Перейти до вмісту

Переддень Рош га-Шана

Матеріал з Хабадпедії
Ребе здійснює скасування обітниць у переддень Рош га-Шана

Переддень Рош га-Шана, 29 елула, — останній день року і підготовка до прийдешнього Рош га-Шана. Цього дня є багато звичаїв як підготовка до прийдешнього року, серед них скасування обітниць, молитва на могилах праведників, написання підйон нефеш та інші.

Ніч переддня Рош га-Шана

Ніч «Зхор брит» (ніч переддня Рош га-Шана) була «вах нахт» (ніччю чування) Грізних днів. У цей час готуються до переддня Рош га-Шана, який є вступом до днів суду і вироку[1].

Служіння дня

У переддень Рош га-Шана слід читати Тегілім упродовж усього дня, повертатися в тшуві за недобрі вчинки, скоєні в минулому році, щоб під час молитви Арвіт Рош га-Шана бути вже чистими і незаплямованими від усіх лихих звичок минулого року[2].

Сліхот

Основна стаття – Сліхот

У переддень Рош га-Шана багато читають сліхот.

Скасування обітниць

Основна стаття – Скасування обітниць

У переддень Рош га-Шана після ранкової молитви, до полудня, заведено здійснювати скасування обітниць.

Могили праведників

Заведено — тим, хто перебуває неподалік, — молитися біля Огелю Ребе Раяца[3]. Звичай Ребе — їхати до Огелю Ребе Раяца після полудня і залишатися там багато годин до часу Мінхи.

Основна стаття – Підйон нефеш

У переддень Рош га-Шана кожен передає підйон нефеш за себе і за своїх домашніх — Адмору, який благословляє кожного добрим записом і скріпленням печаткою. Ті, хто перебуває далеко, — намагаються надіслати «підйон нефеш» так, щоб його отримав Адмор до Рош га-Шана[4].

Приблизно в період 5650 року (1889/1890) Ребе Рашаб мав звичай приймати підйонот у переддень Рош га-Шана вранці, після «Сліхот», до молитви. Після цього він молився і здійснював скасування обітниць[5]. У переддень Рош га-Шана, після молитви Шахаріт, кожен подавав підйон нефеш Ребе Рашабу[6].

У переддень Рош га-Шана Ребе Рашаб приймав підйонот уранці. Підйонот він приймав біля інших дверей, не тих, через які входять на єхідут. У підйон нефеш загортали гроші підйон нефеш, навіть юнаки[7]... Вони стояли в зовнішній кімнаті, і час від часу Ребе Рашаб виходив із червоних дверей і брав підйонот. Його син, Ребе Раяц, вийшов із їдальні, став і дивився. І так стояв довгий час. Навколо столу біля вікон стояли кілька старших юнаків із тмімім. Потім Ребе Раяц підійшов до дверей, і його батько, Ребе Рашаб, увійшов із ним усередину...

19 кислева 5685 року (16 грудня 1924) (або 5686) Ребе Раяц говорив про те, як його батько брав підйонот: не в усіх він брав однаково — в одного приймав у руку, а в іншого — між пальцями. І сказав Пінхасові Альтгойзу: «У тебе, коли ти був маленькою дитиною, мій батько взяв підйон так, як у нього було заведено щодо наближених, — між пальцями! І показав рукою, між якими пальцями...[8]»

У Ребе Раяца

У дні Рош га-Шана 5697 року (17 вересня 1936) поведінка і порядок були як у попередні роки, без жодних змін, лише в тому, що щоразу був порядок, що [Магаріяц] виходив у переддень Рош га-Шана під час приймання підйон нефеш, стояв біля входу до своєї кімнати і приймав підйон нефеш, а тепер він не був у змозі, а лише сидів на своєму місці, і до нього входили в тому самому звичному порядку, тобто його звичаєм було виходити не менше трьох разів, і цього року було точнісінько так само, бо входили трьома групами, не менше[9].

У переддень Рош га-Шана [5705 року (1944/1945)] до кімнати Адмора [Магаріяца] шліта увійшли всі рабини, анаш і тмімім, що перебували на місці, а також численні гості з провінційних міст, які приїхали до Ребе на свято, щоб передати «підйон нефеш» — записку з проханням про пробудження милосердя, зі згадкою свого імені та імені матері й імен усіх членів своєї родини та імені їхньої матері, — Ребе шліта[10].

