Намір під час виконання заповідей
Намір при виконанні заповідей — невід'ємна частина практичного виконання заповідей, починаючи з найпростішого рівня — виконувати заповідь з наміром здійснити цим волю Всевишнього, Який заповів нам робити це[1], і аж до глибших рівнів — думати під час виконання заповіді про її сенс і про те, як вона довершує свою внутрішню мету: поєднати Святого, благословенний Він, і Його Шхіну і притягнути Б-жественність у світи.
Хоча великі мужі Ізраїлю впродовж усіх поколінь розходилися в тому, наскільки відсутність наміру постфактум применшує виконання заповіді, усі згодні, що від початку заповіді потребують наміру і людині слід намагатися виконувати заповіді з наміром.
Джерело закону
Думки розділилися щодо джерела, з якого мудреці вивели обов'язок наміру при заповідях, згідно з думками, що намір є необхідною умовою, і наші вчителі впродовж поколінь наводили для цього 2 основні джерела:
- «І бережи й виконуй їх усім серцем твоїм і всією душею твоєю»[2][3].
- «І служити Йому усім серцем вашим»[4][5].
Обговорення обов'язку наміру при заповідях з'являється вже в Гемарі[6] — чи виконала людина постфактум свій обов'язок, коли виконала заповідь без особливого наміру, але на ділі в «Шулхан арухі» встановлено як галаху, що заповіді потребують наміру[7].
Згідно з частиною думок, необхідність наміру під час виконання заповіді є лише тоді, коли дію заповіді можна віднести й до іншої мети (наприклад, у людини, яка читає «Шма» як частину тижневої глави «Ваетханан», її дію можна віднести до мети вивчення Тори). Але в людини, яка накладає тфілін і загортається в ціціт, хоча вона й не мала на увазі явно виконання заповіді, оскільки в її діях немає іншої мети, крім виконання заповідей ціціт і тфілін, її дія за замовчуванням вважається виконанням заповіді[8].
Попри існування суперечки щодо наміру при заповідях, за всіма думками згодні, що є мінімальне знання, необхідне в будь-якому разі, як-от віра в Б-га і знання про свій обов'язок у заповіді[9], а також, якщо був протилежний намір і він мав намір не виконати обов'язок своєю дією, він не виконав обов'язку[10].
Ще один приклад заповідей, щодо яких дехто вважає, що за всіма думками вони не потребують наміру, — це заповіді, суть яких у результаті, а не в дії, як-от викуп полонених, де головне, щоб полонений був викуплений, і немає значення сама дія викупу, бо в цих заповідях, навіть якщо він не мав наміру, він виконав обов'язок[11], а також у заповідях, у яких є насолода для тіла, як-от заповіді вживання їжі [12].
Учення хасидуту наголошує на тому різновиді заповідей, які приходять до людини без того, щоб вона взагалі мала намір їх виконати, і навпаки, вона не може виконати їх за допомогою наміру, як-от заповідь забутого снопа, що вказує на їхній піднесений корінь, який вищий за аспект волі[13].
У вченні хасидизму
Алтер Ребе наводить у «Танії» вислів давніх: «заповідь без наміру подібна до тіла без душі»[14].
Учення хасидуту уподібнює намір при заповідях до спинного мозку, який хоча й не входить до числа органів, від нього залежить їхня життєвість, і без нього вони не мають існування[15]. І як у кожному органі є кістки, жили і плоть, так сутнісність кожної заповіді — це її намір, і це заповіді такими, якими вони притягують Б-жественність у світ, а внутрішня причина думок, які вважають, що заповіді не потребують наміру, — це з боку заповідей, якими вони є нагорі, де вони вищі за будь-яке поняття наміру й осягнення[16].
Від намірів при заповідях залежить повнота виконання заповідей, оскільки кожну заповідь людина має виконувати в думці, у мовленні і в дії: намір при заповідях — думка, благословення на заповіді — мовлення, дія заповідей — дія[17].
Загальний намір, присутній в усіх заповідях і пов'язаний із душею (на відміну від дії заповідей, яка пов'язана з тілом)[18], — це бітуль, за якого людина скасовує свою волю і виконує волю Царя[19], і цей намір піднесеніший за частковий намір щодо мети й призначення кожної заповіді[20], який притягує головне з царства Святого, благословенний Він, а також життєвість у заповідях — виконувати їх з любові й трепету[21], бо тоді людина виконує заповідь із бажанням і з гідуром і ретельно дотримується всіх подробиць заповіді.
Алтер Ребе роз'яснює щодо самого цього загального наміру, що коли людина пробуджує його через споглядання величі Всевишнього з поглибленням розуміння, її намір подібний до душі того, хто говорить, у якій є розум і знання, а коли вона пробуджує це в собі через розкриття прихованої любові, яка для неї природна, її намір при заповідях подібний до душі тварини, у якої весь страх і весь потяг природні для неї, а не через споглядання і розум[22].
Крім того, у кожній заповіді є особливий намір, пов'язаний із Б-жественним світлом, яке притягується цією заповіддю. Як-от заповідь тфілін, суть якої в тому, що через неї відбувається притягнення 4 мохін, і тому в тфілін 4 уривки, відповідно до 4 мохін, а через 32 нитки в заповіді ціціт притягують 32 шляхи мудрості, і через схах суки притягують аспект Кетера[23], а коли людина спрямовує намір заповіді, вона стає посудиною для світла, і світло «прилипає» до неї.
Ребе пише в календарі «Гайом йом»[24], що «той, хто займається каванот, має вивчити ці теми ясно за писаннями Арізаля, і тоді його намір бажаний».
