Перейти до вмісту

Переміщення єшиви «Томхей Тмімім» у Радянській Росії

Матеріал з Хабадпедії

Єшиві «Томхей Тмімім» довелося багато разів переміщатися через переслідування комуністів.

Відділення в Кременчуці

До міста Кременчука єшива «Томхей Тмімім» Любавич перейшла в 5678 році (1917/1918), коли війна Німеччини і Росії наблизилася до міста; дорожнеча зросла, і не було джерела коштів на утримання учнів.

Спочатку перейшли «учні хедерів», за ними «учні шіуру» і, нарешті, також «учні залу». Ці останні залишалися в місті до літа 5680 року (1919/1920), коли перейшли до «Томхей Тмімім» у Ростові-на-Дону, а учні «хедерів і шіурім» залишалися вчитися в місті до місяця іяра 5690 року (квітень–травень 1930)[1].

Рав Ісраель-Ноах Беліницький, один із керівників Хабаду в Кременчуці, керував єшивою як у духовному, так і в матеріальному відношенні, виконуючи всю свою роботу самовіддано і добровільно. Кошти на прожиття він заробляв як бухгалтер на підприємстві, яке до комуністичної революції належало братам Гурарі (раву Шмуелю Гурарі, раву Менахему-Мендлу Гурарі і раву Натану Гурарі та його синові раву Єхіелю-Цві Гурарі).

Серед машгіахів і магідів шіуру в єшиві можна назвати:

Відділення в Полоцьку

Відділення «Томхей Тмімім» у місті Полоцьку відкрив на початку літа 5686 року (1925/1926) рав-тамім Аврагам Дризін (Майор). У єшиві навчалися учні єшиви «Томхей Тмімім» у Кременчуці, які перейшли до Полоцька через страх затримання й арешту.

До керівництва єшиви входили також рав-тамім Єхезкель Гімельштейн і машпіа рав-тамім Шломо-Хаїм Кесельман, який служив також «машпіа» в місті.

Після Песаху 5687 року (17 квітня 1927) невелика група учнів на чолі з рав-тамімом Аврагамом Дризіним залишила єшиву, вирушивши відкрити нове відділення у Вітебську.

Єшива в Полоцьку протрималася до зими 5689 року (1928/1929), коли рава Шломо-Хаїма Кесельмана було відправлено на заслання і єшиві довелося закритися[2].

Відділення в Одесі

Єшиву «Томхей Тмімім» в Одесі було відкрито наприкінці зими 5689 року (1928/1929), коли влада закрила єшиву «Томхей Тмімім» у Полоцьку; звідти група з кількох десятків учнів прибула вчитися до міста Одеси, де єшива діяла впродовж усього 5690 року (1929/1930).

Машгіахами до єшиви було направлено туди рава Менахема-Мендла Футерфаса і рава Яакова-Йосефа Гуркова[3].

Відділення у Вітебську

У Вітебську відділення «Томхей Тмімім» було відкрито на початку літа 5687 року (1926/1927), коли туди з міста Полоцька прибула група учнів на чолі з равом Аврагамом Дризіним.

Узимку 5689 року (1928/1929) до Полоцька прибула група учнів з єшиви, закритої у Невелі, і єшива дедалі більше розширювалася, доки не стала центральною єшивою в Росії[4]. У єшиві навчалися також учні, які не належали до хасидів Хабаду, оскільки переважну більшість єшив було закрито, і ті з їхніх учнів, хто хотів учитися, приходили до «Томхей Тмімім».

Розпорядок дня в єшиві починався о пів на п'яту ранку в жіночому відділенні синагоги Хабаду в місті. О сьомій годині учні спускалися з жіночого відділення до чоловічого, щоб не викликати підозри в тих, хто молився, що вони вчилися в жіночому відділенні, а ніби щойно прийшли до синагоги. Причиною таких запобіжних заходів були численні донощики, що крутилися там.

Частина учнів єшиви ночувала в хасидів у їхніх домах, а частина — на лавах синагоги.

Кілька років єшива у Вітебську трималася, попри стеження, однак узимку 5691 року (1930/1931) співробітники Євсекції виявили єшиву. П'ятнадцятьох людей, і серед них рабинів, громадських діячів і почесних мешканців міста, було заарештовано. Учнів, молодших за 18 років, було вислано з міста.

Співробітники таємної поліції виявили єшиву на Пурим 5691 року (3 березня 1931), коли тмімім захотіли провести фарбрейнген у домі рава Дов-Бера Яффе. Хоча рав Яффе добре знав про небезпеку цього, він запросив тмімім до себе додому. Галас, що здійнявся навколо фарбрейнгену, спонукав сусідів донести.

Керівництво єшиви


Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці