щонайменше значення слів. Це особливо підкреслено в піютах, і передусім у тих, що ґрунтуються на висловах Хазаль у мідрашах. Йому слід повторювати це щороку, навіть якщо він робив так торік[7].

Молитва Маарів

Тегілім перед молитвою Арвіт

Перед молитвою Маарів промовляють Тегілім[3].

Важливість цієї молитви і тривалості в ній

Наші Ребе, провідники поколінь, звеличували гідність молитви Арвіт у першу ніч Рош га-Шана. Ребе Раяц пояснює служіння молитви першої ночі: «Спочатку той, хто молиться, повинен покаятися з глибини серця про минуле і пробудити велике милосердя до своєї душі в благаннях і в плачі з глибини серця і внутрішніх сил своєї душі, благаючи про свою душу, щоб прийняли його в раби . . очі наші звернені до Тебе, щоб Ти прийняв нас у раби . . служити Всевишньому, благословенний Він, виконанням Тори і заповідей. Це служіння і є служіння в прийнятті ярма Його благословенного царства в Рош га-Шана, і це прийняття ярма приймається нагорі й викликає задоволення, і цим пробуджують бажання до царювання»[8].

Самі наші Ребе, провідники поколінь, мали звичай дуже подовжувати цю молитву. Ребе Рашаб дуже подовжував цю молитву, не менше ніж на три або чотири години[9], і його молитва тривала приблизно дві години після громадської молитви[10]. Так само молитва була просякнута плачем[11]. Ребе Раяц розповідав: «Пам'ятаю з дитячих років порядок служіння мого батька в молитві Арвіт Рош га-Шана, у великій тривалості, з нігуном прагнення й упевненості Алтер Ребе, голосом, що розриває серце; його святе обличчя, яке було як полум'я вогню і напоєне плачем; „ле-шана това тікатеву ве-техатему“, сказане з агават Ісраель, і його святе й задумливе обличчя протягом першої доби Рош га-Шана»[12].

Ребе Раяц молився щороку в ніч Рош га-Шана від початку ночі й до одинадцятої з половиною[13]. 5699 року (1938/1939) він звелів хасидам, які чекали на місці, щоб почути його молитву, щоб вони не обмежувалися самим лише слуханням його молитви, а промовляли Тегілім саме вголос[14].

Також співали в цій молитві нігун двейкут Алтер Ребе на Рош га-Шана.

Ребе згадав про дивовижність служіння наших Ребе, провідників поколінь, у цій молитві й сказав: «щось подібне до цього і мала дещиця від нього мають бути і в кожного з хасидів»[15].

«Ле-Давид мізмор»

Перед кадишем «Тіткабель» прийнято промовляти псалом «Ле-Давид мізмор ле-Гашем га-арец у-мелоа»[3].

Ребе Рашаб казав, що цей псалом слід читати з величезним зосередженням, і тим самим створюється посудина для притягнення матеріального на весь рік[16].

Благословення «ле-шана това тікатев ве-техатем»

Листівка з благословенням ле-шана това, що символізує звичай промовляти ле-шана това в Рош га-Шана

Прийнято в першу ніч Рош га-Шана казати своєму товаришеві: ле-шана това тікатев ве-техатем[17].

Цей звичай згаданий у наших Ребе, провідників поколінь: Ребе Цемах Цедек казав у синагозі кожному з близьких «ле-шана това» тощо і підходив до кожного. На старості, коли він був слабий, він сидів на своєму місці, і всі близькі приходили сказати йому «ле-шана това»[18]. Також Ребе Рашаб, коли закінчував свою молитву пізньої години ночі, звертався до публіки, щоб благословити їх благословенням «ле-шана това»[19].

У Ребе, 5711 року (1950/1951), після молитви він побажав кожному «ле-шана това тікатев ве-техатем»[20]. У пізніші роки Ребе бажав «ле-шана това тікатев ве-техатем» усім, хто стояв на його шляху, коли він виходив із бейт-мідрашу[21]. Приблизно з 5733 року (1972/1973) почався порядок, за яким Ребе звертається до публіки, стоячи на бімі на місці свого сидіння, і благословляє всіх тричі благословенням «гут йом тов» і тричі благословенням «ле-шана това тікатев ве-техатем» (і щоразу публіка відповідає на його благословення). І знову благословляє «ле-шана това тікатев ве-техатем» також дорогою виходу з бейт-мідрашу. У другу ніч Рош га-Шана він благословляє публіку тричі благословенням «гут йом тов».

Молитва Шахаріт

У молитві Шахаріт, у повторенні молитви хазаном, промовляють кілька піютів, як установлено в махзорах хабадської версії.

Після читання Тори починають приготування до сурмління в шофар і сурмлять перші тридцять звуків — «ткіот де-меюшав».

Ребе Раяц мав звичай промовляти «Ізкор» у другий день Рош га-Шана. Ребе висловився про це: «Щоправда, він не оприлюднив цього звичаю, але, оскільки мені розповіли, він напевно знав, що зрештою я розкрию його багатьом! І мій намір в оприлюдненні цих слів не в тому, щоб установити, чи стосується цей звичай кожного, чи ні, і наступного Рош га-Шана кожен вирішить сам, як чинити»[22].

Молитва Мусаф

У молитві Мусаф Рош га-Шана у рідкісному випадку моляться дев'ять благословень (а не сім, як у всякий Шабат і свято). Додавання благословень — через три благословення, що промовляються в цій молитві: Малхуйот, Зіхронот і Шофарот. Після цих благословень сурмлять 10 звуків після кожного разу, у тихій молитві й у повторенні молитви хазаном, загалом ще 60 звуків.

