Храмові сурми

Заповідь сурмлення в сурми — це заповідь, дана народові Ізраїлю в пустелі; її викладено в тижневій главі «Бегаалотха» у книзі Бемідбар. Її зміст — обов'язок сурмити в сурми в призначені часи, при принесенні жертви в Храмі та під час війни.
До цієї заповіді включено й особливий наказ Моше Рабейну — наказ приготувати для себе дві особливі срібні сурми на час перебування в пустелі, а також інші випадки, у які він сурмитиме в них: при скликанні громади або при вирушанні таборів у дорогу.
Їхнє джерело в Торі
Спочатку Святий, благословенний Він, наказав Моше про його сурми та про сурмлення, які будуть у пустелі, а потім Тора додає наказ сурмити під час війни та в дні радості при жертвоприношеннях у Храмі.
І говорив Г-сподь до Моше так: зроби собі дві срібні сурми, карбованими зроби їх; і будуть вони в тебе для скликання громади й для вирушання таборів у дорогу. І засурмлять у них — і збереться до тебе вся громада до входу Шатра зібрання. А якщо в одну засурмлять — зберуться до тебе князі, голови тисяч Ізраїлю. І засурміть тривогу — і рушать табори, що стоять на сході. І засурміть тривогу вдруге — і рушать табори, що стоять на півдні; тривогу нехай сурмлять при вирушанні їх у дорогу. А при скликанні зібрання сурміть, але не сурміть тривогу. І сини Аарона, когени, нехай сурмлять у сурми; і буде це вам законом вічним для поколінь ваших.
І коли підете на війну в землі вашій проти ворога, що утискає вас, — сурміть тривогу в сурми; і згадані будете перед Г-сподом, Б-гом вашим, і врятовані будете від ворогів ваших.
І в день радості вашої, і у свята ваші, і в новомісяччя ваші сурміть у сурми при всеспаленнях ваших і при мирних жертвах ваших; і буде це вам нагадуванням перед Б-гом вашим. Я — Г-сподь, Б-г ваш.— Книга Бемідбар, глава 10, вірші 1–10
Сурми Моше
Сурми Моше можна поділити на дві частини:
1. «Для скликання громади»: сурмлення у дві сурми, що слугує знаком для всієї громади зібратися до Моше до входу Шатра зібрання, а сурмлення в одну сурму слугує знаком для зібрання самих лише князів.
2. «Для вирушання таборів у дорогу»: тривога в сурму вказує таборам, що стоять, почати рух. Перша тривога вказує коліну Єгуди, коліну Звулуна й коліну Іссахара виходити в дорогу. При другій тривозі виходять коліно Реувена, коліно Шимона й коліно Гада. Так ще дві тривоги — і всі коліна приєднувалися до переходу[1].
Сурми, які зробив Моше, були сховані після його смерті, і були зроблені нові сурми, оскільки мова наказу Всевишнього про виготовлення сурем була «зроби собі», і звідси вчать, що ці сурми призначалися для нього, а не для інших[2].
Подробиці законів
Будова сурми

Талмуд виводить, що сурми когенів мають бути зроблені з чистого срібла, і навіть постфактум не можна замінити їх іншими металами. Дехто робить звідси висновок, що сурма, якою користувалися когени, була простою сурмою[3]. Однак під час сурмлення в рік Гакгель когени сурмили в золоті сурми.[4]
Кількість сурем
Не зменшують менше ніж до двох когенів при сурмленні й не додають понад сто двадцять когенів[5].
Сурмлення сторонньою особою
Хоча більшість думок вважає, що служіння сурмлення дано лише когенам, Рамбам пише, що «в усі дні свят і в новомісяччя когени сурмили в сурми під час жертвоприношення, а левіти співали пісню».[6] Звідси робить висновок автор «Сефер га-хінух», що, на думку Рамбама, в інші дні іноді й левіти сурмили в сурми в Храмі.[7] У піст від початку заповідано, щоб у сурми сурмили когени, але якщо немає когенів — сурмить і левіт, і ісраель.[8]
Використання сурем
Є види використання, які були лише в пустелі
- «Для скликання громади»: сурмлення у дві сурми, що слугує знаком для всієї громади зібратися до Моше до входу Шатра зібрання, а сурмлення в одну сурму слугує знаком для зібрання самих лише князів.
- «Для вирушання таборів у дорогу»: тривога в сурму вказує таборам, що стоять, почати рух. Перша тривога вказує коліну Єгуди, коліну Звулуна й коліну Іссахара виходити в дорогу. При другій тривозі виходять коліно Реувена, коліно Шимона й коліно Гада. Так ще дві тривоги — і всі коліна приєднувалися до переходу.