У переддень Рош га-Шана 5707 року (25 вересня 1946), коли Ребе Раяцу рав Ш. Левітін, хай живе він, і рав Е. Сімпсон, хай живе він, передали підйонот анаш, він дав своє святе благословення: Всевишній, благословенний Він, хай здійснить усі благословення, якими благословляють євреїв, у матеріальному і в духовному (їдиш)[11].

Після молитви і скасування обітниць [у переддень Рош га-Шана 5716 року (16 вересня 1955)] увесь «народ» вишикувався в чергу біля дверей Ребе, щоб передати «підйон нефеш» — записку з проханням про пробудження милосердя, зі згадкою імен членів своєї родини та імені їхньої матері — до Рош га-Шана, згідно з порядком, заведеним у Любавичах. І Ребе благословляв кожного благословенням «доброго і солодкого року»[12].

[У переддень Рош га-Шана 5723 року (28 вересня 1962)]: Ребе стоїть біля входу до своєї кімнати і з любов'ю приймає записку кожного, з благословенням «доброго запису і скріплення печаткою на добрий і солодкий рік»[13].

[У переддень Рош га-Шана 5724 року (18 вересня 1963)]:.. благословляє благословенням «доброго і солодкого року».. Ребе стояв на порозі своєї кімнати, брав простягнутий йому підйон правою рукою, благословляв того, хто дає, добрим і солодким роком, клав підйон у ліву руку, і коли в його руці накопичувався великий стос підйонот, входив до своєї кімнати, залишався там деякий час і знову виходив, щоб продовжувати приймати підйонот.. Не всі встигли передати свої підйонот, тим часом Ребе їде до Огелю.. Ті, хто не встиг, стоять після полудня і чекають, коли Ребе вийде і прийме в них підйонот[14].

Починаючи з 5738 року (1977/1978), через численність анаш, хай примножаться вони, Ребе приймав підйонот упродовж кількох днів перед Рош га-Шана (на додачу до переддня Рош га-Шана), і приймав їх біля входу до своєї кімнати.

Ребе впродовж багатьох років мав звичай відповідати на всі листи «підйон нефеш», які йому надсилали, і зазвичай відповідав листом такими словами:

Благословенний Всевишній, дні сліхот [57...]... Мир і благословення! Підйон нефеш отримано. І напередодні нового року, що настає для нас і для всього Ізраїлю на добро і благословення, цим висловлюю моє благословення йому і всім його близьким — благословення доброго запису і скріплення печаткою на добрий і солодкий рік у матеріальному і в духовному. З благословенням...

Юнаки теж отримували подібний лист, але в зміненому формулюванні:.. цим висловлюю йому моє благословення — благословення доброго запису і скріплення печаткою... З благословенням до вивчення Тори в трепеті перед Небесами...

Загальний підйон нефеш

Хасиди передають «підйон нефеш» за Ребе і його домашніх і за весь Ізраїль, який називають «загальним підйон нефеш».

Під час приймання «загального підйон нефеш» Адмор має звичай благословляти всіх синів Ізраїлю, де б вони не перебували, благословенням «доброго запису і скріплення печаткою на добрий і солодкий рік»[15].

У Ребе Раяца

В останні роки світової війни було запроваджено звичай, що, крім підйонот, які кожен передає приватно, старійшини анаш, рабини і тмімім дають Ребе [Магаріяцу] шліта «загальний підйон» за наших братів, синів Ізраїлю, і особливо за анаш і тмімім, що перебувають за морем. Ребе говорить у цей час кілька слів пробудження і бажає доброго і солодкого року[16]

У «Сефер га-сіхот 5702»[17] наводяться слова Ребе Раяца, які він сказав «після прочитання підйон нефеш про його здоров'я» і «після прочитання підйон нефеш про анаш і весь Ізраїль за морем».

А в «Сефер га-сіхот 5704»[18] надруковано слова, які він сказав «після передання загального підйон нефеш від старійшин анаш і тмімім» і «після передання другого підйон нефеш про наших братів, синів Ізраїлю, загалом і про анаш зокрема, що перебувають за морем».

