Перейти до вмісту

Вчення хасидуту Хабаду

Матеріал з Хабадпедії
Перша сторінка книги «Танія», основоположної книги хасидизму Хабад

Учення хасидизму Хабад вирізняється своєю глибиною і прагненням осягнути глибину тем, що роз'яснюються в ученні Каббали, і застосувати їх у служінні Всевишньому. Ця система заснована у своєму корені на ученнях і шляху Бааль-Шем-Това, але продовжує головним чином шлях Магіда з Межиріча[потрібне джерело], з певним розширенням, що ґрунтується на раціоналізмі. З цієї причини дехто визначав Бааль-Шем-Това, Магіда з Межиріча і Алтер Ребе, засновника хасидизму Хабад, як три вищі сфіри, що називаються Хохма, Біна і Даат, а перші літери їхніх назв утворюють слово «Хабад».

Основоположна книга «Танія»

Основна стаття – Книга «Танія»

Протягом двадцяти років, починаючи з 5535 (1775) року, Алтер Ребе писав книгу, в якій викладає своє вчення, вчення хасидуту Хабад, і вона є Письмовою Торою вчення хасидуту. Крім того, він записав у ній численні поради та відповіді на запитання про служіння Всевишньому, які ставили йому його хасиди на єхідуті. У 5555 (1795) році він завершив її написання і дозволив її переписувати. Книга поширилася серед хасидів, які прийняли її з радістю.

Противники хасидизму побоювалися впливу книги і тому внесли до неї навмисні перекручення, щоб представити її «єретичною» книгою. З такими перекрученнями її представили Віленському Гаону, і тому він звелів її спалити. Коли Алтер Ребе дізнався про це, він звелів її надрукувати і тим самим запобігти подальшому її перекрученню.

У 5557 (1797) році Алтер Ребе відправив книгу до друкарні в Славуті, попросивши своїх товаришів, учнів Магіда з Межиріча, р. Мешулама-Зусю з Ганнополя і р. Єгуду-Лейба га-Когена долучити свої схвалення. Ті були дуже захоплені книгою і долучили свої теплі схвалення. Перші примірники потрапили до рук Алтер Ребе 20 кислева 5557 року (20 грудня 1796).

Спочатку були серед провідників хасидизму ті, хто не прийняв книгу через інтелектуальний елемент у вченні хасидизму Хабад, але врешті-решт і вони тепло її прийняли. Сьогодні книга вважається першою за значенням серед основоположних книг хасидського руху, її шанують усі його течії і вивчають в усіх місцях розсіяння Ізраїлю.

У цій книзі містяться основи вчення Хабаду і внутрішньої суті Тори. Книга докладно роз'яснює будову душі людини і систему сил, що діють у ній; вона проникає в глибину всеосяжних філософських проблем, таких як відношення між Творцем і світом, творення сущого з нічого, єдність Всевишнього, мета Тори і заповідей тощо, і прокладає перед людиною надійний і легкий шлях до досягнення піднесених щаблів і до належного служіння Всевишньому.

Книга «Танія» мала вирішальний вплив на єврейську віру. До Бешта думки великих мужів Ізраїлю розходилися в питанні про характер провидіння Святого, благословенний Він, над Його світом. Бешт висунув нове вчення, що провидіння Святого, благословенний Він, є особливим провидінням над кожною деталлю у всесвіті. Алтер Ребе, роз'яснивши у своїй книзі метод Бешта, зробив цю віру поширеною в усіх громадах Ізраїлю.

Її вплив був такий великий, що навіть учень Гра, р. Хаїм із Воложина, відмовився від погляду свого вчителя внаслідок вивчення «Танії» і визнав у своїй книзі «Нефеш га-хаїм», що істина — згідно з ученням хасидуту в питанні «цімцуму не в буквальному сенсі»[1].

Сьогодні в усьому світі багато євреїв — хасиди і литваки, хареді і навіть ті, хто не визначає себе як таких, що дотримуються Тори і заповідей, — беруть участь в уроках з цієї книги, які мають вирішальний вплив на життя багатьох людей. Багато хасидів приєдналися до хасидизму Хабад унаслідок вивчення «Танії». Справді, у впливі цієї книги, основоположної в хасидуті, помітне виконання обіцянки Мошіаха Бештові: «Поширяться джерела твої назовні».