Ще одна притча, яку наводять у хасидуті щодо наміру при заповідях, полягає в тому, що як у плоді є кісточка плоду і його м'якоть, що містить смак і запах, так і в заповідях є дія заповідей, уподібнювана до кісточки, благословення на заповіді, уподібнюване до запаху, і намір при заповідях, уподібнюваний до смаку[25].
У молитві
Основна стаття – Молитва без наміру подібна до тіла без душі
Окрім важливості наміру в інших заповідях, у заповіді молитви намір посідає найголовніше й найважливіше місце, оскільки суть молитви — це роздум серця, коли людина стоїть, щоб просити те, чого потребує, у Творця, і спрямовує своє розуміння, щоб з'єднатися з Б-жественністю, а той, хто молиться без наміру, подібний до тіла без душі, так що й саме тіло втрачає свою цінність.
Див. також
Зовнішні посилання
- Рав Хаїм-Леві-Іцхак Гінзбург, «Намір при виконанні заповідей», сайт «Хабад Ор ейн соф», з «Пніней га-Танія»
| Заповіді |
|---|
| 613 заповідей · «248 органів Царя» · Діврей каббала · Заповіді мудреців · Підготовка до заповіді · Намір під час виконання заповідей · Благословення на заповідь · Прикрашання заповіді |
| Вибрані наказові заповіді |
| Любов до Б-га · Любов до ближнього-єврея · Їдження маци · Брит міла · Благословення після їжі · Добродійство · Віра в Б-га · Видалення нечистих із Храмової гори та з Храму · Трепет перед Б-гом · Шанування батька й матері · Мезуза · «Плодіться й розмножуйтеся» · Цдака · Цицит · Освячення Імені · Читання «Шма» · Шабат · Відпускання птаха з гнізда · Молитва · Тфілін · Сурміння в шофар · Тшува· Гостинність |
| Вибрані заборонні заповіді |
| Ідолопоклонство · Заборонені зв'язки · Кровопролиття · Порушення чужих меж |
Примітки
- ^ Наприклад, людина може дати цдаку через природу своєї душі, не маючи наміру здійснити цим волю Всевишнього.
- ^ Дварім 26, 16.
- ^ «Дерех пікудеха», передмова 2.
- ^ Дварім 11, 13.
- ^ «Сефер га-мікне» (53).
- ^ Рош га-Шана, 28а. Брахот, 13а. Псахім, 114б.
- ^ «Орах хаїм», 60, 4.
- ^ Шаблон:Єрушалмі; «Хаєй адам» 68, 9, «Мішна брура» 60, 10.
- ^ «Рош амана» Абарбанеля, розділ 4 і розділ 7.
- ^ Рабейну Йона, Брахот, 6а. Шут га-Рашба, частина 1, розділ 458. Рош, Брахот, глава 1, розділ 14. У випадку, коли він не знав суті дії або вважав, що не зобов'язаний до заповіді, — наприклад, їв мацу і думав, що це м'ясо, або знав, що це маца, але думав, що сьогодні будній день, — написав Раа (наведено в Рані, 7б), що за всіма думками він не виконав свого обов'язку, і так само постановив Алтер Ребе у своєму «Шулхан арухі», розділ 475, параграф 29, щодо заповідей вживання їжі, а Ребе додає і пояснює, що цей закон діє саме тоді, коли йому ясно, що йдеться про м'ясо, або ясно, що сьогодні не будній день, бо це помилкове знання. Але у випадку, коли є вада в знанні без помилкового знання (наприклад, він не знає, що він їсть), він виконує обов'язок («Мі-бейт га-гназім», с. 91).
- ^ «Ковец шіурім», ч. 2, 23-6, «Сефер га-мікне» 53-3, що починається словами «У-ве-зе», «Мінхат хінух» 1-3 [29], що починається словами «Ве-ядуа». Див. також у «Мішна брурі» 695, 4 щодо наміру в заповіді мішлоах манот те, що написано від імені «При мегадім».
- ^ Ран, Рош га-Шана 7б за аркушами Ріфа, у думці Рамбама, («Мінхат хінух» 10-3 [26], що починається словами «У-ле-іньян»). І так само постановлено в «Шулхан арух га-Рав», розділ 475, параграф 22.
- ^ «Сефер га-лікутім — ДАХ» Цемах Цедека 1089.
- ^ «Танія», розділ 38 (50а). Шла 249, кінець сторони б. І див. у зазначеному в «Покажчику віршів і висловів мудреців» у «Танії» («Кегот», 5745), с. 90, примітка 11.
- ^ «Сефер га-лікутей — ДАХ» Цемах Цедека, сторінка 1107.
- ^ «Сефер га-лікутім — ДАХ» Цемах Цедека 1086.
- ^ «Лікутей Тора», початок глави «Пінхас». «Ор га-Тора», «Їтро», сторінка 937.
- ^ Маамар «Еле толдот Ноах», глава «Берешит» 5751.
- ^ «Сефер га-лікутім — ДАХ» Цемах Цедека 1091.
- ^ Як сказав Шмуель Шаулю: «Ось, слухняність краща за жертву, увага — краща за лій баранів».
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Берешит» 5713.
- ^ Див. докладно в «Шіурім бе-сефер га-Танія», кінець розділу 38.
- ^ Бесіда в Шабат глави «Хаєй Сара» 5719.
- ^ 2 тішрея.
- ^ Маамар, що починається словами «Ахат шаальті», глава «Ніцавім-Ваєлех» 5715.