Перейти до вмісту

Шмуель-Гронем Естерман

Матеріал з Хабадпедії
Шмуель-Гронем Естерман
Основна інформація
Дата народження5613
Місце народженняЗембін
Дата смерті5681
КраїнаРосія
Місце проживанняЗембін, Любавичі, Кременчук
Місце діяльностіЗембін, Кобліц, Любавичі, Кременчук
Рід діяльностімеламед, машпіа
Посадаголовний машпіа «Томхей Тмімім» у Зембіні, машпіа «Томхей Тмімім Любавич», машпіа «Томхей Тмімім» у Кременчуці
УчителіАврагам Ланда
УчніХаїм-Шауль Брук, Моше Аксельрод, Шмуель Левітін, Аврагам-Еліягу Плоткін, Нахум Гольдшмід, та інші
Сім'я
ДітиІцхак-Айзик, Берл, Меїр, Ефраїм, Бат-Шева

Рав-хасид р. Шмуель-Гронем Естерман (на прізвисько Гронем, а в записах його учнів — Рашаг[1]; 5613 — 5681) був великим хранителем переказів, маскілем у хасидуті, який служив машпіа єшиви «Томхей Тмімім Любавич». Прославився як один із найвидатніших машпіїм, що виховав багатьох тмімім, які служать Всевишньому.

Біографія

Дитинство і юність

Народився в Зембині у 5613 році (1852/1853)[2]; замолоду йому потрапили до рук книги Хабаду, і він заглибився в них, що спонукало його посприяти запрошенню машпіа р. Аврагама Ланди на посаду рабина в Зембині, і справді, завдяки йому р. Авремке прибув до містечка[3].

Р. Гронем став близьким і внутрішньо пов'язаним із р. Авремке, багато років перебував поруч із ним і жив у його затінку, а в певні періоди навіть мешкав у його домі. Він чув від нього численні пояснення та історії.

Після весілля й далі жив у Зембині та став меламедом.

У «Томхей Тмімім»

Із заснуванням єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах у 5657 році (1896/1897) Ребе Рашаб призначив його головним машпіа в центральному відділенні — «Томхей Тмімім» у Зембині. Улітку 5660 року (1899/1900) через пожежу єшива на чолі з р. Гронемом переїхала до Коблиці, ставши «Томхей Тмімім» у Коблиці. Улітку 5661 року (1900/1901) повернулися до Любавичів. У 5663 році (1902/1903) знову повернулися до Зембина, а в 5665 році (1904/1905) остаточно осіли в Любавичах, і р. Гронем почав служити машпіа в «Томхей Тмімім Любавич»[4].

Р. Шмуель-Гронем служив головним машпіа єшиви, і всі її учні проходили через його руки. Він був для них батьком, матір'ю, учителем і вихователем. Щотижня давав уроки кожному класу, постійно проводив фарбрейнгени й уважно стежив за кожним учнем. Разом із Ребе Раяцом і р. Єхезкелем Фейгіном входив до таємної приймальної комісії єшиви.

На початку його роботи машпіа Ребе Раяц передавав йому від імені свого батька, Ребе Рашаба, вказівки про те, як виховувати учнів. Ці вказівки згодом були надруковані як «Клалей га-хінух ве-га-адраха».

Серед хасидів ходять різні чутки про його гіткашрут[5]. Рашаг спочатку не хотів викладати маамари Ребе Рашаба, а лише маамари Ребе Магараша, що викликало невдоволення тмімім; зрештою за розпорядженням керівництва він почав викладати й маамари Рашаба, але робив більший наголос на маамарах Ребе Магараша[6]

Відхід з життя

У 5679 році (1918/1919) єшива переїхала до Кременчука, і р. Гронем став носити звання машпіа єшиви «Томхей Тмімім» у Кременчуці. Через тяжкий голод, що панував тоді в Росії[7], він почувався погано, а в середині 5681 року (1920/1921) раптово знесилено впав і помер[8].

Ребе Раяц хворів тоді на тиф, і коли звістка надійшла до Ростова-на-Дону, її приховали від Ребе Раяца, побоюючись за його здоров'я. Лише приблизно через три місяці йому повідомили про відхід з життя.

Ребе розридався і сказав: «Гронем був справжнім хасидом». Протягом кількох місяців йому було важко втішитися після цієї втрати[9]

Серед хасидів прийнято вважати, що з відходом з цього світу Ребе Рашаба він забрав із собою «міньян» обраних хасидів, які померли протягом року після його відходу з життя, і р. Шмуель-Гронем був серед тих десяти хасидів, що передчасно померли того року[10].

Його пояснення та історії

Його пояснення

Протягом багатьох років р. Гронем дав десятки уроків з хасидуту, особливо з книги «Танія» і з маамарів Ребе Магараша. Багато його учнів записували його пояснення[11].

Його пояснення вирізняються глибиною і широтою, точністю в кожній комі й рисочці книги «Танія»; він часто пов'язує сказане в книзі з іншими книгами хасидуту, насамперед із книгами Ребе Цемах Цедека[12].

Його історії

На відміну[13] від р. Міхоеля Блінера, фарбрейнгени р. Гронема були сповнені й насичені історіями про хасидів минулого, історіями про Ребе Хабаду і про великих хасидів, історіями про праведників та їхніми висловами.

