Перейти до вмісту

Благословення на заповіді

Матеріал з Хабадпедії

Благословення на заповіді — це благословення, яке вимовляють перед виконанням заповіді з Тори або зі слів мудреців.

Текст благословення

Загалом є два види формул у благословенні на заповіді: «аль» — дія заповіді, і «лаасот» — здійснити заповідь. Різні думки є в поясненні цієї відмінності:

Одна думка говорить наводиться в «Хідушим» Рамбана[1] від імені Раавада від імені рава рабі Моше, сина р. Йосефа, що формулу «лаасот» кажуть лише про заповідь, яка не має завершення, а зобов'язаний виконувати її постійно, як-от накладання тфіліну і цицит і подібні до них, але заповідь, виконання якої одноразово є завершенням її роботи, як-от біур і взяття лулава, і обрізання, і шхіта, — на всі вони благословляють «аль».

На цю думку заперечує Рамбан — «І важко мені, адже над свічкою Хануки благословляють «леадлік», і хоча її виконання є завершенням роботи, але Рабейну Там, благословенної пам'яті, сказав, що оскільки вона потребує олії, щоб горіти від заходу сонця доти, доки не зникне нога з ринку, то ця заповідь вважається як та, виконання якої не є завершенням її роботи, і це неясно».

Друга думка — самого Рамбана і багатьох рішонім, які вирішують, що «кожна заповідь, яка покладена на людину і неможливо їй звільнитися від свого обов'язку через посланця, а лише самою собою, — це та заповідь, над якою благословляють не над дією, а «лаасот», як-от заповідь суки, природа якої — сидіти, оскільки не виконує в ній свій обов'язок сидінням іншого, і так заповідь закутування, і так тфілін благословляє на них «леаніах»».

На це заперечив у «Сефер га-махрія»[2]: і це правило не має опори, адже заповідь Тори не буває через посланця, і благословляє «аль діврей Тора», а не лільмод Тора. І взяття лулава, і омивання рук, і споживання марора, і споживання маци не бувають через посланця, і благословляє над дією, а не лаасот. І ханукальна свічка можлива через посланця, і благословляє леадлік, а не аль адлакат, і так лігмор ет га-Галель, і так леахнісо бе-врито шель Аврагам авіну, що можливо через посланця, і благословляє лаасот, а не над дією.

Виходячи з цього, він вважає, що немає правил у цьому питанні: «але напевно немає змісту в цьому правилі, і немає жодної відмінності між ними, як я написав, і як пояснив Море, і тому не були мудреці точні в цій справі, що часом писали над дією, а часом писали лаасот, і той, хто приходить розрізняти між ними, ніколи не виходить із труднощів, і він змушений втискуватися, щоб увести слона в голчине вушко, і врешті-решт нічого не досягає».

У хасидуті

У благословенні на заповіді ми благословляємо ашер кідшану бе-міцвотав і т. д., бо через заповіді ми притягуємо з аспекту «ашер», який є аспектом вищої насолоди. І це притягнення — в аспекті Вищої Хохми і Нижньої Хохми, які є аспектами їхуда ілаа і їхуда татаа, у які притягується з аспекту вищої насолоди.

І ось пояснення благословення: Барух Ата Гашем Елокейну — це аспект їхуда ілаа Хохми і Біни де-Ацилут, а потім Мелех га-олам — це аспект їхуда татаа, і притягують ним з аспекту ашер кідшану — аспекту вищої насолоди. А саме — саме через виконання матеріальних дій заповідей в аспекті іткафья й ітгапха, щоб здійснити відбори кліпат нога, бо саме через це притягують розкриття вищої насолоди.

Примітки

  1. ^ трактат «Псахім», аркуш 7, а
  2. ^ розділ 61

Повідомити про помилку на цій сторінці