Перейти до вмісту

Гафтара про Хану

Матеріал з Хабадпедії

Гафтара про Хану — це гафтара, яку читають у перший день Рош га-Шана і яка розповідає історію Хани, матері Шмуеля, що була неплідна і внаслідок своєї молитви в Мішкані удостоїлася і була згадана сином, якого вона присвятила Всевишньому.

Простий зв'язок між змістом гафтари та Рош га-Шана в тому, що Хану було згадано в Рош га-Шана. Крім того, у хасидуті роз'яснюються різні теми, які можна вивести з образу її молитви та з особливих висловів у її молитві, — щодо молитви загалом і молитов Рош га-Шана зокрема[1].

Причина гафтари про Хану в Рош га-Шана

У перший день Рош га-Шана читають «І Г-сподь згадав Сару», а гафтару читають про Хану[2], оскільки час її згадування був у Рош га-Шана[3].

У хасидуті роз'яснюється, що протягом гафтари трапляються 9 згадок Імені Всевишнього, і гафтара завершується словами «судитиме кінці землі й дасть міць царю Своєму», — оскільки служіння Рош га-Шана є побудова Малхут через притягнення дев'яти сфірот у сфіру Малхут, і через це «дасть міць царю Своєму» — побудова Малхут[4].

Зміст гафтари згідно з хасидутом

Плач Хани

Пніна, суперниця Хани, яка дошкуляла їй, вихваляючись своїми дітьми, натякає на ситра ахра[5], а Хана натякає на Шхіну, і як це виражається в їхніх іменах: ім'я «Хана» вказує на «хен Гашем», тоді як Пніна натякає на матеріальне багатство, як і в зіставленні вірша, що Тора «дорожча за перли»[6]. А плач і горе Хани через її неплідність указують у духовності на те, що людина не має сталості й продовження у своєму служінні Всевишньому, у святості (вона «жива», але немає в цього продовження й породжень у цьому світі), тоді як її справи, пов'язані із ситра ахра, мають породження і сталість[7].

Хана і Пніна суперечать одна одній, оскільки любов до Всевишнього і ситра ахра не можуть перебувати разом у серці єврея, як це виражається також у матеріальності події, як наведено в мідраші, що з кожною дитиною, яка народжувалася в Хани, помирала одна з дітей Пніни[8], — бо додавання на одному боці зменшує на іншому. І тому розповідається в гафтарі, що Хана раділа цьому у своїй пісні, оскільки за Торою слід радіти «відсіканню» синів — породжень і справ людини — від їхньої причетності до ситра ахра і діяти, щоб перевести їх на бік святості[9].

Плач Хани вказує на те, що людина, яка хоче, щоб у неї був «бейт валад» і щоб її служіння Всевишньому принесло якусь користь, повинна зробити із себе посудину-вмістилище, тобто самоскасуватися перед Б-жественністю, щоб вилив і світло Всевишнього могли перебувати в ній; а плач — це вираження руху душі та пробудження самої людини до самоскасування[10].

Коли Елкана намагався втішити Хану, він сказав їй: «Хіба я не кращий для тебе за десять синів?» — тобто пояснив їй, що там, де є розкриття аспекту «Анохі», немає місця особистим потребам; але Хана не прийняла втіхи, бо вона була пов'язана з метою створення світу, яка — зробити «Дира ба-тахтонім», і щоб це було саме в образі «насіння людського»[11].

Молитва Хани

У молитві Хани написано «і молилася над Г-сподом», а не «до Г-спода», оскільки вона справді притягнула у своїй молитві з місця, яке вище навіть за Ім'я Гаває[10]. Це виражається також у подячній молитві, у якій вона каже «немає святого, як Г-сподь», — яка говорить про такий щабель, що він відокремлений і вищий за всіх (немає святого, як..), що немає нічого, що можна було б зіставити із цим щаблем[12], а також у вислові, який вона згадує у своїй пісні, «і не зважені діяння», — що діяння і справи нижніх не торкаються Його і не впливають на Нього анітрохи[13], і в інших висловах протягом гафтари[14].

Молитва Хани пошепки теж символізує цей високий аспект: вираження душі приходить зазвичай через мовлення, однак коли посудина мовлення не може вмістити, людина вибухає плачем або криком; а ще глибший аспект не може виразитися навіть криком, і він знаходить вираження лише в крику серця — «губи її рухаються, а голосу її не чути».

Претензія Елі-первосвященника

Елі справді не думав, що Хана п'яна (і тому не перервав її молитви), а висловив їй претензію: як можливо, що, стоячи перед Всевишнім, вона цілком занурена у свої потреби, — і назвав її «п'яною», як п'яний, який занурений у себе й не помічає, де він перебуває. Але Хана відповіла йому, що, коли єврей просить свої потреби у Святого, благословенний Він, це не просто матеріальні потреби, а це потреба душі, оскільки самій душі це потрібно, щоб вона могла завершити свою місію у світі («Дира ба-тахтонім», як сказано вище); і це також урок із гафтари для молитов Рош га-Шана — що просять у Святого, благословенний Він, доброго й солодкого року в матеріальності, хоча суть дня — коронація Царя, — оскільки ми просимо не для самих себе, а для душі та її служіння[15].

