«Томхей Тмімім» Малахівка
У містечку Малахівка існувала філія єшиви «Томхей Тмімім». Після закриття єшиви в Грузії в 5693 році (1932/1933) до Малахівки приїхала навчатися група тмімім. Учні філії в Києві також приїхали до Малахівки після того, як єшиву в Києві було закрито.
Самі заняття відбувалися в синагозі, де тмімім старанно вивчали нігле і хасидут, не зважаючи на стеження, переслідування і тяжке матеріальне становище. Їжу готували дружини хасидів або керівники єшиви, які про це дбали. Частина учнів спала на лавах синагоги. Попри це, тмімім були задоволені своєю долею, оскільки духовний стан єшиви був незрівнянно кращим, ніж у філіях єшиви в інших містах, — завдяки хасидській атмосфері, що панувала в Малахівці.
Машпіїм, рав Нісан Неменов і рав Шломо-Хаїм Кесельман, регулярно викладали хасидут («гемшехи» Ребе Рашаба). У хасидських фарбрейнгенах брали участь усі великі хасиди та анаш.
Серед учнів, які навчалися в Малахівці, були: рав Меїр Іткін, рав Олександр-Зіскінд Бунін, рав Ісраель Ісраелі, рав Єхіель-Міхл Пікарський, рав Аврагам Кібман. У листі, який Аврагам Кібман написав Ребе Раяцу, він розповідає, що хоче залишитися в цій єшиві, оскільки в Малахівці «багато фарбрейнгенів, а також є хасиди — знавці Тори, у яких можна питати щодо навчання». Наприкінці листа він розкриває і недолік цього місця — у нього немає житла, але цей недолік не завадив йому продовжувати навчатися і брати участь у фарбрейнгенах...
Одне з джерел утримання єшиви надходило від «Джойнта». Керівники єшиви намагалися представити перед ними учнів як сучасних і освічених.
Однією з головних труднощів в утриманні єшиви була потреба мати особливий дозвіл на проживання в Москві (Малахівка — одне з її передмість).
З часом міліція почала переслідувати тмімім. Час від часу приходили міліціонери й заарештовували тмімім, а невдовзі їх звільняли після того, як вони підписували зобов'язання негайно залишити це місце. Єшива проіснувала до зими 5695 року (1934/1935)[1].
Примітки
- ^ «Сефер га-тмімім», частина 1, с. 94.