Кровопролиття
Це заборона Тори вбивати, вона одна з Десяти заповідей, і вона ж одна з трьох провин, через які треба йти на самопожертву в ситуації, коли нееврей примушує людину переступити, — і бути вбитим, але не переступити.
І так само вона одна із семи заповідей синів Ноаха.
Покарання тому, хто вбив навмисно при свідках, — через один із чотирьох видів смертної кари бейт-діну — побиття камінням. Той, хто вбив ненавмисно (або навмисно), вирушає у вигнання до міст-сховищ.
Джерело
Заборону записано в Торі багато разів, і щоразу — з іншої причини і для іншого висновку.
Хто проливає кров людини людиною — кров його буде пролита, бо за образом Б-га створив Він людину.
— Берешит 9, 6
Не вбивай
— Шмот 20, 12. Дварім 5, 17
У хасидуті
Будь-який проступок
Згідно з хасидутом, у будь-якому проступку є аспект кровопролиття в духовності, бо кров[1] — це душа, тобто поширення життєвості душі облачається в кров, але через гріх людина проливає аспект крові та життєвості Б-жественного світла з аспекту людини святості до людини негідної, людини «леумат зе» (і це сенс «хто проливає кров людини — людиною»), і тому гріх названо іменем «вбивця, що вражає душу».
І як відомо також щодо того, що написано «і той, хто хулить Ім'я Гаває», що через гріх утворюється пробоїна й вада в посудинах святості, і через це життєвість низводиться в «леумат зе». Бо кліпот самі по собі мають лише скорочену життєвість самі по собі, як до гріха Дерева пізнання вони зовсім не мали сили й могутності, але через гріх вони живляться від святості, і це сенс «хто проливає кров людини людиною».
І це причина того, чому лихе начало так прагне ввести людину в гріх[2]: це не тільки через їхню ненависть до святості, але головне в цьому — те, що це стосується самої їхньої життєвості, оскільки отримання їхньої життєвості від святості відбувається через гріх[3].
Той, хто зазіхає на заробіток свого товариша, порушує межу, — це теж аспект кровопролиття в тонкому вигляді, бо «дамім» означає також гроші[4].
Той, хто ганьбить свого товариша
Кожен, хто ганьбить свого товариша прилюдно, — ніби проливає кров
— «Бава меція» 58б
Причина цього в тому, що, коли людину образили, її обличчя змінюється — «зникає рум'янець і з'являється блідість», кров відступає, і це кровопролиття в тонкому вигляді.
Однак вищесказане — це теж заборона, хоча й не така заборона, як кровопролиття в буквальному сенсі.
І є також аспект кровопролиття, який не є забороною за Торою, але лише з міри благочестя слід остерігатися і цього. Це видно з того, що наводиться в трактаті «Авот»[5], що трактат «Авот» — це «мілі де-хасидута», що «вигнання приходить у світ за .. кровопролиття». Бо Мішна застерігає нас і від пролиття обличчя — такого осоромлення обличчя, яке приходить під «личиною» заповіді, заповіді «докоряй ближньому своєму», чий намір із боку любові до Ізраїлю — відвернути його від заборони; адже на перший погляд немає різниці, у який спосіб він відвертає його від заборони, головне, що він відвертає і рятує його від заборони, але й тоді необхідно застерегти, що «і не понесеш через нього гріха», — остерігатися, щоб у цьому не було жодного осоромлення обличчя.
І хоча він має відвернути його від заборони, йому слід подивитися в «Шулхан арух» Алтер Ребе, як у частині «Орах хаїм»[6], так і в законах, що в шостій частині[7], і там він побачить, як йому слід чинити на практиці[8].
Примітки
- ^ «Адам» — це «алеф дам».
- ^ І це те, що сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «спускається і спокушає, піднімається і звинувачує», тобто те, що він спускається і спокушає ввести людину в гріх, — це для того, щоб потім піднятися і звинувачувати, щоб видобути з людини життєвість святості, яка буде низведена до кліпот, і це сенс «піднімається і звинувачує» в духовності; а з цього походить поняття «піднімається і звинувачує» і в буквальному сенсі — що він вимагає суду і вироку, щоб покарати і видобути з нього життєвість у матеріальності.
- ^ Маамар, що починається словами «Ве-гікритем», Шабат тижневої глави «Масей» 5717.
- ^ «Сефер га-маамарім» Ребе Раяца [потрібне джерело]
- ^ «Авот», розділ 5, мішна 9.
- ^ Розділ 156 і далі.
- ^ Закони обману та введення в оману, пункт 30.
- ^ Шабат тижневої глави «Балак» 5744, «Гітваадуйот», ч. 3, с. 2124.