Перейти до вмісту

Яаков-Йосеф Раскін

Матеріал з Хабадпедії
Яаков-Йосеф Раскін
Основна інформація
Дата народження5661
Дата смерті20 нісана 5746 (29 квітня 1986)
КраїнаРосія, Казахстан, Свята Земля
Місце проживанняГжатськ, Ленінград, Алма-Ата, Рішон-ле-Ціон, Кфар-Хабад
Рід діяльностімоель
Освіта«Томхей Тмімім» у Любавичах
Сім'я
БатькоХаїм-Бен-Ціон Раскін
МатиДвоня, дочка р. Яакова-Йосефа та Шими-Хаше Шаглових
ДружинаДройза, дочка р. Менахема-Мендла Каплана
ДітиМенахем-Мендл Раскін (Кфар-Хабад), Цвія, Давид Раскін, Шалом-Дов-Бер Раскін (Лондон), Єгуда-Лейб Раскін
Брати й сестриІцхак Раскін, Сара Каценеленбоген, Шломо Раскін (Рудня)
Родовід

Рав Яаков-Йосеф Раскін (5661 — 20 нісана 5746 (29 квітня 1986)) був відомим моелем і людиною дивовижної «самопожертви». Удостоївся прислуговувати батькові Ребе, р. Леві-Іцхаку Шнеєрсону, в останні дні його заслання в Алма-Аті в Казахстані.

Біографія

Рав Раскін сурмить у шофар у Ребе в місяці елул у Малому залі після молитви шахаріт
Рав Раскін за роботою моеля

Народився в 5661 році (1900/1901) у рава Хаїма-Бен-Ціона Раскіна і Двоні (доньки р. Яакова-Йосефа і Шими-Хаше Шаглових), у місті Гжатськ поблизу Москви.

Коли він досяг віку «хедеру», його батько р. Хаїм-Бен-Ціон зібрав кількох дітей і вирішив заснувати хедер у повній святості. У Гжатську було два «меламеди» за фахом: один — р. Ашер-Хаїм, богобоязливий єврей, проте він вимовляв літери з «польською» вимовою; а другий був литваком. Він розумівся на граматиці слів і був успішним меламедом, але його богобоязливість була меншою, ніж у першого. Коли р. Хаїм-Бен-Ціон запитав Ребе Рашаба, кому з двох віддати перевагу, той звелів йому взяти польського меламеда, оскільки богобоязливість — це вирішальне при виборі меламеда для дітей.

Відтоді р. Хаїм-Бен-Ціон став хасидом Ребе Рашаба, суворо намагався приїжджати щороку на Рош га-Шана до Любавичів, щоб проводити ці дні поруч із Ребе, і повертався додому на Йом Кіпур. На Рош га-Шана 5670 року (16 вересня 1909) уперше взяв із собою і свого дев'ятирічного сина Яакова-Йосефа.

Р. Яаков-Йосеф навчався в єшиві «Томхей Тмімім» у Любавичах при дворі Ребе Рашаба в 5671–5677 роках (1910–1917).

На Рош га-Шана 5677 року (28 вересня 1916) р. Хаїм-Бен-Ціон прибув до Ребе. Цього разу залишився також на Йом Кіпур і на перші дні свята Сукот. То були дні Першої світової війни, і багатьом учням єшиви довелося виїхати. Серед них і Яаков-Йосеф. Його батько, р. Хаїм-Бен-Ціон, непокоївся, і внаслідок цього обидва увійшли на єхідут. Ребе порадив повернути сина до батьківського дому в Гжатську і склав йому особливий розпорядок навчання на весь рік. У батьківському домі він продовжував навчатися самостійно, доки не одружився в Бобруйську в 5679 році (20.6.1919) зі своєю дружиною пані Дройзою, донькою р. Менахема-Мендла Каплана.

У 5694 році (1933/1934) переїхав жити до Ленінграда, де тоді жили багато з анаш. Як багато хто з анаш у той період, р. Яаков-Йосеф дістав ткацькі та в'язальні машини (трикотаж), і на них працювали вдома без необхідності порушувати Шабат.

Р. Яаков-Йосеф, моель за фахом, таємно робив обрізання немовлятам. Він знав також фах шхіти. У розпал Другої світової війни нацисти взяли в облогу місто Ленінград і обстрілювали мости через річки, що оточують місто. Усі мости вийшли з ладу, крім одного мосту, яким тікав кожен, хто міг тікати. У вівторок, 3 елула 5701 року (26 серпня 1941), до будинку родини Раскіних увійшов сусід і повідомив, що отримав на місці роботи квитки на потяг, але оскільки його сини воюють на Ленінградському фронті, він не хоче їх залишати. І віддав родині Раскіних квитки. Члени родини встигли сісти на останній потяг, і одразу після того, як вони проїхали міст, німцям вдалося його розбомбити.

Після п'ятнадцяти діб поневірянь і митарств потяг прибув до Омська в Сибіру.

З Омська члени родини продовжили шлях потягом до Новосибірська, а звідти сподівалися поїхати до Алма-Ати, столиці Казахстану. Коли вони зійшли з потяга, їм сказали, що міська влада, яка не хотіла, щоб маси біженців хлинули до міста, поставила спеціальних поліцейських на залізничній станції, що розташована за 8 км від міста, і не давала біженцям вийти з неї, і родині Раскіних довелося залишитися на залізничній станції.

Через кілька тижнів вони знайшли якийсь спосіб проникнути до міста. Спочатку жили в будинку, що слугував хлівом, а за короткий час переїхали до квартири в місті. Дуже скоро після прибуття до міста батьків було заарештовано. Через два тижні матір звільнили, а р. Яаков-Йосеф перебував під арештом близько півтора місяця.

Згодом вони зустріли в місті рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона, який прибув із місця свого заслання в Чиїлі в Казахстані. Р. Яаков-Йосеф разом із домашніми удостоївся прислуговувати батькові Ребе, раву Леві-Іцхаку, в останні дні його заслання в Алма-Аті. Частину його спогадів про р. Леві-Іцхака записано в книзі «Толдот Леві-Іцхак», що вперше вийшла в 5737 році (1976/1977).

У місяці елул 5704 року (серпень–вересень 1944) р. Яаков-Йосеф і його донька Цвія, дружина рава Давида Бравмана, виїхали до Малахівки під Москвою. На Хануку 5705 року (1944/1945) до них приєдналася решта родини. Вони зупинилися в його зятя, р. Давида Бравмана.

Після війни родина Раскіних виїхала з Росії під час відомої втечі за допомогою підроблених польських паспортів. Після тривалого перебування в Європі родина прибула до Святої Землі в 5709 році (1948/1949). Він оселився в Рішон-ле-Ціоні, а наприкінці життя жив у Кфар-Хабаді.

У ті роки, коли він приїжджав до Ребе на місяць тішрей, його син р. Давид Раскін, який був сурмачем у шофар у Ребе в місяці елул, надавав честь сурмити в шофар своєму батькові р. Яакову-Йосефу.

Помер у сьомий день Песаху 5746 року (30 квітня 1986).

Родина

Яаков-Йосеф Раскін згадується ще в 49 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5162808800

Повідомити про помилку на цій сторінці