Однак у заповіді сурмлення для поколінь є дві основні функції, описані у вірші, а між ними є розділовий вірш, що говорить про когенів, які сурмлять ([9]):
- Тривога під час біди, у день посту або на війні.[10]
- Сурмлення й тривоги в храмовому служінні, мета яких — слугувати нагадуванням перед Всевишнім.[11] І вони — у:
- дні радості, свята й новомісяччя.
- супровід принесення жертв у Храмі.
Одиничні події
У Танаху трапляються й інші випадки, коли сурмили й сурмили тривогу в сурми:
- при перенесенні ковчега завіту Всевишнього на його місце в Єрусалимі[12]
- при освяченні жертовника[13]
- при освяченні Храму[14];[15]
- при закладанні основи палацу Всевишнього[16][потрібне уточнення]
- при освяченні стіни Єрусалима[17]
- при помазанні царів[18];[19]
Сурмлення в Храмі
Кожен день у Храмі починався з трьох сурмлень при відкритті воріт Азари, потім лунали ще дев'ять сурмлень у сурму під час церемонії ранкового таміду й дев'ять сурмлень при принесенні таміду передвечірнього, і це за вказівкою Мішни, що не зменшують менше ніж до двадцяти одного сурмлення на день і не додають понад сорок вісім[20]. Були в Храмі дні, коли сурмили тридцять шість сурмлень; вони охоплювали щоденну кількість у двадцять одне з додаванням дев'яти сурмлень у дні, коли є жертва мусаф, тобто в Шабати та у свята, і шести сурмлень переддня Шабату, щоб утримати народ від роботи й відокремити святе від буденного. У переддень Шабату, що припадає на свято Сукот, сурмили сорок вісім сурмлень, і до них входили сурмлення щоденні, сурмлення жертви мусаф, сурмлення возливання води та інші.
У законах заповіді шофара Рош га-Шана пише Рамбам:
«У Храмі сурмили в Рош га-Шана в один шофар і у дві сурми з боків; шофар подовжує, а сурми вкорочують, бо заповідь дня — у шофарі. А чому сурмлять разом із ним у сурми? Бо сказано: „У сурми й голосом шофара сурміть перед Царем, Г-сподом“ (Тегілім 98, 6). Але в інших місцях сурмлять у Рош га-Шана лише в шофар».
— «Мішне Тора» Рамбама, книга «Зманім», Закони шофара, глава 1, галаха 2.
Зображення сурем
Досі знайдено лише одне їхнє зображення — на знаменитому рельєфі арки Тита в Римі[21]. За рельєфом на арці Тита в Музеї музики в Хайфі було відтворено дві срібні сурми. Ці сурми відрізнялися від двох сурем, викарбуваних на монетах Бар-Кохби, які короткі й товсті, як військові сурми[21].
Див. також
Зовнішні посилання
- «Сурми Моше Рабейну і Храму» на сайті «Бейт Хабад»
Примітки
- ^ Див. вище в цитаті з Бемідбар, глава 10
- ^ Раші до книги Бемідбар, глава 10, вірш 2, що починається словами «зроби собі»
- ^ Те, що називається «herald trumpet», тобто без клапанів і вентилів для керування тоном, оскільки срібло вважається «твердим» металом, за допомогою якого неможливо створити складний механічний механізм; а в книзі «Єрушалаїм ір га-музика» (М. Гешурі), с. 173, вказується на опис Йосефа га-Когена в «Кадмоніот» 3, 12, 6, а також на зображення на тріумфальній арці Тита
- ^ «Тосефта», Сота 7, 8
- ^ Вавилонський Талмуд, Арахін 13б.
- ^ Рамбам, Закони храмового начиння і тих, хто служить у ньому, глава 3, галаха 5
- ^ «Сефер га-хінух», заповідь 384
- ^ «Хідушей га-Рамбан», Тааніт 15а
- ^ Книга Бемідбар, глава 10, вірш 8
- ^ Книга Бемідбар, глава 10, вірш 7
- ^ Книга Бемідбар, глава 10, вірш 9
- ^ Книга Діврей га-ямім I, глава 15, вірші 24 –28
- ^ Книга Діврей га-ямім II, глава 29, вірш 27
- ^ Книга Діврей га-ямім II, глава 5, вірш 13
- ^ Книга Діврей га-ямім II, глава 7, вірш 6
- ^ Езра, глава 3, вірш 10
- ^ Нехемья, глава 12, вірш 35
- ^ Мелахім II, глава 11, вірші 12–14
- ^ Діврей га-ямім II, глава 23, вірш 13
- ^ Мішна, Сука 5, 5.
- ^ 1 2 Наама Шхорі, «Музичні інструменти, на яких грали сини Ізраїлю в Храмі»