Перейти до вмісту

«Томхей Тмімім» Венесуела (Каракас)

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно оновити.
Можливо, інформація на цій сторінці застаріла; запрошуємо вас допомогти й оновити статтю. Якщо, на вашу думку, стаття не потребує оновлення, шаблон можна видалити.
Цю статтю необхідно оновити.
Можливо, інформація на цій сторінці застаріла; запрошуємо вас допомогти й оновити статтю. Якщо, на вашу думку, стаття не потребує оновлення, шаблон можна видалити.

Єшиву гдола «Томхей Тмімім» у Каракасі, Венесуела, було засновано в 5737 році (1976/1977) шаліахом Ребе равом Моше Перманом із групою учнів-шлухім з 770. У перший період головою єшиви в ній був рав Зуша Вінер.


Потім головою єшиви став рав Лейбл Шохет.

Кожні два роки з єшиви «Огалей Тора» приїжджала нова група шлухім, щоб навчатися в єшиві й навчати місцеву молодь. Ребе мав звичай проводжати групи шлухім перед їхнім від'їздом у місця шліхуту; на цій церемонії «Ідіть із миром» він виголошував слова настанови, вказівки і зміцнення і, як правило, вручав шлухім чергового «загального листа». Наприклад, напередодні Рош ходеш іяра 5740 року (квітень–травень 1980) Ребе виголосив сіху для учнів-шлухім до Венесуели.[1]

З міркувань безпеки єшиву було тимчасово закрито, і вона знову відкрилася в 5768 році (2007/2008) з прибуттям близько десяти учнів-шлухім з єшиви «Огалей Тора».

Учні-посланці

Друга група

Улітку 5740 року (1979/1980) було відправлено другу групу, до якої ввійшли рави: Менахем-Мендл Гордон (машпіа в єшиві Любавич у Лондоні), рав Мордехай Авцон (шаліах у Гонконгу), Менахем-Мендл Розенфельд (шаліах у Швейцарії), рав Менахем-Мендл Дубравський (шаліах у Далласі), рав Мордехай Краснянський (Мельбурн) і рав Зуша Вільгельм (реш мтівта «Огалей Тора»).

Група виїхала 1 іяра і удостоїлася ввійти на єхідут у Нижньому Ган Едені й почути від Ребе слова про мету шліхуту, головне в якій — вивчення Тори зі старанністю і завзяттям та її поширення по всьому місту і країні, на додачу до виконання заповідей з особливою ретельністю.


Примітки

  1. ^ Надрукована в «Лікутей сіхот», том 22, с. 222.

Повідомити про помилку на цій сторінці