Перша світова війна
Перша світова війна — світова війна, що почалася 5 ава 5674 року (28 липня 1914) і тривала до 7 кислева 5679 року (11 листопада 1918). Війна спалахнула внаслідок місцевого політичного конфлікту між Австрією і Сербією[1], який упродовж кількох місяців переріс у світовий конфлікт унаслідок приведення в дію і виконання договорів про військові союзи, втягнутих у світову війну, що тривала чотири з половиною роки й призвела до загибелі майже 17 мільйонів осіб (за військовими оцінками — 9,7 мільйона загиблих військовослужбовців і 6,8 мільйона цивільних осіб).
Воюючі країни охоплювали країни Згоди (до яких входили Росія, Англія Італія Сполучені Штати Японія Сербія і Бельгія) проти блоку країн, що називався «Центральними державами» (до якого входили Угорщина Болгарія, Німеччина і Османська імперія). Після закінчення війни Центральні держави (які почали війну) зазнали поразки й розпалися на невеликі держави, в яких залишалася військова присутність країн Згоди до встановлення демократичного уряду.
Під час війни Ребе Рашаб був змушений разом зі своєю родиною залишити Любавичі й переїхав до Ростова-на-Дону, що був далеко від лінії фронту; а також учні єшиви «Томхей Тмімім» Любавичі, яка налічувала в ті роки близько трьохсот учнів, були змушені розсіятися по віддалених містах, у яких було створено філії єшиви, при цьому значна частина учнів зосередилася в Кременчуці, під опікою хабадського багатія рава Єхіеля-Цві Гурарі.
Перебіг війни
Війна почалася з вторгнення Австро-Угорської імперії в межі Сербії, яка була союзницею Росії. У відповідь на це Росія почала загальну мобілізацію резервістів і стала висувати сили на захист Сербії. Унаслідок цього уряд Німеччини, яка була союзницею Угорщини, зажадав від Росії відвести свої військові сили, а коли та відмовилася, оголосив про свій вступ у війну.
Німецький план протистояння армії Росії полягав у тому, щоб ударити по її французькій союзниці й лише після цього приєднатися до Угорщини в її війні з російською армією. Для цього німецька армія вторглася до Бельгії, що відділяла Німеччину від Франції, але там німці наштовхнулися на бельгійський військовий опір, який сплутав їхні плани й схилив шальки терезів на користь країн Згоди на російському фронті; однак на бельгійському фронті Німеччині зрештою вдалося захопити Брюссель і Антверпен, попри військову допомогу, яку Бельгія отримала від Франції.
На цьому етапі війни німці закріпилися на своїх позиціях у захищених окопах, намагаючись і далі утримувати захоплені території, а французи розгорнулися проти них широкою дугою й безуспішно намагалися обійти їх із флангів і атакувати.
Паралельно із західним фронтом у Бельгії велися численні бої в районі Росії та Галичини, де Центральні держави здолали країни Згоди й змусили Росію відступити з Польщі, що була тоді під її владою, а також із Галичини, яку вона захопила під час війни.
Унаслідок військових невдач Росії та поганого управління всередині Росії піднялося безліч голосів проти російського уряду, які змусили царя Миколу II зректися своєї посади й призвели до призначення Тимчасового уряду, що виступав за рівноправність і демократію; після комуністичної революції, що відбулася кілька місяців потому, владу захопив більшовицький уряд, який почав мирні переговори з Німеччиною і перемир'я, що почалося 19 адара 5678 року (3 березня 1918), і вивів росіян із військового балансу, передавши під контроль Німеччини Фінляндію, Польщу та Україну.
Країни Згоди зазнали великих втрат і нових невдач на більшості фронтів, що відкрилися, при тому що Німеччина широко застосовувала підводні човни, топлячи сотні військових і торговельних кораблів, підриваючи економіку країн Згоди й перешкоджаючи доставці постачання військовим силам.
Таке становище зберігалося до вступу Сполучених Штатів до лав країн Згоди в 5677 році (1916/1917) унаслідок нерозбірливого потоплення німцями торговельних суден також і нейтральних країн, не пов'язаних із війною, серед яких було багато американських кораблів.