У «Сефер га-сіхот 5705»[19]: коли анаш передали Адмору [Магаріяцу] «підйон нефеш» спеціально за нього, після того як він прочитав «підйон нефеш» і підписані на ньому імена, він сказав...; потім анаш передали «загальний підйон нефеш» за наших братів, синів Ізраїлю, і анаш, що перебувають за морем. Щойно Адмор почав читати цей «підйон нефеш», з його очей полилися рясні сльози з тихим зітханням, а прочитавши його та імена тих, хто на ньому підписався, він почав розповідати...

У переддень Рош га-Шана 5707 року (25 вересня 1946), коли йому [Адмору Магаріяцу] передали відомий приватний підйон, він благословив: Всевишній, благословенний Він, хай здійснить ваші прохання в матеріальному і в духовному[20]

[У переддень Рош га-Шана 5710 року (23 вересня 1949)], коли передали Адмору [Магаріяцу] підйон про весь Ізраїль і підйон, що стосується самого Адмора, він сказав [на початку своїх слів]: «Сьогодні — час, коли приватне має включитися в загальне». І Ребе зауважує: «Це єдиний раз, коли мій тесть, найсвятіший Адмор, хай буду я спокутою за його ложе, відповів, як зазначено вище, про свій підйон»[21].

У Ребе

Після передання приватних підйонот [у переддень Рош га-Шана 5716 року (16 вересня 1955)] до Ребе увійшла група найстаріших рабинів і анаш і передала «загальний підйон» — згідно з відомим звичаєм, — і Ребе сказав...[22]

Після передання приватних підйонот [у переддень Рош га-Шана 5717 року (5 вересня 1956)] у руки Ребе, до його святого кабінету увійшла група найстаріших рабинів і анаш і передала «загальний підйон нефеш» згідно з відомим у Любавичах звичаєм — це записка з проханням про пробудження милосердя до всього «Бейт хаєйну» і до Ребе зокрема, щоб Всевишній, благословенний Він, дарував йому надзвичайний успіх у здійсненні Вищого задуму в поширенні Тори і поширенні джерел учення хасидуту, у достатку матеріальному і духовному, і щоб Ребе повів нас серед усіх синів Ізраїлю зустрічати нашого праведного Мошіаха незабаром, у наші дні, амінь. Під час передання «загального підйон нефеш» Ребе сказав...[23]

Ось уже кілька років заведено передавати Ребе «загальний підйон нефеш» у переддень Рош га-Шана (крім того, що кожен передає «підйон нефеш» за себе), тобто просять Ребе пробудити велике милосердя до всього «Бейт хаєйну» і до самого Адмора, щоб його свята воля і воля всіх провідників поколінь здійснилася в нас згідно з Вищим задумом і щоб це було успішно, у достатку[24]

Зазвичай входять передавати «підйон нефеш» лише старійшини з анаш[25]

У переддень Рош га-Шана наприкінці 5719 року (1958/1959), перш ніж увійшли передавати «загальний підйон нефеш», Ребе звелів оголосити, щоб увійшли лише одружені, а не ті, хто навчається. А після передання «підйон нефеш» пояснив: те, що просили оголосити, щоб ті, хто навчається, не входили, — це не тому, що вони молодші, а тому, що вся їхня справа має бути в Торі, і через Тору притягуються всі справи. Їм не слід займатися жодними іншими справами, а лише бути зануреними в Тору[26].

Розмова з ребецн

У переддень Рош га-Шана, незадовго до настання свята, наші Ребе, провідники поколінь, мали звичай заходити і розмовляти деякий час зі своєю дружиною-ребецн[27]. І це вказівка для всіх[28].

Молитва Мінха

Коли його святість Алтер Ребе був у свого вчителя і наставника, рава Магіда з Межиріча, він побачив, що його вчитель Магід молиться молитву Мінха переддня Рош га-Шана дуже довго, голосом нігуну пробудження і з великим плачем, як той, хто розлучається зі своїм вірним коханим.. У цьому порядку Алтер Ребе наставляв своїх синів і онуків, і так чинили наші батьки, наші святі Ребе, у кожному поколінні[29].

