Перейти до вмісту

«Томхей Тмімім» Покінг

Матеріал з Хабадпедії
Учні єшиви під час візиту Рашага (у центрі)

У 5706 році (1945/1946) багато хто з анаш втекли з Росії до Польщі в рамках операції «Великий виїзд із Росії», а звідти оселилися в таборі біженців Голокосту — Покінгу в Німеччині. 15 елула 5706 (11 вересня 1946) громадські діячі анаш на чолі з равом Нісаном Неменовим заснували «Агудат хасидей Хабад» Покінга, і це товариство заснувало 18 елула 5706 (14 вересня 1946) «Томхей Тмімім» Покінг. У єшиві навчалося близько п'ятдесяти учнів.

Єшива без страху

Після років страждань і переслідувань з боку комуністів у Покінгу тмімім почали вивчати нігле і хасидут — без страху, без остраху, відкрито і у відносно зручних умовах, — коли керівники єшиви, серед них рав Аврагам-Еліягу Плоткін, рав Нісан Неменов і рав Шломо Матусов, дбали про всі їхні потреби завдяки пожертвам від благодійних організацій, а поряд із цим вони отримували особливі посилки від Ребе Раяца і Ребе.

Директор і машпіа «Томхей Тмімім» у Покінгу

Рав Аврагам-Еліягу Плоткін був головним директором закладів у Покінгу, а єшивою фактично керував рав Нісан Неменов, і він призначив рава Шломо Матусова заступником директора.

Рав Нісан Неменов як директор і машпіа єшиви «Томхей Тмімім» у Покінгу зумів піднести престиж єшиви і вивести її на царську дорогу. Він рішуче вимагав і наполягав на тому, щоб учні щоранку з'являлися на порядки навчання в єшиві й не виходили з території, відведеної для місця навчання, до закінчення «седарім» уночі, ніби вони були повністю відірвані від своїх родин.

Р. Нісан з огляду на свою посаду відповідального за весь порядок навчання в єшиві, формат занять в єшиві, причому сам він давав уроки «Танії» та хасидуту в кількох класах. Також іспити були в його віданні. Він вимагав від учнів добре знати зміст вивчених маамарів, і навіть коли йшлося про довгі маамари, як-от роз'яснення до маамару, що починається словами «Ве-ло ташбіт мелах», у «Лікутей Тора», — вимагав від бахурім, щоб вони добре володіли маамарами й знали їхній зміст напам'ять[1]

Персонал єшиви

Навчальний матеріал

Навчальним матеріалом з хасидуту були: «Лікутей Тора», «Дерех міцвотеха», «Кунтрес га-тфіла» і «Сефер га-маамарім» 5659. З нігле вивчали єшивні трактати. Книжки з нігле друкували в Мюнхені; крім того, їм надсилали книжки від Ребе Раяца і Ребе поштою, а також через посланців, що приїжджали до Покінга, серед них рав Біньямін-Еліягу Городецький.

Посланці Ребе Раяца в єшиві

Протягом років Ребе Раяц посилав посланців з візитом до Покінга, і вони відвідували єшиву, серед них: Рашаг і р. Біньямін-Еліягу Городецький.

Її об'єднання з єшивою «Томхей Тмімім» у Брюнуа

У місяці кислев 5708 року (листопад–грудень 1947) машпіа р. Нісан Неменов, а з ним багато учнів єшиви, поїхали до Парижа, де приєдналися до єшиви «Томхей Тмімім» Брюнуа, що відкрилася за кілька місяців до того. У Покінгу залишилися ті з учнів, яким не вдалося дістати візи й переїхати до Франції. Тоді рав Ісраель Невелер служив машгіахом, а р. Аврагам Лісон (з Кфар-Хабада) — машпіа. Він був дуже відданий тмімім і проводив з ними фарбрейнген щоночі на п'ятницю. Керівництво єшивою перейшло тоді до рук рава Шломо Шимоновича і рава Шломо Матусова.

Наприкінці зими 5708 року (1947/1948) помер р. Ісраель Невелер, і в той самий період закрилася і єшива в Покінгу. Більшості бахурім вдалося виїхати до Франції або до Сполучених Штатів. Ті, кому не вдалося тоді виїхати, залишалися на місці приблизно до 5712 року (1951/1952) і лише тоді емігрували до Сполучених Штатів.

Сильна надія анаш і тмімім у Покінгу побачитися з Ребе Раяцем, на їхній жаль, не здійснилася. Більшість із них перебралися до Парижа й осіли в ньому, частина репатріювалася до Землі Ізраїлю, а ще одна частина, що емігрувала до Сполучених Штатів, прибула туди після відходу Ребе Раяца.

Єшива, яка була в Покінгу, перейшла, таким чином, до Брюнуа і стала великою і знаменитою єшивою.

Див. також

Додаткова література


Примітки

  1. ^ «Р. Нісан», с. 123–124

Повідомити про помилку на цій сторінці