Настанова в служінні Всевишньому

З кожної теми в Торі слід вивести вказівку до дії, оскільки «Тора» — від слова «вказівка», і вже певно з розповіді в цій гафтарі, про яку сама Гемара свідчить, що з неї слід виводити великі закони («скільки великих законів»)[16], слід вивести вказівку до дії на ділі.

Із прохання Хани можна вивести, що правильний спосіб виховання — це «насіння людське — насіння, що влилося серед людей», тобто не прагнути виховати сина саме так, щоб він вирізнився в чомусь певному або був найбільш обраним у якійсь галузі, а саме щоб він влився серед людей, тобто був прийнятий у суспільстві. І це шлях, який приводить до успіху у вихованні, — до такої міри, що Шмуель у своєму поколінні як Моше і Агарон у своєму (за висловом Гемари[17]). Також слід вивести, що задля виховання дітей варто відмовитися від особистої користі й навіть від користі духовної, як-от бачення Б-жественності в Храмі[18] (і тому навіть у Мішкані Хана була сумна через свою неплідність і молилася про це). І так само з присвячення Шмуеля Всевишньому після його народження слід вивести, що вже з малого віку потрібно оточувати дитину кімнатою, якомога подібнішою до дому Всевишнього, — чистою від неналежних речей і прикрашеною предметами чистоти й святості, як-от літери та святі книги[19].

У наших Ребе

Уже від часу початку заснування хасидизму Хабад наші Ребе, провідники поколінь, самі мали звичай підніматися читати гафтару в Рош га-Шана, оскільки служіння підготовки до сурмління починалося вже під час гафтари (як сказано вище про її суть), яка супроводжувалася в усіх наших Ребе, провідників поколінь, тихим плачем і шепотом, причому багато разів їхній голос уривався й тремтів під час промовляння гафтари та наспіву знаків кантиляції[20].

Ребе Рашаб свідчив про свого батька: «Я не дивуюся промовлянню віршів і сурмлінням... Дивуюся я гафтарі, бо під час промовляння гафтари сльози його лилися з очей, з носа і з усіх каналів, без жодних приготувань»[21].

Також щодо Ребе трапляються численні описи протягом років, як він вибухав під час промовляння гафтари нестримним плачем.

Додаткова література

  • «І вилила я душу свою перед Всевишнім», збірка роз'яснень із учення хасидуту на гафтару про Хану, у журналі «Ор ве-хают», елул 5781 (серпень–вересень 2021)

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ «Даат» — гафтара Рош га-Шана.
  2. ^ Мегіла 31, а. «Тур і Шулхан арух» (і Алтер Ребе), Орах хаїм, розділ 584, пункт 2 (пункт 7).
  3. ^ Раші там само.
  4. ^ «Лікутей Тора», Насо 25, б. У роз'ясненні слів Єрусалимського Талмуду в трактаті Брахот, розділ 4, закон 3.
  5. ^ «Ор га-Меїр», тижнева глава «Лех леха», від імені Бааль-Шем-Това, згідно зі словами Гемари в трактаті «Бава батра»: «Сатан і Пніна мали на увазі заради Небес»".
  6. ^ «Ор га-Тора», Мішпатім 1265. «Торат Менахем», частина 38, сторінка 113.
  7. ^ «Торат Менахем», частина 21, сторінка 10.
  8. ^ «Ор га-Тора», Мішпатім, сторінка 1265.
  9. ^ «Торат Менахем», частина 38, сторінка 114.
  10. ^ 1 2 «Тора ор», Мішпатім 79, а.
  11. ^ «Торат Менахем», частина 62, сторінка 57.
  12. ^ «Маамарей Алтер Ребе» 5566, 1, сторінка 288.
  13. ^ Але в кере читають «ве-ло», оскільки в нижчому знанні справи нижніх усе ж торкаються Його. «Сефер га-ерхім», літера «алеф», сторінка 164.
  14. ^ «Г-сподь — сокрушені будуть ті, хто сперечається з Ним» — роз'яснено в «Лікутей Тора», Насо 25, б. Подвоєння вислову «І сказав Г-сподь Сатану: хай докорить Г-сподь тобі, Сатане» — роз'яснено в «Ор га-Тора», зазначеному вище, у доповненнях, сторінка 103.
  15. ^ «Лікутей сіхот», частина 19.
  16. ^ «Оцар Лікутей сіхот — Моадім», сіха 2 до Рош га-Шана.
  17. ^ «Торат Менахем», частина 27, сторінка 340.
  18. ^ «Торат Менахем», частина 38, сторінка 115. І силою її самопожертви — не йти в паломництво й замінити своє місце у вихованні сина «годувальницею»; після того прийшла в Шіло зі Шмуелем і віддала його Всевишньому на всі дні. 6 тішрея 5734 (2 жовтня 1973), «Торат Менахем», пункт 10.
  19. ^ «Торат Менахем», частина 62, сторінка 62.
  20. ^ «Га-Тамім», зошит 4.
  21. ^ «Торат шалом», сторінка 188.

Повідомити про помилку на цій сторінці