Шлях учення хасидуту Хабад

Рукопис Ребе Рашаба, що містить першу сторінку Гемшеха «Бе-шаа ше-гікдіму 5672», у якому роз'яснено основи вчення хасидуту і з виголошенням якого почалася нова епоха в поширенні вчення хасидуту

Вчення Хабаду — це подальший розвиток у розкритті вчення хасидуту, яке почав розкривати Бешт. Хасидут загалом — це розкриття внутрішньої суті Тори, внутрішньої суті всіх чотирьох частин Тори ПАРДЕС — пшат, ремез, драш і сод.

Тора, як і тіло, поділена на «тіло» і на «душу»; частина, що називається «нігле», — це, по суті, відкрита частина, до цієї частини входять увесь Танах, Мішна, Талмуд та інші книги, додані до них. Друга частина, «внутрішня суть», — душа, це і є хасидут.

Слово Хабад — це абревіатура трьох інтелектуальних здібностей: Хохма, Біна, Даат. Філософія руху ґрунтується на найглибшому вимірі вчення Всевишнього. Воно вчить розуміти і пізнавати Творця, роль і мету творення, а також значення і унікальну місію кожного створеного єства. Вчення Хабаду настановляє людину облагороджувати і контролювати кожну свою дію чи почуття за допомогою Хохми, Біни і Даат.

Вчення Хабаду охоплює, по суті, весь світ роздумів і думки юдаїзму. Воно розглядає відносини між Творцем і творінням, шляхи, якими Творець керує Своїм світом, як Він підтримує й оживлює світ, і мету, заради якої Він узагалі створив увесь світ. Ми знаходимо у вченні Хабаду повчальні пояснення суті Тори та її заповідей, особливостей народу Ізраїлю і сил єврейської душі. У вченні Хабаду також містяться глибокі й дивовижні аналізи душі людини і проникнення в найглибші пласти єврейської душі.

Існує широке коло основоположних питань, що є постійною темою обговорення у вченні хасидизму Хабад. Деякі з них — це питання: для чого Святий, благословенний Він, створив світ? Чи бракувало Йому чогось, що заради цього Він створив світ? І як постав світ, такий складний і сповнений стількох суперечностей, від єдиного і неповторного Б-га, «суть» Якого — проста єдність?

Широке місце приділено розгляду питань мети і призначення: яка мета вивчення Тори і виконання її заповідей? Для чого наша Б-жественна душа мала спуститися з вищого духовного світу, в якому перебувала, у наш матеріальний і нижній світ? Яка користь у цьому величезному сходженні? Яким є кінець світу — чи залишиться він таким, як є, навіки, чи на тому чи іншому етапі відбудеться зміна всієї його суті?

Характерними для способу розгляду в хасидуті є міцна логіка пояснень, ясність, глибина і разом із тим — простота, доступна розумінню кожної людини.

Особливо дивовижним є той факт, що майже не знайдеться людини, яка намагалася проникнути в джерела хасидизму Хабад, і це не спричинило в ній змін. Саме заняття вченням Хабаду змінює кути зору, підвищує усвідомлення тонких сфер, які раніше не були близькими, і перетворює людину на іншу людину: серйознішу, ціліснішу у своєму світогляді, врівноваженішу — а також наділену більшою життєвою силою і радістю життя.

Суть хасидизму Хабад глибоко роз'яснена Ребе в «Кунтрес іньяна шель торат га-хасидут».

Хасиди займаються молитовним служінням і спогляданням у хасидуті перед молитвою — одне з основних понять у вченні хасидизму Хабад. Картина р. Залмана Кляйнмана

Мета вчення хасидуту Хабад — домогтися того, щоб людина жила в стані, за якого розум панує над серцем, що досягається великою працею. Заради цієї мети хасиди Хабаду моляться довго, проводять фарбрейнгени в призначений час і займаються іткафьєю. Недостатньо самого лише вивчення хасидуту, лише як гаскали, а необхідне служіння в серці.

У хасидизмі Хабад наголошується на необхідності служіння Всевишньому в радості і з добрим серцем та на запереченні смутку. Крім того, багато говориться про роботу над рисами характеру. Однак, на відміну від учення мусару і Каббали, воно не скасовує тіло і не відриває душу від матеріальної дійсності, а вчить людину посилювати форму над матерією.

Додаткова література

Див. також

Примітки

  1. ^ Див. «Ігрот кодеш», том 1, лист 11; «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов», випуск 5.

Повідомити про помилку на цій сторінці