Вступ Сполучених Штатів у воєнні зусилля призвів до повного перелому на всіх фронтах: німці втратили половину своїх військово-морських сил, що знову дало змогу доставляти постачання військовим силам країн Згоди й зміцнити солдатів на лініях фронту.
У місяці нісан 5678 року (березень–квітень 1918) американські солдати прибули на лінії фронту й почали відкидати німців, щоб віддалити їх від Парижа і витіснити з території Франції, а також розпочати наступальні операції разом з арміями країн Згоди. Військові наступи увінчалися великим успіхом і призвели до виснаження сил Центральних держав аж до мирного договору й повного припинення вогню.
Хасиди Хабаду під час війни
Переїзд із Любавичів до Ростова-на-Дону

У місяці хешван 5676 року (жовтень–листопад 1915) німці наблизилися до міста Смоленська, що розташований поруч із Любавичами, і Ребе Рашаб залишив містечко разом зі своїми домашніми. Сідаючи у візок, він сказав своєму синові, Ребе Раяцу: «У місяці хешван Мітлер Ребе прибув до Любавичів і оселився в них, а тепер — 102 роки потому — ми залишаємо Любавичі». З його від'їздом припинилася діяльність єшиви хасидизму Хабад-Любавич у цьому містечку.
Спершу постійного місця призначення не було визначено, і 20 хешвана, у день народження Ребе Рашаба, вони перебували в місті Орел, куди надійшло прохання від єврейської громади Ростова (що на річці Дон), сини якої навчалися в «Томхей Тмімім» Любавичі, щоб Ребе Рашаб приїхав жити до них, а витрати будуть за рахунок громади. Ребе Рашаб прийняв їхнє прохання і 28 хешвана прибув до Ростова-на-Дону, через дванадцять днів після від'їзду з Любавичів, і його було встановлено центром хасидизму Хабад.
У той період у Ростові-на-Дону оселилося багато хасидів Хабаду, які втекли від війни, і до 5684 року (1923/1924) Ростов-на-Дону був центром хасидизму Хабад. Одним із них був р. Менахем-Ман Берман, який був одним із найбільших багатіїв Ростова-на-Дону, і 19 кислева 5676 року (26 листопада 1915) в його домі відбувся фарбрейнген за участю Ребе Рашаба. На фарбрейнгенах Ребе Рашаба в Ростові-на-Дону хасиди мали звичай співати Ростовський нігун і нігун р. Ашера з Миколаєва.
Під час цього переїзду Ребе передав свої численні книжки («Зібрання Шнеєрсона») на зберігання на склад у Москві, доки не стане можливо забрати їх назад, однак зібрання було конфісковано владою. Ребе докладав зусиль, щоб визволити книжки з рук російського уряду, причому ці дії було доручено правлінню «Агудат хасидей Хабад» у Сполучених Штатах. Останніми роками члени «Агудат хасидей Хабад» звернулися з позовом до федерального суду Сполучених Штатів, і суд постановив, що росіяни мають повернути книжки їхнім первісним і законним власникам[2]. Цей позов спричинив дипломатичні кризи й поглибив розкол між урядом Сполучених Штатів і урядом Росії[3]. У 5773 році (2012/2013) російський уряд погодився передати частину зібрання до Єврейського музею в Росії[4].
У Землі Ізраїлю
У місяці хешван 5672 року (жовтень–листопад 1911) Ребе Рашаб послав сімох юнаків із найкращих учнів єшиви «Томхей Тмімім», щоб заснувати єшиву «Торат Емет» у Хевроні. До делегації входили машпіа Шломо-Залман Гавлін і юнаки Альтер Сімхович, Гілель Проткін, Цві-Гірш Кацав, Єхезкель Фейгін, Нахман-Менахем Красик, Аврагам-Еліягу Ашеров, Ісраель-Залман Аснас. Єшива в Хевроні проіснувала лише три роки, до початку Першої світової війни, коли учнів — уродженців Росії було вислано назад до Любавичів, оскільки вони вважалися підданими ворожої держави[5].
Крім розпаду єшиви, хабадська громада в Країні, яка існувала переважно на економічну підтримку мешканців діаспори для Колель Хабад, опинилася у важкому економічному становищі внаслідок суворої заборони на пересилання грошей до Країни.