У повторенні молитви хазаном промовляють кілька піютів. Вирізняється серед них «У-нетане токеф», який промовляють перед Кдушею.

У повторенні молитви хазаном прийнято здійснювати колінопреклоніння на підлозі при промовлянні «Ва-анахну корім». Не прийнято чинити, як ті, хто прискіпливий і стелить хустку й таке інше на дощату підлогу[3]. Схиляють коліна в «Алейну» також і тоді, коли це припадає на Шабат[23]. Падіння при «корім» — не на руку, як при нефілат апаїм, а голова торкається землі, руки стиснуті й великий палець не зігнутий усередину[24]. Під час простирань Ребе Рашаб схиляв коліна і простягався на повен зріст на підлозі (зробленій із дощок), його свята голова торкалася підлоги, так що часом на чолі було помітно пил[25]. Казали, що під час простирання він спирався на чотири великі пальці рук і ніг[26].

Молитва Мінха

Ребе на Ташлиху в Рош га-Шана 5716 (17 вересня 1955) (знято неєвреєм)

Після молитви Мінха першого дня прийнято влаштовувати Ташлих.

Після молитви Мінха другого дня в Ребе прийнято проводити особливий фарбрейнген, на якому співають нігуни наших Ребе, провідників поколінь[27].

Піюти в молитвах Рош га-Шана в хабадській версії

У сідурі Алтер Ребе не було надруковано жодних піютів у молитвах Рош га-Шана. Рав Аврагам-Давид Лавут вважав, що й на думку Алтер Ребе піюти слід промовляти, але він не вніс їх до свого сідура, бо не знайшов, що в них оновити, і кожен охочий нехай промовляє їх за своїм звичаєм[28]. На відміну від цього Ребе Рашаб вважав, що всі піюти, яких Алтер Ребе не вніс до свого сідура, — це тому, що, на його думку, їх не слід промовляти[29].

Рав Хаїм-Еліезер Биховський і рав Хаїм-Меїр Гейльман надрукували 5673 року (1912/1913) молитовний махзор за звичаєм хасидів Хабаду і внесли до нього певні піюти. У своїй передмові вони написали: «Відомо, що в анаш, які моляться за версією нашого Ребе — званою версією Хабаду, — зменшують промовляння довгих піютів і з багатого промовляють небагато. І виконують вислів „краще небагато з каваною“. І напевно те, що промовляють, прийняте в наших батьків, бо так промовляли в нашого великого Ребе».

Коли Ребе друкував сідур «Тора ор» 5701 року (1940/1941), він установив піюти в молитвах Рош га-Шана, спираючись на цей махзор, але вніс до нього певні зміни за вказівками Ребе Раяца.

Див. також

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ «Лікутей сіхот» 29, с. 536.
  2. ^ Ця вставка роз'яснена в Зогарі та в хасидуті (див. «Сефер га-маамарім 5634», с. 312, 316. Див. також «Ор га-Тора», Дварім, с. 1444 і далі).
  3. ^ 1 2 3 4 «Сефер га-мінгагім»
  4. ^ «Орах хаїм», розділ 582, 16.
  5. ^ «Шаар га-колель» 4, 9.
  6. ^ «Решимот дварім», 2, с. 100.
  7. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, частина 4, с. 477. Частина 6, с. 324 частина 7. С. 363. Частина 11, с. 16.
  8. ^ Згідно із «Сефер га-маамарим» 5703, с. 19 і 42
  9. ^ «Лікутей сіпурім», с. 201.
  10. ^ «Решімот дварім», 1, с. 328.
  11. ^ Див. опис молитви в «Ковец га-Тамім», том 2, с. 131 132. І в «Сефер га-сіхот 5701», наведеному далі.
  12. ^ «Сефер га-сіхот» 5701, с. 27.
  13. ^ Із листа рава-хасида р. Й. Фейгіна, «Ігрот кодеш» Магаріяца, 4, с. 7.
  14. ^ Із листа рава Єхезкеля Фейгіна, «Ігрот кодеш» Магаріяца, 4, с. 17; «Сефер га-сіхот» 5699, с. 291.
  15. ^ «Сефер га-сіхот» 5752, с. 13, прим. 19.
  16. ^ «Сефер га-сіхот» 5687, с. 112. «Лішмоа озен», с. 145.
  17. ^ Сідур Алтер Ребе. І в «Шулхан арусі» Алтер Ребе, 582, 17: ле-шана това тікатев
  18. ^ «Сефер га-сіхот» 5698. С. 263
  19. ^ «Га-Тамім», 2, с. 132. «Сефер га-сіхот» 5704, с. 2
  20. ^ «Йемей берешит», с. 248
  21. ^ Див. «Бітаон Хабад», вип. 20, с. 16, про 5723 рік. Вип. 24, с. 12, про 5724 рік
  22. ^ Із сіхи 6 тішрея 5743 (23 вересня 1982).
  23. ^ Махзор
  24. ^ Звичай Ребе.
  25. ^ «Любавич ве-хаялея», с. 30., і так само передав рав Рафаель га-Коген
  26. ^ «Любавич ве-хаялея», с. 30.
  27. ^ Див. статтю «Поєднання свят із буднями».
  28. ^ «Шаар га-колель», у передмові, і в «Шаар Йом га-Кіпурім», розділ 18.
  29. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, частина 1, с. 18.

Повідомити про помилку на цій сторінці