Ребе молився молитву Мінха переддня Рош га-Шана 5711 року (11 вересня 1950) з дивовижно страшним плачем. Після молитви Мінха Ребе почав читати Тегілім (за книгою Тегілім з коментарем «Мецудот») з величезним двейкутом упродовж півтори години.. читав зовсім пошепки, і страшна серйозність була розлита на його святому обличчі[30].

У переддень Рош га-Шана перед молитвою Мінха — яка є останньою молитвою року, що минає, — він робить у душі праведний звіт про все, що пройшло через нього впродовж року, як у питаннях заповідей-повелінь і заповідей-заборон, так і в питаннях рис характеру і трепету перед Небесами, як у справах між людиною і Всевишнім, так і в справах між людиною та її ближнім, і звіт, який він робить, — це адаата де-нафшей, за істинною правдою..

І коли він вдивляється у своє загальне становище і стан у матеріальному і духовному, він бачить, що Всевишній, благословенний Він, обходився з ним і з його домашніми з безкорисливою милістю.. не за тим, що йому належить за його поведінку.. і коли він вдивляється в усе це докладно і з поглибленим спогляданням, він визнає свій гріх і свій злочин, і в молитві Мінха, яка є останньою молитвою року, що минає, він пробуджується великим пробудженням із каяттям із глибини серця за все минуле і повертається до Гаває, щоб прийняти на себе ярмо Його царства, благословенний Він[31].

День народження Цемах Цедека

29 елула — день народження Ребе Цемах Цедека, у 5549 році (1788/1789).

Кожного переддня Рош га-Шана Цемах Цедек мав звичай виголошувати маамар хасидуту після сліхот, а потім говорив слова пробудження[32].

У 5732-5747 роках (1971–1987) Ребе мав звичай проводити фарбрейнген у ніч на 29 елула і виголошував сіхот, а також маамар хасидуту. Цей фарбрейнген був також своєрідним «прийомом» для хасидів-гостей, які приїхали до Ребе на Рош га-Шана.

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ «Сефер га-сіхот 5700», с. 10.
  2. ^ «Сефер га-сіхот 5704», с. 1.
  3. ^ «Сефер га-мінгагім».
  4. ^ «Сефер га-мінгагім»
  5. ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 1
  6. ^ «Решимот дварім», 1, с. 327.
  7. ^ «Любавич ве-хаялея», с. 27.
  8. ^ «Ле-шема озен», с. 140
  9. ^ З листа рава р. Єхезкеля Фейгіна. «Ігрот кодеш» Магаріяца, 4, с. 7
  10. ^ «Ковец Любавич», 5, с. 70
  11. ^ «Сіхот 5707» — рукопис
  12. ^ «Ковец Любавич», 13, с. 56
  13. ^ «Бітаон Хабад», 20, с. 16
  14. ^ «Бітаон Хабад», 24, с. 11
  15. ^ «Сефер га-мінгагім»
  16. ^ «Ковец Любавич», 5, с. 70
  17. ^ С. 1
  18. ^ С. 2
  19. ^ С. 2
  20. ^ «Сіхот 5707» — рукопис
  21. ^ «Сефер га-маамарім 5711 — Мелукат», с. 17
  22. ^ «Ковец Любавич», 13, с. 57
  23. ^ «Ковец Любавич», 15, с. 2
  24. ^ «Бітаон Хабад», 13 [5717], с. 33
  25. ^ Там само
  26. ^ «Сіхот кодеш 5720», с. 1
  27. ^ Із сіхот 10 швата 5712 (6 лютого 1952), другого дня Рош га-Шана 5735 (18 вересня 1974) і 5748.
  28. ^ Сіха другого дня Рош га-Шана 5748 (25 вересня 1987).
  29. ^ «Сефер га-сіхот» 5702, с. 2.
  30. ^ «Ємей берешит», с. 248.
  31. ^ «Сефер га-маамарім» 5703, с. 42 41.
  32. ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 162.
(Частину матеріалу статті взято з книги «Оцар мінгагей Хабад»)

Повідомити про помилку на цій сторінці