Указ про призов
З початком війни в Росії почалася загальна мобілізація. Кожного молодого чоловіка було призвано на війну, навіть тих, хто раніше отримав звільнення від армії через ті чи інші хвороби. Упродовж 5675 року (1914/1915) багатьох учнів-тмімім було викликано з'явитися на призовні пункти. Спершу викликали молодих людей, яким виповнився 21 рік, але в наступні місяці викликали й тих, кому виповнилося двадцять років, а в наступний за цим період — і 19-річних. Влітку 5675 року (1914/1915) було викликано з'явитися 18-річних і навіть 17-річних.
Повістки про явку змусили багатьох тмімім залишити навчальну лаву, оскільки вони від'їжджали на призовні пункти, що були поруч із їхнім місцем проживання, але далеко від Любавичів. Хоча більшості з них вдалося звільнитися під різними приводами, час, який минав до отримання звільнення, призвів до відсутності багатьох тмімім на лавах єшиви «Томхей Тмімім» упродовж 5675 року (1914/1915).
Тим часом армія Німеччини дедалі більше захоплювала великі території Великої Росії. У кожному місці, до якого вона наближалася, влада наказувала мешканцям допомагати у зведенні земляних валів, щоб затримати просування ворога. Тмімім побоювалися, що якщо їх візьмуть на фортифікаційні роботи, військова влада визнає їх придатними до війни і їх буде призвано, однак Ребе Рашаб цього не побоювався і звелів тмімім приєднатися до цивільних сил, що займалися укріпленнями і зведенням валів.
Підсумки війни
Державою, яка дістала найтяжчого удару під час війни, була Росія, змушена капітулювати перед силами «Центральних держав» і передати в їхні руки майже половину своєї території. Унаслідок військових провалів керівників уряду було усунуто, і їхнє місце посіли тирани, які встановили в країні диктаторську владу з метою створити зрівнялівську комуністичну державу.
Для цього нова влада створила КДБ (російську таємну поліцію) і почала кампанію «чисток», що охоплювала арешти мільйонів людей і масове вбивство всіх, кого підозрювали в протидії правлячій партії.
У рамках створення нового уряду, заснованого на вченні комунізму, впродовж кількох місяців усе приватне майно було націоналізовано на користь влади, і було заборонено володіти цінною приватною власністю. Це вщент зруйнувало економіку країни, яка й так перебувала в занепаді внаслідок військових витрат і воєнних збитків, і люди почали блукати вулицями, потерпаючи від голоду, а хвороби стрімко поширювалися. У рамках цього процесу закрили всі синагоги та єшиви, а також, «лехавділь», церкви. Людей зобов'язали працювати сім днів на тиждень.
Хасиди Хабаду в Росії почали внаслідок цього потерпати від голоду й, як і багато мешканців, хворіли на заразні хвороби і ледве виживали. Крім того, єврейський відділ КДБ — Євсекція — почав переслідувати хедери і талмуд-тори й забороняти будь-які єврейські зібрання, такі як фарбрейнгени і молитви, і хасиди пішли в підпілля, потерпаючи від тяжких умов харчування.
Через два роки після закінчення революції «відійшов із цього світу» Ребе Рашаб, і головне відділення єшиви переїхало з Ростова-на-Дону до Полтави, де існувала міцна громада хасидів Хабаду, яким вдавалося утримувати єшиву власним коштом, попри утиски з боку влади і тяжке фінансове становище.
Див. також
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Конфлікт виник унаслідок убивства австрійського спадкоємця престолу в межах Сербії та вимоги уряду Австрії, щоб слідчими в цій справі були австрійські слідчі. Уряд Сербії відмовився виконати цю вимогу, і у відповідь уряд Австрії вторгся на її територію з військовими силами, що спричинило світову війну. Убивство було фактично лише формальним приводом до війни, а національним підґрунтям війни було багаторічне суперництво між Францією і Німеччиною, між якими й зосередилася військова боротьба.
- ^ Рішення суду
- ^ Наприклад: російському судну не дозволили кинути якір у водах Сполучених Штатів унаслідок відмови Росії повернути книжки. Див. також тут
- ^ Драматичний розвиток у «Суді над книжками»
- ^ «Толдот Хабад бе-Ерец га-Кодеш», розділ 25.