Більшість історій р. Гронем чув з уст р. Аврагама Ланди із Зембина, частину — від інших, а меншу частину бачив сам.

Його історії стали невід'ємним надбанням хабадської оповідної традиції. За обережною оцінкою можна сказати, що близько шістдесяти п'яти відсотків (і навіть більше) хабадських історій, які відбулися в період від Алтер Ребе до Ребе Магараша, походять від р. Гронема.

Його історії та вислови зібрано в серії «Рамах отійот», виданій «Мерахефет»[14].

Учні

Головні записувачі його історій

Родина

  • Його син, шамес р. Іцхак-Айзик[16]. Помер 16 іяра 5723 року (10 травня 1963). Його дружина Ціпа, дочка р. Гавріеля Ребе з Біразів, померла в 5735 році (1974/1975)
  • Його син, шойхет р. Берл. Народився в 5652 році (1891/1892). Одружився в Гомелі 14 елула 5677 року (1 вересня 1917) з Фрейдою, дочкою р. Мордехая Рабкіна
  • Його син, р. Меїр
  • Його син, р. Ефраїм
  • Його дочка, пані Бат-Шева, нар. у 5662 році (1901/1902). Дружина р. Залмана, сина р. Цві-Гірша Шифріна, нар. у 5658 році (1897/1898)[17]. У них дочка Лілія

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ У записах р. Єгуди Хітрика: «Рашга».
  2. ^ Дехто каже, що він народився в 5620 році (1859/1860), а дехто — що ще до 5613 року (1852/1853).
  3. ^ Докладно див. у книзі «Перші хасиди» (р. Ісраель Ельфенбейн), частина 2, розд. 81.
  4. ^ Джерело: «Сефер га-Тмімім», частина 1, за редакцією р. Іцхака Ганзбурга
  5. ^ Серед них: «У нього ніколи не було живого Ребе» (записи Ш.-Б. Нотіка, і див. «Вступ» до книги «Решимот дварім» видання 5769 року (2008/2009)). Також існує чутка, згідно з якою Ребе Магараш висловився, що не прихильний до нього, а відома історія розповідає, що коли Ребе Рашаб звелів йому вивчати з учнями книгу «Дерех хаїм», він відповів, що вивчатиме все, що той йому звелить, але книгу «Дерех хаїм» він не в змозі викладати через випадок, що стався. До цих чуток слід додати й факти: багато його пояснень Ребе переписав у «Решимот аль га-Танія», але в інших місцях майже скрізь, де Ребе наводить пояснення Рашага, воно відкидається. Укладачі записів зазначають (тшура до опшерніша Барди 10 швата 5784 (20 січня 2024)), що в скарбниці історій і переказів Ребе Раяца немає жодної історії, джерелом якої був би Рашаг. Загалом щодо всієї цієї теми слід вказати на слова Ребе Раяца нижче, у розділі «Його відхід з життя».
  6. ^ Коли р. Залман-Моше га-Іцхакі прибув до Любавичів, він відмовився ходити на уроки Рашага. Ребе Рашаб запитав його чому, і той відповів: «Бо він не пов'язаний з Ребе». Ребе Рашаб усміхнувся і відпустив його з миром... («Були люди-хасиди»).
  7. ^ Унаслідок Першої світової війни і комуністичної революції.
  8. ^ «Зікарон лі-вней Ісраель», розд. 87.
  9. ^ Див. «Решимот дварім», видання 5769 року (2008/2009), записи спогадів, розділ «5681 рік».
  10. ^ Менахем-Мендл Кастель, «Ашкавта де-Рабі» — «Вони служили мені за життя, вони служитимуть мені й після смерті», «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов», випуск 40, с. 347.
  11. ^ Його пояснення до «Танії» — частина їх увійшла до «Лікутей біурім бе-Сефер га-Танія» (укладач рав Єгошуа Корф), значна частина зберігається в Бібліотеці «Агудат хасідей Хабад» (і була надрукована окремою брошурою в 5767 році (2006/2007)), а ще частина залишилася в приватних колекціонерів. Частину його пояснень передавали у вигляді уроків його учні, з яких відомі: рав Шмуель Левітін (зібрано в «Ніцоцей ор»), рав Шауль-Дов-Бер Зіслін і рав Шмуель Нотік. Окремі його уроки з маамарів зібрано в Бібліотеці «Агудат хасідей Хабад» у «зібранні Рашаг — Покінг» та в інших зібраннях.
  12. ^ На відміну від пояснень р. Шилема Куратіна, пов'язаних, як правило, з ученням Мітлер Ребе, і особливо з «Імрей біна»; див. також книгу «Зікарон лі-вней Ісраель».
  13. ^ Докладно див. у книзі «Зіхронотай» рава Нахума-Шмар'ягу Сасонкіна.
  14. ^ Про записувачів історій тощо — див. нижче.
  15. ^ У низці місць ідеться, що він навчався в р. Гронема, а дехто стверджує, що він ніколи не навчався в Любавичах.
  16. ^ З Москви, помер у 5723 році (1962/1963).
  17. ^ Під час Другої світової війни втекла з дітьми з Кременчука до Ташкента.
Шмуель-Гронем Естерман згадується ще в 63 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8451168900

Повідомити про помилку на цій сторінці