Перейти до вмісту

Єшива «Тора ва-Даат»

Матеріал з Хабадпедії

Єшива «Тора ва-Даат» — єшива в Нью-Йорку в дусі традиційного єврейства, що поєднує вивчення Гемари та єврейських дисциплін із загальноосвітніми предметами. Єшива має надзвичайно велике значення, оскільки вона одна з найстаріших і найвпливовіших на американське єврейство єшив, і багато з тих, хто плекав духовну пустелю Америки, навчалися в ній.

Очолював єшиву багато років рав Моше-Дов-Бер Рівкін, випускник єшиви «Томхей Тмімім» і один із видатних хасидів наших Ребе, провідників поколінь.

Сьогодні єшива розташована в районі Кенсінгтон, поруч із Боро-Парком, і діє як харедимна єшива.

Історія єшиви

Передумови заснування єшиви

У роки, що передували відкриттю єшиви, кількість єшив і єврейських шкіл у Сполучених Штатах була вкрай малою, і, крім трьох шкіл у східній частині Мангеттена («Рав Яаков-Йосеф», «Ец хаїм» і «Рав Шломо Клугер»), єврейських освітніх закладів узагалі не існувало.

У 5678 році (1917/1918) організувалася група громадських діячів, що дотримувалися Тори і заповідей, які почали діяти для створення єврейської школи у Вільямсбурзі; на чолі її стояв рав Біньямін Вільгельм, а поруч із ним допомагали рав Зеев Гольд, п. Меїр Блюм, п. Циммерман, адвокат п. Бен-Ціон Воберман, пані Гальберг і Двора-Лея Квін, яка належала до роду хасидів Хабаду[1].

Попри думку членів комітету, що слід від самого початку йти на велике і збудувати постійну будівлю, яка вмістить усіх учнів, рав Вільгельм наполягав відкрити школу вже до навчального 5679 року (1918/1919), і врешті-решт члени комітету все ж поступилися його наполяганням і придбали невелику будівлю, в якій почали навчатися 45 учнів у класах з першого по сьомий[2]. Через мізерну кількість учнів члени комітету хотіли відступити й оголосити після Десяти днів каяття про закриття єшиви до наступного навчального року, але протягом усього того Йом Кіпуру рав Вільгельм бігав по синагогах і переконував батьків послати своїх дітей до єврейської школи, і на виході Йом Кіпуру кількість учнів школи подвоїлася і досягла дев'яноста дітей.

Керівником закладу було призначено рава Мордехая-Еліягу Фінкельштейна, а в 5683 році (1922/1923) його змінив р. Шрага-Файвел Менделович. Під його керівництвом школа знала швидке зростання кількості учнів, і менш ніж за десятиліття від моменту її заснування школа налічувала понад тисячу учнів.

Заснування мтівти

По завершенні першого навчального циклу випускників школи, які навчалися в ній 12 років, рав Менделович вирішив заснувати мтівту, в якій поєднуватимуться вивчення святих дисциплін і навчання рівня середньої школи в дусі традиційного єврейства, і через протидію членів комітету управління закладом він заснував її за сприяння рава Вільгельма і п. Аврагама Лоїна, які придбали для цього будівлю в провулку Бедфорд. Створення цього закладу було вістрям стріли, що дало змогу й американським батькам, які дбали про економічне майбутнє своїх дітей, посилати своїх дітей до єврейської школи.

У 5689 році (1928/1929) рав Менделович пішов зі своєї посади, і керівники єшиви шукали духовного керівника, а коли про це дізнався р. Ісраель Джейкобсон, він задіяв вплив р. Нісана Телушкіна, щоб було обрано рава Моше-Дов-Бера Рівкіна. Рав Рівкін вельми досяг успіху в піднесенні рівня навчання в єшиві, але не зміг так само досягти успіху в протистоянні натиску лихих вітрів, які принесли з собою напасті часу в Сполучених Штатах, і за кілька років рав Менделович вирішив повернутися до керівництва єшивою, і після дін Тора рав Рівкін звільнив свою посаду для рава Менделовича[3].

У 5694 році (1933/1934) до колективу єшиви приєднався рав Шломо Гейман; на чолі єшиви стояли також: рав Яаков Кантрович, рав Моше-Дов-Бер Рівкін, рав Реувен Грозовський, рав Еліягу Хазан, рав Гдалья Шор, рав Яаков Камінецький, рав Реувен Файн, рав Аврагам-Яаков Пам і рав Ісраель Белський.

Рав Менделович неухильно давав у єшиві уроки «Танії»; він обґрунтовував це тим, що через заглиблення в книгу «Танія» досягається розуміння глибини слів Гемари і внутрішнього шару відкритої частини Тори[4].

Рав Моше Вольфсон неухильно давав у єшиві уроки «Танії»; він включав у них слова пробудження і хасидської життєвості.

Зв'язки наших Ребе, провідників поколінь, з керівниками і головами єшиви

Ребе Раяц був у близькому зв'язку з керівниками єшиви, і в один з років, коли її грошове становище погіршилося і вона стояла перед загрозою закриття, Ребе Раяц здобув усю суму, необхідну для покриття боргів єшиви, і передав її керівникам у вигляді позики. Цим він урятував єшиву, наразивши на ризик установи Хабаду Любавич[5].

Також він вплинув на керівників єшиви, щоб на чолі єшиви було призначено хасида р. Моше-Дов-Бера Рівкіна.

Випускники єшиви

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Додаткова література

  • Агарон Сурський, «Шлуха де-рахмана», 5751
  • Коло замкнулося в Хевроні, тижневик «Кфар-Хабад» 1930, сторінка 50

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Двора-Мір'ям, яку називали «Бубе Квін». Народилася у Двінську і осиротіла в юному віці. Її взяв до себе її дядько, який простягнув над нею своє покровительство, а коли вона досягла віку шідуху, одружив з нею свого сина, але минуло десять років від весілля, і дітей у них не народилося. Вони попросили дозволу в Рогачовського гаона, щоб він виніс їм рішення, що їм дозволено розлучитися, і він відповів, що хоча за законом це дозволено, він пропонує їм як хасидам поїхати до Ребе, і вони справді поїхали до Ребе Рашаба, який сказав їм: «Хто змінює місце, змінює долю», — і вказав їм їхати до Сполучених Штатів, і вони справді поїхали за його вказівкою до Сполучених Штатів, і там у них народилося восьмеро дітей. Коли діти досягли віку навчання, вона хотіла дати їм корінне єврейське виховання, а не згідно з духом Америки, і діяла для заснування того освітнього закладу. Удостоїлася виняткового довголіття, і у віці 80 років піднялася до Святої Землі й жила в «Батей-Унгарін», де померла в 5746 році (1985/1986) у віці 113 років; її правнук — рав Дані Коген, з шлухім Ребе в Хевроні.
  2. ^ Оцінка кількості євреїв у Сполучених Штатах у цей період коливається між мільйоном і мільйоном із чвертю осіб.
  3. ^ «Зікарон лі-вней Ісраель», глава 26.
  4. ^ Рав Моше Вольфсон, передмова до книги «Лікутей орот».
  5. ^ «Га-Тамім», випуск 42, тішрей-хешван 5777, з розповідей р. Моше-Песаха Гольдмана. Див. також в абзаці #Зовнішні посилання

Повідомити про помилку на цій сторінці